2. Облік довгострокових фінансових інвестицій.

Міністерство  освіти і науки, спорту та молоді України

Тернопільський  національний економічний університет

Факультет обліку й аудиту

Кафедра обліку і аудиту у виробничій сфері 
 
 

Індивідуальна робота з дисципліни

«Облік  інвестиційно-інноваційної діяльності»

для  спеціальності  «облік і аудит»

спеціалізації «Облік і аудит у сфері послуг» 

                                                    Варіант 34 
 
 

                                                                            Виконала:

                                                                                          ст. гр. ОСПм-51

    Бусько  Л. Є.

                                                                                        

                                                                              Перевірив:

                                                                                    д.е.н., проф.

                                                                                                    Крупка Я.Д. 
 
 
 
 
 

Тернопіль – 2011

 

      План

1. Фінансові інвестиції та їх види.
2. Облік  довгострокових фінансових інвестицій.
3. Облік поточних фінансових інвестицій.
 

1. Фінансові інвестиції та їх види.

     Згідно  Закону України «Про інвестиційну діяльність»  від 18.09.91р., інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

     У Законі України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування  прибутку підприємств” – інвестиція – це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

     Придбані  цінні папери залежно від мети інвестування, терміну перебування  на підприємстві та ліквідності поділяють на довгострокові та поточні фінансові інвестиції (рис. 1).

     

     Таке  розмежування інвестицій на сьогодні суттєве, тому що вони по-різному відображаються в обліку і звітності.

     Чіткого визначення критеріїв такого розподілу  інвестицій у національних П(С)БО немає, тому під час вибору методів первісної  та подальшої їх оцінки в обліку та звітності слід керуватися пунктами 17 та 33 П(С)БО 2, в яких зазначається, що у балансі за рядком "Довгострокові фінансові інвестиції" відображаються фінансові інвестиції на період понад один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, а за рядком "Поточні інвестиції" відображають фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

 

     

     2. Облік  довгострокових фінансових інвестицій.

     Довгострокові фінансові інвестиції —це інвестиції на період більший ніж один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До них належать довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.

     Довгострокові інвестиції поділяються на:

     - інвестиції, що утримуються підприємством  до їх погашення;

     - інвестиції в асоційовані та  дочірні підприємства;

     - інвестиції у спільну діяльність  зі створенням юридичної особи  контрольними учасниками;

     - інші фінансові інвестиції.

     Отже, довгостроковими інвестиціями можуть бути також і вкладення, які спочатку планувалося здійснювати на термін менше одного року у разі, якщо, виходячи із ситуації на ринку, підприємство визнає за неможливе їх реалізацію протягом короткого періоду. Ідеться про низьколіквідні або неліквідні активи.

     У довгострокові фінансові інвестиції можуть здійснюватися вкладення  підприємства з метою одержання  прибутку, здобуття контролю над іншими підприємствами, одержання доступу  на певний сегмент ринку, створення інтегрованих корпоративних структур, диверсифікації діяльності тощо. Зазначимо, що через інструментарій довгострокових фінансових інвестицій можна опосередковано здійснювати реальні інвестиції. Наприклад, замість вкладання коштів у придбання основних засобів для розвитку нового виробництва можна придбати контрольний пакет корпоративних прав підприємства, яке володіє відповідними необоротними активами, чи заснувати дочірнє підприємство, наділивши його статутним капіталом, за рахунок якого будуть здійснені реальні інвестиції.

     Об’єктами довгострокового фінансового інвестування можуть бути:

• цінні папери, які засвідчують право власності (акції);
• цінні папери, що засвідчують відносини позички (облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі);
• облігації державних та місцевих позик;
• вкладення в статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном.

     Довгострокові фінансові інвестиції в балансі  підприємства-інвестора відображаються за такими позиціями:

• довгострокові фінансові інвестиції, котрі обліковуються за методом участі в капіталі,
• інші фінансові інвестиції.

     До  складу довгострокових фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі, належать:

• інвестиції в асоційовані підприємства — підприємства, в яких інвестору належить блокувальний (понад 25 %) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора;
• вкладення у дочірні підприємства — підприємства, що перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства (контроль — вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності). При з’ясуванні питання про віднесення підприємства до категорії дочірніх вирішальну роль відіграє ступінь впливу інвестора при прийнятті рішень стосовно ключових питань господарської діяльності об’єкта інвестування;
• вкладення в спільну діяльність — господарська діяльність зі створенням юридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

     До  інших довгострокових фінансових інвестицій належать усі інші фінансові вкладення, які можуть бути об’єктами інвестування: облігації, вкладення в корпоративні права підприємств, які не належать до вище перелічених, тощо.

