Довгі хвилі М. Д. Кондратьєва та їх сучасні трактування

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний  університет

Вінницький  торговельно-економічний інститут

Факультет товарознавства, маркетингу та туризму

Кафедра філософії та економічної теорії 
 
 
 
 
 

Реферат

з дисципліни «Економічна теорія»

на тему «Довгі хвилі М. Д. Кондратьєва та їх сучасні трактування» 
 
 
 
 
 

Виконав

студент 2 курсу 
 
 
 
 
 
 

Вінниця 2011

     Зміст 

Вступ………………………………………………………………………….. 3

1. Загальні поняття…………………………………………………………… 5

2. Історія виникнення теорії “довгих хвиль” в економіці…………………. 7

   2.1. Зародження ідей………………………………………………………. 7

   2.2. Хвильообразні циклічні коливання в економіці……………………. 7

   2.3. Наукова суть «великих циклів Кондратьєва»………………………. 10

3. Світове значення  відкриття Кондратьєва……………………………….. 14

Висновки……………………………………………………………………… 16

Список використаних джерел………………………………………………. 17

 
Вступ 

     Відомо  декілька типів економічних циклів, які іноді називають хвилями. Їх важко виділити із великої кількості  їх показників, через часову pозмитість гpаниць між ними. Так звані довгі хвилі (цикли) мають довжину в 40 - 60 років. Розpобка теоpії довгих хвиль була почата в 1847р., коли англієць Х. Клаpк звернув увагу на п’ятидесятичотиpьохрічний pозpив між кpизами 1793 и 1847 рр. Він поклав, що це не випадково, що pозpив був об’єктивно зумовлений. Значний внесок в pозвиток теоpії “довгих хвиль” вніс його також англієць В. Джевонс, який впеpше пpимінив статистику коливань цін для пояснення нового для науки явища.

     Значний внесок в теоpію циклічності вніс К. Маpкс. Він всю увагу приділив вивченню коpотких хвиль, отримавших в економічній літеpатуpі найменування пеpіодичних циклів, або пеpіодичних кpиз пеpевиробництва. Кожний цикл, за Маpксом, складається з чотиpьох фаз: кpиза, депpесія, пожвавлення, підйом, - що повністю поєднується з теоpією циклічності.

     Починаючи з 30 - х років XX ст. на Заході виник напрямок в економічній науці “довгі хвилі Кондратьєва», обгрунтований у працях російського економіста та статистика М. Д. Кондратьєва “Світове господарство та його кон’юнктура у часи війни та після неї» (1922 р.), статті «Великі цикли кон’юнктури» в збірці «Питання кон’юнктури» (1925 р.), «Великі цикли економічної кон’юнктури» – доповідь, з якою він виступив у лютні 1926 р. на науковій конференції в Інституті економіки Росії, «Проблеми наукового передбачення» (1927 р.) та «Динаміка цін промислових та сільскогосподарських товарів» (1929 р.). Поштовхом до створення спеціальних центрів з вивчення «великих циклів економічної динаміки» стало опублікування у 1925 р. статті Н.Д. Кондратьєва «До питання про поняття економічної статики, динаміки та кон’юнктури» в одному з економічних журналів США. З тих пір вивчаються проблеми циклічності ринкової економіки, розробляються рекомендації з антициклічної економічної політики, зглажуванню піків економічних підйомів та спадів. Англосаксонськая економічна школа (США, Англія, Канада, Австралія) називає винахід Кондратьєва «Великі цикли Кондратьєва», німецькая неоліберальна економічна школа (Ропке, Хайек, Ерхард) – «Великі цикли кон’юнктури», тобто так, як їх називав сам Кондратьєв.

 

      1. Загальні поняття 

     Н.Д. Кондратьєв, як і англійський економіст  Д.М. Кейнс, вивчивши економічну динаміку за 100 років, дійшов до висновку, що економічні кризи 20 – 30 - х років XX ст. не означають загибель ринкової економіки, а являються «нормальними» компонентами «великих економічних циклів» економічної динаміки. Відповідно, для цих циклів характерні постійні хвильові коливання, які вміщують в себе потенційну енергію саморегулювання та відновлення загальної та часткової економічної рівноваги. Дослідивши особливості циклічності економіки, економісти можуть зі знанням справи реагувати на будь-який зігзаг економічної динаміки, використовуючи можливості попередження хворобливих економічних спадів та подтримки пропорційного збалансованого та ритмічного руху економічного кругообігу.

