Міжнародна міграція робочої сили

Зміст 

Вступ

1. Теоретичні аспекти міжнародної міграції робочої сили
2. Україна в міжнародному русі трудових ресурсів

Висновки

Перелік використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Міжнародна  міграція робочої сили нині охоплює весь світ. Вона є однією з об’єктивних підстав становлення цілісної світогосподарської системи. Водночас проблема вільної міграції є найнебезпечнішою для урядів як в політичному, так і в соціальному аспекті. Міжнародна міграція робочої сили викликається чинниками внутрішнього економічного розвитку кожної окремої країни і зовнішніми чинниками. Традиційно в якості основної причини виділяють економічну причину міжнародної трудової міграції, пов’язану з масштабами, темпами та структурою накопичення капіталу.

     Кінець  XX ст. став переломним етапом в історії України. Становлення ринкової економіки та розбудова незалежної держави призвели до кардинальних змін в усіх сферах суспільного життя. На цьому тлі значних трансформацій зазнали і міграційні процеси. Зокрема, протягом останнього десятиліття помітно знизилась інтенсивність стаціонарної міграції (яка пов'язана зі зміною прописки і реєструється державною статистикою). Водночас широкого розвитку набула майже відсутня за радянських часів форма міграційного руху населення — трудова міграція.

     Міграція  робочої сили для України на даний  час має переважно негативні  наслідки. Мігрують, як правило, висококваліфіковані  спеціалісти, але лише невеликий  відсоток їх має гарантовану роботу і відповідні та трудові гарантії. Виїжджають за кордон у пошуках роботи молоді люди без певного рівня кваліфікації, які згодні на будь-яку роботу і низьку платню без усяких гарантій. Згубним для економіки країни, для формування її науково-технічного потенціалу є виїзд за кордон науково-технічних кадрів та підготовлених на сучасному рівні молодих спеціалістів. Це може негативно вплинути на темпи відновлення економіки України. Тому дослідження теми: „Масштаби, напрями і наслідки міжнародної міграції робочої сили” є досить актуальною на сьогодні. 

 1. Теоретичні аспекти міжнародної міграції робочої сили 

     Друга половина XX ст. характеризується різким зростанням міжнародної міграції з економічних причин. Хоча сучасним міграціям властиві, порівняно з великим переселенням народів у минулому, відносно скромніші розміри, але, враховуючи їх високу територіальну концентрацію й специфіку використання праці працівників-мігрантів, вони відіграють досить суттєву роль у системі міжнародних економічних відносин, слугуючи засобом міждержавного перерозподілу робочої сили в межах всесвітнього господарства.

     Міграція  означає переміщення, переселення. Поряд з рухом товарів, послуг і капіталів міграція робочої  сили являє собою рух цього  важливого фактора виробництва  у міжнародному масштабі. Міграція робочої сили — переселення працездатного населення з одних держав до інших строком більше ніж на рік, викликане причинами економічного чи іншого характеру. [1, 353]

     Міжнародна  міграція робочої сили має давню  історію. Ще за кілька тисячоліть до нашої  ери великі маси людей „переїжджали на роботу за кордон”. Велич держав Стародавнього світу (Єгипту, Вавилона, Персії, Греції, Риму та ін.) було створено працею рабів, які походили з інших країн. Головна особливість стародавньої міграції робочої сили полягала в її примусовому характері.

     Епоха середньовіччя, особливо раннього, характеризується різким послабленням міжнародної міграції робочої сили порівняно з античністю. Найбільш розповсюдженими в цей період були „військова” форма міграції та міжнародний ринок найманої. Ця форма міграції була особливо популярною в Західній Європі.

     Могутнім  поштовхом до масової міграції робочої  сили стали Великі географічні відкриття  і розвиток капіталізму в Європі. Цей період масової міграції робочої сили з кінця XV ст. до 60-х років XIX ст. прийнято вважати періодом первісної або „старої” міграції.

     Наступний період міжнародної міграції робочої  сили (який часто називають періодом „нової міграції”) тривав з 60-х років  XIX ст. до Другої світової війни. Цей період, як і попередні, також мав свої особливості і характерні риси. [1, 354]

     Масова  міграція населення стала одним  із характерних явищ життя світового  співтовариства другої половини XX ст. і особливо його 90-х років.

     В наш час міжнародна міграція робочої  сили насамперед зумовлена:

     1) швидким зростанням населення  нашої планети;

     2) нерівномірністю економічного розвитку країн світового співтовариства.

     3) розвитком сучасної науково-технічної  революції;

     4) соціально-політичним розвитком  окремих регіонів світу та  держав;

     5) екологічним станом національного  господарства.

     Міжнародна міграція робочої сили — це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення з країни до країни, викликаний причинами економічного характеру. [1,354]

     Конкретне з'ясування сутності процесу міжнародної  міграції робочої сили передбачає розгляд основних понять, які його характеризують. Ці поняття розкриваються перш за все у структурі населення за ознакою їх відношення до трудової діяльності.

     Зовнішня  міграція поділяється на міжконтинентальну  і внутрішньоконтинентальну.

