Теорія попиту на гроші і підтвердження їх українською дійсністю

М3 містить М2 плюс більші вклади з  фіксованими строками плюс рахунки  в небанківських інститутах. Загальна відмінність : ці активи менш ліквідні (їх важче і дорожче перетворювати  в готівку або чекові рахунки).

Все, що впливає на перевагу володіння яким-небудь  з вищеназваних активів , може вплинути на попит на гроші.

2. Сучасна теорія відкидає поділ попиту на основі мотивів обережності, транзакційного та спекуляційного мотивів. Тобто, відсоткова ставка все ж впливає на попит на гроші, обумовлений наявністю спекуляційного мотиву, але лише внаслідок того, що норма відсотка являє собою альтернативну вартість зберігання  грошей.
3. Сучасна теорія розглядає багатство як один з визначних факторів попиту на гроші. При збільшенні багатства індивіда, він, швидше за все, захоче збільшення кожного з типів власного багатства, включаючи й гроші.
4. Сучасна теорія враховує наявність інфляції. Ця теорія чітко розмежовує реальний та номінальний доход, реальну та номінальну норму відсотка, реальні та номінальні величини грошової маси.

Ріст номінального національного  доходу може відображати в собі наступні зміни  в структурі економіки: ріст рівня цін при фіксованому  реальному національному доході, ріст реального національного доходу при незмнному рівні цін або  певне поєднання цих двох явищ.  У будь-якому випадку  зміни в номінальному національному доході вплинуть на величину попиту на гроші.

 Якщо спостерігається ріст  реального національного доходу  за незмінного рівня цін, то  збільшується обсяг угод, що викликає  додатковий попит на гроші для обслуговування цих операцій.

Збільшення рівня цін без  зміни рівня реальної економічної  активності в свою чергу теж збільшує кількість грошей, необхідну для  здійснення планованих актів  купівлі-продажу  при новому, вищому рівні цін. Знову  підвищується попит на гроші . Це відображає прагнення господарських агентів залишати постійну реальну кількість грошей у своєму портфелі за умови фіксованого реального обсягу угод, але того, що відповідає зміні рівня цін. (мал.2). Але за умов дуже високої  очікуваної інфляції попит на гроші порівняно з доходом різко скорочується.

 

 

 

   

 

 

Мал.2.

Лаг – особливість  попиту на гроші.

Попит на гроші реагує на зміни  доходу і відсоткових ставок з  лагом. Коли  змінюється рівень доходу або відсоткова ставка, величина попиту на гроші спочатку змінюється незначно. З часом попит на гроші зростає, поступово досягаючи свого нового рівня  в довгостроковому плані. Причини такого лага досі повністю не з”ясовані. Відставання можливе через те, що зміни величини грошових залишків пов”язані з певними витратами або через повільну зміну сподівань у власників грошей. Якщо люди вважають, що зміна відсоткової ставки тимчасова – вони не мінятимуть структуру своїх грошових вкладів кардинально. Лише через певний час, коли стає очевидним, що зміна відсоткової ставки не тимчасова, власники грошей вноситимуть зміни в інвестиційні портфелі. Якщо очікується інфляція, купівельна спроможність грошей падає, від “палаючих” грошей намагатимуться позбутися. Якщо очікується зниження цін, то попит на гроші ростиме. Попит на гроші падатиме при підвищенні відсоткової ставки. Взагалі кажучи, відсоткова ставка  є своєрідним регулятором, за допомогою якого досягається оптимальна пропорція між грошима як засобом збереження і цінними паперами, що приносять доход у вигляді відсотків.

 

Попит на гроші  в умовах перехідної економіки.

Розглянуті вище теорії характеризують специфіку утворення індивідуального  попиту на гроші і відповідно до нього поведінку особи (домашнього господарства чи фірми) в умовах високої зрілості банківської та грошово – фінансової системи, ринку грошей та товарів. В умовах ж перехідної економіки (якою є й українська), яка характеризується високим рівнем товарного дефіциту та інфляційних процесів, обмеженою структурою функціональних грошових форм і ринку цінних паперів та іншим аналогічним чинникам, дія розглянутих вище мотивів та факторів значною мірою обмежується, а в деяких випадках і деформується. Тому при розгляді специфічних особливостей формування попиту на гроші в умовах перехідної економіки треба враховувати низку додаткових чинників:

