Аналіз моделей макроекономічного зростання, та їх застосування в Україні

 

 

 

 

 

Реферат

на тему: «Аналіз моделей макроекономічного зростання, та їх застосування в Україні»

 

 

 

 

                                                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

План

Вступ………………………………………………………………………………3

1.Суть макроекономічного аналізу………………………………………………4

2.Макроекономічні моделі……………………………………………………….6

3.Використання макроекономічних моделей в Україні………………….……14

Висновок………………………………………………………………………….19

Джерела…………………………………………………………………………..20

 

Вступ

Макроекономіка  — це одна з наук, що вивчає економіку. Остання е складною системою. Крім макроекономіки, її вивчають багато інших економічних наук: політична економія, мікроекономіка, маркетинг, галузеві та функціональні економіки тощо.

Макроекономіка  як наука спирається передусім на положення та висновки економічної  теорії про розвиток виробничих відносин, розширене відтворення, дію об'єктивних економічних законів та механізм їх застосування у практиці господарювання. Вона також безпосередньо пов'язана з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку. Дає змогу перейти від кількісного до якісного аналізу економічних процесів та явищ.

Макроекономіка  формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Аналізуючи основні фактори і наслідки макроекономічного розвитку, ця наука водночас пропонує певні «рецепти», методи активного впливу на об'єкт свого дослідження, тобто на процес сування у практиці господарювання. Вона також безпосередньо зміст економічної політики держави, макроекономіка виступає її теоретичною основою.

Макроекономічні моделі використовуються в системі макроекономічного  аналізу. Цей аналіз дуже важливий для  економіки будь-якої країни. Моделюючи  певні процеси, ми можемо краще дізнатися  про особливості певного явища, його недоліки.

1. Суть макроекономічного  аналізу

Макроекономічний аналіз оцінює народногосподарський комплекс загалом.  Він вивчає сукупні економічні величини (національний продукт і національний прибуток, сукупне споживання, сукупне інвестування). Він досліджує взаємозв'язки, що формуються між цими величинами, які виражають діяльність цілих груп господарських суб'єктів.

Макроекономічний аналіз розглядає економічні явища з глобальної точки зору. Тут доречна така метафора: він досліджує загальні аспекти лісу незалежно від складових його дерев.

Цей тип аналізу отримав розвиток за останні тридцять років під впливом знаменитї праці Джона Мейнарда Кейнса  "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". Він особливо корисний при вивченні економічного зростання, динаміки загальної економічної активності і загального рівня цін.

У чому ж полягає значення макроекономічного аналізу? Хіба глобальні і середні величини, з якими він має справу, не є просто-напросто підсумовуваними показниками і середніми значеннями індивідуальних господарських одиниць? Хіба конкретні ціни, заробітна плата, різні виробництва не являють собою справжню реальність економічного життя, в той час як узагальнені показники і середні величини є швидше штучними конструкціями, що можуть виявитися неточними або брехливими?

Тому питання про те, чим цікавий макроекономічний аналіз і що можна чекати від нього, є цілком правомірним.

Розвиток макроекономічного  аналізу можна пояснити декількома причинами:

- Воно пов'язане насамперед  з міркуваннями економічної політики: державне втручання торкається  всієї економіки або її великі сектори; воно позначається на самих різних економічних рішеннях всіх громадян - їх споживанні, заощадженнях, їх капіталовкладеннях); проблеми, що встають при цьому повинні розглядатися в рамках глобальної теорії. Іншою перевагою такої теорії є можливість використати кількісні показники при підрахунку сукупних величин за допомогою технічних інструментів національного розрахунку.

- Воно пов'язане, по-друге, з теоретичними міркуваннями. Справа в тому, що макроекономічний аналіз може брати до уваги такі факти і труднощі, які не виявляються в індивідуальному плані. Характерні особливості і поведінка якоїсь сукупності не піддаються визначенню за допомогою простого підсумовування характерних особливостей поведінки його складових елементів.

