Власність як економічна категорія: економічний зміст і юридична форма, структура, еволюція

Об’єктами власності може служити все розмаїття національного багатства, включати землю з її надрами, водний і повітряний простір, а також твори інтелектуальної праці. (Див.: Корнієнко В. Суспільна

З аналізу цих ознак  випливає, що категорію власності  необхідно розглядати з двох боків: економічного змісту та юридичної форми. Економічний зміст власності, як уже зазначалося, полягає у відособленому присвоєнні результатів економічної діяльності людей і реалізується як соціально-економічні відносини між людьми.

Структура власності  являє собою сукупність різних типів, видів, форм і систем власності, що діють або можуть діяти в суспільстві. У структурі власності насамперед слід виділяти два її типи: перший – трудова, не експлуататорська і другий – експлуататорська власність. Тип власності характеризує спосіб поєднання робочої сили і засобів виробництва.

Розрізняти два її види: приватну (індивідуальну) та суспільну (колективну) власність.

Первісні форми власності  мали своєю передумовою природний  фактор – землю з її плодами, оскільки впродовж тисячоліть, що передували буржуазному суспільству, панівне становище в економіці посідало сільське господарство.

У середні віки пануючою стала феодальна земельна власність, за якої земля не належала виключно окремій особі. Взаємні відносини як у середині класу феодалів (сеньйорів і васалів), так і між земельними власниками і безпосередніми виробниками базувались на особистому володарюванні і підкоренні.

За сучасних умов розвитку продуктивних сил нові організаційні  форми капіталістичного виробництва  істотно трансформують економічні відносини, а разом з ними і систему власності. Поступово буржуазна економіка трансформується в систему змішаної економіки, де відбувається заперечення буржуазної власності і розриваються перехідні форми власності нового способу виробництва.

Концентрація і централізація капіталу і виробництва привели до виникнення акціонерних компаній, які перетворились у панівну форму капіталістичного виробництва і зумовили появу асоційованої чи корпоративної форми власності. Прогресуючий розвиток останньої є водночас процесом усунення капіталістичного способу виробництва в класичних формах.

У сучасних умовах економічною  основою ринкової економіки є  як приватна власність, так і економічна самостійність і юридична свобода  товаровиробників, і цим останніми  можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. А юридичні особи – це вже певні трудові колективи, асоційовані виробники, які можуть господарювати на колективних формах власності.

Якщо ж метою приватизації є створення класу нових приватних  власників, то цього швидко можна  досягти через продаж існуючих державних підприємств тим, хто має гроші. Але цей шлях досить тернистий і соціально небезпечний, бо фактично позбавляє безпосередніх трудівників права володіння створеним виробничим потенціалом, що може призвести до гострих соціальних конфліктів,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Термінологічний словник

 

Власність – не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і відчуження – привласнення його результатів – матеріальних благ і послуг.

Економічний зміст  власності – глибина сутність відносин власності, що характеризує відособлене присвоєння результатів економічної діяльності людей.

Експлуататорська  власність – тип відносин, за яких стає можливим привласнювати результати праці інших власниками засобів виробництва.

Об’єкти власності – майно чи результати праці, з приводу яких виникають відносини власності.

Ознаки власності  – суттєві властивості, що розкривають економічний зміст власності.

Право власності  – юридична форма прояву відносин власності, що реалізується в трьох атрибутах: право володіння, право розпорядження, право користування.

Приватна власність – вид власності, за якого всі три функції права власності належать окремій приватній особі.

Суб’єкти власності – фізичні чи юридичні особи, які вступають у відносини власності.

Суспільна власність – вид власності, за якого її функції – володіння, розпорядження і користування – належать не одному приватному суб’єкту,а багатьом.

Трудова власність  – тип відносин, за яких майно, котрим володіє власник, є результатом його особистої праці чи праці членів його сім’ї.

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Корнієнков Суспільна власність як стратегічне лите // Економіка України, - 1999р. - №1

 

2. Рибалкін В.О., Бодров  В.Т // Політична економія –  Київ 2004р.

 

3. Мочерний С. // Економічна  енциклопедія – 2002р.

 

4. Клименко Р. // Основи  економічної теорії – 2001р.