1. Структура особистого споживання характеризується відносно низькою часткою витрат як на товари довгострокового використання, так і на дорогі послуги. З огляду на це в умовах зростання грошових доходів (окремих категорій населення) розподіл грошей між транзакційними витратами та їх збереженням зміщується в бік зростання частки транзакційних витрат за рахунок збільшення попиту на згадані цінності.
2. Відсутність достатньо розвиненої інфраструктури грошового й фінансового ринків призводить до того, що фізичні та юридичні особи фізично не можуть зберігати гроші безпосередньо у формі спекулятивних залишків (фінансових активів) – акцій, облігацій, інших видів цінних паперів. Тут спрацьовує ефект заміщення багатства: гроші розміщуються у високоліквідні товари ювелірні і мистецькі вироби, нерухомість, інші цінності, що виконують функцію гарантованого резерву багатства і в разі необхідності легко реалізуються. стимулом формування такого резерву є й інфляційне знецінення грошових збережень. Таку ж природу має нагромадження коштів в іноземній валюті, якав даному випадку заміщує національні грошові одиниці насамперед у їхній функції засобу нагромадження.
3. В умовах інтенсивного розвитку інфляційних процесів істотно послаблюється не лише функція нагромадження грошей, а й еластичність їх попиту до змін ставки банківського відсотка, а також відсотка на вклади населення в ощадний банк . За цих умов збереження грошей для використання з транзакційною метою та їх відповідний тиск на попит товарів також  зростає.

Власник грошей, вирішуючи питання  про формування портфеля, намагається  забезпечити собі максимальну вигоду через альтернативний вибір між  різними формами багатства, до числа  яких належить і грошовий компонент (МD). Згідно портфельних теорій, потреба в грошах визначається відносною привабливістю різних видів активів. Вона залежить від ступеня ризику і рівня доходу, пов”язаних з кожним з цих видів накопичення, а також від загальної суми активів. Наприклад, функцію попиту на гроші можна представити так:

 

(M/P)^d = f(r^b, r^c, P, h, Y),

де (M/P)^d – сума реальних залишків;  r^b – очікувана норма доходу (відсотка) від облігацій;  r^c – очікувана норма доходу (дивіденду) від акцій;  Р – очікувана динаміка цін;  h – очікувані результати інвестицій у “людський капітал” (витрати на освіту, кваліфікацію тощо);  У – фізична величина кінцевого продукту або ревальний доход.⁷

Необхідно зважати і на динамізм економічного життя – приватизацію днржавних підприємств, їх корпоратизацію, приватизацію землі та інші процеси, що розвиваються протягом останнього часу в Україні. Їх поглиблення сприяє повнішій реалізації загальновизначених для ринкової економіки принципів грошових відносин, в тому числі й формуванню гошового попиту.

Формування  грошового попиту в Україні.

Маємо такі дані за 1990-1996 рр. (кількісні  показники подано у пострадянських карбованцях через брак даних  у гривнях):

Табл.1.

Рік	Номінальний ВВП, млрд.пострад.  рубл	ІСЦ, % зміни (1990 р = 1)	Грошова маса, млрд.пострад.  рубл	% ставка рефінансування НБУ
1990	167,1	-	130	-
1991	299,4	3	238	-
1992	5032	31	2522	80
1993	748495	1696	48150	213
1994	1203769	16809	321570	232
1995	5293310	80137	692996	119
1996	7919000	144432	936400	60

 

Проаналізуємо формування попиту на гроші в Україні (1990-1996р) за допомогою багатофакторної регресійної моделі. Функція попиту на гроші має вигляд:

М_t/Р_t = b₀ R_t^b Y_t^b (M_-1/P_-1)^b e^e,

де М_t -- бажаний або довгостроковий попит на гроші, R_t – процентна ставка рефінансування, встановлена НБУ,  У_t – номінальний ВНП,  Р_t – рівень цін.

Для статистичної оцінки даної моделі перейдемо до логарифмічної моделі:⁸

ln(М_t/Р_t) = ln b₀+b₁lnY_t+ b₂ln (M_-1/P_-1) +b₃lnR_t +e_t.

За даними табл.1 отримали такі результати:

ln(М_t/Р_t) =  - 3,6654 +1,3lnY_t + 0,5383ln (M_-1/P_-1) – 0,1972lnR_t +e_t.

Значення коефіцієнта  детермінації R² = 0.665, тому однозначного висновку про адекватність моделі дійсності робити не можна. Скристаємось критерієм Фішера. Табличне значення F_кр = 9,28 (при рівні значимості a = 5%), розраховане значення F = 27,64, тобто можна стверджувати, що коефіцієнти b_і (і = 1,3) статистично значимі. Отримані дані свідчать про пряму залежність попиту на гроші від доходу та про обернену залежність від ставки відсотка, що підтведжує кейнсіанську теорію доходу та відсотка.

Впровадження у вересні 1996 р нової національної валюти – гривні створило умови для  посилення в механізмі стабілізаційної монетарної політики тих її складових, що забезпечують стимулюючий вплив грошей на розвиток економіки.

