Економічні та адміністративні методи державного регулювання

Другий підхід: державі немає необхідності втручатись у процес диференціації та реалізації різних потреб населення в умовах зростання його доходів. Забезпечення населення суспільними благами з самого початку націлено на задоволення первісних, обов’язкових потреб без урахування індивідуальних особливостей, переваг, смаків. Вже клуби, коаліції споживачів спрямовані на задоволення більш розвинутих потреб. Створення клубів базується на зростанні доходів, появі груп населення з відносно високими доходами і розвинутими потребами. Саме тому останніми роками в Україні спостерігається значне зростання платних масажних кабінетів, стоматологічних клінік, приватних ліцеїв тощо.

У сучасній соціально-економічній літературі значна увага приділяється процесам розподілу і перерозподілу доходів, вивчаються тенденції до рівномірності або нерівномірності в цих процесах. Необхідно звернути увагу на те, що розподіл і перерозподіл може бути пов'язаний і з виробництвом та споживанням суспільних благ.

У кожному суспільстві існує нерівномірність у розподілі доходів, влади, власності, економічних можливостей тощо. Якщо ступінь цієї нерівномірності не перевищує певної небезпечної межі, - вона є природним явищем. Але надмірна нерівномірність у розподілі доходів, благ, бідність значної частини населення заважає соціально-економічній стабілізації. Тому свободу від крайньої бідності, усунення надмірної нерівномірності в розподілі, перерозподіл доходів можна вважати суспільними благами.

Існує нерівномірність у розподілі на території країни таких суспільних благ, як медичні, освітні послуги, можливість для здібних людей поліпшити заробіток, свобода від крайньої бідності, соціальний спокій. Держава мусить впливати на усунення цієї нерівномірності між регіонами, зокрема, використовуючи систему бюджетних трансфертів: перерозподіляючи бюджетні кошти на користь відносно слабозабезпечених суспільними благами регіонів.

Найбільш чутливо на регіональні відмінності в забезпеченні суспільними благами реагують інвестиції (у тому числі й іноземні). З одного боку, низький рівень забезпеченості таким благом, як соціальний спокій у певних регіонах не сприяє залученню до них капіталовкладень, а з іншого - невисокий рівень забезпеченості суспільними благами не викликає в місцевого населення значних вимог щодо рівня оплати, соціального пакета і таким чином може сприяти залученню капіталовкладень.

Від розподілу суспільних благ на території країни залежать і напрями міграції населення, кваліфікованих кадрів. Згідно з тезою відомого економіста люди залишають місця, де їх не задовольняє стан забезпечення благами суспільного користування (відповідно до рівня податків, які вони сплачують). Але на практиці, зокрема в Україні, ця теза не знаходить підтвердження, очевидно тому, що досить значними порівняно з доходами є витрати на територіальне переміщення сімей.

Необхідно зазначити, що оплата і споживання людьми благ колективного споживання, їхня участь у різних клубах споживачів є складовою процесів розподілу і перерозподілу в сучасній економіці. Одним із завдань соціальної політики держави є вирівнювання ступеня забезпеченості громадян країни деякими соціально значущими благами колективного споживання. Так, національна програма "Сільський автобус" покликана довести рівень забезпеченості сільського населення послугами громадського транспорту до деякої позначки.

Водночас немає сенсу намагатись уникнути соціально-економічної нерівності людей, пов'язаної з їх участю в різних клубах, споживанням таких клубних благ, як послуги платних шкіл, лікарень, басейнів, курортів. З розвитком ринкової економіки все більшого значення набуватимуть клуби споживачів, що належать до певних підприємств і благ, користування якими буде можливим лише за умови трудової діяльності на конкретному підприємстві (наприклад, відомчий оздоровчий комплекс). Можливість участі в таких клубах - додатковий стимул для продуктивної праці.

