Практичні заняття 1-2 (4 години)

Тема 1: Економічний розвиток і проблеми його дослідження в сучасній економічній теорії

Завдання 1

На основі використання найпростіших інструментів екстраполяції динамічного ряду обчислити:

а) базові та ланцюгові абсолютні прирости;

б) базові та ланцюгові темпи зростання;

в) темпи приросту;

г) середній абсолютний приріст;

д) середній темп зростання та приросту.

Виходячи з таблиці 1.1 на основі обрахованого середньорічного темпу зростання спрогнозувати динаміку показника на 5 років.

Таблиця 1.1

Вихідні дані

Методичні вказівки по виконанню завдання 1

Для обчислення базового абсолютного приросту , темпів зростання Тзр і темпів приросту Тпр за базу екстраполяції слід брати перший рівень числового ряду y1.

Абсолютний приріст характеризує розмір збільшення (зменшення) рівня ряду за певний проміжок часу і визначається різницею двох порівнюваних рівнів.

Темп зростання розраховується через відношення двох рівнів ряду динаміки і вираховується у відсотках.

Темп приросту розраховується як відношення абсолютного приросту по попередньому (або базовому) рівню ряду:   Тпр = Тзр-100.

Середній рівень абсолютного приросту:  ,

де yn – кінцевий рівень ряду;

      n – кількість спостережень ряду.

Середній темп зростання визначає середню швидкість зміни тенденції ряду і розраховується за формулою:

.

Середній темп приросту:  .

Для розрахунку прогнозних значень показників на період L років необхідно виходити з того, що у майбутньому зберігаються основні напрямки, швидкість і характер розвитку явищ, які склалися у минулому.

Найбільш простим і приблизним є прогнозування за середнім темпом зростання. Для характеристик прогнозних рівнів цим способом слід використовувати формулу: ,

де - прогнозне значення рівня ряду;

      - початковий рівень показника;

         t – час;

       - час прогнозу;

Таблиця 1.2

Розрахунок базових та ланцюгових абсолютних приростів (а)

Таблиця 1.3

Розрахунок базових та ланцюгових темпів зростання (б)

Таблиця 1.4

Розрахунок  темпів приросту (в)

Розрахунок  середніх абсолютних приростів (г):

1.      Для обсягів виробництва товарів народного споживання області:

2. Для чисельності зайнятих у сфері обслуговування області:

3. Для обсягів реалізації послуг транспорту населенню області:

Розрахунок середніх темпів зростання та приросту(д):

1. Для обсягів виробництва товарів народного споживання області:

2. Для чисельності зайнятих у сфері обслуговування області:

3. Для обсягів реалізації послуг транспорту населенню області:

Розрахунок прогнозних значень за середнім темпом зростання:

1. Для обсягів виробництва товарів народного споживання області:

у11 =

у12 =

у13 =

у14 =

у15 =

2. Для чисельності зайнятих у сфері обслуговування області:

у11 =

у12 =

у13 =

у14 =

у15 =

3. Для обсягів реалізації послуг транспорту населенню області:

у11 =

у12 =

у13 =

у14 =

у15 =

Завдання 2

Використовуючи метод ковзної середньої , провести вирівнювання динамічного ряду.

Обсяги капіталовкладень у житлове будівництво, соціально-культурну сферу та введення в дію житлової площі за рахунок державного будівництва за 12 років характеризується даними таблиці 1.5.

Таблиця 1.5

Вихідні дані

Потрібно:

1.            Провести вирівнювання ряду методом три -, чотири -, п’ятичленної ковзної середньої.

2.            Нанести вихідні дані на графік і вибрати найплавнішу криву.

3.            Обґрунтувати можливість прогнозування динаміки показників з використанням екстраполяції на підставі середнього рівня ряду.

Методичні вказівки до виконання завдання 2

Метод ковзної середньої полягає у заміні фактичного значення показників їх усередненими величинами, які мають значно мешу варіацію, ніж вихідні дані ряду.

