Аналіз динаміки валового внутрішнього продукту за 2006-2010 роки

Аналіз динаміки валового внутрішнього продукту

за 2006-2010 роки 

     Постановка  проблеми. Одним з основних макроекономічних показників, які оцінюють результати економічної діяльності держави, є валовий внутрішній продукт (ВВП). Саме його динаміка використовується для оцінки загальної ефективності функціонування економіки.

     Динаміка  ВВП у національній економіці і досі залишається нестійкою. Серед факторів, що негативно впливають на його значення більшість науковців називають такі як: світова фінансова криза, слабка конкурентоспроможність товарів національного виробника, політична нестабільність, тінізація економіки, структурні диспропорції національного виробництва, критична залежність від імпорту сировини, несприятливий інвестиційно-інноваційний клімат, девальваційні тенденції валютного курсу та ін.

     Актуальність  теми обумовлена ​​тим, що валовий внутрішній продукт (ВВП) є основним макроекономічним показником результатів функціонування економіки в статистиці багатьох країн, а також міжнародних організацій (ООН, МВФ, МБРР), який використовується при міжнародних порівняннях і при розрахунках суспільної продуктивності праці та інших показників економічної ефективності.

     Метою статті є розкриття значущості, а також аналіз динаміки валового внутрішнього продукту України за останні 5 років.

     Аналіз  останніх досліджень та публікацій. Серед дослідників ВВП можна назвати таких вчених, як Барр Р., Климко Г., Моторин Р., Мочерний С., Панчишин С., Радіонова І., та ін.

     Виклад  основного матеріалу. Валовий внутрішній продукт (ВВП) вимірює ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у даній країні протягом певного періоду часу, – як правило, року. Валовий внутрішній продукт, обчислений у поточних ринкових цінах, називається номінальним ВВП. Номінальний ВВП одночасно віддзеркалює як кількість вироблених товарів і послуг, так і рівень їхніх цін. Інакше кажучи, на динаміку номінального ВВП впливають як зміни у фізичному обсязі виробленої продукції, так і зміни рівня цін. Часто буває так, що фізичний обсяг ВВП скорочується, а номінальний ВВП збільшується за рахунок зростання цін. Проте рівень життя людей насамперед залежить від кількості вироблених і спожитих товарів та послуг. Тому макроекономіка досліджує динаміку фізичного обсягу ВВП, тобто зміни в кількості виготовленої вітчизняною економікою продукції. З цією метою обчислюють реальний ВВП [23].

     Валовий внутрішній продукт, обчислений у постійних  цінах, називається реальним ВВП. Саме цей показник дає змогу судити про зміни у фізичному обсязі продукції, а отже й про стан справ  в економіці країни. Аналіз динаміки реального ВВП показує, що періоди  його зростання чергуються з періодами  скорочення. Економісти називають короткострокові  коливання обсягу виробництва діловим, або економічним, циклом. Діловий  цикл охоплює дві головні фази – піднесення і спад – та два  поворотні пункти циклу – вершину  і дно. У фазі спаду реальний ВВП  скорочується, зростають масштаби безробіття, знижуються доходи населення. Під час  піднесення реальний ВВП збільшується, чисельність безробітних зменшується. Найвищу точку піднесення називають  вершиною, а найнижчу точку спаду  – дном. Тривалість ділового циклу  різна – від двох до 10 і більше років [20, 51].

     Коливання реального ВВП простежується  здебільшого лише в короткостроковому  періоді. У довгостроковому періоді  більшість країн світу демонструють стале збільшення реального ВВП  і підвищення рівня життя людей, що в макроекономіці називають економічним  зростанням.

     Валовий внутрішній продукт, як уже зазначалося, обчислюють трьома методами:

1. як суму видатків покупців на придбання товарів і послуг (за видатками – метод кінцевого використання);
2. як суму грошових доходів, отриманих від виробництва продукції у цьому році (за доходами – розподільний метод);
3. як суму доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва товарів і послуг (за галузями – виробничий метод) [20, 57].

     Усі методи обчислення ВВП дають однаковий результат, бо те, що витрачено на купівлю продукту (видатки), є доходом для тих, хто вклав людські й матеріальні ресурси у виробництво цього продукту та його продаж на ринку.

