Шпаргалка по "Господарському праві"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

63.Характеристика  основних видів господарських  зобов'язань.

Основними видами господарських  зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.   Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 (господарські організації,  громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності) цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор. Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати:  - між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;  - між суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;  - між суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;  - в інших випадках, передбачених цим Кодексом, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

64.Виникнення  господарських зобов’язань.

Господар. зобов’яз. виник.  з ряду підстав, а саме: Держ контракту чи держ замовлення. Зміст  договору,  що  укладається  на  підставі    державного замовлення, повинен відповідати  цьому  замовленню.

• З іншого акту органу управління.
• Із господар. договору, укладеного на під- ставі держ контракту, держ замовлення чи іншо- го управлінського правового акту .
• Із господарського договору, укладеого за простою згодою сторін.

Укладення договору. Договір вважається укладе- ним, коли між сторонами в  потрібній у належ -  них випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за  законом або необхідні для договорів даного виду, а  також  всі ті умови, що- до яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Форма договору. Коли сторони домовились укласти д. у певній  формі,  він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для да- ного  виду д. ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін д. повинен бути укладений в письмовій формі, він може бу- ти  укладений  як шляхом складання одного доку мента, підписаного сторонами, так і шляхом обмі ну листами, телеграмами, телефонограмами та  ін.. В передбачених законом випадках д. може  бути  укладений шляхом прийняття до виконання замовлення. Пропозиція укласти договір. Коли пропозиція укласти договір зроблена усно без  зазначення строку для відповіді, договір  вважа- ється укладеним, якщо друга сторона негайно  заявила особі,  яка  зробила пропозицію, про прийняття цієї пропозиції. Відповідь про згоду укласти договір на  інших умовах. Відповідь про  згоду  укласти  договір  на  інших,  ніж  було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і  в той же час новою пропозицією.

65.Забезпечення  виконання господарських зобов’язань.

Виконання зобов'язань  може забезпечуватися згідно з законом  або  договором: 1.Неустойкою- (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник пови- нен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. 2. Заставою. В си- лу застави кредитор (заставодержатель) має пра- во  в разі невиконання боржником (заставодав- цем) забезпеченого заставою зобов'язання одер- жати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.Застава ви никає в силу договору чи закону. Заставою  може  бути забезпечена дійсна  вимога.  3. Порука. За  договором поруки   поручитель    зобов'язується    перед кредитором  іншої особи відповідати за  виконання нею свого зобов'язання в повному об- сязі або в частині. Порука може забезпечувати ли ше дійсну вимогу. Договір поруки повинен  бути  укладений  у  письмовій  формі. 4.Завдаток. Зав- датком визнається грошова сума,  що  видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за  договором  платежів другій стороні в підт- вердження укладення договору і в забезпечення його виконання. Якщо за невиконання договору відповідальною  є  сторона,  яка дала  завдаток,  він  залишається у другої  сторони.  Якщо за не- виконання договору  відповідальною є сторона,  яка одержала завдаток, вона  повинна сплатити  другій  стороні подвійну  суму завдатку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

66.Зміна та припинення  господарських зобов’язань.

Тут тільки припинення зобов. 1. Зобовязання припиняється виконанням. Якщо  боржник видав кредитору в посвідчення зобов'язання  борговий  документ, то кредитор,  приймаючи виконання,  повинен повернути цей документ, а при неможливості  повернення  зазначити про це в розписці, що ним видається. Розписка може бу- ти замінена написом на борговому документі, що  повертається. Знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення  зобов'язання, поки не доведено інше. При відмові кредитора  видати  розписку, повернути  борговий документ або відмітити в  розписці неможливість його  по- вернення боржник вправі  затримати  виконання.  В  цьому  випадку  кредитор вважається таким, що прострочив. 2. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги,  строк якої настав  або  строк  якої  не  зазначений  чи визначений моментом витребування. Для зара хування досить заяви однієї сторони. 3. Недопус- тимість зарахування Не допускається зарахуван ня вимог:1) по яких минув строк позовної давнос ті; 2) про відшкодування шкоди, викликаної  уш- кодженням  здоров'я або заподіянням смерті;3) про довічне утримання; 4)в інших випадках, передбачених законом.4.Зобов'яз. припин. збі- гом боржника і кредитора в одній особі. 5.Зобов'яз. прип. угодою сторін, зокрема уго- дою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами. 6.Зобов'яз. припин. Неможли- вістю виконання,  якщо  вона викликана обста- винами, за які боржник не  відповідає.7.Зобов'яз. припин. смертю боржника, якщо виконання не може бути проведено без особистої участі борж- ника. Зобов'яз. припин. смертю  кредитора, як- що  виконання провадиться особисто для креди- тора. Зобов'яз.  припин.  ліквідацією юрид.    особи (боржника або кредитора).