Необхідно розрізняти поняття доступу до споживання суспільного блага і реальне споживання цього блага кожним окремим. Усі громадяни країни мають рівний доступ до безкоштовної освіти, медицини. Але рівний доступ до споживання цих суспільних благ не означає рівності в споживанні цих благ різними користувачами. Хвора людина отримує більше медичних послуг, ніж здорова. Здібний учень одержує більше освітніх послуг, ніж той, який має середні здібності. Не всі однаковою мірою можуть насолоджуватися творами літератури, мистецтва, які належать до чистих суспільних благ. Таким чином, нерівномірність розподілу суспільних благ, а отже і соціальна нерівномірність може бути пов'язаною з нерівномірністю їх реального споживання.

Збільшення державних витрат на виробництво суспільних благ, що неоднаково споживаються різними групами населення, може сприяти відтворенню, розширенню соціальної нерівності. Оскільки у вищих навчальних закладах України навчаються в основному представники вищих та середніх за рівнем доходів верств населення, то поширення державних витрат на означений вид суспільних благ буде рухатись у бік заможніших громадян. Тому більш доцільно вищу освіту підтримувати не тільки з боку пропозиції освітніх послуг, а надавати частину коштів здібній молоді з бідних сімей, тобто об'єктом державної підтримки зробити значною мірою попит на освіту.

Господарський механізм створення суспільних благ - система економічних інструментів, завдяки яким відбувається узгодження інтересів виробників і споживачів цих благ. Він включає механізми виборів у законодавчі органи влади, ціноутворення на суспільні блага, податки тощо.

У кожній країні здійснюється суспільний вибір тих суспільних благ, які найбільш важливі на даний час, враховуючи обмеженість бюджетних ресурсів. А голосування парламентаріями за бюджет кожного року - це, крім іншого, голосування за напрями витрачання коштів на суспільні блага.

У демократичному суспільстві голоси віддаються за тих політиків, які обіцяють обстояти інтереси виборців в певних суспільних благах. В Україні ще не сформувались політичні групи, що цілеспрямовано б обстоювали інтереси громадян країни в споживанні певних суспільних благ з точки зору їхньої належної якості, економії коштів платників податків на створення таких благ. Але інтереси в суспільних благах тільки починають усвідомлюватися, виділятися. Вітчизняні виборці, і не тільки вітчизняні, часто не усвідомлюють, які суспільні блага створюються на локальному рівні, а які - на центральному. Тому вони можуть оцінювати роботу депутата місцевої ради за результатами роботи всієї економіки. І, навпаки, діяльність народного депутата із парламенту оцінювати залежно від вирішення проблем, що залежать від місцевої влади. Тому для ефективного суспільного вибору теоретично і практично актуальним є структуризація інтересів населення України в суспільних благах, у тому числі й таких, як соціальна безпека, освіта, охорона здоров'я.

Одним з інструментів активізації споживання послуг освіти, охорони здоров'я, інвестицій у житло є в Україні податковий кредит. Починаючи з 2004 р. всі кошти, що зароблені та витрачаються на навчання, охорону здоров'я, будівництво та купівлю житла, були звільнені від сплати 13%-го податку. Для навчання у ВНЗ в Україні використовується також практика надання пільгових кредитів. Але акцент на пряме надання кредиту з бюджету (скажімо, у 2003 р.) не є виправданим в умовах обмеженості коштів держбюджету.

Суспільним благом можна вважати невисоке безробіття, яке не загрожує соціальній стабільності суспільства. Невипадково одним із пунктів Генеральної Угоди між Кабміном України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004 — 2005 pp. є зменшення середньої тривалості безробіття". Часто можливість зростання безробіття внаслідок прийняття певних законопроектів спонукає парламентаріїв голосувати проти них. Існує багато ідей щодо економічного механізму досягнення цієї мети. Пропонується скоротити рівень допомоги по безробіттю, тримати на невисокому рівні мінімальну зарплату. Існує пропозиція видачі спеціальних трансфертів, так званих доходів від участі (participation income) не тільки безробітним, але й зайнятим, а також окремим групам (зайнятим у програмах перенавчання; особам, які доглядають за хворими, тощо). При цьому всі інші форми соціальних трансфертів (пенсії, лікарняні, допомога з безробіття) припиняють свою дію5.

