Міжнародні економічні організації, их роль у світовому господарстві

Правоздатність, якою наділені міжнародні економічні організації, дає їм змогу укладати угоди як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями в межах завдань і цілей, закріплених в їхніх установчих документах.

Міжнародні економічні організації користуються імунітетом, що має важливе значення для їхньої діяльності. Відповідно до Конвенції про правовий статус, привілеї та імунітет міжнародних економічних організацій від 5 грудня 1980 р. майно й активи цих організацій мають імунітет від будь-якої форми адміністративного та судового втручання, за винятком випадків, коли сама організація відмовляється від імунітету [6, c. 165].

2. Міжнародні економічні організації системи ООН

Одним з головних органів ООН є Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) — орган ООН, що координує економічну та соціальну діяльності ООН та її спеціальних установ. Вона відповідає за виконання функцій Організації, викладених у гл. IX Статуту "Міжнародне економічне і соціальне співробітництво".

Завдання ЕКОСОР:

● служити центральним форумом для обговорення міжнародних і соціальних проблем глобального і міжгалузевого характеру та вироблення рекомендацій щодо відповідної політики для держав-членів і системи ООН загалом;

● контролювати і оцінювати здійснення загальної стратегії та першочергових завдань, визначених Генеральною Асамблеєю ООН в економічній, соціальній та суміжних сферах, і забезпечувати послідовне практичне виконання на комплексній основі відповідних директивних рішень і рекомендацій, прийнятих на конференціях ООН та інших форумах системи ООН після їх затвердження Генеральною Асамблеєю та (чи) Економічною і соціальною радою;

● здійснювати загальну координацію діяльності організацій системи ООН в економічній, соціальній і суміжних сферах і з цією метою забезпечувати виконання першочергових завдань, визначених Генеральною Асамблеєю для системи загалом;

● готувати всебічні огляди політики та сфери оперативної діяльності у всій системі ООН, враховуючи необхідність рівноваги, сумісності та відповідності першочерговим завданням, поставленим Генеральною Асамблеєю для системи загалом [4, c. 58].

Під керівництвом Економічної і соціальної ради працюють 5 регіональних комісій, метою яких є сприяння соціальному та економічному розвитку регіонів, зміцнення економічних відносин країн кожного регіону між собою та з іншими країнами світу. Ці комісії вивчають соціально-економічні проблеми своїх регіонів і дають необхідні рекомендації урядам країн-членів і спеціалізованим організаціям, а також беруть участь у виконанні проектів розвитку. Серед них:

- Європейська економічна комісія (ЄЕК);

- Економічна і соціальна комісія ООН для Азії та Тихого океану (ЕСКАТО);

- Економічна комісія ООН для Африки (ЕКА);

- Економічна комісія для Латинської Америки та Карибського регіону (ЕКЛАК);

- Економічна комісія ООН для Західної Азії (ЕКЗА).

Європейська економічна комісія створена у 1947 р. як тимчасовий орган ООН з питань економічного відродження Європи. Сьогодні вона працює на постійній основі. Об´єднує 32 європейські країни, США і Канаду. Пріоритетними напрямками її діяльності є: сприяння торгівлі; довгострокове економічне планування та прогнозування; науково-технічна співпраця країн-учасниць; захист довкілля.

В роботі Комісії досягнуті конкретні результати у розв´язанні проблем розширення співпраці в галузі торгівлі, дослідження та регламентів у зовнішній торгівлі, ліквідації розбіжностей у правових режимах країн-членів.

Економічна і соціальна комісія ООН для Азії та Тихого океану створена у 1947 р. для сприяння соціально-економічному розвитку азіатських та тихоокеанських країн. Об´єднує 37 країн — країни регіону, а також США, Великобританію, Францію, Нідерланди.

У роботі ЕСКАТО як спостерігачі чи консультанти мають право брати участь представники будь-якої країни — члена ООН чи органів системи ООН. Найвищим її органом є пленарна сесія. Дев´ять її постійних комітетів займаються специфічними проблемами регіону. Так, діють комітети: з координації досліджень у басейні ріки Меконг; з координації спільної розвідки мінеральних ресурсів на азіатському шельфі; комітет з тайфунів; комітет з координації спільного розроблення мінеральних ресурсів на шельфі південної частини Тихого океану та інші.