67.Поняття та  особливості господарського договору.

Майново-господарські  зобов'язання,  які   виникають   між суб'єктами  господарювання  або  між  суб'єктами  господарювання і негосподарюючими  суб'єктами  -  юридичними  особами  на  підставі господарських      договорів,      є      господарсько-договірними

зобов'язаннями. КМУ,   уповноважені   ним   органи виконавчої  влади можуть  рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори),  а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.. Укладення   господарського  договору  є  обов'язковим  для сторін,  якщо він заснований на державному  замовленні,  виконання якого   є  обов'язком  для  суб'єкта  господарювання  у  випадках, передбачених  законом,  або  існує  пряма  вказівка  закону   щодо обов'язковості  укладення  договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади  або  органів  місцевого самоврядування. Зміст  ГД становлять умови договору, визначені угодою його сторін,  спрямованою на встановлення,  зміну або припинення господарських зобов'язань,  як погоджені сторонами, так і ті,  що  приймаються  ними  як  обов'язкові  умови  договору відповідно до законодавства. ГД вважається  укладеним,  якщо  між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто  згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного  виду,  а  також  умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. ГД  за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного сторонами та  скріпленого печатками.   Допускається   укладення господарських договорів у спрощений спосіб,  тобто шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами тощо,  а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень,  якщо  законом не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми та  порядку укладення даного виду договорів. Договори   за   державним   замовленням   укладаються між визначеними законом суб'єктами  господарювання   -   виконавцями державного  замовлення та державними замовниками,  що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти),  в  яких визначаються   господарські  зобов'язання  сторін  та  регулюються відносини  замовника  з  виконавцем  щодо   виконання   державного замовлення. При укладенні господарського договору на  основі  вільного волевиявлення  сторін  проект  договору  може  бути розроблений за ініціативою  будь-якої  із  сторін  у  строки,  погоджені   самими

сторонами. Укладення  договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з    додержанням    загального    порядку   укладення   договорівУкладення господарських договорів на  основі  примірних  і типових   договорів  повинно  здійснюватися  з  додержанням  умов, передбачених статтею  179  цього  Кодексу,  не  інакше  як  шляхом викладення  договору  у  вигляді  єдиного  документа. До  укладення  господарських договорів на біржах,  оптових ярмарках, публічних   торгах   застосовуються   загальні   правила укладення   договорів   на   основі   вільного   волевиявлення,  з урахуванням   нормативно-правових   актів,    якими    регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

68.Функції та значення господарського договору.

Тільки функції!!!Функції господар. договору — це передбачені або санкціоновані законом регу- лятивні властивості його як юридичного акта, завдяки яким врегульову ються відповідні господар. відносини. Господар. договору властиві зага льні договірні і специфічні, тобто господарсько-договірні, функції.Загаль ними функціями догово ру є: — ініціативна (договір як акт прояву ініціа- тиви і узгодженої волі сторін врегулювати певні відносини); — програмно-координаційна (дого- вір як програма поведінки сторін щодо здійснен- ня господар. відносин і засіб узгодження, коорди нації їх дій відповідно до економічних інтересів і намірів);—інформаційна (договір завдяки форма- льній визначеності його умов включає в себе ін- формацію про правове становище сторін у дого- ворі, яка необхідна сторонам, у відповідних ви- падках — юрисдикційним органам, третім особам); — гарантійна (лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії вико- нання договірних зобов'язань, як неустойка, завдаток, застава тощо);— правозахисна (договір є правовою формою відносин, тобто формою, в межах якої забезпечується примусове виконання зобов'язань сторін шляхом використання майнових санкцій, засобів оперативного впливу). Спе- цифічними, властивими господар. договору є такі функції:— правового забезпечення економічних потреб стосовно тих споживачів, потреби яких централізовано враховуються державою і фінан- суються за рахунок державного бюджету; --- пра- вового засобу реалізації державних замовлень.  — правового інструмента(засобу) децентралізо- ваного планування господар. діяльності.  Таким чином, істотні умови господар. договорів є обо- в'язковою економіч. інформацією для складання планів – п-ств.

