ВСТУП
Дана тема дуже актуальна
в Україні і за кордоном, де
логіка розвитку економічних
процесів, пов'язана з різким скороченням
внутрішньодержавних і екс-радянських
ринків збуту примусила навіть
відносно експортно способних вітчизняних
виробників з метою виживання шукати способи
виходу на міжнародні ринки і розширювати
там свою присутність. Поки цей процес
був в початковому стані, ні вітчизняні
виробники, ні імпортери, яким спочатку
вдавалося здобувати цілком якісну продукцію
за порівняно низькими цінами, особливого
занепокоєння не висловлювали. Першими
занепокоїлися іноземні виробники товарів,
чия продукція на їх же національних ринках
(або ринках збуту їх продукції) виявилася
дорожче, ніж товар "варягів". Після
цього іноземні конкуренти українських
і російських виробників металів, труб
і іншого енергоємного товару стали вдаватися
до доступних їм способів захисту своїх
інтересів - ініціювалися антидемпінгові
розслідування, результатом яких, як правило,
для виробників Україні і всього СНД ставало
обмеження експортних квот, застосування
величезних штрафних санкцій або видворення
товарів з іноземного ринку.
Мета роботи - характеристика
захисту українських товаровиробників
з допомогою застосування антидемпінгових
заходів. А також характеристика
особливостей застосування антидемпінгових
процедур в Україні та країнах
Заходу, як одного з найбільш
дієвих способів захисту вітчизняного
виробника. Завдання даного дослідження:
охарактеризувати участь українських
суб'єктів господарювання в антидемпінгових
процедурах, спробувати систематизувати
заходи щодо попередження антидемпінгових
розслідувань і мінімізації збитків
від антидемпінгових санкцій.
У першому розділі
даної роботи даються теоретичні
основи демпінгу, його сутність
і види, а також еволюція антидемпінгових
процедур у світовій практиці.
У другому розділі роботи розглядаються
окремо взяті антидемпінгові
розслідування. При написанні
даного розділу була зроблена
спроба детально охарактеризувати
причини розслідувань, їх особливості.
У третьому розділі розглядається
перспективи і ефективність застосування
в Україну антидемпінгових та
інших процедур, спрямованих на
захист українських підприємств
від демпінгового імпорту зарубіжних
товаровиробників. Крім того, в даній
частині роботи аналізуються
перспективи захисту українських
підприємств від антидемпінгових
розслідувань за кордоном. У цьому
розділі характеризується комплекс
заходів, необхідних для попередження
виникнення антидемпінгових процедур
проти вітчизняних підприємств.
РОЗДІЛ I ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
захисту вітчизняного товаровиробника
1.1. Поняття і сутність
демпінгу
Існує безліч як
теоретичних, так і нормативних
визначень демпінгу. В економіці
під демпінгом звичайно мається
на увазі традиційна цінова
дискримінація, при якій коли
компанія продає свій товар
на експортному ринку за вищою
ціною, ніж на національному.
Другим логічним видом
демпінгу є так званий "хижацький
демпінг", застосовуваний з метою
нанести шкоди або знищити
конкурентів, іноді з метою
утворення картелю. [3, C.46].
У 70-х рр.., Після того
як найбільш промислово розвинені
країни перейшли на систему
плаваючих валютних курсів, з'явився
термін "обмінний демпінг". Наприклад,
в результаті зниження курсу
долара по відношенню до ієни,
ціна імпортованих у Японію
товарів, вимірювана в доларах,
буде падати в порівнянні з
ціною японських виробників до
тих пір, поки ціни не будуть
переглянуті. Іншими словами,
мова йде про демпінг.
В останнє десятиліття
виникло ще кілька дефініцій
демпінгу. В якості причин називалися
нестійкий попит і складність
у перерозподілі ресурсів між
різними галузями господарства,
які виражалися в так званому
"циклічному демпінгу", заснованому
на різниці у витратах.
