Види конкурентної боротьби і її закономірності

 

Отже конкуренція – це головна  ознака ринкової економіки. Виникнення ринкової економіки знаменується появою вільної конкуренції. Але існування  купівлі-продажу товарів, використання грошей може бути і без конкуренції. Ось чому треба з'ясувати, як виникає конкуренція.

 

§2 Умови виникнення конкуренції.

 

Першою умовою виникнення конкуренції  є наявність на ринку великої  кількості виробників будь-якого  конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в руках одного власника, як в умовах адміністративно-командної системи, коли при створенні багатьох видів продукції командувала тільки держава, панує державна монополія, яка по суті заперечує конкуренцію.

 

Друга умова виникнення конкуренції  — це свобода вибору господарської  діяльності виробників. Кожний з них  обирає не тільки що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни в продукцію, визначати її обсяг тощо.

 

Третьою умовою виникнення конкуренції  є відповідність між тим, що визначає попит, і тим, що визначає пропозицію. Якщо, припустімо, попит перевищує пропозицію, покупець не має свободи вибору продукції. Всі вироблені товари легко реалізуються, оскільки існує дефіцит. Там, де дефіцит, там немає вільної конкуренції.

 

Четвертою умовою виникнення конкуренції  слід вважати наявність ринку  засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської  діяльності. Проте вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

 

§3. Економічний закон конкуренції.

 

У процесі конкуренції існують  стійкі істотні причинно-наслідкові зв'язки, які свідчать про те, що це явище не є випадковим, а набуває силу об'єктивного економічного закону.

 

Процесом-причиною цього закону є  те, що в умовах існування багатьох незалежно діючих господарських  суб'єктів кожний з них прагне реалізувати свій економічний інтерес через одержання доходу при існуванні різних витрат виробництва і відмінностей споживних вартостей, що створюються.

 

Цей процес-причина діє в умовах ринкової економіки, яка не може створити єдині для всіх виробників і продавців умови реалізації, тому що діє закон вартості. й споживачі обирають тільки те, що відповідає їхнім інтересам. Отже, об'єктивно існує протиріччя між можливостями виробництва товарів, послуг та можливостями реалізації їх.

 

Суперечність, яка виникає в  умовах ринкової економіки розв'язується через конкуренцію. Сутність її полягає  в боротьбі за задоволення власного інтересу виробника. Отже, подолання  суперечності відбувається в конкуренції, що є процесом-наслідком відповідного економічного закону.

 

Формами вияву економічного закону є боротьба за виживання, за одержання  місця на ринку, за привернення уваги споживачів до своєї продукції. Формами цієї боротьби є удосконалення виробництва за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зниження витрат виробництва і досягнення високої норми прибутку.

 

Для кількісного вираження закону конкуренції можна використати  формулу коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства.

 

Позначимо його КК. Цей показник певною мірою може стати узагальнюючим  при обчисленні конкурентоспроможності одиниці продукції (найкраще — однорідної, наприклад, 1 т цементу, 1 м тканини, однієї пари взуття тощо).

 

Коефіцієнт конкурентоспроможності виражає відношення між ринковою вартістю S і витратами підприємства С + V:

 

 

Цей коефіцієнт фактично характеризує здатність підприємства до виживання. Він не повинен досягати одиниці, оскільки це означатиме, що підприємство працює без прибутку. Чим коефіцієнт вищий від 1, тим успішніше діє суб'єкт конкуренції, тим міцніші його позиції на ринку.

 

Роль конкуренції як рушійної сили розвитку економіки особливо яскраво  виявляється в тому, що вона містить в собі могутні стимули для розвитку науково-технічного прогресу. Новаторське застосування нової техніки і технології, що веде до зниження витрат виробництва, створює для підприємців значні переваги перед конкурентами.

 

Конкуруючі сторони знають, що тільки застосування ефективної техніки і  технології дасть їм змогу виживати, мати господарські успіхи. Ігнорування  технічного прогресу неминуче призводить до банкрутства.

 

Конкуренція як один з важливих елементів  функціонування ринкового механізму  саморегулювання можлива лише за умови, коли основна частина товаровиробників -підприємств, організацій, громадян - має свободу господарської діяльності та підприємництва. Звільнені від монополізму держави, товаровиробники повинні мати свободу для використання належного їм, орендованого або переданого в користування майна. Вони мають право обирати постачальників і споживачів, розпоряджатися прибутками, що залишаються після сплати податків, вирішувати інші питання, пов'язані з господарською діяльністю і розвитком виробництва.

