Аналіз сучасного стану безробіття в Україні та перспективи його мінімізації

     - Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом(ст.42).

     - Громадяни мають право на соціальний  захист, що включає право на  забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати  працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від  них обставин, у старості та інших випадках, передбачених законом(ст.46).

     - Це право гарантується загальнообов’язковим  державним соціальним страхуванням  за рахунок страхових внесків  громадян, підприємств, установ,  організацій, а також бюджетних  та інших джерел соціального забезпечення(ст.46).

 

       3. Аналіз сучасного стану безробіття в Україні та перспективи його мінімізації 

      Проблема  безробіття залишається драматичною  ознакою переходу до ринкової економіки  впродовж вісімнадцятирічного періоду  соціально-економічних перетворень в Україні. Нові суперечливі тенденції динаміки українського безробіття потребують свого осмислення та врахування в розробці адекватної політики зайнятості на ринку праці.

      Проблеми  та тенденції рівня безробіття та шляхів його мінімізації розглядали такі українські вчені, як: В.Федоренко, П.Нікіфоров, А.Вольська, І.Петрова, А.Казановський, О.Котляр, В.Костиков, О.Рузавіна, І.Маслова та інші.

      Проблема  безробіття гостро постала в Україні, як і в багатьох інших країн  з залишками елементів перехідної економіки, після невдалих спроб реалізувати економічні реформи. Проте, якщо у країнах Центральної і Східної Європи рівень безробіття сягнув одразу понад 10% робочої сили впродовж перших років економічних перетворень, то в Україні він зростає значно повільніше: починаючи з 1991 року по сьогодні рівень офіційно зареєстрованого безробіття в середньому не перевищив 6% .

      Низький рівень безробіття за офіційними даними, попри масове скорочення виробництва  і гіперінфляцію перші роки незалежності, пояснюється високим рівнем прихованого безробіття та свідомим заниженням показників реального безробіття.

      Схожі тенденції прихованого безробіття, викликані впливом на економіку  України світової фінансової кризи, спостерігаються і на сучасному  етапі господарювання. Але їх розміри на сьогоднішній день вже зменшуються, про що свідчать дані Державного комітету статистики.

      У жовтні 2009року зберігалася позитивна тенденція до скорочення обсягів вимушеної неповної зайнятості. Так, кількість працівників, які перебували у відпустках із дозволу та ініціативи адміністрації, порівняно з вереснем скоротилася на 2,7 тис. осіб, або на 0,9%, і становила 295,2 тис. осіб (2,8% кількості штатних працівників).

      Кількість працюючих у режимі скороченого  робочого дня (тижня) у жовтні 2009 р. порівняно з попереднім місяцем також зменшилася на 47,6 тис. і становила 947,0 тис. осіб (9,0% кількості штатних працівників). Найбільш поширеним такий режим роботи був у Запорізькій області, де в таких умовах працював кожний шостий працівник, Луганській – кожний сьомий, Дніпропетровській – кожний восьмий, Львівській – кожний дев’ятий.

      Обсяги  вимушеної неповної зайнятості за причинами  та видами діяльності наведено на діаграмі.

 

    Рис. 1. Рівень вимушеної неповної зайнятості за окремими видами економічної діяльності у жовтні 2009 року (у % до кількості штатних працівників відповідного виду діяльності) 

      Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, зросла з 526,3 тис. осіб на 1 листопада 2009 року. до 536,7 тис. осіб на 1 грудня 2009 р.

      Число зареєстрованих безробітних на 1 грудня 2009року становило 512,2 тис. осіб, становить 80% аналогічного періоду минулого року. Також спостерігається зменшення  кількості безробітних жінок, молоді у віці до 35 років, але збільшилася  кількість звільнених з економічних причин (табл.1).

      Таблиця 1

      Кількість зареєстрованих безробітних

 

 

      Офіційного  статусу безробітних на зазначену  дату набули 95,4% незайнятих громадян, із них 78,2% отримували допомогу по безробіттю. Серед безробітних майже кожний другий раніше займав місце робітника, майже кожний третій – посаду службовця, а кожний шостий не мав професійної підготовки.

