Експлутаційні витрати залізниці

   Розвиток залізничного транспорту пов'язаний не тільки з наявністю певного рівня незалежності структурних підрозділів, що володіють свободою господарювання в рамках залізниці, але і зі створенням такої системи господарювання, що значно збільшить зацікавленість трудових колективів у досягненні найбільш високих результатів з одного боку і підвищення рівня задоволення потреб споживачів – з іншого. Це може підсилити орієнтацію структурних підрозділів залізничного транспорту на попит споживачів, оскільки саме попит на послуги галузі безпосередньо обумовлює масштаби їхньої діяльності.

   Новий господарський механізм у поєднанні з ринковим механізмом дозволить створити умови для поступового безкризисного зростання рівня послуг, забезпечення законності і справедливого розподілу прибутків підприємств. Перехід до ринкових відносин потребує радикального переосмислення змісту, методів та інструментарію управління виробництвом. Це особливо стосується найважливішої ланки – планування витрат і вартісних показників плану виробництва. Ефективне використання усіх видів ресурсів нерозривно зв'язано з проблемою підвищення наукового рівня планування й обліку витрат, а саме – з необхідністю формування механізму управління витратами виробництва. В сучасних умовах величина витрат має не тільки відбивати фактичний стан справ на виробництві, але і сприяти оцінці можливих наслідків прийняття тих або інших управлінських рішень.

   Ситуація, що склалася в процесі економічних перетворень в Україні, характеризується послабленням уваги до зниження витрат на виробництво продукції. Величина витрат втратила статус директивного і фондоутворюючого показника. Замість безпосереднього планового впливу на їх зниження почали застосовувати непрямі засоби регулювання, що приводить до екстенсивного шляху одержання прибутку. На залізничному транспорті це супроводжується збільшенням тарифів за перевезення і втратою конкурентоспроможності. Формування механізму управління витратами вимагає відмови від деяких догматичних уявлень про економічну суть і природу витрат підприємств галузі, більш широкого використання досліджень теорії і практики не тільки вітчизняних економістів, але і закордонних. Необхідність комплексного і системного підходу до вирішення проблем вдосконалення управління виробничими витратами в умовах перехідної економіки висвітлена в працях таких видатних учених-економістів, як Л. Абалкін, І. Бланк, К. В. Дорофієнко, Друрі, Р. Купер, В. Лебедєа, І. Лукінов, Дж. Фостер, Ч. Хорнгрен, Н. Чумаченко. Безпосередньо на залізничному транспорті ці питання вивчені в роботах О.П. Абрамова, В.Г. Галабурди, В.Л. Диканя, О.І. Журавля, Ю.Ф. Кулаєва, Н.Г. Смєхової, М.М. Толкачьової, Ю.М. Цвєтова, А.М. Шульги.

   Метою даної роботи є розробка теоретичних і науково-практичних основ удосконалення економічного механізму управління витратами підприємств залізничного транспорту.

   Досягнення  поставленої мети передбачає необхідність вирішення наступних задач:

• визначення сутності і особливості витрат підприємств залізничного транспорту;
• побудова структури цілей управління структурних підрозділів залізничного транспорту;
• розгляд питання класифікації витрат підприємств галузі і методів калькулювання собівартості;
• дослідження існуючого положення й основних тенденцій розвитку витрат, їх розміру і структури;
• комплексний аналіз факторів, що впливають на розмір витрат;
• розробка методики перерахунку рівня витрат у порівняльний вид;
• розгляд основних напрямків удосконалення управління витратами в ринкових умовах;
• дослідження теоретичних аспектів питання оптимізації витрат;
• розробка методики оптимального розподілу накладних витрат;
• оцінка ефективності управління витратами.

     Експлуатаційні  витрати складаються з поточних витрат, які необхідні для виконання перевезень вантажів, пасажирів, багажу, пошти. Експлуатаційні витрати пов’язані із здійсненням основної діяльності (експлуатаційної роботи).

     Експлуатаційні  витрати поділяються за елементами витрат:

     Елементи  витрат – це однорідні види витрат на виробництво продукції – перевезення.

