Форми і системи заробітної плати. Функції заробітної плати. Сучасна структура заробітної плати

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………. .3

1. Поняття і структура заробітної плати…………………………………...3

2. Сфера регулювання  заробітної плати…………………………………..10

3. Системи заробітних плат та їх види…………………………………….14

Висновки…………………………………………………………………………21

Список  використаних джерел…………………………………………………..22

 

      Вступ

     Кожна праця вимагає відповідної оплати, бо кожна людина повинна одягатися, їсти, платити за комунальні послуги  та ін.

     Для нарахування заробітної існують  різні системи нарахування заробітної плати. Системи заробітної плати поділяються на декілька видів, вони відображають основні способи обліку затрат праці, тобто скільки громадянин працює, скільки виробив продукції.

     З переходом до ринкових відносин принципово змінюється сутність такої найважливішої  економічної та юридичної категорії та процесу як оплата праці та формування доходів. Терміном "заробітна платня" в Законі України "Про оплату праці" позначається винагорода, що її обчислюють, як правило, у грошовій формі, яку за трудовим договором власник або уповноважений орган (надалі - роботодавець) виплачує робітникові за виконану роботу.

     Укладаючи трудовий договір в усній формі, умови оплати обговорюються між  роботодавцем найнятим на роботу. Особливою  формою трудового договору трудового  договору є контракт, тобто письмова угода, в якій визначається термін його чинності, права, обов'язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації робітника, умови розірвання контракту.

     Оплата  праці - це обов'язок роботодавця щодо виплати найманому працівникові зароблених ним коштів за виконану ним роботу (або надані послуги) відповідно до умов трудового договору. Слід відзначити, що в реальній практиці заробітна платня - це не тільки виплати за виконану роботу. До складу заробітної платні згідно зі статтею 2 Закону України "Про оплату праці" включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час (наприклад, за час виконання державних обов'язків, за час простою не з вини робітника та ін.). Крім того, термін виконання робітником окремих завдань можуть не збігатися зі строками виплати заробітної плати, робітник може отримати аванс, або оплату за відпрацьований час.

     1.Поняття  і структура заробітної  плати 

     Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

     Розмір  заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових  якостей працівника, результатів  його праці та господарської діяльності підприємства.

     Заробітна плата складається з двох частин - основної заробітної плати та додаткової заробітної плати. Основна заробітна  плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку обслуговування, посадові обов'язки ). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів ) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установленні норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні, компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

     Згідно  з ст. 214 проекту Трудового кодексу заробітна платня має чітку структуру:

     1.Основна  заробітна платня 

     2.Додаткова  заробітна платня 

     Так пункт 2 ст.214 визначає, що основна заробітна  плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Основна заробітна плата встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів). Тарифні ставки (оклади) встановлюються за робітничими професіями, як правило, в розрахунку на годину (годинна тарифна ставка) або на робочий день (денні тарифні ставки), що дорівнює восьми годинам. Посадові оклади встановлюються для працівників, що відповідно до класифікації професій належать до законодавців, вищих державних службовців, керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців, у розрахунку на місяць (місячні посадові оклади). Місячні оклади можуть встановлюватися і за робітничими професіями.

     У пункті 3 цієї статті дається визначення додаткової заробітної плати яка  виплачується у вигляді виплат за перевиконання норм праці при  відрядній формі заробітної плати, а також доплат, надбавок, премій, винагороду за вислугу років, за результатами роботи підприємства за рік, інших видів заохочувальних виплат. Проект трудового кодексу, на мою думку, краще висвітлює поняття заробітної плати та її системи на відміну від нині діючого кодексу. Він увібрав та скомбінував у собі поняття про заробітну плату які даються нині діючому КЗпП та ЗУ "Про оплату праці", що на мою думку буде більш зручним так як всі основні поняття про заробітну плату зібрані в одному місці.

     Крім  основної та додаткової заробітної плати існують заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать: виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться понад встановленні норми.

     Законодавство встановлює мінімальний розмір заробітної плати, який призначається за просту, некваліфіковану працю, нижче якого  не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати згідно з діючим кодексом законів про працю не включаються доплати за роботи в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.

     Державним мінімальним гарантіям в оплаті праці та іншим виплатам роботодавці  присвячено ст. 244 та 245. Ст. 244 визначає, що:

     1.Мінімальна  заробітна плата є державною  соціальною гарантією, обов'язковою  на всій території України  для роботодавців - юридичних і  фізичних осіб.

