Вища освіта в Німеччині

План

Вступ

1. Система вищої освіти Німеччини
2. Навчальний процес
3. Доступність вищої освіти

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Німеччина вважається серцем Європи і не тільки через географічне  розташування, але й тому, що це справжній  осередок наукових розробок та батьківщина  видатних людей, яких вона подарувала світові. Кант, Ейнштейн, Бетховен, Бах, Гете - це далеко не весь перелік тих, хто прославив країну далеко за її межами. На світовій арені Німеччина  займає провідне місце поміж найстабільніших  країн, крім того вона є одним з  найактивніших членів Європейського  Союзу.

 Політика держави дозволяє  якомога щільніше поєднати процес  навчання та наукових досліджень, адже в країні важливими осередками  новітніх розробок є вузи.

 Потужна науково-технічна  база завжди була основним  козирем німецьких вузів. Тому  Німеччину по праву називають  країною вузів та вчених і  мислителів. Витоки такого твердження  беруть початок з глибокої  давнини. Ще в період Середньовіччя  сюди стікалося студентство до  університетів Гейдельберга, Кельна  чи Грайфсвальда зі всієї Європи. До речі, Гейдельберзький університет, заснований у 1386 році на кшталт паризької Сорбонни, функціонує й понині та є найпрестижнішою школою юриспруденції у Європі.

 Вже на початку XX століття третина Нобелівських  лауреатів була вихованцями німецьких  вузів. Їх революційні відкриття  змінили світ. Саме німецькі науковці  відкрили туберкульозну паличку  та рентгенівське випромінювання  і подарували світові теорію  відносності. 

 Сучасна Німеччина  підтримує репутацію країни з  потужним науково-дослідницьким  потенціалом. До того ж неабиякою  перевагою держави є те, що  її гнучка політика всіляко  заохочує науковців та талановитих  студентів зі всього світу  вступати до лав одного зі  своїх вузів, причому у більшості  випадків безкоштовно.

 

 

1. Система вищої освіти Німеччини

Система вищої освіти Німеччини  об'єднує 345 навчальних закладів, переважна  більшість (близько 98%) яких є державними (недержавні вузи зобов'язані мати державну ліцензію на викладання). У вузах  Німеччині навчаються близько 1 млн. 800 тис. студентів (на 2001 р. загальна кількість  студентів склало 1773466 чоловік). Основу системи вищої освіти складають 92 класичних (Universität), технічних (Technische Universität) і загальних (Gesamthochschulen) університету і 22 вузи, статус яких прирівняно до університетського: педагогічні інститути (Pädagogische Hochschulen), медичні коледжі, філософсько-теологічні і церковні коледжі (Theologische Hochschule), і коледж спорту.

До вузів не університетського  типу належать 183 професійні вищі школи (університети прикладних наук) (Fachhochschulen), що дають професійну освіту в сферах бізнесу, економіки, сервісу, сільського господарства і прикладного мистецтва і 46 музичних та мистецьких коледжів (Kunsthochschule і Musikhochschule).

Крім перерахованих, до системи  вищої освіти Німеччини входять  декілька державних і приватних  коледжів з підвищення професійної  підготовки (Berufsakademian), які поєднують теоретичну підготовку з практикою на виробництві.

Найбільш відомим і  престижним вищим навчальним закладом Німеччини є, заснований ще в 1386 р. за зразком паризької Сорбонни, Гейдельберзький університет (Rupercht-Karls-Universität Heidelberg, http://www.uni-heidelberg.de/ index.html ). З XIX ст. Гейдельберг користується репутацією кращої в Європі школи юриспруденції. Серед викладачів цього університету були філософи Гегель і Ясперс, хімік Гельмгольц, вісім лауреатів Нобелівської премії. У рамках Гейдельберзького університету існує 15 факультетів - біології, хімії і біохімії, медицини, права, філософії, східних мов, сучасних мов, політичних наук, спорту і здоров'я та ін При університеті відкрито ряд спеціалізованих дослідницьких центрів - зокрема, Інститут Південної Азії і Гейдельберзький інститут ядерної фізики ім. Макса Планка. Іноземні студенти становлять близько 12% (25 тис. осіб) від загального числа студентів Гейдельбергського університету.