"Хоч ліс і є просто-напросто  сукупністю дерев, -відмічав К. Боулдінг,  - він не виявляє характеру і поведінки окремих дерев. Дерево виходить з сім'я, росте, вмирає і опадає. Збалансований ліс може рости вічно, зберігаючись незмінним в тому, що стосується віку і характеру складаючих його дерев. Коли окремі дерева ростуть, старіють і вмирають, їх замінюють нові особні і ліс залишається все тим же. У лісі спалити окреме дерево майже неможливо - завжди реальна небезпека лісової пожежі. Окреме дерево не впливає на клімат місцевості, де воно росте; ліс на нього впливає".

І Боулдінг робить висновок стосовно економіки:  "Немає жодної іншої науки, де небезпека узагальнення індивідуального досвіду була б так велика, як в економіці. Саме велике джерело помилок економічної думки пов'язане, можливо, з тією трудністю, яку, як бачимо, випробовує людський розум, намагаючись уявити собі замкнену систему як єдине ціле, і з виникаючою на цій основі тенденцією застосувати до суспільства і до економіки загалом висновки, що виникають з індивідуального досвіду".

 

2. Макроекономічні моделі

 

«Модель Домара»

 

Модель Домара ґрунтується на таких засадах:

• на ринку праці існує надлишкова пропозиція, що зумовлює постійний рівень цін, тобто ціни не гнучкі;
• очікування суб'єктів є статичним;
• вибуття капіталу відсутнє;
• інвестиційний лаг відсутній;
• гранична продуктивність капіталу:
• гранична норма заощаджень s' = const

Ця модель ґрунтується  на наявності тільки двох суб'єктів  економіки – домогосподарств  і фірм.

Домогосподарства виконують функцію заощадження згідно з кейнсіанською концепцією, і тому s' = const. Фірми виконують функцію інвестування, забезпечуючи приріст капіталу в поточному періоді за рахунок інвестицій в попередньому періоді, тобто:

 

∆      (1)

 

Приріст інвестицій (∆I) є чинником зростання як попиту так і пропозиції. Приріст сукупного попиту поточного періоду забезпечується приростом інвестицій поточного періоду. Згідно з теорією мультиплікатора, якщо інвестиції поточного періоду збільшились на , то приріст сукупного попиту поточного періоду становитиме:

 

 

   (2)

 

де  m – мультиплікатор інвестицій;

s' – гранична норма заощаджень.

Приріст сукупної пропозиції в поточному періоді забезпечується приростом капіталу поточного періоду, але інвестиціями попереднього періоду.

 

   (3)

 

Рівноважне економічне зростання  буде досягнуто за умови рівності приростів сукупного попиту та сукупної пропозиції, тобто 

або:

 

     (4)

 

Поділивши обидві частини  рівняння на та помноживши на s', матимемо:

 

      (5)

 

Формула (5) є умовою динамічної рівноваги за моделлю Є. Домара.

Економічний зміст цієї формули  в тому, що зростання економіки буде рівноважним за умови, що темп приросту інвестицій (права частина рівняння) буде дорівнювати добутку граничної продуктивності капіталу та граничної норми заощаджень.

Оскільки обидва компоненти лівої частини рівняння за умовою моделі є величинами сталими, то їх добуток також є величиною  сталою. Тому стійкість динамічного  зростання в моделі Є. Домара залежить виключно від очікувань підприємців, їхньої схильності до інвестування, тобто:

 

 

Як показує рівняння, інвестиції, як і обсяг виробництва та доходу, зростають з однаковим темпом. Така рівновага може виявитись нестійкою  за умови відхилення темпів зростання  планових інвестицій приватного сектору  від рівня, заданого моделлю. Тоді відновлення  порушеної рівноваги вимагатиме втручання держави.