     Порядок прийняття рішень щодо здійснення довгострокових фінансових інвестицій залежить від  мети та об’єкта вкладень. Якщо головною метою інвестицій є безпосереднє отримання прибутку, то відповідні рішення приймаються після ретельного аналізу інвестиційної привабливості відповідного об’єкта, оцінки доцільності вкладень з погляду їх ризиковості та прибутковості, аналізу альтернативних можливостей використання капіталу. При цьому застосовують широкий набір інструментів і методів оцінки окремих інвестицій та інвестиційного портфеля в цілому.

     У разі здійснення довгострокових фінансових вкладень під впливом інших, ніж  отримання прибутку, цільових установок (наприклад, поглинання конкурентів, у  т. ч. з метою їх ліквідації), слід провести аналіз витрат і вигід відповідних операцій та оцінити їх відповідність загальній стратегії розвитку підприємства.

     Інвестиційні  рішення можуть прийматися лише за наявності відповідних фінансових джерел. У противному разі інвестор може стати неплатоспроможним з  усіма наслідками, які з цього випливають. Довгострокові інвестиційні вкладення доцільно здійснювати за рахунок власного капіталу, довгострокових позичок чи коштів, які вивільняються в результаті дезінвестицій.

     3. Облік поточних фінансових інвестицій.

     Поточні інвестиції — це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

     Ці  інвестиції згідно з П(С)БО 12 поділяються на еквіваленти грошових коштів та інші поточні фінансові інвестиції.

     Визначення  еквівалентів грошових коштів передбачено  П(С)БО 2, проте воно не дає чіткої відповіді, які ж саме інвестиції слід відносити до еквівалентів. У  такому разі слід послатися на п. 7 МСБО 7 "Звіт про рух грошових коштів", у якому зазначається, що інвестиції можуть бути класифіковані як еквіваленти, якщо вони:

     - вільно конвертуються у відому  суму грошових коштів;

     - характеризуються незначним ризиком  зміни вартості;

     - мають короткий строк погашення,  наприклад протягом трьох місяців.

     Як  правило, еквіваленти грошових коштів утримуються для погашення короткострокових зобов'язань, а не для інвестиційних  цілей.

     До  інших поточних інвестицій відносять:

     1. Інвестиції терміном менше одного  року (крім еквівалентів грошових  коштів).

     2. Інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства, які придбані й утримуються для продажу протягом 12 місяців.

     3. Інвестиції у спільну діяльність, які придбані й утримуються  для подальшого продажу протягом 12 місяців.

     У балансі поточні фінансові інвестиції відображаються в складі оборотних активів підприємства за статтею «Поточні фінансові інвестиції». До цього виду інвестицій належать вкладення підприємством тимчасово вільних коштів у банківські депозити, короткострокові цінні папери та інші дохідні фінансові інструменти з метою формування ліквідних резервів та одержання доходів. Поточне фінансове інвестування може здійснюватися також у рамках політики рефінансування дебіторської заборгованості.

     Поточними фінансовими інвестиціями, крім того, вважаються векселі, якщо вони використовуються як цінний папір. Зокрема, за позицією «поточні фінансові інвестиції» можуть бути відображені векселі, що придбаваються нижче за номінальну вартість з метою зарахування кредиторської заборгованості в сумі номіналу векселя.

     Окрім цього, поточними можуть бути й інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства та спільну діяльність зі створенням юридичної особи, якщо вони придбані та утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання, або відповідні асоційовані чи дочірні підприємства ведуть діяльність в умовах, які обмежують їх здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує 12 місяців.

     Оскільки  поточні фінансові інвестиції розглядаються  здебільшого як ліквідні резерви, для  підприємства принципове значення має їх загальна ринкова вартість, тобто обсяг грошових коштів, які можна отримати в результаті реалізації портфеля поточних фінансових інвестицій.

     На  відміну від довгострокових фінансових інвестицій, поточне інвестування не потребує наявності відповідних фінансових джерел, зокрема прибутку, інших позицій власного капіталу чи довгострокових позичок. Основою прийняття рішень про поточні фінансові інвестиції є інформація, наведена в оперативному фінансовому плані (бюджеті ліквідності). Якщо з плану випливає, що в окремих періодах у підприємства очікується тимчасовий надлишок грошових коштів, то слід прийняти рішення стосовно їх раціонального використання, зокрема вкладення в легколіквідні прибуткові інвестиції.

     Управління  поточними фінансовими вкладеннями слід узгоджувати із політикою оптимізації залишків грошових коштів на банківських рахунках та формування резервів ліквідності. Тут фінансисту у пригоді можуть стати широко відомі в світі моделі управління вільними залишками грошових коштів на поточних рахунках: модель Баумоля, модель Міллера-Орра та модель Баранека. Згідно з цими моделями рішення щодо обсягів та кількості операцій у рамках поточних інвестицій слід приймати, враховуючи такі чинники: