Асоціація з Єврозоною та зменшення ВВП в найближчі роки

      Асоціація з Єврозоною та зменшення ВВП  в найближчі роки

      Вступ

     Коли  йдеться про подальший розвиток економіки України дедалі потужніше звучить тема посилення спрямованості на асоціацію з Єврозоною. Для цього формуються передумови: удосконалення законодавчої бази, намагання привести якість життя населення до Європейського рівня, підтримка міжнародних(Європейських) стандартів якості та екологічності продукції, поступово залучаються прогресивні європейські технології  виробництва.    Водночас постає запитання: наскільки все це відповідає інтересам українського суспільства загалом.

      Результатом праці мільйонів робітників, селян  та інтелігенції є певна сукупність створених матеріальних і духовних благ. Залежно від типу суспільства  відбувається розподіл працюючих у  сферах і галузях народного господарства, створюється різна кількість матеріальних і нематеріальних благ. Тип суспільства визначає також основні принципи розподілу, перерозподілу, обміну і споживання створених благ.

      Безсумнівно якщо асоціація з Єврозоною відбудеться це матиме ряд наслідків, як для України так і для інших країн учасників. Адже вітчизняна економіка не належить до потужних, а взаємодопомога є однією з важливих умов співпраці в Єврозоні. Окрім цього, окремі галузі народного господарства України за більшістю параметрів не  відповідають стандартам аналогічних виробництв в Європі, відповідно необхідно або ж швидкими темпами модернізувати виробництво, що навряд чи можливо, або ж перепрофілювати (чи згорнути ) його. Тому постає запитання, як швидко економіка України здатна пережити подібні метаморфози та хто здатен профінансувати їх, адже Єврозона на сьогодні переживає не найкращі часи.

      Також слід зауважити, що подібні зміни  викличуть значне і досить тривале зниження ВВП, оскільки економіка нездатна швидко та ефективно адаптуватись до нових умов. Відповідно підприємства будуть пристосовуватися до нових умов господарювання, а це відповідним чином відобразиться на обсягах виробництва.

     Для вирішення згаданих проблем можна запропонувати наступні шляхи:

• обрати найперспективніші, найменш відсталі та найбільш прогресивні галузі народного господарства та еволюційним шляхом довести їх рівень до Європейського, а вже з їх  допомого акумулювати фінансові ресурси та революційним шляхом модернізувати інші галузі, але на це піде багато часу і в найближчі роки ВВП країни зазнає значного зниження;
• враховуючи той факт, що понад 25% ВВП України – це кошти перераховані заробітчанами в країнах Європи, то асоціація з Єврозоною  дещо спростить працевлаштування вихідців з України та певною мірою збільшить їх заробітну плату, від держави ж вимагається надання якісної освіти Європейського рівня, але ця процедура є тривалою і розраховувати на швидкий ефект в цьому випадку теж не варто;
• сприяти створенню транснаціональних корпорацій об’єднуючи ресурси різних країн та організовуючи спільне виробництво на довгострокову перспективу можна збільшити потенціал кожного з учасників, але для цього також потрібен час і в найближчі роки ці дії викличуть лише зниження ВВП країни, адже необхідно придбати обладнання та технології, навчити персонал та провести ряд інших витратних процедур. Враховуючи, що при незмінних об’ємах виробництва в країні частина населення фактично не буде задіяна в виробничому процесі, то слід зауважити, що ці дії фактично знизять   ВВП України в найближчі роки.

        Переважна більшість сучасних економістів відстоюють позицію, що будь-яка суспільна корисна праця є продуктивною працею, оскільки створює національне багатство безпосередньо або опосередковано, а також сприяє підвищенню добробуту людей. Отже, національний продукт створюється в усіх галузях та сферах економічної діяльності.

      Дослідження і прогнозування ВВП на різних стадіях економічного обороту є  необхідним для умов трансформаційної економіки, коли власне методичне забезпечення ще недостатньо відпрацьоване, а досвід прогнозних розрахунків, набутий в розвинених ринкових економіках, не може бути безпосередньо використаний в Україні через неадекватні умови розвитку економіки. Разом з тим науково обґрунтовані прогнози виробництва ВВП дозволяють оцінити наслідки реалізації передбачуваної на прогнозний період економічної політики держави. Особливу значимість при цьому набуває можливість враховувати наслідки державної політики, що реалізується в різних за метою, специфікою виробництва та функціями секторів економіки, що справляють неоднаковий вплив на загальні результати економічної діяльності та економічне зростання в цілому.

