Методологія економічної теорії

Методологія економічної  теорії — це сукупність методів  пізнання економічних явищ і процесів, категорій і законів.

Метод — система засобів, заходів, підходів та шляхів, за допомогою  яких здійснюється пізнання категорій, законів та тенденцій господарського життя. Який предмет науки, такий і його метод дослідження: предмет породжує особливості методу, а метод виробляє інструментарій пізнання, за допомогою якого економісти проникають у сутність економічних явищ і процесів, формулюють поняття, відкривають нові закони, особливості розвитку суспільного виробництва, формуючи предмет економічної теорії.

В економічній теорії використовують різні методи пізнання: наукова абстракція, аналіз і синтез, індукція й дедукція, історичний, логічний, статистичний, економіко-математичний, економічний експеримент.

Важливе місце серед методів  вивчення економічних процесів займає метод  наукової абстракції. Цей метод за своєю сутністю є уявним відволіканням (абстрагуванням) від несуттєвих сторін, властивостей, явищ і виявлення головного, найбільш істотного в них. Йдучи від живого спостереження до абстрактного мислення, люди досліджують економічні явища і процеси глибше, повніше і вірніше, підвищуючи тим самим ефективність своєї практичної діяльності. Абстрактне мислення породжує метод аналізу й синтезу. Аналіз економічних явищ характеризується розділенням досліджуваного явища на складові та вивчення кожної з них. Синтез припускає, що явище первісно вивчається як складова з різних елементів, а потім досліджується з'єднання цих елементів у єдине ціле і надається загальний висновок.

У сполученні з аналізом і  синтезом широко використовується метод  індукції та дедукції. Індукція як метод  логічних розумових висновків дозволяє перейти від вивчення часток, одиничних  явищ до загального висновку. Дедукція як метод пізнання навпаки - від загальних висновків до часток.

Історично суспільство розвивається від простого до складного, але розвиток не вільний від суб'єктивістських  відступів і забігань наперед. Завдяки  цьому важливу роль у дослідженні  економічних явищ і процесів  відіграє історичний метод. Цей метод застосовується в органічній єдності з логічним. В основі історичного методу дослідження лежить вивчення причин виникнення і хронологічної послідовності проходження економічних процесів. Логічний метод припускає вивчення економічної тенденції з урахуванням послідовного проходження і суперечливості розвитку її основного змісту.

Однак, логічне дослідження  економічних процесів не надає дзеркального відображення послідовності історичних подій. Якщо історія не відкидає послідовність хронологічних подій, що мають часом випадковий характер, то логічний метод відбиває в цілому закономірний процес історичного розвитку, абстрагується від випадків, не властивих цьому етапу. Логіку дослідження необхідно постійно контролювати історичним співставленням, а факти історії аналізувати в логічній послідовності. Єдність історичного і логічного потрібно розуміти як тенденцію, що вільно розвивається. Зневага об'єктивністю зв'язку історичного і логічного може породити догматичне уявлення про деякі епізоди чи історичні форми логіки. Сполучення історичного і логічного методів дослідження дозволяє найбільш точно вивчати зміст і форму прояву тих чи інших економічних законів, тенденцій і явищ, зробити правильніші висновки і рекомендації для практичної діяльності людини.

Процес прогресивно-поступального  розвитку суспільства завжди  характеризується кількісними і якісними змінами  результатів матеріального виробництва. Цей прогрес зумовлений чинністю діалектичного закону переходу кількості в якість. Для аналізу напрямків розвитку суспільного виробництва усе більшого значення набувають економіко-математичний і статистичний методи, можливості яких розширилися із застосуванням сучасної обчислювальної техніки. При цьому особливе місце тут належить економічно - математичному моделюванню. Економічна модель є абстрактним образом, контурно-схематичним відображенням реального процесу чи явища. При створенні моделі варто пам'ятати, що добре змодельована економічна тенденція є лише наближення до реальної дійсності і має визначену похибку. Тому цей метод не можна абсолютизувати і варто використовувати як допоміжний засіб реалізації висновків економічної теорії. Однак економіко-математичне моделювання є важливим і широко використовуваним методом, що дозволяє виявити динаміку кількісного розвитку, перехід у новий якісний стан і прогнозувати трансформацію економічних процесів.

Значний внесок у розвиток економіко-математичного методу зробив американський економіст В.В.Леонтьєв. Він розробив теорію міжгалузевого  аналізу на базі таблиць витрат - випуску і проаналізував ще в далекому 1936 році 41 сектор економіки США. Однак Нобелівською премією ця праця була відзначена лише через 40 років (1973 рік), коли міжгалузевий аналіз уже широко застосовувався в багатьох країнах.

Особливе місце серед  методів дослідження економічних процесів належить економічним експериментам. Вони проводяться з метою апробації  нової економічної моделі в штучно створених сприятливих умовах для аналізу впровадження і виявлення практичних пропозицій. Однак практичне їх застосування часто відхиляється від очікуваного результату, що зумовлено мінливими економічними умовами. З історії економічного розвитку відома експериментально-реформістська політика Ф.Рузвельта в період економічного спаду 1929-1933 рр., проведення економічної реформи 1948р. у Німеччині під керівництвом Л.Ерхарда.

В економічній  теорії широко застосовують системний  метод, який передбачає розгляд кожного  економічного явища як системи. Цілісність є важливим елементом системного підходу, що потребує досліджувати окремі складові елементи будь-якого явища, вивчення внутрішніх зв'язків між цими елементами та підсистемами, виявлення загальної мети системи. Дослідник має встановити сутність, місце і роль кожного елемента системи, їх взаємозв'язки. Останні бувають: координаційними (визначають узгодженість і місце структурних елементів системи); субординаційними (вказують на супідрядний зв'язок елементів системи); генетичними (вказують на зв'язок елемента з історією розвитку системи). Кожному економічному явищу (товар, гроші, засоби виробництва, ринок та ін.) властиві свої внутрішні, істотні ознаки та системні, інтеграційні особливості, які є результатом взаємодії елементів цього системного явища.

Аналіз — метод наукового  пізнання, оснований на поділі цілого на складові частини, елементи, що дає  змогу проникнути у сутність цього явища.

Синтез - метод, який полягає  в об'єднанні пізнаних внутрішніх взаємопов'язаних між собою елементів  явища в єдине ціле.

Індукція — це метод  пізнання, що грунтується на формуванні умовиводів від частини до цілого або принципів із фактів. Цей метод передбачає, що вивчення будь-якої проблеми починається з набуття фактів, які потім систематизують та аналізують таким чином, щоб можна було зробити узагальнення, тобто з початкових знань отримати висновок про загальне. Застосування індукції може призвести до неповного висновку, адже цей метод не може чітко обґрунтовувати загальне, бо виходить тільки з частини.

Дедукція — метод дослідження, що грунтується на умовиводах від  цілого до його частини. Він дає можливість висунути гіпотезу, тобто науково обгрунтоване припущення про природу, структуру або закономірність розвитку явища, процесу.

Метод наукової абстракції полягає  у виокремленні найістотніших характеристик  процесу, виключенні з вивчення всього другорядного, випадкового для розкриття його внутрішніх, сталих зв'язків, дійсної тенденції руху. За допомогою цього методу обґрунтовують економічні категорії і закони, які мають конкретні вияви. Метод абстракції органічно пов'язаний з поняттям конкретного, тобто цілісного об'єкта в єдності його різних сторін, властивостей, рис. Процес пізнання з урахуванням єдності абстрактного і конкретного припускає рух думки від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного, але вже вивченого.