Крім того, існує такий
термін як "взаємний демпінг",
що пояснює торгівлю між розвиненими
країнами схожою продукцією (внутрішньогалузева
торгівля), часто супроводжується
взаємними звинуваченнями в демпінгу.
[11, C.47]. Також варто зазначити,
що існує ефект економії на
масштабах виробництва, коли виробництво
свідомо нарощується з метою
знизити собівартість одиниці
продукції, що фактично при
відсутності попиту веде до
демпінгу при збуті на зовнішніх
ринках.
Отже, демпінг - метод
фінансової нетарифної торгової
політики, що полягає в просуванні
товару на зовнішній ринок
за рахунок зниження експортних
цін нижче нормального рівня
цін, існуючого в цих країнах.
Він може здійснюватися як
за рахунок ресурсів окремих
фірм, прагнучих заволодіти зовнішнім
ринком своєї продукції, так
і за рахунок державних субсидій
експортерам. Демпінг визначається
як продаж товару певного виду
або в певній категорії за
ціною, нижче нормальної вартості,
на конкретному товарному ринку
та в обсягах, що завдають
матеріальної шкоди зацікавленої
галузі національного виробництва
подібного або прямо конкуруючого
товару, або загрожують завдати
такої шкоди, або гальмують
створення або розвиток такої
галузі.
Сучасне законодавство
розвинених країн розрізняє два
основних типи демпінгу: 1. Ціновий
демпінг - або продаж на експортному
ринку товару, за ціною, яка
нижча його ціни на національному
ринку 2. Вартісний демпінг - продаж
товару на експортному ринку
за ціною, яка нижче його
вартості. Тим не менш, слід також
виділити третій тип демпінгу.
3. Неринковий демпінг - коли товар
експортується з країни з неринковою
економікою. У комерційній практиці
демпінг може набувати одну
з наступних форм. Спорадичний
демпінг - епізодичний продаж
зайвих запасів товарів на зовнішній
ринок за заниженими цінами. Відбувається
тоді, коли внутрішні обсяги виробництва
товару перевищують місткість внутрішнього
ринку і перед компанією постає дилема
- або взагалі не використовувати частину
виробничих можливостей і не виробляти
товар, або виробити товар і продати його
за більш низькою, ніж внутрішня, ціні
на зовнішній ринок.
Навмисний демпінг
- тимчасове умисне зниження експортних
цін з метою витіснення конкурентів
з ринку і подальшого встановлення
монопольних цін. На практиці
це може означати експорт товарів
за цінами нижче цін свого
внутрішнього ринку або навіть
нижче витрат виробництва.
Постійний демпінг
- постійний експорт товарів по
ціні нижче їх собівартості. Зворотний
демпінг - завищення цін на
експорт порівняно з цінами
продажу тих же товарів на
внутрішньому ринку. Зустрічається
вкрай рідко, зазвичай в результаті
непередбачених різких коливань
курсів валют.
Взаємний демпінг -
зустрічна торгівля двох країн
одним і тим же товаром по
занижених цінах. Зустрічається
також рідко в умовах високої
монополізації внутрішнього ринку
певного товару в кожній з
країн [12, C.48].
Демпінг заборонений
як міжнародними правилами в
рамках ВТО, так і національними
антидемпінговими законами багатьох
країн, які дозволяють застосовувати
антидемпінгові мита у разі
виявлення факту демпінгу.
Враховуючи все вищесказане,
ми прийшли до висновку, що
демпінг - метод фінансової нетарифної
торгової політики. Крім того, демпінг
визначається як продаж товару
певного виду або в певній
категорії за ціною, нижчою
від собівартості, на конкретному
товарному ринку в обсягах,
що завдають матеріальної шкоди,
або загрожують завдати такої
шкоди суб'єктам господарської
діяльності даного товарного
ринку.