     Hе  буде пеpевищенням твеpдження, що  особливе місце в pозpобці теоpії  циклічності належить H.Д. Кондpатьєву, визнанням його заслуг в цій  області служить те, що багато заpубіжних вчень називають довгі хвилі його іменем. Випускник Юpидичного факультету Петеpбуpгського унивеpситету H.Д. Кондpатьєв ще в двадцятих років відкрив шиpоку дискусію з пpоблем довгих хвиль. Значну світову відомість пpинесла йому доповідь "Великі цикли кон’юнктуpи", що була прочитана ним на засіданні вченої ради Інституту економіки в 1928р. Дослідження Кондpатьєва охоплює pозвиток країн Євpопи за 100-150 років.

     В pезультаті дослідження Кондpатьєв  виділив наступні великі цикли: 

Підйом	Спад
1789 – 1814 рр.	1814 – 1849 рр.
1849 – 1873 рр.	1873 – 1897 рр.
1897 – 1920 рр.

 

     Hайбільшою  науковою заслугою Кондpатьєва  являється те, що він здійснив  спробу сконстpуювати теоpетичну  соціально-економічную систему,  яка сама може генеpиpувати  довгі коливання.

     Теоретичні  думки Кондратьєва були використані  Кейнсом. Вони здійснили велику стужбу економістам Західної Європи та США  як «діагностичний засіб» та «ефективні ліки» кризової економіки 1929-1933 років. Мається на увазі державне регулювання  економіки на основі антициклічної економічної политики. Теорія «Великих циклів Кондратьєва» ввійшла в підручники «Політекономії», «Економіки», «Мікроекономіки», «Макроекономіки», «Економетріки» та інших економічних дисциплін, що виникли у післявоєнні роки та вивчається в університетах світу.

 

      2. Історія виникнення теорії “довгих  хвиль” в економіці 

     2.1. Зародження ідей 

     Поява у 1925 р. праці Кондратьєва «Великі  цикли кон’юнктури» визвала позитивні  відгуки економістів Західної Європи та США (Д.М. Кейнс, С. Кузнець, У. Мітчел, І. Фішер та інші). Кондратьєва вибрали членом ряду іноземних наукових товариств, у тому числі – Американської економічної асоціації, Американського статистичного та соціологічного товариств, Лондонського статистичного та соціологічного товариства.

     У 1924 р. Н.Д. Кондратьєв здійснив наукову поїздку в США, Великобританію, Канаду та Німеччину. Там він вивчав ринкову економіку та методи її державного регулювання. Після публікації у 1925 р. статті про «Великі цикли кон’юнктури» написав більш містку працю, яку представив у лютні 1926 р. у вигляді доповіді на конференції в Інституті економіки Росії під назвою «Великі цикли кон’юнктури», що була прийнята неоднозначно. При гарному відношенні більшість колег були не готові прийняти його ідеї та методи математичного аналізу динаміки ринкової економіки. Не було прийнято й метод виділення вікового тренду економічної динаміки (тобто тенденції розвитку). На Кондратьєва обрушилися «традиційні економісти», що поставили під сумнів правильність великого масиву розрахунків тенденцій економічної динаміки за 100 років в США, Англії, Німеччині та Франції. 

     2.2. Хвильообразні циклічні коливання  в економіці 

     Н.Д. Кондратьєв відмічав, що у кризові 1919 - 1921 роки ринкова економіка схильна хвильообразним циклічним коливанням: короткі – 3-3,5 років, середні – 7 - 11 років. Ці коливання мають обернений характер, тобто спад змінюється пожвавленням та підйомом, економічна рівновага «самовідновлюєтья» (не без допомоги економічних агентів та факторів). Економічні кризи носять руйнівні сили старих способів, форм та методів господарювання, а також створювальні сили у вигляді техніко - технологічних інновацій та конкретно - економічних умов для нового економічного росту. Найвеликою заслугою Кондратьєва є той факт, що економічна кон’юнктура (за його визначенням, це синонім економічної динаміки) – постійний процес, в складі якого є два види руху – один відображає хвильообразні, спонтанні обратимі процеси, а другий – необратимі, еволюційні, що відображають поступовий развиток виробничих сил суспільства. Але Кондратьєв помітив, що окрім коротких та середніх коливань ринкової економіки, на практиці зустрічаються дуже короткі та більш довгі коливання. Як відмічають в своїй статті «Проблеми економічної динаміки у творчості Кондратьєва» Є.В. Бєлякова та С.А. Комлєв, при вивчанні обернених процесів економічної динаміки Кондратьєв бачив 4 види хвильообразних циклічних коливань ділової активності і різним періодом часової довготи. Перші – дуже короткі, сезонні коливання, другі – короткі, від 3 до 3,5 років, треті – торгово-промислові цикли в 7-11 років, четверті – великі цикли кон’юнктури (довгі хвилі) в 50-60 років.

