Макроэкономические показатели и их динамика в Украине

      4) прибуток. Він має два різновиди – доходи некорпоративного сектора (доходи підприємств, що перебувають в одноосібній власності) та прибуток акціонерних підприємств.

      ВВП як сума доходів містить іще два  види виплат, що не є доходом:

      5) непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизний збір, ліцензійні платежі, мито та ін.);

      6) амортизаційні відрахування (показують обсяг капіталу, спожитого у процесі виробництва впродовж року). Найпоширенішими з наведених методів обчислення ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод. Вибір країною методів обчислення ВВП визначається особливостями її статистики [25].

      ВВП – дуже важливий показник функціонування національної економіки. Однак потрібно усвідомлювати, що він дещо занижує  реальний обсяг вітчизняного виробництва. По-перше, ВВП не враховує результатів  економічної діяльності в тіньовому, або підпільному, секторі національної економіки. Окремі представники цього  сектора втягнуті в нелегальну діяльність – торгівля і виробництво наркотиків, лихварство і шахрайство при наданні  позик. Доходи, отримані від нелегальної  діяльності, зрозуміло, приховують. Проте  більшість учасників тіньової економіки  веде легальну діяльність, але не повідомляє про неї, щоб не сплачувати податки. За оцінками Світового банку, в тіньовій економіці України виробляється до 50% усієї продукції.

      В деяких державах частка тіньової економіки  дуже висока. Загалом чим вищі податкові  ставки і чим більша державна зарегульованість національної економіки, тим більші масштаби тіньового сектора.

      По-друге, не всі вироблені в національній економіці продукти проходять стадію купівлі-продажу. Тому ВВП як вимірник ринкової вартості обсягу виробленої продукції не враховує такі продукти. Наприклад, майже в усіх країнах  є залишки натурального господарства виробництво продукції для споживання домогосподарством, яке її виготовило. В останні роки масштаби натурального господарства в нашій країні розширюються, але результати діяльності у цьому  секторі не враховуються у ВВП  України. Отже, його величина суттєво  занижена.

      1.2. Інші показники  обсягу національного  виробництва

      Існує низка взаємопов'язаних національних рахунків, які обчислюють на основі ВВП.

      Валовий національний продукт (ВНП) – це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за певний проміжок часу, – як правило, за рік, за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам певної країни, наприклад України, незалежно від того, де використовувались ці фактори – в Україні чи за кордоном. Навпаки, та частка продукції (доходу), що вироблена в Україні за допомогою факторів виробництва, що належать іноземцям, вираховується із ВНП України.

      Відмінність між ВВП і ВНП полягає у  так званих іноземних факторних доходах. Щоб отримати ВНП, потрібно до ВВП додати надходження на фактори виробництва від решти світу (прибутки, зарплата, зароблені резидентами за кордоном) і відняти платежі за фактори виробництва решті світу (прибутки, зарплата, зароблені іноземцями в даній країні) [22, 60]:

      Якщо  надходження в країну за фактори  виробництва від решти світу  переважають над платежами за фактори решті світу, то ВНП країни перевищує її ВВП. І навпаки, якщо ці надходження менші за платежі, то ВВП країни більший, ніж її ВНП. Для більшості країн різниця між ВВП і ВНП незначна і змінюється з перебігом часу повільно, але існують винятки. Чимало швейцарських компаній мають свої філіали за кордоном. У результаті її ВНП перевищує ВВП приблизно на 5%. ВНП Пакистану також перевищує його ВВП, бо значний відсоток пакистанців працюють за кордоном і регулярно надсилають трудові доходи на батьківщину. Особливо показовою є ситуація в Кувейті, який протягом багатьох років використовував свої доходи від нафти, щоб купувати активи за кордоном. Унаслідок високих доходів від іноземних інвестицій ВНП Кувейту перевищує його ВВП приблизно на третину. Навпаки, ВНП Ірландії, Данії менший, ніж їхній ВВП. Окремі країни, в тому числі Україна, публікують лише показник ВВП, що можна пояснити значними статистичними труднощами обчислення ВНП.

