Економіка

“Економіка та її роль

 

в суспільному житті”

 

 

 

Економіка (від грецького  слова ойкономіа, де "ойкос" означає дім,

господарство, а "номос" - закон, правило), в буквальному перекладі -

мистецтво ведення домашнього господарства. В сучасному розумінні - це

народне господарство країни (або його частина), яка включає  відповідні

галузі та види виробництва. Існують такі поняття, як економіка  країни,

регіону, області, галузі.

 

Отже, економіка - це багатопрофільна  система, яка має складну

функціональну структуру.

 

Економічна система, точніше  кажучи, той чи інший її історичний або

функціональний тип, визначає характер і природу соціально-політичної

системи суспільства в  цілому. Вона є основною детермінантою  розвитку

будь-якого суспільства  в будь-який період його історичного  розвитку.

Тому результати її реформування найбільшою мірою відбиваються на

характері функціонування та реформування суспільства в цілому.

 

Функціонування наведених  систем опосередковується певними  механізмами,

вмонтованими в ту чи іншу історичну модель організації економіки. В міру

свого розвитку суспільство  залежно від конкретно-історичних умов,

використовувало два принципово відмінних механізми організації  економіки

та управління нею: централізоване (державне); децентралізоване

(ринкове). Перша модель  у літературі отримала назву  "державний спосіб

виробництва" (азіатський за Марксом). У системах цього типу координація

праці окремих індивідуальних працівників здійснюється переважно  поза

економічними методами (адміністративними), іноді шляхом прямого примусу.

Товарно-грошові відносини  та стимули тут носять другорядний,

підпорядкований характер. Передумовою таких систем є сильний  центр, роль

якого бере на себе держава  або інша влада, яка спроможна  нав'язати

суспільству свою волю. Друга  модель, яку деякі дослідники називають

європейською, спирається на широку господарську самостійність

товаровиробників. Засобом  координації праці в цих системах виступають

товарно-грошові відносини  та конкуренція, які нав'язують

товаровиробникам певний спосіб дій. Отже, в першому випадку  координатор

- держава, в другому  - ринок. Людство в своєму поступальному  розвитку

використовувало (і використовує) як першу, так і другу моделі

організації економіки. Яка  з них краща? Однозначної відповіді  на це

питання бути не може. Чому? Річ у тім, що основою життя  людського

суспільства є виробництво  матеріальних благ. А будь-яке виробництво

передбачає застосування праці людей. Причому праця, яка  лежить в основі

виробництва, містить у  собі певну двоїстість. З одного боку, вона, як

процес, неминуче передбачає спілкування різних робітників, а  також

задоволення певних потреб суспільства. Тому вона завжди носить

суспільний характер. З  іншого боку, в процесі виробництва  беруть участь

З іншого боку, в процесі  виробництва беруть участь

окремі індивіди, для яких трудова діяльність виступає в першу  чергу як

їх особиста справа, тому одночасно будь-яка праця є  приватною,

індивідуальною.

 

Економічна система слугує задоволенню потреб, що пов'язані  з

виробництвом і споживанням  різноманітних товарів та послуг. Вона регулює

відносини виробництва, розподілу, обміну і споживання у суспільстві.

 

Перелічені підсистеми доповнюють одна одну і водночас

соціально-культурна і  політико-адміністративна підсистеми спираються на

економічну підсистему. Зумовлено  це тим, що без останньої неможливі  всі

інші види життєдіяльності. Адже перш ніж займатися спортом, військовою

справою тощо, слід подбати  про те, щоб мати їжу, одяг, житло. І всі ці

потреби створюються економікою, зупинка якої хоч на незначний  час

призвела б людство  до катастрофи. То що ж таке економіка?

 

Відповісти на це запитання  можна лише тоді, коли ми усвідомимо, що

потреби, що виникають у  господарському житті, є результатом  взаємодії

людини з природою. Припустімо, група людей через якісь причини

(екологічну катастрофу  чи спустошливу війну) змушена  переїхати на нові

незаселені землі, які  відмежовані від людського оточення. Зрозуміло, що

першими кроками їхньої діяльності мають бути: задоволення своїх

повсякденних потреб, без  яких життя неможливе. До них передусім  належать

їжа, одяг, житло. Для того щоб їх мати, треба обробляти землю, рубати

ліс, розводити домашню  худобу, займатися певними ремеслами.