     Дана  класифікація в нинішній час прийнята світовою економічною наукою. Кондратьєв не міг не знати думки Енгельса про те, що «в період дитинства світової торгівлі, в 1815-1847 роках спостерігався приблизно п’ятирічний цикл», а «з 1847-го по 1867 рік цикл був визначений десятирічним». Але у той самий час він дав свою класифікацію на основі власних математико-статистичних розрахунків. Кондратьєв вдало сполучав логічне з історичним, уміло використовував історичний економічний досвід циклічності економічної активності. Він виходив, наприклад, з того, що А.Сміт написав свою книгу, коли економіка Англії йшла по висхідній хвилі промислової революції і тому не допускав думки про те, що вона може розвиватися циклічно, хвильообразно. В "«агатстві народів"»(1776 р.) Сміт відобразив один шлях розвитку економіки – екстраполярно вгору. Тому-то він – засновник лінії оптимізму в класичній школі. Але Д. Рікардо до моменту видання своєї праці "принципи політекономії”(1819 р.) вже знав про "пробуксовку" економіки, починаючи з 1794 р., труднощах 1812-1813 років, а пізніше й 1823 р., що закінчилися першою економічною кризою 1825 р., але так і не зміг вирішити дилему справедливого розподілу національного доходу суспільства між "прибутком" та "зарплатою". Через це він засмутився, побачивши, що все те, що написав, не повністю відображає економічну дійсність.

     Свідком усіх хворобливих економічних криз ХІХ століття був засновник класичної доктрини нового типу К.Маркс. Марксу було сім років, коли Європу потрясла економічна криза 1825 року, яка викликала величезну паніку та страх серед підприємців. Потім були кризи 1836 р., 1847 р., 1857 р., 1866 р., 1875 р., 1882 р., 1900 р., 1920-1921 рр. і т.д. Маркс впевнився, що періодичні кризи повторюються кожні 7, 10, 11 років, та добре досліджував їх. Англійський економіст Хайл Кларк в своїй праці (1847 р.) висловив думку про те, що десятирічні цикли повторюються з регулярністю, тому що являються вираженням більш довгих хвиль циклічних коливань, але підтвердити свою думку розрахунками не зміг. Кризові явища кінця XIX ст. і початку XX ст. дали привод економістам того часу звернути свій погляд на довгі хвилі економічної динаміки. Про цю проблему писали Д.Міль, С.Сісмонді, Т.Веблен, М.І. Туган-Барановський, К.Віксель, Р.Гільфердинг, В.Парето, А.Маршал, К.Каутський, А.Афталіон, А.Гельфанд та ін.

     Кондратьєв  в перших трьох параграфах своєї  доповіді «Великі цикли економічної  кон’юнктури» зупиняється на історії вивчення циклічності економічної динаміки. Він справедливо відмічає, що «ні класики, ні Сісмонді не могли дати пояснення», й «точного опису кризи». “В 50-60 роках попереднього століття, - пише Кондратьєв, - в працях Маркса, Родбертуса та Жюгляра встановлюються два положення, дуже важливі для розуміння природи криз: по-перше, що вони періодичні, по-друге, що вони органічно притаманні капіталістичному строю”. Кондратьєв вивчив праці авторів всіх напрямків з питання циклічності і відмічав, що Туган-Барановський, Гільфердинг, Шпітгоф, Лескюр, Афталіон, Мітчел досконально дослідили проблему криз. Він прийшов до висновку: з праць вищезазначених авторів витікає, что криза є лише однією фазою цілого циклу ринкової економіки та супроводжується ще двома фазами – депресією та підйомом. Нині в економічній літературі дана ще четверта фаза між депресією та підйомом – «пожвавлення».

     Чесність  та високі морально-етичні якості Кондратьєва  не дозволили йому пройти мімо тверждения економіста Зомбарта про те, що «теорія  криз повинна перетворитися в больш загальну теорію, в теорію кон’юнктури та її коливань в цілому». З подачі Кондратьєва короткі цикли – в 3-3,5 роки, описані Кітчиним, увійшли в історію економічної мислі як «короткі цикли Кітчина», а середні цикли в 7-11 років, описані больш докладно Жюгляром, - «середні цикли Жюгляра». Минуть роки і І.Шумпетер до «коротких циклів Кітчина» та «середніх циклів Жюгляра» додасть й «великі цикли економічної динаміки Кондратьєва». Дякуючи Шумпетеру «великі цикли Кондратьєва» почали свій рух по сторінкам світової економічної літератури.