Макроекономічна нестабільність

3. Особи поза робочою  силою, або економічно неактивне  населення: 

• люди віком до 16 років, а також ті, які перебувають  у спеціалізованих установах (психіатричних установах, виправних закладах тощо); 

• особи, які вибули зі складу робочої сили, — дорослі, які мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу; особи, які навчаються з відривом від виробництва; військові строкової  служби; жінки, які перебувають у  відпустці по догляду за дитиною; пенсіонери; особи дуже хворі, щоб  працювати, або такі, що не шукають  роботу; іноземні громадяни. 

Безробіття і зайнятість вимірюються показниками "рівень безробіття" і "рівень зайнятості" відповідно. 

Рівень безробіття — це відношення (у %) кількості безробітних до робочої сили: 
 

Рівень зайнятості — це відношення кількості зайнятого населення до всього опитуваного населення. Розрізняють рівні зайнятості за статтю, віковими групами, місцем проживання. 

Рівень зайнятості по країні визначається за формулою: 
 

Потенційним рівнем ВВП вважають обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Під час спаду він менший за цей рівень, потім поступово повертається до нього, а інколи перевищує цей рівень під час піднесення економіки.

Якщо фактичний  ВВП менший за потенційний, Х*< Х свідчить про відставання ВВП. Відставання ВВП — це обсяг продукції, що його економіка втрачає через неповне використання свого виробничого потенціалу. 

Якщо фактичний  ВВП більший, ніж потенційний, Y1>Х ілюструє перевищення фактичним ВВП свого потенційного рівня. Це стає можливим найчастіше в екстремальних ситуаціях, коли в процес виробництва залучаються додаткові зміни робітників, капітальне обладнання використовується понад встановлені нормативи, поширюється понаднормова праця і праця за сумісництвом. 

Циклічне безробіття, крім соціальних негараздів, призводить до втрат в обсязі реального ВВП. 

Артур Оукен на прикладі США математично виразив зв'язок між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВВП. Він сформулював закон, згідно з яким країна втрачає 2-3 % фактичного ВВП відносно потенційного ВВП, коли фактичний рівень безробіття збільшується на 1 % порівняно з його природним рівнем: 
 

де Yf — фактичний ВВП, Х — потенційний ВВП, м/· — фактичний рівень безробіття, и — природний рівень безробіття, А — емпіричний коефіцієнт чутливості ВВП до змін циклічного безробіття (коефіцієнт Оукена). Припустимо, л = 2,5. Тоді закон Оукена формулюється так: якщо фактичний рівень безробіття и --перевищує природний рівень и на 1 %, то відставання обсягу ВВП становить 2,5 %. 

Це відношення (1:2,5 або 2:5) дозволяє обчислити абсолютні  втрати продукції, які пов'язані  з будь-яким рівнем безробіття. 

Економічний цикл 

Важливою особливістю  ринкової економіки є її нестабільність. Історія свідчить про те, що економічні умови ніколи не були сталими. За економічним піднесенням настає економічний спад, і навпаки. 

Економічний цикл (цикл ділової активності) — це періодичне піднесення або спад реального ВВП на тлі загальної тенденції до зростання. 

Економічний цикл характеризується: 1) самовідтворенням; 2) безперервністю (остання фаза попереднього циклу  є початком нового); 3) хвилеподібним  характером динаміки макроекономічних показників. 

Окремі економічні цикли суттєво відрізняються між собою за тривалістю та інтенсивністю, проте всі вони утворюються з одних і тих самих фаз. Наприкінці попереднього і під час народження нового циклу — спад — погіршуються показники. На нижньому рівні — дно — встановлюється короткочасна рівновага. Під час поширення нового економічного циклу — піднесення — показники різко зростають. На верхньому рівні — пік — досягнення рівноваги, потім — знову спад. Сучасні економічні теорії розрізняють дво- та чотири-фазні моделі економічного циклу. Двофазні моделі містять фази піднесення і спаду та найвищу (пік) і найнижчу (дно) точки циклу (рис. 3.2). 

Початковою фазою  економічного циклу є спад (криза). Він порушує нормальний хід економічного розвитку. Обсяг валового внутрішнього продукту та рівень зайнятості скорочуються. Безробіття зростає. 
 

Рис 3 2 Двофазна модель економічного циклу 

Однак ціни не завжди знижуються. Під час спаду досягається найнижча критична точка (дно), після якої починається пожвавлення. Виробництво і зайнятість на дні досягають найнижчого рівня. На фазі піднесення виробництво та зайнятість зростають. Рівень цін може підвищуватися. Життєвий рівень населення також зростає. Досягається критична точка — пік (вершина), коли в економіці спостерігається повна зайнятість і повне використання економічних потужностей. Рівень цін має тенденцію до підвищення. Зростання ділової активності припиняється. 

Чотирифазна модель економічного циклу розрізняє фази: А — піднесення, В — кризи, С — депресії та D — пожвавлення (рис. 3.3). 
 

Рис З З Чотирифазна модель економічного циклу 

За тривалістю економічні цикли поділяють на: короткі (малі) — коливання ділової активності 3-4 роки; середні (промислові) — коливання  ділової активності 8-10 років; великі (довгі хвилі) — з періодичністю 48-55 років.

Короткі (малі) цикли  пояснюються коливаннями в обсязі товарно-матеріальних запасів та пов'язані  з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Основою малих циклів є процеси, які відбуваються у сфері грошових відносин. Малі цикли розмежовуються грошовими кризами, котрі, повторюючись, мають певні закономірності. Тривалість їх 3-4 роки. Досліджували короткі цикли американці Уеслі Мітчелл (1874-1948) і Джозеф Кітчин (1861-1932). 

Середні (промислові) цикли зумовлюються зміною попиту на засоби виробництва. Основою середніх циклів є процеси, пов'язані з 

оновленням основного  капіталу. Тривалість їх 8-10 років. Причини  виникнення середніх циклів уперше описав французький економіст Клемент Жугляр (1819-1908). 

В основі великих циклів лежить зміна базових технологій і поколінь машин. Тривалість їх 48-55 років. Автором цієї теорії був російський економіст Микола Кондратьев (1892-1938).