Залежно від періоду усереднення вирізняють ковзні для парної і непарної кількості членів ряду.

Розрахунок тричленної ковзної проводиться за формулою:

п’ятичленної:

чотиричленної:

і=3,4,...,n-2

Для розрахунку прогнозних значень показники слід брати: , де ; - середнє значення ряду.

Для прогнозної оцінки значень показника розраховують довірчі межі(інтервали) для середньої: , де t  - табличне значення t – критерію Стьюдента при заданому рівні значущості , , і заданому числі ступенів вільності, яке порівнюється (n—1), =0,217; - середньоквадратична похибка середньої: , де .

Розрахунок довірчих інтервалів:

1. Для обсягів капіталовкладень у житлове будівництво:

2. Для обсягів капіталовкладень у соціально-культурну сферу:

3. Для введення в дію житлової площі:

Таблиця 1.6

Розрахунок тричленної, чотиричленної і п’ятичленної ковзної

Рисунок 1.1. Обсяги капіталовкладень у житлове будівництво, тис. грн.

Рисунок 1.2. Обсяги капіталовкладень у соціально-культурну сферу, тис. грн.

Рисунок 1.3. Введення в дію житлової площі, м2 загальної площі

Практичні заняття №№ 3-4 (4 години)

Тема 3. Концептуальні проблеми трансформації сучасного капіталізму. Індустріальне і постіндустріальне суспільство

Завдання 1

На основі головної мети науково-технічної програми “Створення композиційних матеріалів нового покоління для приладо- та машинобудування”, визначеної у попередньому завданні, проаналізувати набір наведених далі часткових цілей та побудувати “дерево цілей”, яке складається з трьох рівнів.

Вихідні дані

Часткові цілі науково-технічної програми.

1.1.           Науково-дослідні роботи.

1.1.1.     Складання (розробка) загальної схеми та координаційного плану виконання науково-дослідних та проектних робіт.

1.1.2.     Розробка методів, інструктивних та інформаційних матеріалів, необхідних для проведення науково-дослідних робіт.

1.1.3.     Проведення фундаментальних досліджень у галузі фізики твердого тіла.

1.1.4.     Розробка технології по створенню композиційних матеріалів нового покоління.

1.1.5.     Проведення прикладних досліджень щодо створення конкретних видів композиційних матеріалів нового покоління.

1.1.6.     Проведення конструкторських робіт, необхідних для створення композиційних матеріалів нового покоління.

1.2. Відпрацювання процесу в умовах дослідного виробництва.

1.2.1. Виготовлення обладнання для дослідного виробництва.

1.2.2. Апробація технології виробництва композиційних матеріалів в умовах дослідного виробництва та виготовлення дослідних зразків.

1.2.3. Розробка проектної документації на експериментально-промислове виробництво.

1.3. Відпрацювання процесу в дослідно-промислових умовах.

1.3.1. Розробка проектної документації на промислове виробництво.

1.3.2. Виготовлення обладнання для промислового виробництва композиційних матеріалів.

1.3.3. Виготовлення продукції в умовах промислового виробництва з використанням нового технологічного процесу.

1.3.4. Підготовка діючих та будівництво нових підприємств для виробництва композиційних матеріалів.

Методичні вказівки до виконання завдання 1

1. Для формування системи цілей головну мету, визначену на першому етапі, необхідно дезагрегувати на ієрархічну множину більш конкретних цілей.

Для виявлення чітко визначеної кількості характеристик програмних цілей, відбору цілереалізаційних систем оцінки необхідної кількості ресурсів з кожного конкретного заходу кінцева мета програми розгортається у багаторівневу, взаємопов’язану множину локальних підцілей.

2. Процедура побудови “дерева цілей” складається з таких стадій:

-               побудова функціонального “дерева цілей”;

-               формування комплексу цілереалізаційних систем;

-               попередня оцінка і відбір цілереалізаційних систем, розробка цільових нормативів, ранжування цілей.