Перевагою цього підходу є:

- усунення так званої "пастки безробіття" (unem ployment trap), тобто ситуації, за якої стимули до пропозиції робочої сили в безробітних підриваються внаслідок перспективи втрати виплат з безробіття;

- спрощення всієї системи соціального захисту.

Основне навантаження в оптимізації ринку праці переміщується на ставки оплати, які можуть вільно коливатися, гнучко реагувати на співвідношення попиту і пропозиції. Зниження оплати при зниженні попиту на працю можливе в даній ситуації, оскільки соціальні трансферти частково беруть на себе функцію відтворення робочої сили.

Для створення такого суспільного блага, як соціальна безпека трудового населення відбувається інституціональне втручання у вигляді систем соціального захисту населення, законодавства про мінімальну зарплату і захист зайнятості (обмеження щодо звільнень), впливу профспілок на ціноутворення на робочу силу. Але, на думку багатьох західних економістів, це втручання у другій половині XX ст. сприяло збільшенню безробіття в розвинутих країнах.

Тобто існує протиріччя між господарським механізмом створення суспільного блага "соціальна безпека трудового населення" і економічним механізмом, що знаходиться в основі відтворення суспільного блага "невисоке безробіття". Це протиріччя може бути розв'язане на шляху пошуку компромісу між регулюванням і дерегулюванням ринку праці, компромісу, який намагаються знайти в Україні роботодавці, профспілки і уряд.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

 

Таким чином, створення певних суспільних благ є передумовою і наслідком нормального функціонування ринку праці, ефективного відтворення робочої сили. У своїй політиці держава має визначати найбільш актуальні для соціальної сфери суспільні блага, забезпечувати їх створення.

В Україні створюються такі категорії суспільних благ, що мають безпосереднє відношення до функціонування ринку праці, відтворення робочої сили, розподілу доходів, соціальної політики:

- чисті суспільні блага (pure public goods), які ще мають назву благ Самуельсона. До таких благ належать закони, які регулюють соціально-трудові відносини; фінансова стабільність, від якої залежить ділова активність та попит на робочу силу; свобода від крайньої нерівномірності розподілу доходів, бідності; соціальна безпека і спокій;

- змішані суспільні блага (impure public goods). Вони включають, скажімо, послуги закладів охорони здоров'я, освіти; житлово-комунальні послуги.

Зараз в Україні відбувається переведення благ суспільного споживання переважно на фінансування за рахунок коштів їхніх окремих споживачів. Той факт, що виробництво деяких благ переходить на приватне, змішане фінансування, не може розглядатися як зміна статусу блага з суспільного на благо приватного споживання. Але у кожному разі невиправдане звуження фінансової основи важливої для усього суспільства продукції може сприяти її зменшенню, повній ліквідації. Для запобігання таким процесам треба жорстко окреслити коло суспільних благ, які життєво необхідні Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Чепінога В.Г. Основи економічної теорії: Навч. Посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 456с.

 

2.Мікроекономіка : підручник / Катерина Базилевич,  Анжела Ігнатюк, Сергій Слухай , ред: Віктор Базилевич. - К.: Знання, 2007. - 677с.

 

3. Мортіков  В. Суспільні блага та економічна політика // Україні : аспекти праці. - 2005. - №2 — с. 29- 32

 

4. Вікіпедія 

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

 

 

 

 

 

 

 

 

Самостійна робота

на тему

«Економічні та адміністративні методи державного регулювання економіки. Необхідність організації державою виробництва суспільних благ»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала

Студентка

3 курсу 7 групи

Хоперія Анаїт

 

 

 

 

Київ - 2012