1.2. Еволюція антидемпінгових
процедур у світовій практиці
Перша згадка про
демпінг (хижацьких цінах) можна
знайти в наукових працях економістів
Адама Сміта і Олександра Гамільтона,
які ще в XVIII в. усвідомлювали
існування цього явища і вивчали
можливі шляхи усунення його
руйнівного ефекту. Вже на початку
XX ст., Задовго до створення багатосторонньої
торговельної системи та розробки
в її рамках обов'язкових для
частини або всіх учасників
відповідних міжнародних правил,
найбільші торговельні держави
почали практикувати застосування
антидемпінгових заходів як засобу
захисту національних товаровиробників
від недобросовісної торгової
практики. Перше національне антидемпінгове
законодавство було прийнято
в Канаді в 1904 р., за якою
послідували Нова Зеландія (1905), Австралія
(1906), США (1921) і Великобританія (1921)
[1, C.34]. Перші десятиліття застосування
антидемпінгових заходів різними
торговими державами характеризувалися
безліччю проблем, пов'язаних, перш за
все, з тим, що застосування антидемпінгових
заходів базувалося на використанні непорівнянних
один з одним національних законодавств.
В цих умовах стала очевидною необхідність
створення міжнародної правової основи
визначення демпінгового імпорту та антидемпінгових
процедур.
Регулювання антидемпінгу
в ГАТТ / СОТ Як відомо, Україна
прагне до приєднання до ГАТТ
/ СОТ. Процедура приєднання до
СОТ складна і тривала. Мета
- ефективна інтеграція України
у світову економіку. Це глобальне
завдання. Більш конкретна - отримання
кращих і недискримінаційних
умов доступу українських товарів
та послуг на світові ринки,
сприяння розвитку експорту та
забезпечення достатньою мірою
захищеності вітчизняних виробників
в умовах ринкової економіки
на основі застосування норм
і правил, що діють в СОТ
як всесвітньої міжнародної організації.
Всесвітня торгова
організація являє собою багатосторонню
генеральну угоду, правилами якого
регулюється понад 90% світової
торгівлі товарами і послугами.
Антидемпінгові заходи
- це сильний економічний інструмент,
застосовуваний імпортує країною
проти небажаного, з її точки
зору, імпорту. Для експортера
фактично закривається доступ
на ринок даної країни. В рамках
СОТ функціонує спеціальний Комітет
з антидемпінгової практики (Антидемпінговий
комітет), що складається з представників
всіх країн-учасниць. Комітет розглядає
національне антидемпінгове законодавство
на предмет відповідності правилам
СОТ. [1, C.89].
Країни, що входять
до Світової організації торгівлі
(СОТ), в II півріччі 2001 року ініціювали
186 антидемпінгових розслідувань. Розслідування
ініціювалися 19 країнами проти 55
держав і територій. Найбільш
активними були Індія (розпочато
51 розслідування), США (35), і Аргентина
(16). Суб'єктом розслідувань найчастіше
ставав експорт з Китаю (25 разів),
Бразилія, Таїланд і США (по 9).
Серед окремих груп товарів
за кількістю антидемпінгових
розслідувань лідирує продукція
сталеливарної промисловості (60,
з них більше половини - 35 - ініційовані
США), на другому місці - продукція
хімічної промисловості (41, з них
28 ініційовано Індією), на третьому
- пластмаси (33) . За підсумками
розслідувань в II півріччі 8 країн
СОТ ввели 79 антидемпінгових заходів
проти експорту з 33 країн проти
107 і 16 відповідно в той же
період 2000 року. Лідером за кількістю
схвалених антидемпінгових заходів
є з показником 21 є США. Китай
більше за всіх - 21 разів - ставав
об'єктом антидемпінгових заходів.
У II півріччі 2000 року, коли Китай
ще не приєднався до СОТ,
цей показник дорівнював 17 [5].
РОЗДІЛ II Антидемпінгові
процедури У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ
2.1. Розвиток антидемпінгових
процедур в Україну.
