Акціонерні товариства

     Засновницький договір  укладається  в  письмовій формі.  Якщо товариство створюється за участю  фізичних  осіб,  їх  підписи  на засновницькому договорі підлягають нотаріальному засвідченню.  У разі  заснування  товариства  однією  особою  засновницький договір не укладається.

     4. У разі  заснування  акціонерного  товариства  його  акції підлягають  розміщенню  виключно  серед його  засновників шляхом приватного розміщення.  Публічне розміщення акцій товариства  може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій.

     Особливості створення акціонерного  товариства шляхом  злиття, поділу,  виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариств,  державного (державних) та  комунального  (комунальних) підприємств   у   акціонерне  товариство  визначаються  Державною комісією  з цінних  паперів та  фондового ринку,  а за  участю державних та  (чи) комунальних підприємств - Державною комісією з цінних  паперів та  фондового ринку за  погодженням з   Фондом державного майна України.

     5. Створення  акціонерного  товариства  здійснюється за такими етапами: 

     1) прийняття  зборами  засновників   рішення   про   створення  акціонерного  товариства  та  про  закрите  (приватне)  розміщення  акцій; 

     2) подання заяви та всіх необхідних документів на  реєстрацію випуску  акцій  до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

     3) реєстрація  Державною  комісією  з   цінних   паперів   та  фондового  ринку випуску акцій  та видача тимчасового свідоцтва  про реєстрацію випуску акцій;

     4) присвоєння акціям  міжнародного  ідентифікаційного номера цінних паперів;

     5) укладення  з  депозитарієм  цінних  паперів  договору  про обслуговування емісії акцій   або  з  реєстратором  іменних   цінних паперів  договору  про  ведення  реєстру  власників іменних цінних паперів;

     6) закрите (приватне)  розміщення  акцій серед засновників товариства;

     7) оплата засновниками повної  номінальної вартості акцій; 

     8) затвердження  установчими зборами товариства результатів закритого  (приватного)   розміщення   акцій   серед   засновників товариства, затвердження  статуту  товариства,  а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

  9) реєстрація товариства та його статуту в органах державної реєстрації;

 10) подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати  закритого (приватного)  розміщення акцій;

  11) реєстрація   Державною   комісією  з цінних  паперів та фондового ринку звіту про результати  закритого   (приватного) розміщення акцій;  

     12) отримання   свідоцтва  про   державну  реєстрацію  випуску  акцій; 

     13) видача    засновникам    товариства    документів,     що підтверджують право власності  на акції. 

Дії, що    порушують    процедуру    створення   акціонерного товариства,  встановлену цим Законом,  є підставою  для  прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку рішення про відмову в реєстрації звіту про результати  закритого  (приватного) розміщення акцій. У разі прийняття такого рішення Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку звертається до суду з  позовом про ліквідацію акціонерного товариства. 

     1.2 Види акціонерних товариств 

     Акціонерні  товариства поділяються на два види: відкриті і закриті.

     Відкрите  акціонерне товариство – його акції розповсюджуються шляхом відкритої підписки і купівлі – продажу на біржах.

     Закрите акціонерне товариство – його акції  розповсюджуються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на біржі.

     Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано в відкрите шляхом регистрації його акцій в порядку, передбаченому  законодавством про цінні папери, і фондову біржу з внесенням  змін в Статут товариства.

     Підписка  і купівля – продаж на біржі  акцій закритого акціонерного товариства виключена. Особливість закритого акціонерного товариства полягає в тому, що після його створення замість учасника, який вибув, нового акціонера не можна прийняти: це можливо зробити тільки шляхом відкриття акціонерного товариства.

     Відправною  точкою розвитку сучасного акціонерного руху в Україні є прийнятий  у 1991 році Закон України «Про господарські товариства», який визнав акціонерне товариство як самостійну форму діяльності і  закріпив правові основи його створення  і функціонування.

     Масовий характер цей рух отримав з  визначенням Законом України  «Про приватизацію майна державних  підприємств» (1992) продажу акцій  відкритих акціонерних товариств  в якості одного із засобів приватизації, яка стала могутнім каталізатором  створення таких товариств.

     Якщо  в 1991 році в Україні було всього 38 акціонерних товариств, то в 1993 році їх кількість збільшилась до 3342, тобто в 88 разів.

     Нарощування кількості акціонерних товариств  продовжувалося до 1997 року і зупинилось тільки з уповільненням темпів приватизації. В останні роки ця кількість стабілізувалася і складає 34-35 тисяч ( рис.1).

    В структурі акціонерних товариств переважають закриті товариства (63,7%). Найбільша їх доля – в торгівлі (79,2%). В виробничому секторі створено більше відкритих товариств; в сільському господарстві вони складають 62,8% всіх товариств відповідного виду діяльності, в промисловості – 51,6%.

     Близько 30% акціонерних товариств (10400) з’явилися  в процесі приватизації майна  державних підприємств.

     Більшість акціонерних товариств розміщено в великих промислових регіонах, 17,3% - в столиці. В Дніпропетровській, Донецькій областях та в Києві сконцентровано 49,6% основних засобів і оборотних активів акціонерних товариств. 53,5% їх доходів формується від реалізації продукції, а обсяги прибутку товариств, розташованих в Києві, складають 90% сукупного результату всіх відповідних структур.