Пріоритетними напрямками діяльності Комісії є підготовка конкретних рекомендацій, спрямованих на зміцнення національної економіки країн регіону, укріплення приватного та кооперативного секторів, проведення аграрних реформ, індустріалізації через розвиток базових галузей і посилення зв´язків промисловості з сільським господарством.

Економічну комісію ООН для Африки було створено в 1958 р. Вона нараховує 51 африканську державу. Крім того, у роботі Комісії мають право брати участь як спостерігачі чи консультанти представники будь-якої країни — члена ООН.

Комісія покликана сприяти економічному та соціальному розвитку країн-членів, співпраці між ними та іншими країнами світу. Для цього ЕКА досліджує економічний стан країни, виробляє рекомендації і консультує уряди країн-членів, вдається до практичних заходів для економічного розвитку африканських держав. Комісія працює над створенням багатосторонніх регіональних та субрегіональних проектів. До них належать: проект освоєння басейну ріки Сенегал, створення Африканського фонду промислового розвитку тощо. Найвищим органом ЕКА є пленарна сесія, яку проводять раз на два роки.

Економічна комісія ООН для Латинської Америки та Карибського регіону була створена у 1948 р. для сприяння економічному та соціальному розвитку країн регіону. У склад Комісії входить 40 держав.

За участю Комісії в регіоні створені інтеграційні об´єднання — Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі, Центральноамериканський спільний ринок. Вона підготувала угоди про валютну та клірингову співпрацю, програму експорту готових виробів, проекти міжнаціональних підприємств та інші.

Економічна комісія ООН для Західної Азії створена у 1973 р. Вона об´єднує 14 держав Арабського Сходу і Організацію визволення Палестини. Ізраїль не був допущений у Комісію. У діяльності ЕКЗА переважають дослідницькі функції з питань тенденцій та перспектив розвитку в окремих країнах регіону; проблеми передачі технологій тощо.

Разом з економічними комісіями важлива роль у світовому господарстві належить Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). Вона створена у 1964 р. і займається проблемами міжнародного економічного співробітництва, усунення перешкод на шляху міжнародної торгівлі, боротьби проти протекціонізму. ЮНКТАД — це свого роду форум для обговорення питань, які стосуються взаємовідносин між Північчю (розвиненими країнами) та Півднем (країнами, що розвиваються) [2, c. 179-180].

3. Україна й міжнародні економічні організації.

Діяльність міжнародних економічних організацій сприяє розвитку та регулювання міжнародних економічних відносин. На сучасному етапі для України питання про членство в багатьох з них є актуальним.

З проголошення незалежності України здійснює міжнародну економічну діяльність як повноправний суб’єкт міжнародного співтовариства [5, c. 192].

Україна була одним з 50 засновників ООН у 1945 р., є її активним членом, обиралася до складу ЕКОСОР ООН, є членом окремих Комітетів і Комісій ООН, у тому числі ЕКОСОР, обиралася до Ради керуючих ПРООН, ЮНІСЕФ, ЮНЕП, є членом ради з питань торгівлі та розвитку ЮНКТАД, бере участь у роботі ЄЕК, є членом МАГАТЕ, ЮНІДО, ЮНЕСКО, МОП, ВПС, МСЕ, БІГА, ВМО, ВОІВ, ВООЗ, ІКАО, МВФ, МБРР, МФК, ІМО.

Зараз Україна повною мірою представляє в ООН свої національні інтереси, її роль з отриманням незалежності свої національні інтереси, її роль з отриманням незалежності стає конструктивнішою та вагомішою. У зв’ язку з реформуванням ООН Україна формує своє бачення її діяльності, базуючись на нових умовах розвитку світо вої ситуації та на потребах обліку геополітичної конфігурації, що докорінно змінилася. Україна є членом близько 20 організацій системи ООН, а також понад 60 її постійних або тимчасових органів. У Києві відкрито представ ництво ООН (1992) і функціонує Українська асоціація сприяння ООН – їхня діяльність сприяє вирішенню цілого ряду насамперед економічних проблем. Наприклад, на засадах Постійного представництва ООН в Україні проведено семінари з приватиза ції, з проблем міграції та біженців та ін. Українська асоціація сприяння ООН розповсюджує інформацію про основні напрямки діяльності ООН, надає консультативну допомогу з різноманітних питань сфери інтересів ООН [3, с.141].

ВТО– Всесвітня туристична організація

ІНМАРСАТ – Міжнародна організація морського супутникового зв’язку.

