Міністерство  освіти та науки, молоді та спорту України

     Київський національний лінгвістичний  університет

     Економіко-правовий факультет

     Кафедра менеджменту 
 
 
 
 
 
 
 

     Реферат

     з курсу «Публічне адміністрування»

     на тему «Теоретико-методологічні засади публічного адміністрування» 
 
 
 
 
 
 
 

     Виконала:

студентка 5 курсу

502 групи

     Євтушенко Яна

     Викладач:

     доц. Алексеєва К.А. 
 
 

     Київ - 2011

Зміст

Вступ

     Проблема  становлення і розвитку науки  державного управління - певного комплексу знань про функціонування апарату державного управління особливо вирізняється із багатьох проблем суспільних наук. Ось чому проблеми державного будівництва, організації та здійснення державної влади та управління протягом багатьох століть були і нині є спеціальним напрямом у фундаментальних і прикладних суспільних науках. При цьому залежно від різних соціальних умов і у різні історичні періоди вони набували своїх невід'ємних особливостей. Однак незалежно від національно-історичних традицій перед теорією і практикою державного управління завжди стоять завдання забезпечення відповідності структури і функцій державної влади, форм і методів управління, цілям і вимогам розвитку різних сфер життя суспільства, наповнених відповідним соціально-економічним змістом . Без ґрунтовних, детальних наукових досліджень і рекомендацій у цій галузі важко уявити успішне здійснення державного курсу, послідовне проведення демократичних перетворень, створення ринкової інфраструктури.

1. ПРИРОДА І  ЗМІСТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

     Аналіз  світового досвіду показує, що в  розвинутих країнах «Державне управління» (Public administration) уже давно визнано  як самостійну галузь професійної діяльності, академічної підготовки і наукових досліджень. Професіоналізацію державного управління і державної служби сьогодні слід визнати глобальною світовою тенденцією. Зокрема, Міжнародною стандартною класифікацією всіх видів економічної діяльності та Міжнародною стандартною класифікацією освіти Організації Об'єднаних Націй державне управління розглядається як окремий напрям професійної діяльності зі своїм специфічним освітнім супроводом [3,c 154] Відповідно у системі ООН у грудні 2001 р був утворений новий орган - Комітет експертів з питань державного управління, до складу якого ввійшов представник України

     Переосмислення  сутності держави, її основних функцій  і ролі в сучасному суспільстві логічно привело до визнання «Державного управління» як самостійного виду діяльності Так, з 1 липня 1997 р в Класифікаторі видів економічної діяльності (КВЕД), складеному з використанням світового досвіду стандартизації, «Державне управління» зафіксоване як один з двадцяти основних видів діяльності (секція L, розділ 75), що охоплює державне управління загального характеру в економічній та соціальній галузі (75 11 - державне управління загального характеру, 75 12 - керування діяльності в соціальній сфері, 75 13 - керування діяльності у сфері економіки, 75 14 - допоміжна діяльність у сфері державного управління), а також діяльність, віднесену до компетенції держави (75 21 - міжнародні відносини, 75 22 - оборона, 75 23 - юстиція, 75 24 - охорона та забезпечення громадського порядку) [4, c 63] Починаючи з січня 2002 р, дані з питань статистики праці стосовно галузей економіки здійснюються за КВЕД, у якому «Державне управління» визначається як «управління на державному рівні, рівні державних автономій, областей та міст загальнодержавного підпорядкування, районів, сіл і селищ, міжнародні відносини, оборона, юстиція, охорона та забезпечення громадського порядку й безпеки, обов'язкове соціальне страхування» [5, c 244] Таким чином, робота в державних органах визнана професійним видом діяльності

     Так, наказом ВАК від 13 березня 1997 р  за погодженням з Міносвіти та Міннауки введено зареєстрований в  Мін'юсті Перелік спеціальностей наукових працівників, яким запроваджено нову галузь науки за шифром