     Більше  всього акціонерних товариств приходиться  на промисловість (31,5% загальної їх кількості), оптову та роздрібну торгівлю. Акціонерні товариства менш за все представлені в фінансовій сфері (20,5% всіх підприємств), рибному господарстві (13,4%), промисловості (11,8%). За обсягами виробництва доля акціонерного сектору найбільш вагома в промисловості (56,1%), будівництві (29,4%), фінансовій діяльності (25,9%).

     Акціонерні  товариства займають досить важливе  місце в економіці України. В 2003 році в них працювало 21,5% зайнятих в економіці осіб, вони виробляли 65,7% загального обсягу промислової  продукції. В промисловості чисельність працівників акціонерних товариств склала 53% (1810,7 осіб), хоча доля таких товариств досягає лише 40% загальної кількості підприємств галузі.

     В акціонерних товариствах сконцентровано 30,1% основних засобів та 30,3% оборотних  активів, формується 26,1% чистого доходу (виторгу) і 79,6% чистого прибутку підприємств всіх сфер економіки.

     В 2003 році в Україні функціонували 11319 відкритих акціонерних товариств, сумісним власником яких є держава, а також 33 національні акціонерні та державні холдінгові компанії, які створені в процесі приватизації і корпоратизації майна державних підприємств.

     Загалом вітчизняні акціонерні товариства ще недостатньо використовують основні  переваги акціонерної форми господарювання: випуск цінних паперів зареєстрували  тільки 63% загальної кількості акціонерних товариств. Разом з тим сумарний випуск акцій зростає постійно і досяг 99,3 млрд. грн.. переважно це акції підприємств, тоді як доля фінансово-банківського сектору складає 9,2%. Третина акцій (31,6%) випущена закритими товариствами, тобто вони мають обмежене коло обігу.

 

1.3 Особливості формування  фінансових ресурсів в акціонерних товариствах

     Процес  виникнення, функціонування і розвитку акціонерної власності охоплює  тривалий період історії, коли траплялися суттєві зміни даної форми власності під впливом еволюції форм організації підприємств взагалі і акціонерних товариств, які є економічними формами реалізації відповідних видів і форм власності.

     Суперечність  між потребою в більших розмірах капіталу і обмеженими можливостями його концентрації, яка притаманна таким формам підприємства, розв’язується через виникнення підприємств акціонерної форми, тобто акціонерної власності.

     Акціонерне  товариство – це більш життєздатна  форма організації підприємства, тому як акція не дає права її володарю вимагати повернення вкладу в капітал акціонерного товариства.

     Саме  ця обставина обумовлює економічну природу:

1. акціонера або власника, а не як кредитора;
2. акції як інструменту власності, а не кредита;
3. акціонерного товариства як по перевазі не кредитного інституту, а як суб’єкту власності.

     Розвиток  акціонерної форми підприємства означає розвиток акціонерної власності, яким супроводжується ускладненням її змісту, механізму і форм реалізації. Це пов’язано зі зміною структури  суб’єкта акціонерної власності  – її еволюцією від одноособового (індивідуального) до асоційованого суб’єкту.

     Одноособовий  та груповий суб’єкти виступали реальними  власниками акціонерного капіталу через  володіння контрольним пакетом  акцій, що забезпечують можливість прийняття  рішень з питань функціонування корпорації в інтересах її індивідуального або групового володаря. 

     В подальшому характерними є дві основні  тенденції:

• перша – «диверсифікація участі» - перехід від участі певної групи володарів в акціонерному капіталі окремого акціонерного товариства до участі в декількох корпораціях. З’являються нові елементи в структурі суб’єкта акціонерного товариства – банки, страхові, інвестиційні фонди.
• Інша тенденція пов’язана зі збільшенням чисельності суб’єктів корпоративної власності: в володінні акціонерним капіталом великих корпорацій починають приймати участь не одна група, а цілий ряд суб’єктів.

     Таким чином, акціонерна власність представляє  найбільш розвинену форму приватної  власності: асоційовану приватну власність  як органічну єдність двох якостей відношень привласнення – приватного та загального.

     Загальні  положення про цінні папери

     Товариство  може залучати необхідні фінансові  ресурси шляхом випуску та реалізації цінних паперів на фондовому ринку¹. Цінні папери є грошовими документами, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка випустила ці документи, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

     У господарському обігу цінні папери мають певну вартість і разом  з грошима є засобом обігу  та платежу, виконують роль кредитного інструменту та забезпечують спрощену передачу прав на різноманітні блага.

     Цінні папери поділяють на такі групи:

• пайові цінні папери (акції);

• боргові цінні папери (облігації, векселі, ощадні сертифікати тощо);

• похідні цінні папери (фондові деривативи);
• приватизаційні папери (приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки, земельні бони).

     Широкий випуск цінних паперів, створення та розвиток їх ринку мають велике значення для розвитку приватного сектору. Разом з іншими джерелами (бюджетом, власними коштами підприємств, кредитом) ринок цінних паперів дозволяє забезпечити альтернативне фінансування різних галузей економіки.

Акції акціонерного товариства, їх типи та категорії