      За  сприяння державної служби зайнятості у листопаді 2009р. було працевлаштовано 44,7 тис. осіб, що на 36,3% менше, ніж у жовтні п.р. Серед працевлаштованих незайнятих осіб жінки становили 47,4%, а молодь у віці до 35 років – 50,3% [3].

      Не  дивлячись на негативні прогнози на 2009 рік, рівень безробіття в Україні  виявився нижче, ніж у деяких країнах Європи. До того ж, згідно з даними офіційної статистики, кількість безробітних у державі продовжує зменшуватися.

      Система заходів щодо зниження рівня безробіття в Україні включає:

      - розвиток розгалуженої системи  державної служби зайнятості професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

      - надання підприємцям субсидій, премій  та податкових пільг для найму  додаткової робочої сили або  переведення частини працівників  на скорочений робочий день;

      - державну підтримку нетрадиційним сферам зайнятості; стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й подальшого працевлаштування додаткової робочої сили; залучення приватного (як вітчизняного, так й іноземного) капіталу в райони зі стійким рівнем безробіття;

      - регулювання можливості працевлаштування  за кордоном, приєднання України  до міжнародного ринку праці;

      - стимулювання осіб, що отримують  державну допомогу, до пошуку  робочих місць;

      - збільшення кількості стажистів  у системі професійної освіти; введення в дію запасів невстановленого устаткування та підвищення коефіцієнта змінності його в цілому;

      - заходи щодо квотування робочих  місць для представників найуразливіших  груп на ринку праці, безвідсоткові  кредити, що надаються безробітним,  які започатковують власний бізнес;

      - організацію регіональними або  місцевими органами влади у  кооперації з окремими підприємствами  або закладами соціальних (громадських)  робіт тощо.

      Отже, темпи скорочення рівня безробіття в Україні за період 2008-2009 років  свідчать про ефективність урядових заходів щодо покращення ситуації на ринку праці в Україні.

 

      Висновки.

     Тож, як бачимо, безробіття набуло небаченого раніше розмаху в Україні, а офіційний  перехід України до статусу країни з ринковою економікою є лише примарливою  завісою реалій сьогодення .

     Влада не робить нічогісінько для того, щоб  покращити сучасний стан незайнятого  населення.

     У моделі управління системою зайнятості повинні дістати відображення всі  фактори, що впливають на поповнення ринку робочої сили, і мотиви, які формують поведінку населення допрацездатного віку, працюючого, працездатного не-працюючого і непрацездатного. Суспільне виробництво України в умовах переходу до ринкових відносин перенасичене робочою силою. На це влада й повинна робити ставки.

     У даному рефераті ми також визначили, що безробіття- це стан неповної зайнятості працездатного населення суспільне корисною працею. Явище, коли частина активного населення хоче працювати, але не може реалізувати свої можливості; коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї; коли кількість наявних робочих місць не відповідає суспільно необхідній кількості. Безробітними вважаються працездатні громадяни, що не можуть одержати роботу відповідно до своєї освіти, професії, ступеня кваліфікації, котрі зареєстровані на біржі праці. Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до загальної чисельності працездатного насе-лення країни. Розв'язання проблеми безро-біття безпосередньо пов'язане з розвитком суспільного виробництва, підприємництва, насамперед із розвитком малого й середньо-го бізнесу. Завдяки аналізу форм та видів безробіття, ми можемо розрізняти шляхи підходу до даної проблеми.

 

        

     Література:

     1. Нікіфоров П.О. Фінансово-економічні  аспекти розвитку ринку праці  та боротьби з безробіттям  / П.О. Нікіфоров, А.О. Вольська // Фінанси України. – 2008. - №10. – С.22-30.

      2. “Загальна теорiя занятостi, процентiв та грошей.” Стрепов А.П., Київ, 1994 г.

     3. Петрова І.Л. Проблеми та перспективи мінімізації безробіття / І.Л. Петрова // Економіка та держава. – 2006. - №5. – С. 90-92.

     4. http://www.ukrstat.gov.ua/