 

 

Табл.2. Грошова маса, інфляція та рівень монетизації ВВП в Україні.⁹

Показники	1996 р.		1997 р.						1998 р.
	І-ІІІ  кварт.	ІУ  кварт.		І  кварт.	ІІ кварт.	ІІІ кварт.	ІУ  кварт.	І кварт.
Грошова маса (М3)	104,0	121,0		104,0	114,0	111,0	101,5	103,3
Інфляція	110,5	103,6		103,5	101,8	101,3	103,2	101,7
Рівень  монетизації	37,5	35,0		50,7	53,4	53,6	42,6	63

 

Як випливає з наведених даних, уже в ІУ кварталі 1996 року на грошовому  ринку відбулися якісні зміни. Протягом перших трьох кварталів 1996р. зростання  грошової маси за агрегатом М3 в середньому становило 104,0% за квартал, а зростання цін на споживчому ринку – 110,5%, тобто інфляція у 2,5 раза випереджала зростання грошової маси. В ІУ кварталі 1996 року співвідношення динаміки цих процесів уперше за 1992 –1996 рр. істотно змінилося : грошова маса зросла на 21,0%, а рівень цін – лише на 3,6%, або майже у 6 разів менше.¹⁰ Така зміна динаміки грошової маси та інфляції свідчить про те, що переважна частина додатково випущених грошей одразу після грошової реформи стала спрямовуватися на не на збільшення попиту на товарних ринках, а на формування заощаджень, на зростання попиту на фінансових ринках.

Повернення після грошової реформи  на рівень так званої “докритичної точки інфляції”, завдяки чому темпи  зростання грошової маси стали випереджати  рівень інфляції, позитивно вплинуло на динаміку монетизації ВВП. Уже в І кварталі 1997 р. її рівень підвищився порівняно з ІУ кварталом 1996 р. майже на 45% і продовжував повільно зростати  протягом наступних кварталів.

В цілому за 1997 р. рівень монетизації  ВВП сягнув 13,9% і зріс порівняно з 1996 р. на 12,1%.

 На краще змінювались й  інші складові монетарної політики  – знижувалась ціна коштів  на грошовому ринку, полегшувався  доступ до кредитних ресурсів, стабілізувався валютний курс  гривні, активізувалася капіталізація доходів населення, зростали централізовані валютні резерви тощо.(Табл. 3)¹¹

 

Таблиця 3. Динаміка окремих складових  монетарної політики в України.

 

Показники	1996 р. ІV  кварт.		1997 р.							1998 р. I кварт.
			I  кварт.		II  кварт.		III  кварт.	IV кварт.
1.Облікова ставка НБУ, % річних	40,0	27,3		21,0		16,0			35,0		41,0
2.Процентні ставки комерційних банків, %: за кредитами за депозитами	61,4 24,2	53,2 20,6		50,3 17,8		41,6 14,8			42,7 18,9		48,9 18,7
3.Нормативи обов”зкового  резервування, %	15,0	15,0		11,0		11,0			15,0		15,0
4.Вклади населення в  комерційних банках, % відносно попереднього періоду	130,0	118,0		114,0		109,0			116,3		110,3
5.Індекс зміни офіційного курсу гривні щодо долара США, разів відносно попереднього періоду	1,07	0,98		1,0		1,01			1,03		1,07

 

Намітилася стійка тенденція до уповільнення процесу зростання  вкладів населення у комерційних  банках – зі 130,0% у ІУ кварталі 1996 р. до 110,3 у І кварталі 1998 р. Ця тенденція  негативно впливає на розвиток економіки, оскільки послаблює основне внутрішнє  інвестиційне джерело – заощадження населення. Певну роль у скороченні заощаджень населення у банках та в цінних паперах відіграє недостатнє зростання, а то й зменшення обсягів номінальних та реальних доходів населення. Проте ключовою його причиною є подальше розчарування у спроможності держави забезпечити реальну економічну стабільність, перебороти економічну та фінансову кризу, довго утримувати сталість національних грошей і достатню стабільність банківської системи. Ці фактори підживлюють інфляційні очікування , недовіру до кредитних ( в тому числі банківських) установ, спонукають спрямовувати заощадження  у національну готівку, а потім – у вільно конвертовану іноземну валюту.

На тлі тривалого скорочення заощаджень та вкладень у цінні папери відбувалося інтенсивне накопичення залишків наявних грошей у населення . У 1997 р. приріст їх збільшився порівняно з 1996 р. на 55,5%. Переважна частина цього приросту припадає на перші три квартали. У ІУ  кварталі обсяг його був незначним – у 12.4  раза меншим, ніж у ІІІ кварталі 1997 р. А в І кварталі 1998 р. залишок наявних грошей у населення навіть дещо зменшився. Однією з причин такого зменшення наявних грошей у населення є падіння загального обсягу доходів населення. У такій ситуації посилюються інфляційні очікування та процес “втечі” заощаджень в іноземну валюту.¹²