“Дерево” – це графік, тобто схема, яка виражає підпорядкування і взаємопов’язки елементів.

Форма побудови визначається логічною послідовністю дій при його розробленні, тобто це побудова ланцюжків, ув’язування їх у структуру на основі оцінок змістовної несуперечності і повноти одних цілей щодо інших.

При побудові формується графік з логікою зв’язків “і” (“або”), тобто розраховуються альтернативні варіанти досягнення кінцевої мети програми.

Наступний етап у формуванні сукупності часткових цілей – перетворення граф з логікою зв’язків “і” (“або”) у графи  л логікою “і”, тобто вибір найефективніших заходів і вилучення з “дерева” менш ефективних.

При побудові “дерева” необхідно керуватися такими правилами: мета і підцілі програми повинні бути взаємопов’язані одна з одною; цілі повинні формулюватися у позитивній формі, необов’язково, щоб кожна гілка “дерева” налічувала однакову кількість рівнів.

Рисунок 3.1. Дерево цілей

3. Після побудови “дерева” необхідно провести ранжування цілей, тобто “зважити” кожну мету відносно інших, встановити порядок її реалізації.

Для ранжування цілей необхідно визначити коефіцієнти відносної важливості елементів, коефіцієнти компетентності експертів Bs, коефіцієнт взаємної корисності елементів конкретного рівня .

Розрахунок інтеграційних оцінок елементів другого рівня проводять за даними таблиці 3.1, в якій наводяться оцінки і-х елементів експертами.

Таблиця 3.1

Значення Kis елементів другого рівня

Підсумковий коефіцієнт взаємної корисності розраховують на основі матриці інтегральних коефіцієнтів взаємної корисності елементів другого рівня в цілому для всієї групи експертів.

Таблиця 3.2

Значення (варіант І)

Таблиця 3.3

Значення (варіант ІІ)

Таблиця 3.4

Оцінка компетентності Bs окремих експертів

Оцінки коефіцієнтів відносної важливості елементів третього рівня для досягнення цілей елементів другого рівня наведені в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Значення елементів третього рівня

Розрахунок інтегральних оцінок коефіцієнта елементів другого рівня “дерева” провести за трьома варіантами і результати занести в таблицю 5.6:

Варіант А) без урахування компетентності експертів і коефіцієнта взаємної корисності:

,                                                        (3.1)

де - інтегральна оцінка і-го елемента;

   - оцінка і-го елемента, яку дав S-експерт;

     N – кількість експертів.

Варіант Б) з урахуванням компетентності експертів, але без урахування коефіцієнта взаємної корисності за формулою:

,                                           (3.2)

де - показник компетентності S-го експерта.

Варіант В) з урахуванням компетентності експертів і коефіцієнта взаємної корисності за формулою:

,                                    (3.3)

де - остаточна оцінка і-го елемента з урахуванням компетентності експертів і взаємної корисності;

- коефіцієнт взаємної корисності і-го елемента для усіх інших елементів даного рівня “дерева цілей”:

,                                          (3.4)

де - коефіцієнт взаємної корисності і-го елемента другого рівня “дерева” для кожного елемента даного рівня; враховуючи корисність елемента для себе;

n – кількість елементів даного рівня “дерева”.

Підсумування здійснюється за графами таблиць 3.2, 3.3 для кожного елемента.

Результати розрахунку коефіцієнта відносної важливості для другого рівня ”дерева” слід навести у табличній формі.

