Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства. На матеріалах ВАТ «Чернівецька меблева фабрика»

 

 

       1.2. Методика аналізу фінансових результатів

 

 

      Основну  частину прибутку підприємства  одержують від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. У процесі аналізу вивчають динаміку, виконання плану прибутку від реалізації продукції та визначають фактори зміни її суми.

     Прибуток  від реалізації продукції в  цілому по підприємству залежить  від чотирьох факторів:

1. Обсягу реалізації продукції (VРП).
2. Структури товарної продукції (ПВ_і).
3. Собівартості продукції (С_і).
4. Рівня середньо реалізаційних цін (Ц_і).

    Обсяг реалізації  продукції може справляти позитивний  і негативний вплив на суму  прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції призводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

    Структура  товарної продукції також може  по-різному впливати на суму  прибутку. Якщо збільшиться частка рентабельніших видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні частки низькорентабельної або збиткової продукції загальна  сума прибутку зменшиться.

   Собівартість продукції та прибуток перебувають в обернено-пропорційній залежності: зниження собівартості призводить до відповідного зростання суми прибутку, і навпаки.

    Зміна рівня середньо реалізаційних цін і величина прибутку перебувають у прямо-пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.

     Факторний  аналіз - визначення впливу окремих  факторів (причин) на результативний  показник детермінованих (розділених  у часі) або стохастичних (що не  мають певного порядку) прийомів  дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

    Факторний аналіз прибутку дає можливість встановити походження джерел його формування (зміна обсягів реалізації, структури продукції, відпускних цін та цін на сировину, тарифів на електроенергію та перевезення). Факторний аналіз прибутку дає керівництву підприємства можливість корегувати діяльність підприємства в залежності від величини впливу на прибуток тих чи інших чинників.

    Факторна модель  прибутку від реалізації продукції  (робіт, товарів, послуг) виглядає  так:

 

                                      П_і = VРП_і * (Ц_і  - С_і), де                                                   (2.8)

 

             П_і – прибуток;

                    VРП_і – обсяг реалізації;

                     Ц_і – реалізаційна ціна;

                     С_і – собівартість продукції.

      Це –  змішана, двохфакторна модель.

      Розрахунок прибутку від реалізації продукції, робіт та послуг здійснюється за такою формулою:

 

                                 П=∑ [ VВП_заг * ПВ_і   (Ц_і - С_і) ], де                                       (1.1)

 

     П - прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг;

     VРПзаг - обсяг реалізації продукції;

      ПВ_і  - структура товарної продукції;

      Ц_і - рівень середньо реалізаційних цін;

      С_і - собівартості продукції.

    Вихідними даними для факторного аналізу прибутку від  реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг є:

- чистий дохід (ЧД) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; розраховується як добуток обсягу реалізації продукції та рівня середньо реалізаційних цін за мінусом податку на додану вартість, акцизного збору та інших обов’язкових відрахувань у бюджетні та позабюджетні фонди;

- повна собівартість реалізованої продукції; розраховується як добуток обсягу реалізації продукції та собівартості;

- прибуток від реалізації продукції.

   При аналізі фінансових результатів від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг розраховують індекс обсягу продажів. Цей індекс обчислюється зіставленням фактичного обсягу реалізації з базовим у натуральному (якщо продукція однорідна), умовно-натуральному (наприклад, умовні банки) або вартісному вираженні (якщо продукція неоднорідна за своїм складом), для чого бажано використовувати базовий (плановий) рівень собівартості окремих виробів, тому що собівартість менше піддається впливу структурного фактора, ніж виручка.

 

                                   І_VПВ=∑VРП_і1 / ∑VРП_і0, де                                         (1.2)

   

     VРП_і1 - фактичний обсяг реалізації;

      VРП_і0  - базовий обсяг реалізації.

   Для визначення  суми прибутку при фактичному обсязі та структурі реалізованої продукції, але при базовому рівні собівартості і базовому рівні цін необхідно від умовної суми чистого доходу відняти умовну суму витрат:

 

∑ ( VРП_і1 * Ц_і0 ) – ∑ ( VРП_і1 * С_і0 ), де                        (1.3)

 

     VРП_і1 * Ц_і1 – умовна сума чистого доходу;

     VРП_і1 * С_і0 – умовна сума витрат.

   Потрібно також підрахувати, скільки прибутку могло б одержати підприємство при фактичному обсязі реалізації, структури і цінах, але при базовому рівні собівартості продукції. Для цього слід використати формулу:

 

∑ ( VРП_і1 * Ц_і1) - ∑( VРП_і1 * С_і0), де                          (1.4)

 

      VРП_і1 * Ц_і1 – фактична сума чистого доходу;

      VРП_і1 * С_і0 - умовна сума витрат.

  Зміна суми прибутку  може здійснюватись за рахунок  зміни обсягу реалізації продукції, структури товарної продукції, середніх цін реалізації, собівартості реалізованої продукції ( у тому числі за рахунок зростання цін на ресурси та за рахунок зміни ресурсомісткості).

    Рентабельність  операційної діяльності (у відсотках) характеризується співвідношенням прибутку від операційної діяльності та загальної суми операційних витрат (собівартість реалізованої продукції + адміністративні витрати + витрати на збут + інші операційні витрати).

     При аналізі зазначені вище показники за звітний період порівнюють з аналогічними плановими показниками і з даними за попередній період або з іншими показниками, прийнятими за базисні.