      Валовий внутрішній продукт (ВВП) вимірює ринкову  вартість усіх кінцевих товарів і  послуг, вироблених у даній країні протягом певного періоду часу, – як правило, року. Валовий внутрішній продукт, обчислений у поточних ринкових цінах, називається номінальним ВВП. Номінальний ВВП одночасно віддзеркалює як кількість вироблених товарів і послуг, так і рівень їхніх цін. Інакше кажучи, на динаміку номінального ВВП впливають як зміни у фізичному обсязі виробленої продукції, так і зміни рівня цін. Часто буває так, що фізичний обсяг ВВП скорочується, а номінальний ВВП збільшується за рахунок зростання цін. Проте рівень життя людей насамперед залежить від кількості вироблених і спожитих товарів та послуг.

      Валовий внутрішній продукт, обчислений у постійних  цінах, називається реальним ВВП. Саме цей показник дає змогу судити про зміни у фізичному обсязі продукції, а отже й про стан справ в економіці країни. Аналіз динаміки реального ВВП показує, що періоди його зростання чергуються з періодами скорочення. Економісти називають короткострокові коливання обсягу виробництва діловим, або економічним, циклом. Діловий цикл охоплює дві головні фази – піднесення і спад – та два поворотні пункти циклу – вершину і дно. У фазі спаду реальний ВВП скорочується, зростають масштаби безробіття, знижуються доходи населення. Під час піднесення реальний ВВП збільшується, чисельність безробітних зменшується. Найвищу точку піднесення називають вершиною, а найнижчу точку спаду – дном. Тривалість ділового циклу різна – від двох до 10 і більше років, в Україні тривалість ділового циклу є значною.

      Коливання реального ВВП простежується  здебільшого лише в короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді більшість країн світу демонструють стале збільшення реального ВВП і підвищення рівня життя людей, що в макроекономіці називають економічним зростанням.

      Економіка України займає 39 місце серед  всіх економік світу за загальним розміром ВВП (за паритетом купівельної спроможності) — у 2010 році він становив 305,2 млрд. доларів США. Разом з тим, за  показником ВВП розрахованим на душу населення, Україна 2010 року зайняла 133 місце серед 227 економік світу (з показником 6700 доларів США). ВВП зріс порівняно з попереднім роком на 4,3%, а ВВП на душу населення склав 6,7 тисяч доларів США (в до кризовому 2007 р. — 7,1 тис. доларів США). За рівнем видатків на ведення домашнього господарства Україна посідає останнє місце серед країн Східної Європи.

      Основа  української економіки — сформований ще у часи СРСР капітал, отриманий приватними власниками в незалежній Україні в період проведення масової приватизації.

      Нині  економіка України сильно страждає від світової економічної кризи. Експерти Світового банку прогнозують падіння ВВП країни за результатами 2011 р. не менш як на 9%, а інфляція сягне 16,4%.

      Для визначення тенденції економічного зростання використовують показник природного ВВП. Для розуміння суті цього показника до уваги треба взяти взаємозв'язок між інфляцією та безробіттям, який існує в ринковій економіці в короткостроковому періоді. Зі збільшенням зайнятості ВВП зростає, але водночас прискорено починають зростати й ціни; у фазі спаду масштаби безробіття зростають, але темпи зростання цін уповільнюються.

      Між високим і низьким рівнями  безробіття є такий його рівень, який називають природною нормою безробіття. За природної норми безробіття темп інфляції залишається практично сталим. Валовий внутрішній продукт, що відповідає природній нормі безробіття, називають природним ВВП.

      Природний ВВП не можна ототожнювати з межею виробничих можливостей економіки. Остання здатна виробляти обсяг товарів і послуг, більший за величину природного ВВП. У нашій економіці природна норма безробіття ще не склалася. Тому обчислити природний ВВП для економіки України поки що неможливо. Щодо економіки, наприклад, США, то більшість американських економістів уважають, що нині природна норма безробіття тут становить 5-5,5%.

      Державна служба зайнятості України  констатує, що у 2010 р. безробіття в Україні досягло 11% (проти 3% у 2008 р.). За підсумками 2010 року українці збідніли на 10%, а 26,4 % людей, за статистикою ООН, перебувають за межею бідності в Україні.

      Україна — потенційно багата країна яка усвідомлює себе і сприймається ззовні як політична і економічна держава рівня Польщі і Туреччини. 