     Протягом 2000-2008 рр. середньорічні темпи приросту реального ВВП становили 6,9%. На тлі економічного піднесення та пом’якшення соціальних проблем відбулось гальмування структурних та інституцій них реформ, необхідних для забезпечення стабільного довгострокового розвитку економіки. В результаті, коли зовнішня кон’юнктура змінилась в другій половині 2008 р., реакція економіки на негативний зовнішній шок була різкою. За результатами 2009 р. реальний ВВП України скоротився на 15,1% .

Необхідно зазначити, що різке гальмування економічного розвитку країни в умовах негативних зовнішніх шоків спостерігалось і раніше. Наприклад, темпи приросту реального ВВП України уповільнились до 3,0% у 2005 р. після 12,1% попереднього року. Це зниження темпів відбулось, головним чином, через падіння експорту, зумовленого кризою на світовому ринку сталі, де Україна є одним із провідних гравців. Однак у 2006 р. ситуація на світових товарних ринках стабілізувалась, що дало змогу Україні відновити експорт та пришвидшити темпи приросту реального ВВП у 2006-2007 р. до 7,5% в середньому (Рисунок 1.1). [Ц]

     Крім  того, значну роль у висхідній динаміці реального ВВП відіграло внутрішнє приватне споживання, яке зростало завдяки як вищому наявному доходу населення, так і стрімкому розширенню банківського кредитування.

В свою чергу, банки залучали значні обсяги коштів на зовнішніх ринках, найчастіше у вигляді синдикованих кредитів.

Економічна криза в Україні поглибилась у першому кварталі 2009 р., коли реальний ВВП впав на 20,2% до ВППР.

     Починаючи з другого кварталу 2009 р., ситуація в економіці стабілізувалась і почалось поступове відновлення економічної активності, хоча на набагато нижчому рівні, аніж до кризи. У четвертому кварталі темпи скорочення реального ВВП сповільнились до 6,8% до ВППР на фоні низької статистичної бази. Головним чинником пожвавлення економічної активності стало помірне відновлення попиту на світових товарних ринках, зокрема на ринках Азії, де національні уряди запровадили заходи стимулювання, спрямовані на підтримку промисловості та інфраструктури, що дозволило українським експортерам частково відновити обсяги виробництва сталі. Разом з тим, внутрішній попит залишався низьким протягом

     усього  року.

     Економічна  ситуація продовжила покращува-

     тись у 2010 р. Зокрема, реальний ВВП виріс на 4,9%

     до  ВППР та 5,9% до ВППР в першому і  другому квар-

     талах, відповідно. У першому кварталі зростання

     економічної активності базувалось, переважно,

     на  зовнішніх стимулах, а саме: на відновленні  зов-

     нішнього попиту на українські товари. У другому

     кварталі  до зовнішнього попиту додалось посту-

     пове відновлення внутрішнього кінцевого попи-

     ту: кінцеве споживання домогосподарств  зросло

     на 5,1% до ВППР у квітні-червні 2010 р. за рахунок

     підвищення  соціальних стандартів, включаючи мі-

     німальну пенсію та заробітну плату, покращення

     ситуації  на ринку праці та зниження боргового  на-

     вантаження  на домогосподарства, що зумовлюва-

     ло зростання реального наявного доходу населен-

     ня (Рисунок 1.5). Разом з тим, тривало скорочення

     інвестицій  у першому півріччі.

     Вочевидь, зважаючи на структурні фактори, по-

     дальше  економічне відновлення української  еко-

     номіки насамперед залежатиме від розвитку світо-

     вої економіки. Зростання економік торговельних

     партнерів України сприятиме відновленню  попиту

     на  експортну продукцію, зокрема на сталь, хімічні

     добрива та продукцію машинобудування. Для  зрос-

     тання інвестиційної активності важливим є віднов-

     лення доступу до зовнішніх фінансових ринків, як

     для банків, так і для реального  сектору.

     Водночас  стрімке і глибоке падіння  економіки

     України у 2009 р. позначило численні внутрішні

     проблеми, які слід розв'язати для забезпечення

     стабільного довгострокового економічного зрос-

     тання. Зокрема, йдеться про незавершені інсти-

     туційні реформи, низький рівень модернізації

     багатьох  підприємств, застарілу інфраструктуру,

     фіскальну розбалансованість, непривабливий  ін-

     вестиційний клімат тощо. Окремо варто підкрес-

     лити  важливість розробки та впровадження по-

     літики стимулювання експорту, який залишається

     основним  рушієм економічного розвитку.

 

Висновки.