Аналіз сучасного ринку праці в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

 

 

Аналіз  сучасного ринку праці в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

виконала учениця 11 класу

біолого –хімічного факультету

Панченко Марина

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вступ

Проблема безробіття сьогодні досить важлива.

Станом на 2012 рік кількість економічно активного населення становила 20 479,1 тис. осіб, з них безробітне населення (за методологією Міжнародної організації праці, МОП)- становило 4 784,9 тис. осіб. ( на початок 2006 р. безробітними були 1008,0 тис. осіб.)

Кожному з них  необхідно виплачувати допомогу по безробіттю, на що витрачаються кошти, які могли б бути використаними  для інших цілей (на освіту, охорону  здоров'я), і яких так не вистачає у державному бюджеті.

З метою вирішення  проблеми безробіття створені центри зайнятості, розроблені державні програми щодо зменшення безробіття.

2.Шляхи реформування та вдосконалення ринку праці в Україні.

Стратегічним завданням  подальшого розвитку світової та української  економіки є покращення ефективності використання людських ресурсів. Саме людина, її здатність до висококваліфікованої творчої праці є і залишатиметься в майбутньому одним з головних чинників економічного зростання. Своєрідним індикатором підвищення ролі людського  фактору виступає ринок праці, який займає одне з центральних місць  у системі ринкових відносин.

В Україні, яка трансформує  свою економіку в соціально-ринкову, проблеми функціонування ринку праці  набувають статусу першочергових.

3. Загальна характеристика сучасного стану ринку праці України

Розвинутий ринок  праці передбачає ряд взаємопов'язаних умов свого існування та функціонування:

- наявність великої кількості незалежних суб'єктів трудової діяльності, які внаслідок ринкової мотивації обумовлюють формування попиту і пропозиції на робочу силу;

- мінімальна заробітна плата повинна забезпечувати рівень життя вищий за прожитковий мінімум (1176 грн. з січня 2013 року ) і встановлюватися відповідно до освіти, кваліфікації і якості праці; (розмір середньомісячної ЗП у Київській обл. станом на січень 2013 року становив 3180грн., а в Чернівецькій- 2221 грн.)

- однаковий рівень  економічної та юридичної відповідальності  працівника і працедавця;

- наявність розвиненого  ринкового (конкурентного) середовища  в країні.

 

4.Проблема безробіття

Повністю ліквідувати  безробіття неможливо, тому що існує  категорія громадян, які просто не хочуть працювати. Ця категорія громадян відноситься до категорії працездатного  населення. Проблему зменшення безробіття треба вирішувати таким чином, щоб  це було вигідно і робітникові, і  роботодавцеві, і державі.

Перелік так званих неофіційних безробітних формується за рахунок:

- громадян, зайнятих  у тіньовому секторі економіки; (зарплата таким працівникам виплачуться або «в конвертах», або офіційно виплачується мін. зП, з якої справляються податки, а «в конверті» сплачується різниця платні, яка може бути навіть більшою за офіційну платню. Але! «Зарплата  «в конверті» _{НАДАЛІ НІЯКИМ ЧИНОМ НЕ ВРАХОВУЄТЬСЯ ПРИ ОБЧИСЛЕННІ ПЕНСІЇ} працівника.

- громадян, зайнятих  на присадибних сільськогосподарських  ділянках; (переважно це люди в сільській місцевості, або люди передпенсійного віку, яким працевлаштуватися найвайже-відсутні відповідні кваліфікаційні вимоги, фізичні можливості обмежені, працедавець не зацікавлений у кладанні коштів на навчання таких працівників)

- повнолітніх працездатних  громадян, які перебувають на  утриманні (батьків, чоловіка, дружини  тощо); (% такої категорії працездатних громадян дуже малий)

- алкоголіки, наркомани,  особи без певного місця проживання; (перспектива влаштування такої категорії громадян нульова, відсутні відповідні держані програми, більш того держава не розглядає дану категорію громадян, як потенціальні ресурси в наслідок того, что попит на робочі місця з відповідними соціальними гарантіями (соц.пакетом) значно перевищує пропозицію,

- особи, які нелегально  чи напівлегально виїхали на  заробітки до інших країн;

Понад два мільйони українців постійно перебувають  на заробітках за кордоном. Таку цифру  називають українські соціологи. Натомість  неофіційна статистика вказує на сім  мільйонів осіб. Достовірних офіційних  даних про те, скільки ж наших  співвітчизників заробляють гроші  за кордоном, немає.  
Більшість людей, які їдуть за кордон, щоб поліпшити свій матеріальний стан, не знають, що їх там очікуватиме. Як правило, люди, котрі поїхали на заробітки, перебувають під постійним психологічним тиском. Стресова ситуація починається ще перед перетином кордону: страх перед невідомістю, майже крок у нікуди. Коли заробітчани опиняються в чужому суспільстві з незрозумілою мовою та відмінною культурою, їм здається, що весь попередній досвід ні на що не годиться, всього треба вчитися заново. Вороття додому немає, єдиний шлях – уперед.  
Тому часто заробітчани задовольняються будь-якою роботою, погоджуються на будь-які умови. (за матеріалими  сайту http://www.leleky.org (офіційного сайту українських заробітчан в Італії)

За даними Національного  банку України найбільша частина  приватних переказів, що надійшли в  Україну від українських заробітчат із-за кородону, були з Росії – 32,8% від загального обсягу. Наступною  країною є США, звідти заробітчани  переказали 10% коштів, з Німеччини  – 7%, потім йде Кіпр, Греція та Італія. Середня сума переказів коштів, яка надходила до України у 2011 році становила 120 дол США, а минулого року ця сума зросла до 160-180 дол США». Більшість коштів, які передають заробітчани в Україну для своїх родичів йдуть на проживання. До прикладу, 70% переказаних коштів йде на життя, 26% - на придбання товарів широкого споживання і лише 3% витрачаються на власний бізнес чи інші потреби.