69.Класифікація  господарських договорів. 

Теорія зобов'язального права класифікує госпо- дар. дог. за кількома критеріями. За суб 'єктним складом розрізняються дво- і багатосторонні договори. Прикладом першого є поставка продук ції (сторони - постачальник і покупець - ЦК). Прикладом другого договору є перевезення вантажів: у ньому беруть участь перевізник, ванта- жовідправник і вантажоодержувач - особа, упов- новажена на одержання вантажу.Залежно від спо собу виникнення розрізняють формальні, реальні і консенсуальні господар. д.. Для укладання фор- мального господар. д. необхідні два моменти: уз- годження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній формі. Для укладання реального господар. д необхідні не тільки узгод- ження волі сторін, а й ередача речі - об'єкта дого- вору. Консенсуальні д .- це такі господар. д, які виникають у момент реальних намірів сторін, не- двозначно виражених словами або конклюдентни ми діями.  За способом оферти і визначення зміс- ту розрізняють: • д. приєднання. Це господар. д, у яких одна сторона наперед визначає істотні умо ви майбутнього договору. Іншій стороні залиша- ється або прийняти їх, або не вступати в д. • д. зміст яких сторони визначають при їх укладанні.

За змістом істотних умов розрізняють прості і складні господар. д. Прості д мають у своєму тек сті майнові елементи лише одного виду д: постав ки, міни, перевезення і т. ін.У складних господар. д. поєднуються майнові елементи двох і більше д. Наприклад, у д. підряду на кап. будівництво - поставка, підряд, майновий найм. За предметною ознакою закон розрізняє господар. д на передачу майна у власність (повне господар. відання, опе- ративне управління), на передачу майна у строко ве сплатне користування, на виконання робіт, на перевезення вантажів(транспортні господарські договори) та надання інших господарських послуг.За регулятив ними функціями розрізня ють: • попередні і основ ні господар. д. Поперед- ній д. визначає умови, на яких сторони зобов'язу- ються у певний строк укла сти господар. д. • гене ральні і поточні господар. д.. Перший укладаєть- ся на весь період діяльності, яка регулюється. По точні (разові) д уклад. на підставі генерального договору як такі, що розраховані на певні (корот- кі) проміжки часу.

70.Загальна  характеристика концесійного договору.

Концесійний договір – це письмоав угода між концесодавцем і концесіонером, яким визначено права і оюов’язки сторін. Концесійна  діяльність  здійснюється на основі концесійних договорів,  що укладаються відповідно до законодавства  України  з концесіонерами,  в  тому  числі іноземними інвесторами,  КМУ або уповноваженим ним органом  державної  влади, або визначеними законом органами місцевого самоврядування. Строк  дії  концесійного договору встановлюється сторонами договору залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не може бути меншим десяти років та більшим 50 років. КМУ може  затверджувати типові концесійні  договори  для здійснення  певних  видів   концесійної діяльності.  Вимоги до концесійних договорів,  порядок їх укладення,  а також інші питання правового регулювання концесійної  діяльності  визначаються законом про концесії. Припинення   діяльності   державного   або    комунального підприємства,  майно  якого  передається в концесію,  здійснюється шляхом  ліквідації  даного  підприємства,  з   припиненням   права господарського  відання на майно,  закріплене за цим державним або комунальним підприємством. Умовами  концесійного   договору   повинно   передбачатися максимальне використання  в концесійній діяльності праці громадян України,  в тому  числі звільнених  у зв'язку   з   ліквідацією державного  або комунального підприємства,  майно якого передано в концесію.