Відомо, що будь-яка
держава світу захищає насамперед
свої інтереси на міжнародному
ринку, намагається підтримати
свого виробника і створити
всі умови для розширення ринків
збуту продукції, виробленої в
державі. Дуже довгий час Україна
не могла похвалитися успішним
досвідом у захисті свого виробника
- як правило, підприємства захищали
себе за кордоном самі. Але
українські підприємства не могли
самі захищатися від демпінгу
в Україну через відсутність
відповідного законодавства. Головним
чином з цієї причини багато
українських підприємств втратили
місцеві ринки збуту своєї
продукції. При порушенні якоїсь
країною антидемпінгового розслідування
проти українського товаровиробника,
виробники не могли відповісти
тим же, що призводило до розкручування
спіралі розслідувань. Але 22 грудня
1998 Верховна Рада Україна прийняла
відразу шість законів, дія
яких спрямована на захист
вітчизняного товаровиробника. За
допомогою законодавства, що діє
в Україні, розглянемо послідовність
дій при боротьбі з демпінговим
імпортом.
Розглянемо послідовність
порушення розслідування [7].
Для початку потрібно
хоча б інтуїтивно відчути,
що іноземні конкуренти виступають
з дешевою розпродажем, тобто
підприємство несе цілком конкретний
шкоди від засилля дешевого
імпорту - це перший етап.
Другий етап. потрібно
визначити експортну ціну - ту
ціну, за якою фактично оплачується
або підлягає оплаті товар,
ввезений в Україну з країни
експорту [7]. Етап третій - визначення
нормальної вартості, тобто ціни,
за якою товар продають на
ринку країни-експортера. Цей етап
- один з найважливіших при
зборі скаржником необхідної
інформації, оскільки вимагає ефективної
роботи торгових представництв,
маркетингових служб підприємств
та інших структур за межами
України.
Четвертий етап настає,
коли нормальна вартість та
експортна ціна визначені, та
ще й приведені до однакового
базису поставки (зазвичай - EXW, франко-завод).
(Детальніше - п. 4 статті 9 Закону) [7].
На закінчення четвертого
етапу обчислюється демпінгова
маржа як різниця між нормальною
вартістю та експортною ціною,
причому перша повинна бути
більше другий. В іншому випадку
немає предмету для подальшого
обговорення. Як було вже сказано
вище, товар може розглядатися
як демпінговий тільки у випадку,
якщо його ціна на зарубіжному
ринку нижче нормальної вартості.
"Демпінгова маржа" - це різниця
між експортною ціною і нормальною
вартістю, яка відображається в
процентному відношенні до ціни
на умовах СІФ на кордоні
держави без сплати мит.
П'ятий етап з'ясування
питання про характер збитку
і його зв'язки з демпінгом
"[4, ст.10]. Сам по собі шкоди
розглядається в трьох площинах:
власне явний істотної шкоди
національному виробнику, загроза
такого збитку, суттєві перешкоди
створенню національним товаровиробником
виробництва подібного товару, який
є об'єктом розслідування. При
аналізі збитку оцінці підлягає
і ряд інших факторів, наприклад,
ліквідність товару, його запаси,
рівень витрат в галузі та
на підприємстві, зайнятість, інвестиційна
привабливість. Для з'ясування
наявності шкоди та її зв'язку
з демпінгом оцінюються обсяги
демпінгового імпорту, його вплив
на цінову кон'юнктуру подібних
товарів в Україну. Потім шляхом
дослідження впливу демпінгу
на перераховані раніше наслідки
встановлюється логічна причинно-наслідковий
зв'язок між ними.
Власне, після цього
національний товаровиробник може
писати скаргу. Надіслати скаргу
слід рекомендованим листом до
Міністерства економіки та європейської
інтеграції чи здати туди ж
під розписку. Наступний після
дня реєстрації скарги день
вважається першим днем подачі скарги. Акти Міжвідомчої
комісії з міжнародної торгівлі (далі
- Комісії) щодо проведення антидемпінгового
розслідування та застосування антидемпінгових
заходів є обов'язковими для виконання
[7].