      ВВП як вимірник загального обсягу виробництва  має такий недолік: він завищує  обсяг продукції для споживання і для нагромадження нового капіталу. Річ у тім, що з нього не вираховується  та частина річного обсягу виробництва, яка потрібна для відшкодування  капітальних благ, використаних у  виробництві впродовж року. Щоб отримати річний обсяг виробництва, який іде  на споживання і на приріст капіталу, обчислюють чистий внутрішній продукт.

      Чистий  внутрішній продукт (ЧВП) – це валовий внутрішній продукт, скоригований на суму амортизаційних відрахувань [22, 61]:

ЧВП = ВВП – Амортизація.

      Він вимірює загальний обсяг продукції, який уся економіка – домогосподарства, фірми, уряд та іноземці – може спожити, не погіршуючи виробничих можливостей  наступних років.

      У системі національних рахунків особливу значущість має національний дохід. Національний дохід (НД) – це весь дохід, зароблений упродовж року власниками ресурсів, що є резидентами певної держави, незалежно від того, де ці ресурси використовуються – у власній країні чи за кордоном. Для визначення національного доходу з ВНП необхідно вирахувати амортизацію та непрямі податки на бізнес [22, 61]:

НД = ВНП – Амортизація – Непрямі податки.

      Національний  дохід можна також прямо одержати додаванням усіх факторних доходів  резидентів – заробітної плати, ренти, процента та прибутку.

      Національний  дохід можна розглядати як показник того, скільки коштує суспільству  отримання обсягу національного  виробництва.

      У вітчизняній практиці національний дохід поділяють на фонд споживання і фонд нагромадження.

      Фонд  споживання – це та частина національного доходу, яка забезпечує задоволення матеріальних і культурних потреб людей і потреб суспільства загалом (на освіту, оборону і т.д.).

      Фонд  нагромадження –  це та частина національного доходу, яка забезпечує розвиток виробництва.

      Крім  того, до складу основних макроекономічних показників входять:

      1. Рівень цін (індекс цін).

      2. Процентна ставка.

      3. Рівень зайнятості.

      Рівень  цін як макроекономічний показник характеризується індексом цін.

      Індекс  цін (Ір) відображає відносну зміну середнього рівня цін за певний період часу. При його визначенні ціни базового року приймаються за 100 %.

 

      Індекс  цін використовується для розрахунку рівня інфляції [22, 49].

 

      При аналізі макроекономічних показників, особливо рівня цін. використовують індекси цін на товари.

      РРІ індекс цін на товари, що споживаються, обчислюється за 400-ми показниками (споживчий  кошик).

      ІРД індекс цін на товари виробничої о призначення (3000 показників).

      Процентна ставка (і) плата за гроші, віддані  в кредит.

      Номінальна  ставка встановлюється в суспільстві  під дією попиту і пропозиції на кредит.

      Реальна ставка враховує рівень інфляції [22, 50]:

r = i – ∆Р%.

      Ставки  міжбанківського кредиту:

      Облікова  ставка встановлюється адміністративним шляхом.

      Ставка  прайм-рейт – ставка для привілейованих осіб (стабільних клієнтів банку).

      Пролонгація – продовження.

      Ставка  федерального фонду – застосовується при включенні кредитних ресурсів до банківського резерву (короткий час, високі проценти).

      Зайнятість  – чисельність дорослого працездатного  населення, яке має роботу.

      Безробіття  – частина дорослого працездатного  населення, яке не має роботи і  знаходиться в її пошуках.

      Рівень  зайнятості (N6) [22, 50]:

 

      Макроекономічні показники виступають як засіб відображення у звітності стану справ в  національній економіці.

      Господарське  життя суспільства попередньо визначається фундаментальними потребами, які формулюють як основні макроекономічні цілі. Сукупність макроекономічних цілей  розкриває структуру, склад, направлення  та проблеми народногосподарського  розвитку.

      Рівні досягнення різних макроцілей оцінюються за допомогою макроекономічних показників. Існують найбільш загальні (ВНП, ВВП) і більш конкретні форми показників результатів макроекономічної діяльності. Розрізняють абсолютні та відносні показники, серед яких більше значення належить макроекономічним індексам.