Акціонерна форма організації підприємств

  ПРАВОВИЙ  РЕЖИМ ДИВІДЕНДІВ

  Правовий  режим дивідендів можна визначити  як врегульовані правом колективної (акціонерної) власності порядок визначення розміру, оголошення та виплати акціонерам доходів по акціях з чистого прибутку акціонерного товариства.

  Термін  дивіденд латинського походження. Закон коротко визначає цим терміном частину прибутку акціонерного товариства, яку має право одержати власник акції (статті 4,5,9 Закону "Про цінні папери і фондову біржу"). Теорія права дає більш широке визначення: дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, яка підлягає розподілу і привласненню акціонерами пропорційно вартості належних їм акцій; це також сума (величина, розмір) доходу акціонера на одну акцію. Інакше кажучи, це частка від ділення фонду сплати дивідендів на кількість акцій, власники (держателі) яких мають право на дивіденди. В юридичному аспекті оголошений Вищим органом товариства дивіденд є саме майновим правом фізичного чи юридичного акціонера, тобто правом майнової вимоги до товариства. Це право, яке захищається судом (арбітражним судом) в позовному порядку. Слід мати на увазі, що крім загального, діє окреме законодавче визначення дивіденду акціонера, який є державною юридичною особою. Цей дивіденд теж визначається як частина прибутку на долю державного майна у статутному фонді товариства.

  За правовим режимом дивіденд відрізняється  від інших виплат (дистрибуцій) товариства, зокрема, від процента (доходу) на облігації.

  Дивіденд  стає боргом товариства акціонеру лише після його оголошення і виплачується тільки з чистого прибутку. Майно товариства, стосовно якого визначаються і з якого сплачуються дивіденди акціонерам, Закон називає в імперативній формі. Основний принцип акціонерного права в даному разі полягає в тому, що діюче акціонерне товариство не має права сплачувати дивіденди за рахунок статутного фонду й іншого капіталізованого майна підприємства (принцип недоторканості статутного фонду діючого товариства). Тому дивіденди по акціях виплачуються за рахунок чистого прибутку товариства, тобто прибутку, "що залишається в розпорядженні товариства після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит" (стаття 9 Закону "Про цінні папери і фондову біржу", та стаття 15 Закону "Про господарські товариства"). Виходячи з такого визначення джерела формування дивідендів, Типовий статут відкритого акціонерного товариства деталізує, по-перше, його правову форму і, по-друге, порядок виплати. На підставі Типового статуту правовий режим дивідендів детально регулюють статути конкретних підприємств, а згідно з ними - проспекти емісій акцій. В статутах товариств визначаються такі елементи правового режиму дивідендів (окремі пункти):

  - розмір  дивідендів (у розрахунку на одну  звичайну акцію його визначають загальні збори товариства на пропозицію правління);

  -строк  виплат (виплата дивідендів акціонерам  здійснюється один раз на рік  протягом одного місяця після прийняття зборами рішення про виплату дивідендів);

  -спосіб  виплат (дивіденд виплачується на  рахунок, зареєстрований у реєстрі  акціонера при реєстрації продажу  акції. У разі відсутності повної інформації про акціонера дивіденд депонується на рахунку товариства. Проценти на не одержані дивіденди не нараховуються. Акціонери зобов'язані в строк (протягом 2 тижнів) повідомляти про зміну адреси і/або розрахункового рахунку. Інакше товариство не відповідає за несвоєчасність сплати дивідендів;

  - початок  нарахування (дивіденди нараховуються  з моменту реєстрації особи як акціонера в реєстрі акціонерів товариства, причому пропорційно внесеній за акції сумі);

  - розмір  дивідендів не може бути вище  рекомендованого правління. Загальні збори можуть знизити розмір дивідендів;

  - порядок  виплати дивідендів вибулим і  новим акціонерам (при купівлі  акцій на вторинному ринку  цінних паперів дивіденди за  минулий 2ними юридичними особами,  встановлено спеціальні правила:

  дивіденди на частку державного майна у статутних фондах такі товариства зобов'язані визначати щоквартально;

  2) ці кошти  перераховуються власникам, тобто  у відповідні бюджети: державний. Республіки Крим, областей, інших суб’єктів права комунальної власності;

  3) перерахування  має бути здійснене у п'ятиденний строк з дня прийняття товариством рішення про розподіл прибутку;

  4) правильність  визначення і виплати цих дивідендів  контролює державна податкова  інспекція. 
 
 

  3.Проблеми розвитку акціонерних товариств в Україні 

  Розвиток  акціонерних товариств в Україні відбувся внаслідок розпаду Радянського Союзу. З того часу, в нашій країні все більш і більш популярними становляться господарства із акціонерною формою товариства.

  Якщо в 1991 році в Україні було всього 38 акціонерних  товариств, то в 1993 році їх кількість збільшилась до 3342, тобто в 88 разів.