Загалом безробітних можна поділити на три  категорії.

1. Громадяни, які  не бажають працювати, але зареєстровані  у центрі зайнятості для одержання  допомоги по безробіттю або  ж мають засоби для існування  (зарплати, пенсії батьків, соціальна  допомога малозабезпеченим тощо).

2. Громадяни, звільнені  з попереднього місця роботи, що мають проблеми з пошуком  роботи.

3. Молоді спеціалісти,  які не мають досвіду роботи  за спеціальністю.

Працевлаштувати можливо  лише дві останні категорії громадян. Для цього треба:

1) знати можливості  працевлаштування вивільнених з  роботи працівників, які вже  мають досвід роботи за спеціальністю;

2) розробити програму  заходів для працевлаштування  молодих спеціалістів.

5. комплекс проблем ринку праці

Сучасний стан ринку  праці в Україні характеризується наявністю таких проблем:

♦ невідповідне співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили;

♦ значна середня тривалість безробіття;

♦ наявність вимушеної неповної зайнятості (тобто неможливість працедвцем забезпечити повними і нормальними умовами праці (понвий роб.день,норм.заробітна плата) робітника через скорочення виробництва,відсутність матеріалів і т.д.

♦ складна ситуація щодо працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (жінки, молодь, сільське населення, інваліди);

♦ поширення неформальної та тіньової зайнятості;

♦ необхідність підвищити рівень професійної освіти, професійного навчання працівників, що забезпечує їхню конкурентоспроможність відповідно до сучасних умов розвитку економіки і структурних зрушень, що відбуваються на ринках товарів (послуг);

♦ забезпечення належного рівня оплати праці, що є важливим фактором підвищення життєвого рівня населення, розширеного відтворення робочої сили.

 

6. Аналіз показників ринку праці в Україні

Формування ринку  праці в Україні в останні роки проходить в умовах різкого зростання пропозиції робочої сили і неадекватного скорочення попиту на неї. Так, за даними Державної служби статистики у лютому 2013 р. попит на робочу силу на зареєстрованому ринку праці (заміщення вакантих посад) становив 59,0 тис. осіб, в той час як пропозиція(кількість зареєстрованих безробітних) —589,1  тис. осіб!

Статистика показує,що на вересень–січень 2012 року році 526,2 тис.осіб скористалися послугами державної служби зайнятості.

Проте, працевлаштування окремих категорій безробітних  громадян стримується низьким рівнем заробітної плати на запропонованих вакансіях. Так, у кожній другій вакансії рівень запропонованої заробітної плати  був нижчим за прожитковий мінімум 1147 грн. і лише у 9% вакансій - вищим за середню заробітну плату по відповідному регіону. Низький рівень заробітної плати пропонується як висококваліфікованим представникам робітничих професій (працівникам з інструментом, швачкам, трактористам, механізаторам), так і фахівцям у галузі медицини, освіти, програмного забезпечення, економіки, юриспруденції тощо.

З метою підвищення конкурентоспроможності на ринку праці безробітні проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищують кваліфікацію,під час якої отримують матеріальну допомогу.

За даними Державної  служби статистики  за направленням державної служби на січень-вересень 2012 року професійну підготовку пройшло 1420,4 тис. осіб.

7. Шляхи реформування та вдосконалення ринку праці в Україні

Так, наприклад, в  Італії молоді люди за контрактом, який укладається на 4 роки, одночасно  працюють у компанії, відвідують курси  з професійної підготовки, які  організовуються регіональною владою (майже 70% учнів залишаються на постійну роботу на тих самих підприємствах). У Німеччині та Швеції програми сприяння зайнятості молоді передбачають для  неї той самий рівень заробітної плати, що і для інших працівників, зайнятих на аналогічних роботах [7, 103].

Враховуючи світовий досвід і власну специфіку, то перспективними напрямками регулювання молодіжної зайнятості можуть бути:

- формування в  рамках державної системи професійної  освіти необхідної правової, соціально-економічної,  інформаційної, матеріальної бази  її розвитку;

- якісне оновлення  форм і методів роботи з  молоддю та включення системи  профорієнтації молоді в структури  управління на всіх рівнях;

- забезпечення цілісності  функціонування різних структур  у системі професійної освіти, включаючи навчальні заклади,  служби зайнятості, соціальні служби, молодіжні організації.

 

Висновки

Важливою проблемою, що ускладнює ситуацію на ринку праці  України, є 
поширення неофіційної та тіньової зайнятості. 
(підприємства, що працюють у цьому секторі, не сплачують податки, це збільшує податкове навантаження на офіційний сектор, знижує ефективність його функціонування і, отже, звужує можливості його розвитку, стримує процеси створення нових робочих місць, підвищення заробітної плати працівникам,видачу пенсії пенсіонерам і негативно позначається на життєвому рівні населення.

Важливим завданням державної політики є сприяння переходу діяльності тіньового сектору в офіційну економіку, що крім іншого запобігає поширенню корупції, яка призводить до неефективного функціонування державного механізму, звуження перспектив забезпечення реального економічного зростання як передумови продуктивної зайнятості).

 

Подальший розвиток вітчизняної економіки потребує

1) інноваційно-інвестиційного пожвавлення,

2) оновлення основних фондів на новій, конкурентоспроможній основі.

 

Якщо ми хочемо подолати безробіття, неефективну і тіньову   зайнятість, то потрібно боротися з їх причинами, а не наслідками.