«Модель Р. Харрода»

 

Модель Р. Харрода була запропонована ним у 1939 р. Вона ґрунтується на таких самих передумовах, що і модель Є.Домара.

Особливості моделі Р.Харрода:

• на відміну від моделі Домара, яка базується на інвестиційній функції, заданій екзогенно, ця модель використовує ендогенну інвестиційну функцію;
• попередня модель ґрунтувалась на принципі мультиплікатора, ця ж – на принципі акселератора;
• модель Домара виходила із незмінності очікувань підприємців, а модель Харрода – із змін, що відбуваються в їхніх очікуваннях.

Як і у попередній моделі, у моделі Харрода економіка представлена двома суб'єктами: фірмами і домогосподарствами.

Фірми у цій моделі пред'являють  інвестиційний попит відповідно до теорії акселератора. Обсяг інвестицій поточного періоду (І ) залежить від обсягу очікуваного доходу в поточному періоді. Це означає, що будь-яке зростання доходу зумовлює зростання обсягу інвестиційного попиту пропорційно до зміни доходу і, навпаки, тобто:

 

 

де  β – акселератор.

Підприємці планують зростання  обсягів виробництва, виходячи із ситуації в економіці, що склалася в попередньому періоді.

Якщо їх прогнози у попередньому періоді виявилися правильними  і попит був урівноважений  із пропозицією, то в поточному періоді  підприємці залишать темпи приросту обсягів виробництва незмінними.

Якщо попит перевищував  пропозицію в попередньому періоді, підприємці збільшать темпи приросту виробництва. І, навпаки, якщо попит  був меншим за пропозицію, вони вимушені будуть зменшувати темпи приросту виробництва.

Вираз Р. Харрод назвав гарантованим темпом економічного зростання. Підтримуючи його, підприємці будуть задоволені своїми інвестиційними рішеннями. Їх сподівання здійсняться, бо сукупний попит буде урівноважений із сукупною пропозицією.

Цей темп забезпечує динамічну  рівновагу та повне використання усіх виробничих потужностей. Але повна  зайнятість при цьому досягається  не завжди.

Темп економічного зростання, при якому інвестиційні витрати  будуть достатні для забезпечення повної зайнятості, Р. Харрод назвав природним  темпом.

Якщо фактичний темп економічного зростання дорівнює гарантованому, то такий стан прийнятий для підприємців, оскільки забезпечує повне використання капіталу, але не задовольняє найманих працівників, оскільки існує вимушене безробіття.

Якщо гарантований темп буде перевищувати природний, то матиме місце  дефіцит трудових ресурсів. Тоді фактичний  темп буде нижчим гарантованого. Очікування підприємців не виправдаються і  вони будуть вимушені скоротити обсяг  випуску та інвестиційний попит, що зумовить депресивний стан економіки.

Якщо ж гарантований темп буде меншим за природній, то фактичний  темп буде перевищувати гарантований. Така ситуація означає що в економіці  має місце неповна зайнятість і умови для збільшення інвестування. Економіка буде переживати бум.

Ідеальним, бажаним станом для економіки є ситуація, за якої фактичний, природній і гарантований темпи урівноважені.

Оскільки будь-яке відхилення економічної системи від умов гарантованого темпу зростання  вводять систему з рівноваги, динамічна рівновага у цій  моделі теж виявляється нестійкою. Ця обставина лежить в основі обґрунтування  необхідності державного втручання  в економіку.

Обмеженість кейнсіанських  моделей економічного зростання  – в її передумовах:

• використанні виробничої функції В. Леонтьєва, у якій праця і капітал не є товарами-субститутами, що суперечить дійсності;
• незалежність один від одного таких параметрів, як співвідношення доходу і капіталу, граничної норми заощаджень, приросту працюючих, що мінімізує вірогідність досягнення рівноважного економічного зростання. В цих умовах порушення рівноважного рівня одного з її параметрів руйнує рівновагу всієї системи.