Попит: сутність, види, особливості, закон

Головними серед них є  такі. Значущість товару. Попит на товари першої необхідності характеризується низькою ціновою еластичністю, тоді як попит на предмети розкоші — високою ціновою еластичністю. Хліб усіма визнаний як предмет першої необхідності. Тому підвищення цін не зумовить суттєвого зменшення споживання на цей продукт. Інший приклад: ніхто не відмовляється від медичної допомоги через те, що зросла плата за медичні послуги. Яхта, діамант, додатковий костюм — це предмети розкоші, від яких можна безболісно відмовитися. Проте для окремих людей престижна модель автомобіля є необхідністю, задля якої вони жертвують багатьма товарами першої необхідності. Отже, включення продукту до категорії товарів першої необхідності чи до категорії предметів розкоші визначається не внутрішніми властивостями товару, а тим, якому продукту надає перевагу споживач.

Доступність товарів-замінників. Товари, що мають замінників, вирізняються більш еластичним попитом, оскільки споживачі мають можливість використовувати  один товар замість іншого. Попит, наприклад, на мило, шампунь тощо відносно нееластичний. Проте попит на окремий  вид мила буде значно еластичнішим.

Визначення кордонів ринку. Еластичність попиту залежить від визначення меж ринку. Вузько визначений ринок  характеризується більш еластичним попитом, ніж широко визначений, на якому легко знайти то-вари-субститути. Наприклад, продукти харчування — це широка товарна категорія. їхній  попит є нееластичним, адже вони не мають замінників. Кока-кола —  значно вужча товарна категорія. її можна замінити іншими безалкогольними  напоями. Це означає, що попит на кока-колу еластичніший. 
Часовий горизонт. У короткотерміновому періоді попит має тенденцію до зменшення еластичності, а в довготерміновому — до зростання еластичності. Наприклад, попит на бензин з боку індивідуальних власників автомобілів є нееластичним. Проте цінова еластичність попиту на бензин у довготерміновому періоді вища, ніж у короткотерміновому. Це пояснюється тим, що з часом кожен споживач має можливість змінити свій споживчий кошик.

Сутність і  головні особливості пропозиції. Закон пропозиції

Пропозицією називають кількість  товарів і послуг, яку виробники  готові продати на певному ринку  за певною ціною за конкретний період. Усі продавці прагнуть отримати на ринку найвищу ціну, і чим вона вища, тим активніше вони намагатимуться продавати зростаючу кількість  товарів. Йдеться про те, що кожен  продавець змінюватиме пропозицію залежно від ціни: чим вона вища, тим вищий розмір пропозиції на ринку  певного товару за інших однакових  умов.

Отже, пропозиція — це кількість  будь-яких товарів і послуг, яку  продавці бажають і мають можливість продати. Залежність між ціною і  пропозицією вже не обернена, а  пряма.

Закон пропозиції відображує суттєвий причинно-наслідковий зв'язок між ціною та кількістю товарів і послуг: за інших однакових умов зростання цін на товари веде до збільшення кількості товарів, яку хочуть і можуть вивести на ринок виробники. Цей закон стверджує, що із зростанням цін зростатиме також пропозиція, і показує, що виробники прагнуть виробляти і продавати за вищою ціною більшу кількість товару. Чим вища ціна, тим більше стимулів, що спонукають виробника переключати ресурси з інших сфер і виробляти більшу кількість певного товару. Проте закон спадної віддачі доводить, що зі збільшенням обсягів виробництва зростатимуть витрати на одиницю продукту при незмінному основному капіталі та незмінних земельних ресурсах. Отже, виникає потреба у встановленні більш високих цін для покриття високих витрат виробництва. Між ціною товару і обсягом пропозиції існує прямо пропорційний зв'язок. Збільшення обсягів виробництва при високих цінах пояснюється тим, що, з одного боку, зростання цін залучає в певну галузь нових виробників, а з іншого — за умови зростання цін підприємець отримує додатковий прибуток і має можливість найняти на роботу більше працівників, купити більше сировини і устаткування, розширити масштаби виробництва. Проте при цьому йдеться лише про тенденцію до збільшення масштабів виробництва, адже тільки до певної межі зростання зумовлює збільшення пропозиції. Якщо зростання цін триватиме, виробник може й знижувати обсяг виробництва. Це пов'язано з двома причинами:

1) високий рівень доходу  певною мірою знижує стимули  до продовження інтенсивної роботи;

2) якщо йдеться про  ринок недосконалої конкуренції,  виробник може побоюватись, що  подальше нарощування обсягів  виробництва призведе до затоварювання, і ціни почнуть знижуватися.

Залежність між ціною  і кількістю товарів, яку продають виробники, за інших однакових умов наведено на рис. 6. Криву Пр називають  кривою пропозиції. Оскільки більш  висока ціна зумовлює збільшення обсягу пропозиції, крива пропозиції Пр спрямована вгору. Графік пропозиції ілюструє дію  закону пропозиції.

Детермінанти пропозиції. Пропозиція, як і попит, може змінюватися  під впливом не тільки ціни, а  й нецінових чинників, а саме: ціни на ресурси. Це — ціни на робочу силу, сировину, енергоносії тощо, що становлять витрати виробництва. Саме між витратами виробництва і  пропозицією, як показує закон пропозиції, існує найтісніший зв'язок. Крива  пропозиції ґрунтується на витратах виробництва: за додаткові одиниці  продукту виробник має встановити вищі ціни, оскільки виробництво зазначених додаткових одиниць потребує більших  витрат. Отже, зниження цін на ресурси  знизить витрати виробництва  і збільшить пропозицію. У цьому  разі крива пропозиції Пр зсувається вправо, в позицію Прх, тобто виробник продаватиме більше товарів за ціною, що зросла (рис. 6).

Якщо ресурсні ціни зростають, збільшуються витрати виробництва  і зменшується пропозиція. У цьому  разі крива пропозиції Пр зсувається вліво, переміщується з початкової позиції Пр в позицію /7/7,. Отже, виробник продаватиме менше товарів за цією ціною; технологічні зміни. Нова досконала технологія дає змогу виробляти кожну одиницю продукту з меншими витратами ресурсів. За незмінних ресурсних цін зменшаться витрати виробництва і збільшиться пропозиція. При цьому крива пропозиції Пр зсувається вправо, тобто в позицію Прг Це пов'язано з тим, що досконала технологія (мінімальні технологічні розриви) дає можливість підприємству виробляти товари за низькими цінами. У Країнах З розвиненою ринковою економікою технологічні новації стали головною причиною зниження витрат виробництва на одиницю продукту і прискорення економічного зростання; 
3) ціни на взаємопов’язані товари. Якщо ціна на товар, що виробляється, зростає, підприємство може збільшити виробництво цього товару із зростаючими цінами за рахунок іншого продукту, ціни на який низькі; 
очікування щодо цін у майбутньому. Якщо очікується, що ціна на товар у майбутньому зросте, то частину товару можна вилучити з продажу. При цьому крива пропозиції переміститься вліво. Проте коли ціни почнуть зростати, підприємство за рахунок товарів, вилучених у минулому з реалізації, збільшить пропозицію і матиме чималий зиск; 
кількість продавців. Зростання кількості продавців зумовлює збільшення обсягу ринкової пропозиції, внаслідок чого крива пропозиції переміщається вправо і навпаки; податки і субсидії. Підвищення податків, які виплачує виробник, збільшує витрати виробництва, у зв'язку з чим крива пропозиції переміщується вліво, а зниження зменшує витрати і зсуває криву пропозиції вправо. Субсидії перемістять криву пропозиції вправо.