     25 «Державне управління» [6, c 37] В Українській Академії державного управління при Президентові України здійснюється підготовка докторантів, аспірантів та здобувачів наукових ступенів з цієї галузі науки, функціонує спеціалізована вчена рада з присудження наукового ступеня доктора (кандидата) наук із державного управління зі спеціальностей 25 00 01 - теорія та історія державного управління, 25 00 02 - механізми державного управління, 25 00 03 - державна служба, 25 00 04 - місцеве самоврядування [5, c 138] Ведуться фундаментальні та прикладні дослідження за комплексною науковою програмою «Державне управління та місцеве самоврядування», яка охоплює 22 напрями

     Таким чином, державне управління в Україні  здобуло офіційне визнання як галузь науки, що є вимогою часу і відповідає міжнародній практиці, де «Public administration» як науковий напрям зайняв належне місце та існує вже тривалий час.

     Необхідно зазначити, що, незважаючи на суперечливий процес становлення в Україні цієї порівняно молодої для нас науки, вже зроблено чимало для П розвитку Окреслено предметне поле державного управління, визначено проблематику і методи досліджень, ґрунтовніше вивчаються світова та українська історія державних органів влади та управління в них, управлінські погляди і теорії діячів минулого Дослідження українських учених свідчать про розвиток науки державного управління в Україні і дають підстави сподіватися на успішне розв'язання п наукових проблем

     З'явилися  монографічні праці, статті, присвячені цій галузі, почали видаватися наукові журнали управлінського профілю «Вісник Української Академії державного управління при Президентові України», «Вісник державної служби України» «Командор Вісник державного службовця України» Заявили про себе науково-освітні установи, що досліджують адміністративно-управлінські проблеми та готують висококваліфіковані кадри державних службовців У 1992 р розпочав свою діяльність Інститут державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України, який вперше у нашій державі започаткував підготовку професійних державних службовців за магістерською програмою На його базі ЗО травня 1995 р створена Українська Академія державного управління при Президентові України - головний вищий навчальний заклад у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців в Україні.

     Про зростаючий інтерес до цієї науки  свідчить і те, що з ключових питань розвитку державного управління тривалий час точилися і не стихають сьогодні гострі дискусії: обговорюються концептуальні ідеї, погляди, йде усвідомлення світового та національного досвіду, закладаються засади законодавчого регулювання управлінської діяльності тощо. Адже створити ефективне державне управління в Україні можна лише за умови:

• поєднання наукових досліджень у сфері державного будівництва;
• законотворчої та нормативної діяльності;
• організаційної управлінської практики;
• вдосконалення державного апарату;
• матеріально-технічного забезпечення його функціонування.

2. ДЕРЖАВНЕ  УПРАВЛІННЯ ЯК СОЦІАЛЬНЕ  ЯВИЩЕ

     Вихідною  категорією адміністративно-управлінської  теорії є «управління». Що ж таке управління? У чому полягає сутність цього явища? Якою є і має бути роль управління у суспільних процесах? Як свідчить історія управлінської думки, ці питання завжди перебували у центрі уваги мислителів минулого. Без перебільшення можна сказати, що ця категорія протягом усієї історії людської цивілізації постійно розвивалася, наповнювалася новим змістом.

     Управління  є складним і універсальним суспільним феноменом, необхідною функцією суспільного життя. Наука трактує управління як функцію організованих систем, що забезпечує збереження їх структури, підтримку режиму діяльності, досягнення поставленої мети.

     Метою управління є організація спільної діяльності людей, їх окремих груп та організацій, забезпечення координації взаємодії між ними, а його суттю - здійснення керуючого впливу на відповідні об'єкти.

     У сучасному світі єдиною інституцією, за якою визнається беззастережне право запровадження законів, нормативно-правових актів, обов'язкових для всіх громадян, стає держава. Без держави та її діяльності суспільство як система і організована спільнота функціонувати не може.