  Нарощування кількості акціонерних товариств  продовжувалося до 1997 року і зупинилось тільки з уповільненням темпів приватизації. В останні роки ця кількість стабілізувалася  і складає 34-35 тисяч.

  Діаграма на мал. 1 відображає динаміку чисельності акціонерних товариств в Україні (на 1 січня)

  Акціонерні  товариства займають досить важливе  місце в економіці України. В 2003 році в них працювало 21,5% зайнятих в економіці осіб, вони виробляли 65,7% загального обсягу промислової продукції. В промисловості чисельність працівників акціонерних товариств склала 53% (1810,7 осіб), хоча доля таких товариств досягає лише 40% загальної кількості підприємств галузі.

  Основною  проблемою у розвитку акціонерних  товариств на території України ― це проблема невдосконаленого закону акціонерного товариства.

  На цих  підставах, дірками цього закону користувалися рейдери та ті особи, які мали контрольний пакет акцій.

  У листопаді 2008 року було опубліковано, а згодом і прийнято, новий закон «Про акціонерні товариства».

  Його ключові  моменти напрямлені на протидію рейдерству, а також на захист мінорітарієв.  

  Закон визначає типи акціонерних товариств відповідно до міжнародної практики. Згідно з  документом замість відкритих та закритих АТ тепер в Україні буде два типи акціонерних товариств – публічні та приватні. При цьому в приватне акціонерне товариство не може входити більше ста акціонерів. Публічне акціонерне товариство зобов’язане пройти процедуру лістингу й входити до реєстру хоча б однієї фондової біржі.

  Щодо протидії рейдерським атакам, то крім механізму захисту акціонерів від прихованого скуповування цінних паперів також визначена нова процедура проведення зборів ― голосування на загальному зборі акціонерів відбувається тільки бюлетенями, котрі підписує кожний акціонер.

  Збільшить захист від рейдерів и норма, яка  зобов’зує проводити збор акціонерів тільки по місцезнаходженню.

  Також була прийнята кумулятивна форма голосування, яка вважається найбільш прогресивною на сьогоднішній день. Завдяки цьому, у мінорітарних акціонерів з’виться свій представник в органах управління акціонерним товариством. Згідно із дійсним законом, акціонер який має акцію 60+1 на легальній і більш того законній основі може проголосувати за прпонуючу їм самим кандидатуру без урахування голосів мінорітарних акціонерів. Але згідно новому закону, ігнорування присутніх буде неможливе.

  Одним із важливих нововведень, яке покликане  сприяти підвищенню ефективності діяльності акціонерного товарис-тва, є запровадження процедури заочного голосування ак-ціонерів на загальних зборах. Зокрема, у випадках, передбачених статутом товариства з невеликою кількістю акціонерів, допускається прийняття рішення методом опитування. У такому разі проект рішення або питання для голосування надсилається акціонерам — власникам голосуючих акцій, які повинні у письмовій формі висловити свою думку із цього приводу. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували всі акціонери.

  Висновок

     Найбільш  розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство. Головним атрибутом такого товариства служить акція – цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить пор пайову участь у статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому і право на участь в управління ним, дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна за ліквідації товариства.

     Акціонерна  форма господарювання має істотні  переваги: фінансові – створює  механізм оперативної мобілізації  великих за розміром інвестицій і регулярного одержання доходу у формі дивідендів на акції; економічні – акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв’язків, опосередкованих перехресним або ланцюговим володінням акціями; соціальні – акціонування є важливою формою роздержавлення власності підприємств будь-яких розмірів, перетворення найманих працівників на власників певної частки майна підприємства.

  Фінансову структуру капіталу акціонерного товариства утворює співвідношення власного і  позикового капіталу. Тенденція переважання власного капіталу в структурі фінансового забезпечення акціонерних товариств в Україні є доволі стійкою, що обумовлене їх низькою інвестиційною привабливістю та слабким розвитком ринкових механізмів і, перш за все, банківської системи та фондового ринку.

  Використана література:

1. Хозяйственный кодекс Украины (по состоянию на 15.08.2006), Харьков, «Одиссей», 2006 – 255 с.
2. Акціонерні товариства.// “Українська Інвестиційна Газета”. – К. – 1997. – 344с.
3. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”, №1201, від 18/06/1991
4. Закон України “Про господарські товариства”, №1576-12, від 19/09/1991
5. Володин А.А. Справочник финансиста предприятия. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 368с.
6. Економіка підприємства. Навч.посіб. За ред.. А.В. Шегун – К., Знання, 2005 – 431 с.
7. Журнал «Эксперт Украина» №44(187)
8. Закон України ” Про власність”, №697-12, від 07/02/1991)
9. Білорус О. Г., Рогач В. І. Акціонерні товариства: організація і управління. - К.: Техніка. – 1992. – 144с.
10. Петруня Ю. Є. Непрофесійні суб”єкти ринку акцій України. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 262с