Друге місце в рейтингу німецьких університетів займає, розташований в Мюнхені і заснований в XV ст., університет Людвіга Максімілліана (Ludwig-Maximilians-Universität München, http://www.lmu.de ). Цей вуз відомий найбільшим в Європі медичним факультетом. Крім нього, університет об'єднує 19 факультетів. Загальна чисельність студентів мюнхенського університету - 44 тис. чоловік.

Починаючи з XIX ст., зразком  для всієї Європи став Берлінський  університет, заснований в 1810 р. Вільгельмом  фон Гумбольдтом (Humboldt-Universität zu Berlin, http:// www.hu-berlin.de ). До Другої світової війни студентам цього університету викладали Альберт Ейнштейн, Макс Планк і Макс Вебер.

До числа найстаріших  класичних університетів також  відносять університети Фрайбурга (Albert-Ludwigs Universität Freiberg, http:// www.uni-freiburg.de ), Тюбінгена (Eberhard Karls Universität Tübingen, http://www.uni-tuebingen.de ), Марбурга (Philipps - Universität Marburg http://www.uni-marburg.de ) і ряд інших міст.

Найбільш відомими технічними університетами є Технічний університет  Гірнича академія Фрайбурга (Technische Universität Bergakademie Freiberg, http://www.tu-freiberg.de ), Дрезденський технічний університет (Technische Universität Dresden, http://www.tu-dresden.de ), Мюнхенський технічний універсітет (Technische Universität München, http://www.tu-muenchen.de ), а також прирівняні до них за статусом вищі технічні школи в Ахені (Reinisch-Westfalishe Technische Hochschule Aachen, http://www.rwth-aachen.de ) і Дармштадті (Technische Hochschule Darmstad, http://www.tu-darmstadt.de ). При цьому межа між технічними університетами і просто університетами часто умовна: так, університет в Ростоку (Universität Rostok, http://www.uni-rostock.de ) має технічний факультет, а, наприклад, у технічному університеті КаролоВільгельміна у Брауншвайзі є відділення гуманітарних і суспільних наук (Technische Universität КaroloWilhelmina zu Braunshweig, http://www.tu-braunschweig.de ).

До числа найбільш відомих  нових університетів, які виникли  в останні 30-40 років на вершині  стрімкого розвитку системи вищої  освіти в Німеччині, можна віднести Рурський університет у Бохумі (Ruhr-Universität Bochum, http://www.ruhr-uni-bochum.de ) , університети в Констанці (Universität Konstanz, http://www.uni-konstanz.de ), Регенсбурзі (Universität Regensburg http://rrwnw1.wiwi.uni-regensburg.de ), Білефельді (Universität Bielefeld, http://www.uni-bielefeld.de ). Нові університети і приватні ВНЗ в більшості своїй (мабуть, за винятком університету в Бохумі) не можуть конкурувати з класичними університетами за різноманітністю напрямів підготовки, зате в них ведуться експерименти з впровадження сучасних методів навчання, вони часто мають кампуси, що в цілому не характерно для німецьких вузів.

Професійні вищі школи (університети прикладних наук) - наймолодший, але  користується все більшою популярністю тип навчальних закладів, де заняття  ведуться з великим практичним ухилом - тут готують фахівців у галузі інженерної справи, економіки, сільського господарства, дизайну, а також у  соціальній сфері. Ці вузи відрізняються  укороченим циклом навчання (включаючи  трирічну теоретичну підготовку і рік  практичної роботи), великим професійним  досвідом викладачів, а також наявністю  тісних контактів з промисловими фірмами, що приваблює в них все  більшу кількість абітурієнтів. На даний момент у фахових вищих  школах навчається приблизно чверть всіх німецьких студентів. Серед  найбільш престижних і популярних професійних  шкіл можна відзначити економічну школу  в Ройтлінгене (Hochschule Reutlingen, http://www.fh-reutlingen.de ), професійні вищі школи в Кельні (Fachhochschulen Köln, http://www.fh-koeln.de ) і Мюнхені (Fachhochschulen München, http://www.fh-muenchen.de ).

