Основні точки зору на предмет економічної теорії

Таким чином, доходимо висновку, що продуктивним силам притаманні дві форми розвитку, а отже, за певних умов і дві відповідні форми їх гальмування: суспільна форма (відносини економічної власності - форма привласнення) і техніко-економічна (техніко-економічні відносини - форма виробництва). Цей висновок має не лише важливе теоретико-методологічне значення, а й практичну значущість, оскільки для забезпечення постійного прогресу продуктивних сил необхідно, крім форм власності, вдосконалювати відносини спеціалізації та інші елементи техніко-економічних відносин.

По-друге, наприкінці XIX - на початку XX ст. почала формуватись ще одна підсистема економічних відносин - організаційно-економічні відносини, основними елементами яких є менеджмент і маркетинг. Зокрема, наукові основи менеджменту були закладені американським вченим Ф. Тейлором у таких працях, як «Менеджмент», «Принципи наукового управління» та ін.

З часу впровадження тейлоризму і  широкого розповсюдження маркетингових  досліджень починає формуватися, наш  погляд, ще одна форма розвитку продуктивних сил - організаційно-економічна (вираженням якої є організаційно-економічні відносини). Відсутність наукових основ впровадження менеджменту і маркетингу в економічній діяльності більшості суб'єктів господарювання в Україні поки що виступає не формою розвитку продуктивних сил, а їх істотним гальмом.

Підводячи попередній підсумок вищесказаного, варто визнати логічною точку  зору тих авторів, які предметом  економічної теорії визначають економічні відносини між людьми у різних сферах суспільного відтворення.

Так, у підручнику російських економістів «Економіка» за редакцією А. Булатова зазначено, що «сукупність усіх економічних процесів, які відбуваються у суспільстві на основі чинних у ньому відносин власності та організаційно-правових форм, становить собою економічну систему цього суспільства» [23: 14]. В іншому підручнику - «Економічна теорія» за редакцією Ніколаєвої - стверджується, що «сукупність виробничих відносин становить певну економічну систему, і в ній основними є відносини власності»[26: 10]. Ще один російський вчений М. А. Сажина визначає економічну систему як «єдність і взаємодію техніко-економічних та соціально-економічних  відносин», закріплену організаційно-економічними відносинами, тобто системою організації й управління всією економікою та її окремими частинами [16: 22]. Є. Борисов вважає, що «економічна система - це цілісна сукупність тісно пов'язаних між собою господарських відносин, які встановлюються у  виробництві, розподілі, обміні та споживанні матеріальних і нематеріальних благ і послуг» [4: 32]. У «Сучасному економічному словнику», укладеному російськими економістами, економічна система охарактеризована як «історично сформована або встановлена, чинна в країні сукупність принципів, правил, законодавчо закріплених норм, що визначають форму і зміст основних економічних відносин, які виникають у процесі виробництва, розподілу, і обміну і споживання економічного продукту» [15: 324].

Деякі автори включають в економічну систему не лише окремі елементи економічних  відносин, а й продуктивні сили. Так, у підручнику за редакцією Г. Климка і В. Нестеренка економічна система визначена як «сфера функціонування продуктивних сил і економічних відносин, взаємодія яких характеризує сукупність організаційних форм та видів господарської діяльності» [13: 52]. У «Великому енциклопедичному словнику», який видали російські науковці, економічна система охарактеризована як «система суспільного виробництва, тобто сукупність продуктивних сил і виробничих відносин» [3: 623].

Стосовно визначень предмета економічної  теорії п'ятої основної групи економістів (які намагаються предмет політичної економії поєднати з предметом економікс), то найважливішими недоліками таких визначень у методологічному аспекті є їх еклектичний характер, тобто механічне поєднання різних неоднакових за змістом положень з двох складових економічної теорії. Крім того, в них некритично запозичене одне із західних неконструктивних визначень економікс, про що йшла мова раніше. До сказаного вище необхідно додати й те, що поняття «поведінка» тут визначено як «спосіб життя і дій» [3: 458], а отже, одне невідоме (поведінка) підведено під інше невідоме (спосіб життя і дій), яке відтак не конкретизоване. У теоретичному аспекті вадою такого механічного запозичення є акцент лише на вивченні поведінки людей у різних сферах суспільного відтворення щодо матеріальних благ і абстрагування від нематеріальних благ, виробництвом яких зайнята переважна більшість населення розвинутих країн світу. Ще однією з догм західної економічної науки у формі економікс, яку некритично запозичують автори наведених вище визначень, є твердження, що ті процеси і явища, які вивчає дана наука, відбуваються в умовах ринкової економіки. Насправді, така економіка, коли механізм ринку виконував функції регулювання економічної системи, існувала на нижчій стадії розвитку капіталізму, передусім у період життя А. Сміта. Нині у розвинутих країнах світу існує соціально орієнтована ринкова економіка, або змішана економіка, або регульована ринкова економіка, що передбачає активну участь держави у процесі суспільного відтворення, тоді як ринкова економіка закріплює за державою роль захисника приватної власності, верховного арбітра при дотриманні правил вільної конкуренції - загалом, роль «нічного сторожа». Нині держава необхідна для функціонування самого ринку і для захисту капіталізму від знищення самого себе, оскільки «капітал часто є короткозорим, а ринки ірраціональними» [29: 7].