Таблиця 3.6

Розрахунок коефіцієнтів відносної важливості 2 рівня

Інтегральну оцінку коефіцієнтів відносної важливості окремих елементів третього рівня “дерева” здійснюють у такій послідовності:

1. Визначають величину - коефіцієнт відносної важливості j-го елемента  третього рівня для реалізації цілей елементів другого рівня, які він деталізує, з урахуванням коефіцієнта відносної важливості для кожного s-го експерта:

,                                          (3.5)

де - коефіцієнт відносної важливості j-го елемента третього рівня “дерева цілей” для і-го елемента другого рівня “дерева”, визначений s-м експертом;

m – кількість елементів другого рівня.

2. Визначають величину Wj – інтегральний коефіцієнт відносної важливості j-го елемента третього рівня для реалізації цілей елементів другого рівня, які він деталізує з урахуванням їх коефіцієнта відносної важливості для усієї групи експертів:

.                                                 (3.6)

Результати розрахунків коефіцієнта для третього рівня слід навести у табличній формі (таблиця 3.7).

Таблиця 3.7

Коефіцієнти відносної важливості 3 рівня

Завдання 2

Скласти паливно-енергетичний баланс держави на прогнозний рік в умовно-натуральних одиницях. Результати розрахунку навести в табличній формі.

Вихідні дані:

1. Обсяг виробництва найважливіших видів паливно-енергетичних ресурсів у базовому році та його зміни у прогнозному періоді наведені в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8

2. При перерахунку обсягів виробництва електроенергії в умовне паливо до уваги слід брати такі теоретичні еквіваленти: 1000 кВт – год. електроенергії дорівнюють 0,123 кг умовного палива, або перевідний коефіцієнт 1000 кВт – год. електроенергії становить 1,23; 1 млн. т вугілля – 0,84; 1 млн. т торфу – 0,4; 1 млн. т нафти – 1,44; 1 млрд. м3 – 1,15.

3. У базовому періоді залишки у споживачів і постачальників на початок року становили 2 % виробництва паливно-енергетичних ресурсів на території країни. У прогнозному періоді це співвідношення не змінилося.

4. Надходження паливно-енергетичних ресурсів з інших джерел у базовому періоді дорівнювало 7 % видобутку (виробництва) на території України, а в прогнозному періоді його частка має зменшитися до 6,3%.

5. Витрати паливно-енергетичних ресурсів у базовому періоді частково представлені в таблиці 3.9.

Таблиця 3.9

Паливно-енергетичний баланс України (одиниць умовного палива)

8. За сформульованим співвідношенням витрати паливно-енергетичних ресурсів на перетворення в інші види енергії, на складові (матеріал для паливної потреби), технологічні (як сировина на переробку) і господарські (без посередньо споживання як палива або енергії) потреби складають відповідно 23,2; 13,2; 47,6; 10,2 %.

9. У прогнозному періоді завдяки вдосконаленню технологічних процесів у паливно-енергетичних галузях втрати паливно-енергетичних ресурсів знизяться на 1,5 %. Водночас на 2,3 % збільшаться витрати паливно-енергетичних ресурсів на технологічні цілі й знизяться на 1,6 % господарські потреби.

10. Використання паливно-енергетичних ресурсів на силові потреби залишаються незмінними.

11. У прогнозному періоді питома вага залишків у споживачів та постачальників на кінець року в загальних витратах паливно-енергетичних ресурсів залишаються незмінними.

12. Частка країн СНД у загальному ввозі  паливно-енергетичних ресурсів у базовому періоді становила 69,8 %, у прогнозному вона знизиться до 54,6 %.

Методичні вказівки до виконання завдання 2

1. Розрахунок ресурсної частини балансу розпочинається визначенням видобутку (виробництва) паливно-енергетичних ресурсів на території України в одиницях умовного палива, згідно із схемою наведеною в таблиці 3.10.

Таблиця 3.10

2. Надалі на основі вихідних даних розраховуються основні статі розподіленої та ресурсної частини балансу. Визначають потребу у ввезенні в Україні паливно-енергетичних ресурсів у базовому і прогнозному періодах.

Завдання 3

Знайти орієнтовані показники випуску валової продукції основними галузями народного господарства, користуючись  методом міжгалузевого балансу.