    За результатами факторного аналізу можна оцінити якість прибутку. Якість прибутку від основної діяльності вважається високою, якщо її збільшення зумовлене зростанням обсягу продажів, зниженням собівартості продукції. Низька якість прибутку характеризується зростанням цін на продукцію без збільшення фізичного обсягу продажів і зниження витрат на  гривню продукції, робіт, послуг.

      Величина прибутку від реалізації продукції (робіт, товарів, послуг) залежить від трьох факторів першого порядку: обсягу продажу продукції, собівартості, середньо реалізаційних цін .

  Обсяг прибутку  значною мірою залежить від фінансових результатів діяльності, не пов’язаних із реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Крім основної діяльності величина доходів та прибутку залежить деякою мірою і від фінансових результатів, не пов’язаних з реалізацією продукції. До них належать доходи від інвестиційної та фінансової діяльності, а також інші позареалізаційні доходи і витрати.

     Інвестиційні доходи включають відсотки отримання за облігаціями, депозитами, державними цінними паперами, доходи від участі в інших організаціях, доходи від реалізації основних засобів, запасів та інших активів.

     Фінансові  витрати — це виплати відсотків  за облігаціями, акціями, за  надання іншим організаціям у користування грошових коштів та інших активів (кредитів, позичок). Відповідно до фінансових доходів відносять кошти, що отримані організацією за грошові вклади, депозит та ін.

     Інші операційні  доходи і витрати – це прибутки (збитки) від операційної оренди і реалізації оборотних активів, дохід від списання кредиторської заборгованості, прибутки (збитки) минулих років, виявлені  у звітному році,  
курсові різниці операцій в іноземній валюті, отримана і виплачена пеня, штрафи і неустойки, збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості з простроченими термінами для позову, збитки від уцінки і виявленої нестачі майна.

    При аналізі  позареалізаційних фінансових результатів  порівнюють структуру отриманих доходів і збитків у динаміці з плановими показниками і нормативами, виявляють фактори зміни цих результатів за кожним їх видом.

   У ринкових  умовах діяльності підприємств  збільшується обсяг цінних паперів:  акцій, облігацій, ощадних депозитів,  векселів. Тому при аналізі фінансових  результатів особливу увагу слід  звернути на доходи від цінних  паперів.

    Для власників акцій (акціонерів) важливе значення має дивідендна політика підприємства метою, якої є забезпечення якомога більшого доходу акціонерам.

    Дивіденди  — це дохід, який сплачується  юридичною особою на користь  власників корпоративних прав, емітованих юридичною особою, на основі розподілу частини її прибутку. Головним завданням дивідендної політики є досягнення оптимального розподілу чистого доходу між поточними виплатами дивідендів власника і реінвестуванням частини прибутку в господарську діяльність для збільшення активів підприємства.

    Дохід акціонерного товариства  складається з дивідендів до  сплати власникам акцій, приросту  фактичної вартості акцій та  збільшення курсової вартості, взаємозв’язок  яких відображує формула

 

                                     П = К + В + Р, де                                                        (1.5)

 

         П — чистий прибуток акціонерного  товариства (загальна вартість дивідендів, тис. грн.);

        К — кількість акцій, шт.;

        В — балансова вартість 1 акції в тис. грн.);

     Р — коефіцієнт рентабельності власного капіталу товариства (чистий прибуток, поділений на власний капітал).

   Сума отриманих  процентів за облігаціями також  залежить від кількості облігацій,  середньої вартості однієї облігації та середнього рівня процентної ставки (відношення суми отриманих процентів до середньорічної суми активів цього виду):

 

                                        П = К*Р*СП, де                                                              (1.6)

 

        П - чистий прибуток акціонерного товариства;

        К - кількість облігацій;

        Р - середня вартості однієї облігації;

        СП - середній рівень процентної ставки.

    Величина прибутку (збитку) від реалізації основних  засобів та інших матеріальних активів залежить від кількості проданого майна, його балансової вартості та ціни реалізації. При цьому потрібно враховувати не лише прямий фінансовий результат, а й ефект від прискорення оборотності капіталу.

    Збитки від  виплати штрафів виникають у  зв’язку з порушенням окремими службами договорів з іншими підприємствами, організаціями й установами. Під час аналізу встановлюють причини невиконання зобов’язань, вживають заходів для запобігання порушень.

    Сума отриманих  штрафів може змінитися не  лише внаслідок порушення договірних зобов’язань з боку постачальників й підрядників, а й через ослаблення претензійної роботи підприємства з ними. Тому в аналізі цього показника необхідно перевірити, чи в усіх випадках порушення договірних зобов’язань з боку постачальників до порушників було застосовано відповідні санації.

    Збитки від  списання незатребуваної дебіторської  заборгованості виникають звичайно на тих підприємствах, де низький рівень обліку і контролю над станом розрахунків, а також через банкрутство клієнтів.

    Прибутки (збитки) минулих років, виявлені в поточному  році, також свідчать про недоліки ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, що негативно впливає в цілому на господарську діяльність.

     Для правильного  оцінювання результатів діяльності підприємства необхідно вирізняти також прибутки (збитки) від надзвичайних подій, що не пов’язані зі звичайною діяльністю підприємства – це збитки від стихійних лих, техногенних катастроф, відшкодування збитків від надзвичайних подій, доходи від списання кредиторської заборгованості, отримана безоплатно доброчинна допомога, безоплатне цільове фінансування з бюджету та інші доходи і витрати, що можуть  як зменшити, так і збільшити фінансовий результат та прибутковість бізнесу.