Неконструктивною, на наш погляд, є  точка зору тих авторів, які  предметом фундаментальної економічної науки називають багатство. Витоки такого визначення знаходимо у поглядах меркантилістів. Якщо й займатись проблемою вивчення багатства, то треба досліджувати передусім суспільну форму виробництва, обміну, розподілу і споживання багатства.

 

Висновки

Подане вище визначення предмета економічної теорії треба, на наш погляд, розглядати на рівні сутності першого порядку. Щоб поглибити його, тобто розкрити на рівні сутності другого порядку, доцільно частково врахувати думку четвертої названої групи економістів, які предметом даної науки називають економічну систему та економічні закони і закономірності її розвитку. Частково, оскільки замість економічної системи логічніше досліджувати основні складові даної системи (продуктивні сили, економічні відносини і господарський механізм) з урахуванням їх взаємодії та певною мірою ролі кожної з них у такій системі. Найчіткіше така роль з'ясована стосовно господарського механізму. Таким чином предметом економічної теорії з урахуванням переходу до глибшої сутності є економічні відносини у процесі діалектичної взаємодії з розвитком продуктивних сил в усіх сферах суспільного відтворення, а також вивчення законів та закономірностей цього процесу, цілісність і організованість якого забезпечує сучасний господарський механізм.

Водночас для системного визначення предмета економічної теорії необхідно, на нашу думку, використати методологію найкоротшого, розгорнутого і повного визначення предмета даної науки. У найкоротшому визначенні зафіксовано глибинну внутрішню сутність (її ядро), у розгорнутому - сутність загалом (з урахуванням основних ознак, властивостей, якісних сторін сутності), у повному - найважливіші аспекти, що виходять за межі економічної сутності й охоплюють окремі найсуттєвіші аспекти соціальних, політичних, правових, морально-етичних та інших проявів розвитку надбудовних відносин, які впливають на еволюцію економічної системи. З урахуванням сказаного, найкоротшим визначенням предмета економічної теорії є вивчення законів розвитку економічної системи; розгорнутим - обґрунтоване вище визначення (тобто економічні відносини у процесі діалектичної взаємодії з розвитком продуктивних сил в усіх сферах суспільного відтворення, а також пізнання законів та закономірностей такої взаємодії, цілісність і взаємоорганізованість якої забезпечує сучасний господарський механізм); повне - включає взаємодію економічної системи з надбудовними відносинами.

 

Список використаної літератури

1. Башнянин Г. і., Лазур П. Ю., Медведев В. С Політична економія. -К„ 2000.

2. Бобров В. Я. Основи ринкової  економіки. - К., 1995.

3. Большой экономический словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна. 3-е изд.-М., 1998.

4. Борисов Е. Ф. Экономическая  теория. - М., 1997.

5. Гальчинський А. С, Єщенко  П. С, Палкін Ю. І. Основи  економічної теорії.-К., 1995.

6. Гош О. Гроші в системі  економічних відносин // Економіка України. -2002.- №4.

7. Гриценко А. А. Економічна  теорія: предмет, логіка і структура  // Матеріали Всеукраїнської науково-методичної  конференції 26-27 квітня 1999р.-К.:КНЕУ, 1999.

8. Економічна енциклопедія / За  ред. С. В. Мочерного. - Т. 1. - К.: Академія, 2000.

9. Економічна теорія. Мікро- та  макроекономіка. Навчальний посібник / За ред. 3. Г. Ватаманюка, С. М.  Панчишина. -Львів, 1998.

10. Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі  Л. Брю. Аналітична економія. Принципи, проблеми і політика. Мікроекономіка. -Львів, 1999.

11. Коуз Р. Фирма, рынок и  право. - М., 1993.

12. Новейший философский словарь. - Минск, 1999.

13. Основи економічної теорії: політекономічний  аспект. Підручник / За ред. Г.  Н. Климка, В. П. Нестеренка. - К., 1997.

14. Павлишенко М. Політекономія - ядро економічної теорії // Економіка України. - 2002. - № 7.

15. Райзберг Б. А., Лозовский Л.  Ш., Стародубцев Е. Б. Современный  экономический словарь. -М.: «Инфра», 1997.

16. Сажина М. А., Чибриков Г.  Г. Экономическая теория. - М., 1998.

17. Самуельсон П. Економіка. -Львів, 1993.

18. Сисмонди С. Новые начала  политической экономии. - Т. 1-М.

19. Словарь современной экономической  теории / Под ред. Давида У. Пирса.  Пер. с англ. - М.: «Инфра», 1997.

20. Тарасович В. Про предмет  фундаментальної економічної науки // Економіка України. - 1998. - № 4.

21. Философский    энциклопедический   словарь.    -   М.:    Советская энциклопедия, 1983.

22. Хаек Ф. Пагубная самонадеянность.  Ошибки социализма

23. Экономика: Учебник/ Под ред.  А. С. Булатова. - М., 1997.

24. Экономическая  теория: Учебник для вузов / Под  ред. А. И. Добры-нина, Л. С.  Тарасовича. - СПб., 1999.

25. Экономическая  теория: Учебник для вузов / Под  ред. В. Д. Камаева. - М.: Гуманитарный  издательский центр «Владос», 1999. -649 с.

26. Экономическая теория: Учебник / Под. ред. И. П. Николаевой. - М., 1998.