З 1970-х рр.. у двох німецьких  землях - у Гессені та Північному Рейні-Вестфалії - існують вищі навчальні заклади широкого профілю (об'єднані вищі школи), що об'єднують під одним дахом різні типи вузів, що дозволяє вибрати профіль, терміни навчання і вид диплома. Новинкою для Німеччини став створений в 1976 р. Заочний університет у Хаген.

Випускникам німецьких вузів, що мають статус університету, присвоюються такі академічні ступені: спочатку дипломованого  фахівця (DiplomIngeneur, Diplom-Mathematiker для тих, хто закінчив базовий курс технічного, економічного і природно-математичного профілю) або магістра (Magister Artium, що вивчали гуманітарні науки), потім , після закінчення додаткового циклу навчання - доктора (Doktor). Випускникам вузів не університетського типу видається диплом із зазначенням типу вузу (Diplom FH). Довчившись на старших курсах університету, вони також можуть отримати університетський диплом. В останні роки німецькі ВНЗ активно почали підготовку і за програмами бакалавра (Bachelor) і магістра (Master).

Навчальний процес у німецьких  вузах триває довше, ніж в інших  країнах. Незважаючи на те, що регламентовані терміни навчання складають чотири-п'ять  років, на практиці навчання триває в  середньому більше шести років. Середній вік абітурієнтів - 21, 5 року, випускників - 27,5 років, тобто помітно вище, ніж  в інших країнах (у Великобританії перший випускний іспит в університеті здається приблизно в 23 роки, у США - у 24 роки, у Франції - у 26 років), що пояснюється 13літній навчанням у школі, проходженням служби в армії (або альтернативної служби), а також прагненням до початку  навчання у вузі одержати яку-небудь професію.

 

2. Навчальний процес

Навчальний рік у німецьких  вузах розділений на 2 семестри; зимовий  і літній. Оскільки розпочати навчання в німецькому вузі можна з будь-якого  семестру (зимового — з вересня-жовтня, літнього — з березня-квітня), є  два терміни прийому документів; на зимовий семестр треба зареєструватися до 15 липня, на літній — до 15 січня.

 

Навчання в будь-якому  німецькому вузі поділяється на базовий  курс (Grundstudium) І наступний професійний курс (Hauptstudium), кожен тривалістю мінімум 4 семестри. Перший затверджується здачею проміжних іспитів (Zwischenprüfung) або переддипломного іспиту (Diplom-Vorpruefung). У цей період навчальний план має включати 20 і більше годин занять у тиждень з обов'язкових предметів і семінари (кількість обов'язкових годин може змінюватися в залежності від факультету). У завершальний період навчання з'являється більше предметів на вибір.

У навчальному процесі  застосовують різні види занять: лекції, семінари, контрольні роботи, практичні  заняття та екскурсії. Під час  семінарів, контрольних і практик  вимагаються усні чи письмові роботи, за які студент отримує курсовий сертифікат, необхідний як під час  заключного іспиту, так і під час  переходу на наступний рівень навчання. Він є головним засобом контролю якості навчання упродовж навчального  року. Розширюється залучення старших  студентів до різного виду тьюторської роботи з молодшими студентами (оплачуваної).