Вихідні дані:

1. Економія народного господарства умовно розділена на чотири сектори:

(1)      промисловість – галузі, які виробляють засоби виробництва (група А);

(2)      промисловість – галузі, які виробляють предмети споживання (група Б);

(3)      сільське господарство(група В) ;

(4)      інші галузі (група Г) .

2. Міжгалузевий баланс цих галузей зі указанням коефіцієнтів прямих матеріальних витрат і кінцевої продукції наведені в таблиці 3.11.

Таблиця 3.11

Виробництво паливно-енергетичних ресурсів

Методичні вказівки до виконання завдання 3

1. Для виконання завдання складається система рівнянь міжгалузевого балансу за наведеними в умові даними про коефіцієнти прямих витрат і кінцевий продукт, підставляючи їх значення до системи:

2. Спростивши систему рівнянь і її можна подати у такий спосіб:

3. Отримана система рівнянь розв’язується методом Гауса. Вилучаючи за допомогою першого рівняння зміну х1 з наступних рівнянь:

4. Вилучаючи за допомогою другого рівняння зміну х2 з наступних рівнянь:

5. Вилучаючи за допомогою третього рівняння зміну х3 з останнього рівняння:

6. Розв’язуючи цю систему рівнянь з кінця, знаходимо послідовно х4, х3, х2, х1.

Отже, х4 =

х3 =

х2 =

х1 =

Практичне заняття  № 5 (2 години)

Тема 4. Інформаційне і постекономічне суспільство: спільні та відмінні риси, тенденції розвитку

Завдання 1

Розв’яжіть комплексну задачу на обґрунтування необхідного інвестування розвитку галузей народного господарства. Для цього:

1)               Обчисліть загальну орієнтовану потребу народного господарства у капітальних вкладеннях на прогнозний період за рахунок державних та інших джерел фінансування;

2)               Обґрунтуйте обсяг будівельно-монтажних робіт основними видами будівельних матеріалів і розрахуйте рівень забезпеченості капіталовкладень будівництва централізованими матеріальними ресурсами;

3)               На основі обґрунтування фінансовими ресурсами визначити роль державного кредиту народного господарства.

4)               Проаналізуйте забезпеченість обсягу капітального будівництва, здійснюваних за рахунок державних централізованих капіталовкладень потужностями будівельних організацій.

Вихідні дані та методичні вказівки до виконання завдання 1:

1. Загальну потребу народного господарства у капіталовкладеннях обчислюють окремо для галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери.

А. Розрахунок потреби у капіталовкладення сфери матеріального виробництва.

Для визначення необхідного орієнтованого обсягу капіталовкладень у галузях матеріального виробництва слід використати два підходи:

а) керуючись прогнозним приростом обсягу виробництва продукції ат питомих капіталовкладень на одиницю приросту (за даними таблиць 4.2, 4.3);

б) зважаючи на балансові розрахунки необхідного введення в дію виробничих потужностей і відповідних нормативів капіталовкладень на одиницю введення (за даними таблиці 4.4).

Підсумкові дані розрахунків таблиці 4.2 слід занести в таблицю 4.1.

Для практичного використання наведених методів розрахунку потреби у капіталовкладеннях пропонуються галузі харчової промисловості, як такі, що ввійшли у число пріоритетних галузей і частково інвестуються з державного бюджету.

Таблиця 4.1

Розрахунок потреби в капіталовкладеннях на розвиток галузей матеріального виробництва в прогнозному періоді

Необхідну орієнтовану потребу у капіталовкладеннях на прогнозний приріст виробництва визначають за формулою:

,                                                (4.1)

де - приріст і-го виду продукції;

   КВпит. – питомі капіталовкладення на одиницю приросту і-го виду продукції;

         N – кількість видів продукції.