     2.Мінімальна  заробітна плата - законодавчо  встановлений розмір заробітної  плати за календарний місяць за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата. Тарифна ставка не може встановлюватися на рівні, який не забезпечує працівникові мінімальної заробітної плати за умови виконання місячної норми робочого часу та досягнення середнього показника виконання норми виробітку (норми часу) за місяць, що дорівнює 100 відсоткам. Місячний оклад не може встановлюватися менше мінімальної заробітної плати. Якщо у зв'язку з введенням в дію закону, яким підвищується мінімальна заробітна плата, тарифні ставки (оклади) не забезпечують право працівників на мінімальну заробітну плату, положення нормативно-правових актів та інших актів у сфері праці, , угод, колективних договорів, у частині, що суперечить закону, не застосовуються.

     3.При  визначенні виконання роботодавцем обов'язку оплачувати працю в розмірі, який не може бути нижче встановленої мінімальної заробітної плати, додаткова заробітна плата не враховується.

     4.Розмір  мінімальної заробітної плати  визначається з урахуванням: 

     - Прожиткового мінімуму, встановленого законом;

     - Загального рівня заробітної  плати; 

     - Продуктивності праці, рівня зайнятості  та інших економічних умов;

- Пропозицій, вироблених шляхом переговорів  представників професійних спілок  та об'єднань роботодавців, які  об'єдналися для ведення колективних переговорів та укладення генеральної угоди.

-   Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється законом раз на рік під час затвердження Державного бюджету України.

     Ст. 245 передбачає інші державні мінімальні гарантії в оплаті праці та інших виплат роботодавців працівникам:

     Норми оплати праці (за надурочні роботи; за роботу у дні державних і  релігійних свят, робота в які не проводиться, та вихідні дні; у нічний час; за час простою який мав місце  не з вини працівника; за роботу працівників молодше вісімнадцяти років при скороченні робочого часу) і гарантії для працівників (оплата щорічної трудової та інших видів відпустки; для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для працівників, які переведенні за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різни формах виробничого навчання), а також гарантії та компенсації працівника у разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, відкомандирування, репатріації, роз'їзного характеру роботи, роботи у польових умовах і вахтовим методом (польове забезпечення), тощо.

     Відносно  заробітної плати існують такі поняття як номінальна і реальна заробітна плата. Номінальна заробітна плата - це сума грошей, отримана за встановлений період часу (в основному вона виплачується за місяць). Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, котрі можливо набути на номінальну зарплату. Вона залежить від розміру номінальної зарплати і цін на товари і послуги. Реальна заробітна плата відображає економічний стан населення У. Тому для її підтримки на визначеному рівні вводиться індексація, яка регулюється ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" від 25.04.97 із змінами 02.02.02 та постановою КМУ "Порядок проведення індексації грошових громадян".

     Індексація - встановлений законами та іншими нормативно-правовими  актами України механізм підвищення доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямована на підтримання купівельної спроможності їх доходів. Індексації підлягають грошові доходи громадян, що одержуються ними в гривнях на території У. І не мають разового характеру:

     • Пенсії;

• Соціальна  допомога (сім'ям з дітьми, по безробіттю, тимчасовій непрацездатності, тощо );

     • Стипендії;

     • Оплата праці (грошове забезпечення );

• Суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

     Підвищення  грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, обчислюється з наростаючим підсумком у разі, коли він перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). Базою для обчислення індексу споживчих цін є січень1998.

     Не  підлягають індексації:

     • Доходи громадян від здачі в оренду майна, від акцій та інших цінних паперів. Ведення селянського (фермерського) і особистого підсобного господарства, якщо інше не передбачено законодавством;

     • Грошові доходи громадян, що мають цільовий і разовий характер, такі як: одноразова допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію, суми цільових пільг, наданих підприємствами, винагорода за підсумками роботи за рік, тимчасовим творчим колективам та ін.

     Також існує в законодавстві поняття  середньої заробітної плати. Обчислення середньої заробітної плати залежить від мети для якої це робиться і  тому існує дві постанови Кабінету міністрів: від 08.02.95 №100 "Порядок обчислення середньої заробітної плати" із змінами і від 26.06.01 №1266 "Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за обов'язковими державним соціальним страхуванням."

     Розглянемо  постанову №100 від 08.02.95 із змінами на 26.09.01.

     Порядок обчислення середньої заробітної плати  застосовується у випадках:

     а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових

     відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам,

     які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані

     відпустки;