     Структура експлуатаційних  витрат:

     1.  Витрати на заробітну плату – враховують витрати на оплату праці виробничого персоналу і тих працівників, які зайняті в експлуатаційній діяльності.

     2.  Відрахування на соціальні заходи – визначені обов’язкові відрахування на державне соціальне страхування, пенсійний фонд, державний фонд зайнятості, на медичне страхування.

     3.  Витрати на матеріали – враховують вартість купованих матеріалів, які будуть використовуватись в процесі виробництва на утримання та ремонт рухомого складу, постійних пристроїв, обладнання, будівель, споруд, вартість запасних частин, спеціальний одяг, малоцінні і швидкопсувні предмети та інше.

     4.  Витрати на паливо – визначають вартість придбаного палива всіх видів для тяги поїздів, опалення їх і будівель та на інші технологічні цілі.

     5.  Витрати на електроенергію враховують вартість придбаної електричної енергії на тягу поїздів, на освітлення, опалення, інші виробничі цілі.

     6.  Амортизація – витрати на повне відновлення основних фондів виходячи з їх балансової вартості і встановлених норм відрахувань. 
7.  Інші витрати – це витрати у спеціальні позабюджетні фонди, на обов’язкове страхування майна, платежі по кредитах, плата стороннім підприємствам за пожежну і сторожову охорону, оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, створення резерву та інші витрати.

     Всі експлуатаційні витрати розраховуються за статтями. Кожній статті присвоюється номер і відповідний вимірник у відповідності з яким визначають витрати.

     Планування  експлуатаційних  витрат за елементами.

     Основні завдання планування експлуатаційних  витрат – забезпечення виконання заданого обсягу перевезень необхідними витратами. Плануються експлуатаційні витрати по мережі, окремо по залізницях, дирекціях і лінійних підрозділах. План експлуатаційних витрат складається на основі плану перевезень, плану роботи рухомого складу, плану по праці та інших розділах економічного розвитку. 
Плануються експлуатаційні витрати за елементами витрат: витрати на заробітну плату, відрахування на соціальніні заходи, витрати на матеріали, витрати на паливо, витрати на електроенергію, амортизацію, інші витрати.

     Витрати на оплату праці плануються виходячи із ліміту чисельності персоналу  по перевезеннях і середньомісячної заробітної плати. 

     Чисельність працівників по перевезенням визначається:

1. За обсягом робіт та нормами виробітку.
2. За числом виробничих об’єктів і нормами витрат праці на один об’єкт.
3. За числом господарських одиниць і штатним розкладом. 
   Середньомісячну заробітну плату визначають виходячи з форм і систем заробітної плати, премій та надбавок.

Фонд  оплати праці (ФОП)=середня  заробітна плата * чисельність експлуатаційного контингенту * 12 місяців. 

     Відрахування  на соціальні потреби/заходи плануються відповідно до чинного законодавства за встановленими норомами у відсотках від фонду оплати праці.

     Відрахування  на соціальні потреби = ФОП-37,5%

     Витрати на матеріали, паливо і електроенергію плануються в залежності від величини цих видів ресурсів, які необхідні для виконання обсягів перевезень і ціни одиниці відповідного ресурсу. При плануванні витрат на паливо і електроенергію для тяги поїздів обсяг робіт виражається різними вимірниками: тонно-кілометрами брутто, локомотиво-кілометрами пробігу, локомотиво-годинами простою. І тому норми витрат палива і електроенергію встановлюють на 10тис. тонно-кілометрів брутто, 100 локомотиво-кілометрів лінійного пробігу і 1 годину простою. Ці витрати залежать від ціни 1 т умовного палива і 1 кВт год електроенергії. Плануються витрати на паливо і електроенергію і для інших потреб. Величина цих витрат залежить від кількості обладнання і пристроїв, їх потужності і часу роботи.

     Амортизаційні відрахування планують в залежності від середньорічної вартості основних засобів і норм відрахування на їх повне відтворення. Річні амортизаційні відрахування залежать від початкової (балансової) вартості, терміну служби, велчини залишкової (ліквідної) вартості і витрат на її реалізацію.