     Отже, ключовим поняттям для державного управління та основою політико-адміністративної науки є знання про державу - центральний та основний інститут політичної організації суспільства. Поняття «держава» виникло близько трьох тисячоліть тому (стародавня держава Урарту існувала в IX—VI ст. до н. е.), а термін «держава» вперше вжив італійський філософ Н. Макіавеллі у своїй праці (трактаті) «Іль прінчіпе» («Монарх») 1532 p., аналізуючи «державну рацію» («regione di stato»). Вислів «держава» - «stato», «I'etat», «staat», «state» - набув подальшого розповсюдження і став загальновизнаним у світовій практиці.

     Держава посідає особливе місце в політичній системі, надаючи їй цілісності та стійкості, зорієнтованості на важливі суспільні справи [196, с. 260]. Саме держава є основним знаряддям влади, носій суверенітету, верховної політичної влади [7, с 481].

     Держава - це засіб суб'єктивного вирішення  об'єктивних суперечностей, які розв'язуються, як правило, насильницькими методами і переважно в інтересах того соціального суб'єкта - економічно організованого та інтелектуально пануючого класу, представники якого володіють державною владою. З'явившись ще в рабовласницькому суспільстві, держава постійно змінювала свою форму, проте й сьогодні її суть залишається незмінною: вона завжди була механізмом здійснення політичної влади, забезпечення потреб політичної еліти, соціальних груп і громадян. У суспільстві держава виконує низку функцій, які здійснює спеціально сформований державний апарат.

     Сучасні уявлення про правову державу  базуються на романо-германських та англосаксонських традиціях, а їх теоретичним підґрунтям вважаються вчення англійського філософа Д. Локка та німецького філософа І. Канта. Термін «правова держава» вперше з'явився на початку XIX ст. у німецькій літературі, а подальший розвиток ця концепція отримала в середині цього ж століття. У XX ст. правова держава отримує додаткові визначення, виступаючи як «соціальна правова демократична держава».

     У сучасній літературі існує понад 140 визначень держави і різноманітні її типології. Однак усі вони зводяться до двох підходів розуміння сутності держави. Перший розглядає державу як систему владних відносин, а інший - більш широкий, вбачає в ній політичний режим. Вдалим, на нашу думку, є таке визначення:

     Держава - це соціально-політичний механізм, що виникає в класовому суспільстві з метою організації і впорядкування соціально неоднорідного суспільства, вирішення конфліктних ситуацій, забезпечення відповідного рівня соціальної стабільності системи, її цілісності та безпеки.

     Якщо  визнати, що держава є носієм загальної функції - публічної влади, яка є необхідною для дотримання цілісності суспільства, забезпечення його існування, то апарат державного управління - механізм здійснення цієї функції. Саме з метою виконання загальної функції пов'язують виникнення держави та запровадження спеціалізованої людської діяльності - соціального управління. Держава у цьому випадку уявляється як політична організація, наділена повноваженнями правочинного здійснення загальної волі переважної більшості громадян. Тобто, держава як політико-правовий інститут виступає засобом реалізації мети суспільного розвитку. Таким чином, суспільство вище від держави, оскільки остання є лише органом суспільства, яке через суспільні організації виробляє категоричні імперативи для держави як керуючої системи, які, в свою чергу, й визначають мету та засоби функціонування системи державного управління [6, с 295]. Головне призначення держави полягає в тому, щоб керувати суспільними справами. Будь-яка держава, як організація політичної влади в суспільстві, як соціальний і політичний інститут, проявляє себе у «зовнішніх» стосунках саме через практичне здійснення цієї влади. Державна влада втілюється в діяльності державних органів, які у своїй сукупності утворюють механізм держави.

     Центральним поняттям держави є влада, яка  означає відносини залежності між людьми, в яких одні можуть здійснювати свою волю, нав'язувати її оточуючим [1, c 242].

     Влада - це здатність і можливість для  окремих людей, груп, верств, класів здійснювати визначальний вплив на діяльність інших людей, людських спільнот за допомогою політичних, економічних та моральних засобів.

     Нас цікавить передусім соціальне управління, яке відрізняється від двох попередніх видів вольовим впливом одних суб'єктів управлінського впливу на свідомість і волю інших, а його об'єктами є соціальна організація суспільства з притаманними їй соціальною структурою й соціальними процесами.