Еластичність  пропозиції за ціною. Цінова еластичність пропозиції відображує ступінь зміни обсягу пропозиції при зміні ціни. Це — показник відносної зміни пропонованої на ринку кількості товарів відповідно до відносної зміни конкурентної ціни. 

Розрізняють еластичну і  нееластичну пропозицію. Пропозицію товару називають еластичною, якщо зміна ціни веде до суттєвої зміни  обсягу пропозиції (ЕПрп > 1). Пропозицію вважають нееластичною, якщо зміна  ціни призводить до незначної зміни  обсягу пропозиції (ЕПри < 1). 
Цінова еластичність пропозиції залежить від можливості продавців гнучко варіювати обсяги створюваного продукту. Наприклад, книжки, комп'ютери, телевізори тощо мають еластичну пропозицію, оскільки підприємство-виробник має можливість при зростанні цін на свій продукт розширювати виробництво.

Головною детермінантою, що визначає цінову еластичність пропозиції на більшості ринків, є часовий  період, оскільки пропозиція повільніше адаптується до зміни ціни, ніж  попит. Пропозиція зазвичай еластичніша  у довготерміновому періоді, ніж  у короткотерміновому, не кажучи вже  про миттєвий. Це пояснюється тим, що короткотерміновий період занадто  короткий для того, щоб підприємство могло здійснити будь-які зміни  в обсязі вироблюваного продукту, а довготерміновий період є достатнім  
для розширення чи скорочення підприємством своїх потужностей і навіть для входу нових підприємств у ринкові відносини у разі розширення попиту або виходу з неї за умови скорочення попиту на певний продукт. Отже, у довготерміновому періоді пропозиція суттєво реагує на зміни цін.

Висновок

Попит та пропозиція — економічна модель, що описує процес ціноутворення на ринку. Ця модель вводить поняття попиту та пропозиції в якості універсальних характеристик ринку та доводить, що, за умовами певних припущень, ці характеристики урівноважуються та приводять до встановлення певної ціни на даний товар. При цьому попит — представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — кількість товару, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Висновок моделі про урівноваження добре відповідає поведінці великого числа ринків та вважається важливим економічним законом.

Навіть в країнах з ринковою економікою та найбільшим ступенем ринкової свободи ціни є об'єктом постійної уваги і регулювання з боку держави. Впливаючи на ціни, вона домагається здійснення певної кон'юнктури і структурної політики, приборкання інфляції, посилення конкурентноспроможності на світовому ринку. Державне регулювання цін носить законодавчий, адміністративний і судовий характер і здійснюється відповідними міністерствами, Центральним банком та ін. У багатьох країнах створені міжміністерські ради з питань цін з наглядовий-дорадчими функціями, експертні комітети та інші органи. Методи державного регулювання цін різноманітні. Це — спостереження і контроль за цінами з боку урядових органів; непрямий вплив на ціни; встановлення фіксованих пільгових цін і тарифів на товари і послуги, що вироблені в державному секторі економіки; передача прав встановлення цін на певні види товарів і контроль за ними з боку наднаціональних органів; податки та квоти.

Список використаної літератури

1. Основи економічної теорії: Підручник / А. А. Чухно, П. С. Єщенко, Г. Н. Климко та ін.; За ред. А. А. Чухна. — К.: Вища шк., 2001. – С 176-184

2. Економічна теорія Посібник вищої школи (Воробйов Є. М., Гриценко А. А., Лісовиць-кий В. М., Соболев В. М.) / Під загальною редакцією Воробйова Є. М.- Харків-Київ, 2003.- с 230-234
3. Економічна теорія: У 2-х кн. Кн. 1. Макроеко-номіка: Навч. посібник / За ред. 3. Г. Ватаманюка та С. М. Панчишина.— К.: Заповіт, 1997.— 408 с
4. Система економічних законів і категорій: Навч. посіб. Бєляєв О. О., Диба М. І., Кириленко В. І., Комяков О. М.— К.: КНЕУ, 2005. — 173 с.
5. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%82_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%8F