 

В умовах дії економічного закону конкуренції виникає комерційна таємниця. Сутність її полягає у  застосуванні виробничих, торговельних і фінансових операцій на підприємствах. Товаровиробники застосовують комерційну таємницю, щоб приховати від конкурента все те, що дає їм змогу виробляти товар підвищеного попиту і одержувати на цьому високі прибутки.

 

Як невід'ємна частина системи "виробництво-ринок", конкуренція здійснюється в багатьох формах, які з розвитком ринкового  господарства стають дедалі різноріднішими. Основними формами конкуренції є внутрігалузева, міжгалузева та міжнародна.

 

Внутрігалузева конкуренція - це конкуренція  між виробниками певної галузі. Суперництво охоплює умови виробництва, ринки збуту, витрати виробництва, якість товарів і послуг, "портфелі" замовлень, рекламу. Така конкуренція сприяє розвитку даної галузі, оновленню її виробничого апарату, поліпшенню кількісних і якісних результатів роботи.

 

Функція внутрігалузевої конкуренції  поягає в утворенні ринкової, або  суспільної вартості товарів.

 

Мета внутрігалузевої конкуренції - отримання надприбутку, її механізм - підвищення продуктивності праці, зниження індивідуальної вартості товару. Результати цієї конкуренції - зведення індивідуальної вартості товарів до єдиної, суспільної вартості і формування на цій основі галузевої, ринкової вартості товару.

 

Міжгалузева конкуренція здійснюється між виробниками (підприємствами, фірмами) різних галузей. Об'єктом такої конкуренції виступає більш висока норма прибутку (рентабельності) в тій чи іншій галузі, а отже, й боротьба за вигідніше вкладення капіталу. Ця конкуренція сприяє міжгалузевому переливу капіталу і переміщенню ресурсів, засобів виробництва й робочої сили в ефективніші галузі й сфери виробництва. Швидке переміщення капіталу й ресурсів з однієї галузі в інші дає можливість суспільству найраціональніше використати засоби виробництва і робочу силу.

 

Мета міжгалузевої конкуренції  є отримання найбільшого прибутку. Її механізм - вільне переливання капіталу із галузі в галузь, в погоні за вищою нормою прибутку. Міжгалузева конкуренція перетворює вартість товарів в ціну виробництва, а норма прибутку в окремих галузях – в загальну норму прибутку. У цьому й полягає функція міжгалузевої конкуренції.

 

Одна, єдина для всіх галузей норма прибутку - результат остаточного утвердження ринкової економіки. Саме через ринок, у формі міжгалузевої конкуренції відбувається регулювання пропорцій капіталів і пропорцій виробництва, тобто регулювання ринкової економіки. Лише в умовах ринкової економіки можливе перетворення вартості товарів в ціну виробництва.

 

Міжнародна конкуренція являє  собою конкуренцію виробників на світовому ринку і включає в себе як внутрігалузеву, так і міжгалузеву форми конкуренції. На світовому ринку домінуюча роль належить компаніям найрозвинутіших країн. Міжнародна конкуренція сприяє збалансованому розвитку світового ринку, переливу капіталу не тільки між сферами виробництва, а й різними державами.

 

§4. Форми економічної конкуренції

 

Загальне поняття про види економічної  конкуренції.

 

Залежно від співвідношення між кількістю виробників і кількістю споживачів розрізняють наступні форми економічної конкуренції:

 

Велика кількість самостійних виробників деякого однорідного товару і маса відокремлених споживачів даного товару. Структура зв`язків між ними є такою, що кожен споживач може купити товар у будь-якого виробника, виходячи з власної оцінки корисності товару, його ціни, його ціни і власних можливостей придбання даного товару. Кожен виробник може продати товар будь-якому споживачеві, виходячи тільки з власної вигоди. Жоден зі споживачів не придбає якусь істотну частку сукупного попиту. Дана структура ринку називається поліполією і породжує так звану досконалу конкуренцію.

 

Величезна чисельність відокремлених  споживачів і мала чисельність виробників, кожен з яких може задовольнити значну частку сукупного попиту. Така структура  називається олігополією, і породжує так звану недосконалу конкуренцію. Граничним випадком даної структури, коли масі споживачів протистоїть єдиний виробник, здатний задовольнити загальний попит всіх споживачів, є монополія. В разі, коли на ринку є відносно велика чисельність виробників, що пропонують гетерогенну (різнорідну) продукцію, то говорять про монополістичну конкуренцію.