     Зовнішня  міграція, крім того, має дві сторони:

     1) еміграція, тобто виїзд працездатного населення з країни перебування на довготривалого чи постійного проживання в іншу країну;

     2) імміграція, тобто приїзд робочої сили в країну з-за кордону.

     Існує поняття і рееміграції, яка означає процес повернення емігрантів до своєї країни.

     Залежно від тривалості кожного переміщення  міграція робочої сили поділяється на: постійну, або безповоротну; тимчасову, як правило, внутрішньоконтинентальну; сезонну, пов'язану зі щорічними поїздками на заробітки; маятникову, яка передбачає щоденну поїздку до місця роботи за межі свого вселеного пункту.

     Залежно від правового статусу міграція робочої сили може бути легальною  чи нелегальною.

     Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах — трудовій, сімейній, туристичній тощо.

     Міжнародний ринок праці, який об'єднує національні  і регіональні ринки робочої  сили, існує у формі трудової міграції.

     На  середину 90-х років XX ст. у світі налічувалося більше 35 млн. працівників-мігрантів проти 3,2 млн. у 1960 р. Якщо зважати, що на кожного працівника-мігранта доводиться 3 утриманці, то чисельність мігруючого населення на середину 90-х років XX ст. перевищувала 100 млн. осіб. [3,123]

     Робоча  сила, переміщуючись з однієї країни до іншої, пропонує себе як товар, здійснює міжнародну трудову міграцію.

     Причинами міграції робочої сили є чинники  як економічного, так і неекономічного характеру. Міжнародна міграція робочої  сили ґрунтується на можливостях, умовах і прагненні працездатного економічно активного населення працювати у будь-якому регіоні, країнах світового співтовариства з метою вдоволення своїх життєвих потреб.

     Основними причинами, які зумовлюють міжнародну міграцію робочої сили, є:

     1) незадовільні економічні умови  життя працездатного населення  в країнах еміграції (низький рівень заробітної плати, безробіття, низький життєвий рівень, зубожіння і т.д.);

     2) стабільний порівняно високий  рівень заробітної платні в  основних імміграційних центрах  (США, Західна Європа);

     3) порівняно вищий технічний рівень  умов праці в країнах імміграції;

     4) соціальні умови для більш  повної реалізації своїх можливостей  у країнах імміграції;

     5) природні катаклізми в країнах  еміграції і вищий рівень охорони  навколишнього середовища у країнах  імміграції;

     6) політичні причини;

     7) військові причини;

     8) релігійні причини;

     9) національні причини;

     10) культурні причини. [2,122]

     Основу  міжнародних потоків становлять робітники і меншою мірою службовці.

     Можна виділити 5 напрямків  міжнародної міграції робочої сили:

     1) міграція з країн, що розвиваються, до промислово розвинутих країн;

     2) міграція в межах промислово  розвинутих країн;

     3) міграція робочої сили між  країнами, що розвиваються;

     4) міграція робочої сили з колишніх  соціалістичних країн у промислово

     розвинуті країни;

     5) міграція наукових працівників, кваліфікованих спеціалістів із промислово розвинутих країн у країни, що розвиваються.

     Для промислово розвинутих країн наявність  іноземної робочої сили з країн, що розвиваються, означає забезпечення ряду галузей, інфраструктурних служб  необхідними працівниками, без яких не можливий нормальний виробничий процес. Наприклад, у Франції емігранти становлять 25% усіх зайнятих у будівництві, третину — в автомобілебудуванні. У Бельгії вони становлять половину всіх шахтарів, у Швейцарії — 40% будівельних робітників. [2,123]

     Міжнародна  міграція робочої сили, що існує  в межах промислово розвинутих країн, значною мірою пов'язана з неекономічними факторами. Однак для цих країн  характерне таке явище як „відплив інтелекту”, наприклад із Західної Європи до США.

     В останні роки зростає міграція робочої сили між країнами, що розвиваються. Головним чином це міграція між новими індустріальними країнами та іншими країнами, що розвиваються. Ця міграція визначалася, в основному економічними причинами — більш високим рівнем життя, заробітної платі в країнах — імпортерах робочої сили.

     Існує міграція робочої сили з розвинених країн до країн, що розвиваються. В  основному це потік кваліфікованих кадрів з країн Європи і Північної Америки до країн, що розвиваються.

     Одна  з головних закономірностей сучасної міжнародної міграції полягає у значному та постійному збільшенні її масштабів, залученні до цього процесу трудящих практично всіх континентів.

     Міграційні  потоки розвиваються хвилеподібно. Спочатку в новій країні укріплюються емігранти-піонери. Потім до них приїжджають їхні родичі і друзі. Хвиля еміграції набирає сили, але через певний проміжок часу вона спадає. Потім процес повторюється: за першою хвилею емігрантів іде друга і т. д. Під час кризи, як правило, збільшується потік емігрантів, під час економічного буму за інших однакових обставин відбувається активна імміграція.

     Міжнародній міграції робочої  сили характерні такі закономірності розвитку:

     1) переважання міграції робочої  сили у загальному обсязі міграційних  потоків;

     2) зростання демографічних факторів у розвитку міжнародної міграції робочої сили;

     3) розширення географії міжнародної  міграції робочої сили (зростає  кількість країн, звідки емігрує  і куди іммігрує населення);