   ВИСНОВКИ

   В сучасних умовах для забезпечення стійкої позиції залізничного транспорту н6а ринку перевезень необхідно удосконалення управління витратами, що включає як прийняття оптимальних рішень, так і моделювання використання ресурсного потенціалу суб’єкта господарювання, пошук резервів зниження витрат і шляхів їх реалізації. Це дасть можливість залізницям з успіхом конкурувати у ринковій системі господарювання.

   У дисертації викладено теоретичні узагальнення і науково обґрунтовані практичні  рекомендації щодо напрямків удосконалення  управління витратами підприємств залізничного транспорту. За результатами проведеного дослідження пропонуються наступні висновки і рекомендації:

1. В умовах ринку і конкуренції треба відмовлятися від принципу планування витрат “від досягнутого”. Необхідно розвивати методичні положення і економічні аспекти щодо регулювання і управління витратами на підприємствах залізничного транспорту.
2. Аналіз економічної ситуації на залізницях України та огляд наукових праць, присвячених управлінню витратами, дає підстави стверджувати, що теоретична база управління витратами залізничних підприємств перебуває в стадії становлення.
3. Починати управління витратами треба з визначення стратегічних цілей діяльності підприємств у вигляді найважливіших напрямків діяльності на принципах маркетингу. Аналіз протиріч, що виникають між цілями в процесі їх досягнення показав, що в основі протиріч лежить вимога економії витрат.
4. У роботі на основі вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду визначено класифікаційні ознаки формування витрат для можливостей прийняття управлінських рішень.
5. Економічна підготовка планування включає в себе розробку кореляційних моделей оцінки виробничої собівартості перевезень з урахуванням накладних витрат. В роботі досліджено внутрішні фактори, що впливають на рівень витрат виробництва, визначено найбільш вагомі статті і елементи витрат. Розроблено кореляційну модель формування витрат на перевезення.
6. Пропонується удосконалити механізм розподілу накладних витрат шляхом віднесення їх на види продукції, робіт, послуг в залежності не тільки від заробітної плати виробничих робітників (як це відбувається нині), а пропорційно до всіх витрат прямо віднесених на собівартість по кожному елементу відповідної статті витрат.
7. Критерій підвищення ефективності роботи структурних підрозділів необхідно будувати з урахуванням отриманого загального ефекту у споживачів і суміжників в єдиному процесі перевезення.
8. Пропонується змінити застарілу систему показників роботи структурних підрозділів, ввести узагальнюючий показник у вигляді загального обсягу чистих валових доходів за всіма видами діяльності.
9. З метою порівняння витрат і доходів різних періодів розроблено механізм перерахунку витрат в ціни базисного року і розрахунку рівня витрат для всіх елементів.
10. Для підвищення ефективності управління необхідно передати управлінські функції на рівень структурних підрозділів. В роботі визначено фактори, що впливають на витрати цих підрозділів, розроблена й апробована методика визначення ефективності управління витратами.

     Список  використаної літератури:

     1.  Бочаров О.П.,  Пасечнік В.І.  Оптимізація експлуатаційних витрат в управлінні перевізним процесом з використанням інформаційних технологій // ІКСЗТ. – 2009. - № 4. – С. 121-126.

     2.  Боїла Л.  Удосконалення розподілу  витрат за видами перевезень на залізничному транспорті // Економічний аналіз.–2008.-Вип.2 (18).–С.329-332.

     3.  Підопригора І.В.  Формування та опрацювання інструментами контролінгу інформаційних потоків для управління залізничними підприємствами // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2009. -    № 28. – С.194-197.

     4.  Куделя В.І.  Шляхи підвищення ефективності роботи залізничного транспорту в умовах ринкової економіки:  дис. канд. екон.  наук: 08.07.04 /  Українська держ.  академія залізничного транспорту. — Х., 2006. — 379 с.

     5.  Офіційний сайт Державного комітету статистики України // www.ukrstat.gov.ua/