ЄБРР – Європейський банк реконструкцій та розвитку

У співробітництві України з міжнародними організаціями поза системою ООН важливими є стосунки з СОТ (Світова Організація Торгівлі). Україна отримала статус спостерігача ще в ГАТТ, яку перетворено в СОТ. Процес приєднання до СОТ розпочався 17 грудня 1993 року [1, c. 187].

Секретаріату ГАТТ було подано заявку Уряду України про намір приєднання до ГАТТ. У червні 1994 р. до Робочої Комісії ГАТТ було подано Меморандум про зовнішньоторговельний режим України з питань розгляду заявки України щодо приєднання до цієї організації. На засіданнях Робочої Комісії вже розглянуто такі питання:

· Моніторинг стану економічних реформ і процесу реформування зовнішньоторговельного режиму в Україні відповідно до норм і принципів ГАТТ/СОТ

· Стан і перспективи реформування ринку послуг і системи охорони інтелектуальної власності;

· Відповідність інвестиційного режиму в Україні вимогам Угоди про інвестиційні заходи, пов’ язані з торгівлею;

· Відповідність вимогам ГАТТ/СОТ зовнішньоторговельного законодавства та двосторонніх торговельноекономічних угод України;

· Аналіз систем стандартів і сертифікації товарів;

· Правила визначення країни походження товарів, преференційних торговельних угод України, системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

· Митний Кодекс;

· Податкове законодавство тощо.

У 1997 р. розпочався процес двосторонніх перего ворів України майже з 30 країнамичленами СОТ, серед яких є ЄС,США, Японія, Канада, Словенія, Австралія, Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина, Чехія та ін. [6,ст.193].

Вступ Украни до СОТ має очевидні вигоди: ні одна розвинена країна не зможе обмежити ввіз української продукції на свою територію, або чинити різні перешкоди, наприклад, у вигляді шдвищених тарифів. Однак необхідна розробка системи заходів ) умов, які б урахували інтереси України і допомогли уникнути невдач, що спіткали ряд країн з так званою "непідготовленою економікою".

Подальший розвиток відносин України з міжнародними організаціями гальмують дві групи проблем. Перша – це проблеми недосконалості соціальної та економічної політики України:

· неефективність системи державного регулювання;

· непередбачуваність владних рішень;

· значні диспропорції в економіці;

· монополізм виробників;

· криміналізація економіки, велика питома вага тіньової економіки.

Друга група проблем стосується організації зовнішньоекономічної діяльності:

· недосконалість митного регулювання;

· грабіжницька податкова політика;

· бартеризація зовнішньої торгівлі.

Усе це підриває довіру до України як надійного партнера. На шляху до міжнародного співробітництва Україна повинна досягти реальної керованості соціальноекономічними процесами, створити стабільну національну фінансову та правову системи, розробити стратегію входження у світові економічні структури [3, c. 175].

Висновки

Під міжнародними економічними організаціями слід розуміти такі організації, які створені на основі міжнародних договорів і проводять свою діяльність, спрямовану на організацію і здійснення міжнародного економічного співробітництва.

Правоздатність, якою наділені міжнародні економічні організації, дає їм змогу укладати угоди як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями в межах завдань і цілей, закріплених в їхніх установчих документах.

Міжнародні економічні організації користуються імунітетом, що має важливе значення для їхньої діяльності.

Особлива роль у регулюванні МЕВ належить економічним організаціям системи ООН, які діють на загально та регіональному рівнях, а також через системи спеціальних програм і спеціалізованих установ.

Одним з головних органів ООН є Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) — орган ООН, що координує економічну та соціальну діяльності ООН та її спеціальних установ.

Україна за роки незалежності стала членом багатьох міжнародних економічних організацій, перш за все системи ООН та організацій інших пріорітетів сфер міжнародного співробітництва.

Постійно розширюються торговельноекономічні зв’ язки України з ЄЕС.

Отже, в діяльності з міжнародних економічних організацій Україна пройшла шлях становлення і розвитку зовнішнополітичних проявів, трансформування концептуальних засад для досягнення вагомого результату, що сприятиме утвердженню Украаїни як високо розвинутої держави, рівної серед європейських країн, основною метою якої на міжнародній арені є збереження унітарності, недоторканості, цілісності, економічної та інформаційної безпеки, захист прав і свобод людини.