      Єврозона — група 17 держав Європейського Союзу, офіційною валютою яких є євро  асоціація з цією зоною не передбачає тісних взаємозв’язків, але при цьому вимагає певного рівня розвитку країни.

      Доцільним слід вважати порівняння окремих  показників економіки України та країн Єврозони, одним з таких показників справедливо можна вважати рівень інфляції.

Для країн  Єврозони рівень інфляції становив:

2006рік - 1.9%

2007 рік - 3.1%

      2008 рік - 1.6%

      2009 рік - 0.9%

      2010 рік - 2.2%

Для України  відповідно:

2006рік – 11,6%

2007 рік – 16,6%

      2008 рік – 22,3%

      2009 рік - 12,3%

      2010 рік  - 9,1%

             

      Враховуючи  той факт, що інфляція в межах  до 3% є позитивним явищем для економіки, але рівень інфляції в Україні  значно перевищує цей рівень, що свідчить про недостатній рівень розвитку вітчизняної економіки, а також нездатність влади управляти економікою країни.

      Єврозона  зараз також  переживає не найкращі часи під час боргової кризи в спільноті окреслися ситуація, коли стабільні й сильні країни де-факто не хочуть спільними зусиллями впоратися з боргами слабких і запровадити спільні облігації в Єврозоні. У фінансово сильних країнах поширена думка, що європейська солідарність не може бути вулицею з одностороннім рухом з півночі на південь. Солідарності такої форми не може бути. Тобто південні європейці мають у такий спосіб провести реформи, щоб стати конкурентоспроможними. Вони повинні розбудовувати, а не демонтувати свою конкурентоспроможність.

      Єврозона  за нинішніх умов не здатна активно  підтримувати Україну на шляху до спільної асоціації, відповідно Україна повинна знаходити інші джерела фінансування для того, щоб підняти рівень вітчизняної економіки, а це можуть бути, як зовнішні так і внутрішні джерела. Потенційні внутрішні джерела фінансування на сьогодні не здатні визначити яким чином діяти в подібній ситуації, адже вони не звикли працювати на зовнішній конкурентний ринок, оскільки вони займають майже монополістичне становище на внутрішньому ринку. Привабити зовнішніх інвесторів, в цій непростій ситуації, ще складніше адже більшість з них направляють свої зусилля на вирішення внутрішніх проблем, інвестують під гарантії уряду, підтримують вітчизняне виробництво, а інвестиції зовні для них є менш привабливими, особливо в нестабільні країни до яких можна віднести Україну. Тому швидкими темпами економіка України не здатна перейти на новий рівень, а отже в найближчі роки відбудеться зниження ВВП країни.

      Метою даної роботи слід вважати можливі  шляхи спрощення та прискорення  асоціації України з Єврозоною, а також покращення благополуччя держави за рахунок власного потенціалу та зовнішньої підтримки.

      Для цього необхідно дослідити наявні та приховані резерви вітчизняної  економіки, розглянути можливі шляхи  її  розвитку, спрогнозувати альтернативні  варіанти прийняття тих чи інших рішень, проаналізувати перспективи окремих галузей народного господарства.

      Однак, слід зауважити, що при нинішніх умовах асоціація з Єврозоною по-перше є малоймовірною, оскільки економіка України поки що не готова до такої співпраці, по-друге ситуація яка складається в Європі стає значною перепоною на шляху асоціації з Україною, по-третє друга хвиля економічної кризи яку прогнозують експерти певною мірою перекреслює довгострокову перспективу співпраці.

        Для вирішення згаданих проблем можна запропонувати наступні рішення:

• проведення реформ з найбільш проблемних, точки зору європейських  експертів, питань;
• підвищити відповідальність влади та прозорість її дій та намірів;
• підтримка перспективних галузей народного господарства;
• розробка стратегічного планування на періоди понад десять років;
• зробити процедуру асоціації з Єврозоною прозорою та зрозумілою для пересічного українця;
• удосконалити систему освіти: привести у відповідність рівень знань та виховувати європейськоорієнтованих спеціалістів;
• запровадити тотальний контроль якості продукції на підприємствах, реформувати банківську систему;
• зробити доступним кредитування бізнесу;
• знизити фактичний рівень корумпованості в усіх гілках влади та контролюючих органах;
• підвищити добробут населення шляхом скорочення безробіття та поступового зростання заробітної плати , наближення її до європейського рівня.