 

Єдиний споживач товару і багато самостійних виробників. При цьому  єдиний споживач придбаває весь обсяг  пропозиції товару, який постачається всіма виробниками. Дана структура породжує особливий тип недосконалої конкуренції, який називають монополією (монополія попиту).

 

Структура взаємозв’язків, де єдиному  споживачеві протистоїть єдиний виробник (двостороння монополія), взагалі не є конкурентною, але також не є і ринковою.

 

Досконала та недосконала конкуренція.

 

Досконала конкуренція.

 

За умов досконалої конкуренції (perfect competition) ринкова ситуація характеризується поліполією, тобто великою кількістю продавців і покупців того самого товару. Зміни в ціні якогось продавця викликають відповідну реакцію тільки серед покупців, але не серед інших продавців.

 

Рекламні кампанії за цих умов не є надто важливими, бо для продажу пропонуються тільки гомогенні (однорідні) товари, ринок є прозорим і відсутні будь-які переваги. На ринку з подібною структурою ціна - це задана величина.

 

Хоча ціна й формується в процесі  конкуренції серед всіх учасників ринку, але водночас кожен окремий продавець не здійснює жодного прямого впливу на ціну. Якщо продавець заправляє більш високу ціну, всі покупці відразу ж переходять до його конкурентів.

 

Якщо ж продавець заправляє  більш низьку ціну, то він виявиться  не в змозі задовольнити весь попит, який буде орієнтовано на нього, через  його незначну частку на ринку, при  цьому прямого впливу на ціну з  боку цього конкретного продавця не відбувається.

 

Якщо продавець змушений згодитися  з цінами, що переважають на ринку, то він може пристосуватися до ринку шляхом регулювання обсягу свого продажу. В цьому разі він визначає кількість, яку він розраховує продати за заданою ціною. Покупцеві також залишається тільки обрати, скільки він захоче отримати за заданою ціною.

 

Умови досконалої конкуренції визначаються наступними параметрами:

 

велика кількість продавців і покупців, жоден з яких не має помітного впливу на ринкову ціну і кількість товару;

 

кожен продавець виробляє однорідний продукт, який в жодному відношенні не відрізняється від продукту інших продавців;

 

бар`єри для входу на ринок в довгостроковому аспекті або мінімальні, або взагалі відсутні;

 

жодних штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни не існує і  ресурси - змінні фактори виробництва  – мобільні;

 

кожен продавець і покупець має  повну й правильну інформацію про ціну, кількість продукту, витрати  й попит на ринку.

 

Отже, зрозуміло, що жоден реальний ринок не задовольняє всім перерахованим умовам. Тому схема досконалої конкуренції має здебільшого теоретичне значення. Проте вона є ключем до розуміння більш реальних ринкових структур. Саме в цьому її цінність.

 

Для учасників ринку за умов досконалої конкуренції ціна - це задана величина. Тому продавець може лише вирішувати, яку кількість товару він захоче запропонувати за даною ціною. Це означає, що він одночасно акцептант ціни і регулятор кількості.

 

Недосконала конкуренція.

 

На практиці конкуренція звичайно є недосконалою. Прикладами недосконалої конкуренції (imperfect competition) є монополістична та олігополістична конкуренція.

 

Монополістична конкуренція

 

За умов монополістичної конкуренції  велика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію, тобто на ринку присутні гетерогенні товари. Якщо за умов досконалої конкуренції фірми виробляють стандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичної конкуренції виробляється диференційована продукція. Диференціація стосується передовсім якості продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаються цінові переваги. Продукція може бути диференційована також за умовами післяпродажного обслуговування (для товарів тривалого користування), за близькістю до покупців, за інтенсивністю реклами тощо.

 

Таким чином, фірми на ринку монополістичної  конкуренції вступають в суперництво  не тільки (ба навіть не стільки) за допомогою цін, але й шляхом всебічної диференціації продукції й послуг. Монопольність в такій моделі полягає в тому, що кожна фірма за умов диференціації продукції має певною мірою монопольну владу над своїм товаром; вона може підвищувати й знижувати ціну на нього незалежно від дій конкурентів, хоч ця влада і обмежується наявністю виробників аналогічних товарів. Крім того, на монополістичних ринках поряд з дрібними й середніми є досить великі фірми.