Розрахунок подати у вигляді таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Орієнтовна потреба у капіталовкладеннях на прогнозний приріст виробництва

Необхідну орієнтовану потребу у капіталовкладеннях на приріст виробничих потужностей  розраховують за формулою:

,                                              (4.2)

де      - приріст виробничих потужностей;

    КВпит – питомі капіталовкладення на приріст одиниці виробничих потужностей;

Приріст виробничих потужностей розраховують за даними таблиці 4.3.

Таблиця 4.3

Розрахунок приросту обсягу виробництва по галузях харчової промисловості, не забезпечених наявними потужностями, а також обсягу необхідного введення потужностей у прогнозному періоді

Необхідний обсяг капіталовкладень по галузі повинен забезпечити підтримку потужностей діючих підприємств завершення робіт на раніше розпочатих будівництвах, приріст потужностей за рахунок технічного переозброєння і реконструкції, приріст потужностей за рахунок розширення підприємств і за рахунок будівництва нових. Розрахунок проводиться з формою таблиці 4.3.

Розрахунок потреби у капіталовкладеннях на завершення раніше розпочатого будівництва провести за формою таблиці 4.5.

Таблиця 4.5

Розрахунок потреби у капіталовкладеннях на завершення раніше розпочатого будівництва ( млн. гр. од.)

5. Розрахунок загальної потреби в капіталовкладеннях для галузей невиробничої сфери встановлюють, виходячи з необхідності додаткового введення (приросту) невиробничих фондів за програмою будівництва об’єктів соціально-культурного призначення та житла і питомих капіталовкладень на один приріст невиробничих фондів (на одне учнівське місце в школі, на 1 м2 житла та ін.

,                                        (4.3)

де КВн – необхідний обсяг капіталовкладень у невиробничу сферу;

- додаткова потреба у введенні (прирості) невиробничих фондів;

КВ”пит. - норми витрат питомих капіталовкладень на одиницю приросту невиробничих фондів.

Обсяг державних капіталовкладень встановлюють виходячи з потреби фінансування будівництва і введення в дію об’єктів соціально-культурного призначення, що перебувають у загальнодержавній власності, та об’єктів комунальної власності.

Додаткову потребу у введенні об’єктів соціально-культурного призначення розраховують як різницю між загальною потребою в таких об’єктах і наявною їх мережею на початок розрахункового періоду.

Потреби у капіталовкладеннях у невиробничу сферу розраховують за формами і даними таблиці 4.6.

В. Розрахунок загальної потреби в капіталовкладеннях по народному господарству.

Загальну потребу в капіталовкладеннях визначають підсумуванням потреб у капіталовкладеннях усіх галузей народного господарства (таблиці 4.1, 4.6). Результати такого розрахунку навести у таблиці 4.7.

Розрахунок обсягів будівельно-монтажних робіт по народному господарству виконати з урахуванням того, що питома вага будівельно-монтажних робіт в загальному обсязі капіталовкладень в сфері матеріального виробництва становить 55 %, а в невиробничій – 65 %.

2. Обґрунтування прогнозного обсягу державних централізованих капіталовкладень матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами та потужностями будівельних організацій.

А. Обґрунтування обсягу державних централізованих капіталовкладень і будівельно-монтажних робіт основними видами будівельних матеріалів, а також розрахунки рівнів забезпеченості капітального будівництва централізованими матеріальними ресурсами здійснювати за даними таблиці 4.8-4.10.

Таблиця 4.7

Розрахунок обсягу державних централізованих капіталовкладень і будівельно-монтажних робіт по народному господарству на прогнозний період (млн. гр. од.)

Таблиця 4.8

Розрахунок потреби в основних видах будівельних матеріалів на прогнозний період для забезпечення обсягу державних централізованих капіталовкладень.

Таблиця 4.4

Розрахунок потреби у капіталовкладеннях на розвиток харчової промисловості, виходячи з балансових розрахунків введення в дію виробничих потужностей