 

Проте ми знаємо, що ці люди раніше жили в умовах певної цивілізації.

Отже, у них є потреби  в освіті, релігії, розвагах тощо. Для  задоволення

їх слід будувати школи, заклади  культури, охорони здоров'я, культові та

спортивні споруди тощо. Інакше кажучи, для задоволення первинних  потреб

спільності людей, що осіла  на новому місці, потрібна певна господарська

діяльність, яка і відображує сутність економіки.

 

Господарська діяльність за своїм змістом складна і  багатоманітна.

Землероб оре землю, сіє  зерно, збирає врожай; скотар вирощує  худобу,

пасе її, отримує певні  продукти скотарства; кравець міряє  і ріже сукно,

шиє одяг; будівельник зводить  стіни, ставить вікна і двері, фарбує,

робить опалення. Проте  цими технічними операціями економічна діяльність

не вичерпується. У ній  є і соціальні явища, а саме: землеробу, скотарю,

кравцю, будівельнику необхідні  різноманітні інструменти, сировина,

паливо тощо, за допомогою  яких вони, з одного боку, здійснюють свою

діяльність, а з іншого — всім їм як живим істотам потрібні одяг, житло,

їжа. Для цього вони обмінюються  результатами своєї діяльності між  собою,

розподіляючи тим самим  створені блага, і тільки після цього  споживають

їх. Такі відносини називаються  економічними і становлять важливу

складову економіки.

 

Економіка є сферою життя  суспільства, яка охоплює виробництво  благ,

обмін ними, розподіл і споживання їх. При цьому обов'язково треба

враховувати, по-перше, що економіка  не може бути реальністю без людей.

По-друге, це не тільки і не просто люди, а й продукти їхніх  думок

одукти їхніх думок

(наука, технологія). Невід  'ємною складовою економіки є природне

середовище, на яке впливають  і пристосовують для своїх  потреб люди

 

Розвиток кожної країни залежить від наявності корисних копалин,

родючості земель, географічного  положення, чисельності населення  та його

професійної підготовки, культурного  рівня, історичної спадщини,

економіко-культурних зв'язків  з іншими країнами. Через ці обставини

економіка країни складається  з окремих галузей (промисловість, сільське

господарство, будівництво, торгівля, транспорт, зв'язок тощо).

 

Потенційні можливості економіки  України у порівнянні з іншими країнами

світу  є значними, що дає  підстави для оптимістичних прогнозів  щодо

економічного розвитку нашої  країни.

 

Таблиця 1

 

Запаси основних корисних копалин

 

(у розрахунку на душу  населення на 2004 рік)

 

Країна Газ, тис.

 

м3 Нафта і газовий конденсат, т Залізна руда,

 

т Марганцева руда, т Кам'яне вугілля,

 

т Буре вугілля,

 

Т

 

Україна 21,7 4,5 545,7 41,5 851,8 60,2

 

Австрія 1,4 2,2 23,7 0,4 — 17,9

 

Велика Британія 12,8 15,4 33,9 — 795,0 —

 

Греція 0,1 0,5 6,3 0,1 — 346,2

 

Іспанія 0,7 0,3 13,3 0,02 27,7 23,4

 

Італія 3,2 1,1 0,7 0,01 0,2 0,4

 

Німеччина 3,2 0,7 5,3 — 733,3 916,7

 

Фінляндія — — 36,7 — — —

 

Франція 0,8 0,6 39,0 — 25,1 1,3

 

Швеція — 0,01 350,6 — 0,5 —

 

 

 

Україна розташована майже  у центрі Європи і є другою за розміром

території (603,7 тис. км2) європейською державою.

 

її територія розташована  у трьох природних зонах: змішаних лісів,

лісостепу, степу. Більша частина  країни лежить у басейні ріки Дніпро,

рельєф рівнинний (95 відсотків  загальної площі країни). Клімат на

більшій частині території  помірний, на крайньому півдні —  субтропічний.

 

За чисельністю населення  Україна посідає шосте місце  у Європі. На кінець

1997 р. в ній проживало  50,7 млн чол., з них 28,4 млн становили трудові

ресурси.

 

Отже, Україна має всі  передумови для того, щоб її економіка  стала

могутньою і динамічною, а країна перетворилася на одну з  розвинених

країн світу.

 

Важливе значення в реалізації наявного могутнього природного потенціалу

України належить економічній  теорії.