Дані про успішність заносяться в аналог нашої залікової книжки (Scheine). Тривалість навчання у вузі — від 8 до 12 семестрів. По закінченні навчання в залежності від спеціальності і типу вузу здається або дипломний іспит (Diplom), або іспит на ступінь магістра (МА), або державний іспит (Staatexmen). Знання студентів оцінюється за 6-бальною системою: дуже добре (1); добре (2); задовільно (3); достатньо (4); недостатньо (5); незадовільно (6).

Існує чотири категорії викладачів: професор, асистент, науковий працівник  і викладач спеціальних дисциплін (іноземних мов, спорту тощо). Функції  перших двох виконують доктори, але  професор повинен мати чималий досвід і обирається за національним конкурсом. Науковий працівник мусить мати вищу освіту, виконувати наукові дослідження  і проводити практичні заняття зі студентами. Увесь викладацький склад має статус державних службовців. Викладачі університетів витрачають на наукову роботу приблизно 1/3 робочого часу, їхні колеги з вищих фахових шкіл мають удвічі вище тижневе лекційне навантаження, тому на дослідження у них залишається менше можливостей.

Як і в Україні, у  Німеччині прийнято видавати диплом про вищу освіту. Його одержують  випускники більшості математичних, природничих, економічних і соціально-наукових факультетів. Найбільш розповсюджений ступінь, присуджуваний після закінчення навчання на гуманітарних факультетах  — магістр.

Випускники університетів  мають право продовжити наукову  діяльність в аспірантурі (докторантурі) і по закінченні захистити дисертацію. Після закінчення аспірантури можна  отримати ступінь Ph (Доктор).

 

3. Доступність вищої освіти

Навчання в державних  вузах Німеччини (у тому числі  отримання другої вищої освіти) для  німецьких і зарубіжних студентів  безкоштовне й ґрунтується на принципах доступності та відкритості. Цим багато в чому пояснюється  привабливість освіти в Німеччині  для іноземних учнів, за кількістю  яких Німеччина посідає третє  місце після США і Франції (зараз  у ФРН майже 200 тис. іноземців становлять близько 10% від загального числа  студентів і аспірантів). 22,9% дорослого  населення у віці від 25 до 64 років  мають вищу освіту, трохи перевищуючи  середній показник по країнах ОЕСР (21,5%).

У Німеччині встановлені  загальні стандартні правила вступу до вищих навчальних закладів. Допуском до навчання в університеті є диплом Abitur, який видається за результатами навчання в гімназії або в загальній школі за програмою гімназії на основі складання чотирьох іспитів з основних предметів і фіксує відповідність рівня знань школяра освітнього стандарту.

У зв'язку з цим важливо  відзначити властиву німецькій системі  освіти варіативність шкільної освіти і наступність між шкільною освітою  та вищою освітою, що дозволяють людині вже на рівні школи визначити перспективи свого подальшого освіти, а державі - оптимізувати систему прийому до вузів і підвищити якість вищої освіти на всіх рівнях . Середні школи у ФРН діляться на п'ять основних типів: гімназія, реальна школа, головна (повна народна) школа, професійна школа і загальна школа. Найбільш престижним типом середньої школи є гімназія (Gymnasium), що видає диплом Abitur. Як правило, гімназії спеціалізуються на гуманітарній освіті. Реальна школа (Realschule) також володіє достатньо високим статусом і дає професійну освіту в сферах обслуговування, торгівлі і державної служби. Високий бал, отриманий за результатами навчання в реальній школі, дозволяє поступити в старший клас гімназії, а потім - в університет. Головна школа (Hauptschule) призначена, в основному, для учнів, які не припускають продовження своєї освіти в університеті. Професійна школа (Professionalschule) також орієнтована переважно на учнях, прагнучих опанувати тією або іншою робочою професією і не плануючих здобувати вищу освіту. Загальна школа поєднує різні особливості гімназій і реальних шкіл, дозволяючи здобувати одночасно гуманітарну і технічну освіту. Учні загальних шкіл, що склали іспити за програмою гімназії, також отримують можливість вступити до університету.