Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності в Україні

 

міністерство науки  і освіти молоді та спорту україни

ПВНЗ «Інститут ділового адміністрування»

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему №29:

Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав

студент 4 курсу

групи МЗ-08

Часіков Єгор

 

 

 

 

Кривий Ріг

2011

План

1. Зовнішньоекономічна діяльність  та її регулювання………………………..3

2. Правовий режим іноземних інвестицій………………………………..…….11

3. Правовий режим вільних економічних  зон…………………………………16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Зовнішньоекономічна діяльність та її регулювання

 

Законом України "Про економічну самостійність України" від З  серпня 1990 р. встановлено, що Україна  самостійно здійснює керівництво зовнішньоекономічною діяльністю, бере безпосередню участь у міжнародному поділі праці та розвиває економічне співробітництво з іншими державами на основі принципів заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди. Підприємства і організації мають право вступати у прямі господарські зв'язки та співробітничати з підприємствами та організаціями інших держав, створювати з ними спільні підприємства, асоціації, концерни, консорціуми, союзи, інші об'єднання (ст. 12 Закону).

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства, як зазначається у ст. 25 Закону України "Про підприємства в Україні", є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України. Чільне місце серед цих  законів посідає Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р., який визначає зовнішньоекономічну  діяльність як діяльність суб'єктів  господарської діяльності України  та іноземних суб'єктів господарської  діяльності, побудовану на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території  України, так і за її межами.

Зазначений Закон закріплює  принципи, якими керуються українські та іноземні суб'єкти господарської  діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності:

а) принцип суверенітету народу України  у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

б) принцип свободи зовнішньоекономічного  підприємництва;

в) принцип юридичної рівності і недискримінації;

г) принцип верховенства закону;

д) принцип захисту інтересів  суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

е) принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні досить широке. До нього входять:

- фізичні особи - громадяни України,  іноземні громадяни та особи  без громадянства, які мають цивільну  правоздатність і дієздатність  згідно з законами України  і постійно проживають на її  території; 

- юридичні особи, зареєстровані  як такі в Україні і які  мають постійне місцезнаходження  на території України, в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних,  фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних  суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами  згідно з законами України  (філії, відділення тощо), але мають  постійне місцезнаходження на  території України; 

- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території;

- інші суб'єкти господарської  діяльності, передбачені законами  України. 

При цьому всі зазначені суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають  рівне право здійснювати будь-які прямо не заборонені законами України її види незалежно від форми власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати  зовнішньоекономічну діяльність з  моменту набуття ними цивільної  дієздатності згідно із законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво", а фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є.

Юридичні особи мають право  здійснювати зовнішньоекономічну  діяльність відповідно до їхніх статутних  документів з моменту набуття  ними статусу юридичної особи.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших  держав згідно із законами цих держав.

Іноземні суб'єкти господарської  діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну  діяльність на території України, мають  право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрація цих представництв здійснюється у порядку, встановленому ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-які її види, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. До видів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, належать:

- експорт та імпорт товарів,  капіталів та робочої сили;

- надання суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності України послуг іноземним  суб'єктам господарської діяльності  і навпаки. Серед цих послуг - виробничі, транспортно-експедиційні, страхові, консультаційні, маркетингові, експортні, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні та ін.;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича,  виробнича, навчальна та інші  види кооперації з іноземними  суб'єктами господарської діяльності;

- навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

- кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних  та страхових установ як за  межами України, так і на  її території; 

- спільна підприємницька діяльність, у тому числі створення спільних підприємств;

- підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;

- організація та здійснення  діяльності у галузі проведення  виставок, аукціонів, торгів, конференцій,  симпозіумів тощо; організація та  здійснення оптової, консигнаційної  та роздрібної торгівлі на території України;

- товарообмінні (бартерні) операції;

- орендні, у тому числі лізингові, операції;

- операції з придбання, продажу  та обміну валют на валютних  аукціонах, валютних біржах та  на міжбанківському валютному ринку;

- інші види зовнішньоекономічної  діяльності.

Безпосереднє здійснення підприємствами зовнішньоекономічної діяльності регулюється державою в особі її органів, недержавних органів управління економікою (товарних, фондових, валютних бірж, торговельних палат, асоціацій, спілок та інших організацій координаційного типу), самих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створення найсприятливіших умов для залучення економіки нашої держави до системи світового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвинених країн світу.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі, Державна митна служба України відповідно до їхньої компетенції, визначеної ст. 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також органи місцевого самоврядування, компетенція яких у галузі зовнішньоекономічної діяльності визначена ст. 10 зазначеного Закону та ст. 35 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р.

Однією з форм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Такий режим встановлений Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93, яким водночас визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Наступною формою є митне регулювання  зовнішньоекономічної діяльності, яке здійснюється згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Митним кодексом України,

прийнятим Верховною Радою України 12 грудня 1991 р. і Декретом Кабінету Міністрів України "Про єдиний митний тариф України" від 11 січня 1993 p. № 4-93.

Ліцензування та квотування експорту та імпорту як форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності запроваджуються Україною самостійно у випадках, передбачених ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Відповідно до зазначеної статті в Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:

o генеральна ліцензія - відкритий  дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром  (товарами) та/або з певною країною  (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару (товарів);

o разова (індивідуальна) ліцензія - разовий дозвіл, що має іменний  характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший ніж необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції;

o відкрита (індивідуальна) ліцензія - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Крім того, можуть встановлюватися ще такі ліцензії, як: антидемпінгова (індивідуальна), компенсаційна (індивідуальна) та спеціальна (індивідуальна).

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид ліцензій.

Ліцензії на експорт (імпорт) товарів  видаються Міністерством зовнішніх  економічних зв'язків і торгівлі на підставі заяв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):

- глобальні квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для  товару (товарів) без зазначення  конкретних країн (груп країн), в які товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;

- групові квоти (контингенти) - квоти,  що встановлюються для товару  із зазначенням групи країн, у які товар експортується або з яких він імпортується;

- індивідуальні квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для  товару із зазначенням конкретної  країни, у яку товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.

Крім того, запроваджено антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні квоти.

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид квоти.

Відповідно до чинного законодавства  можуть застосовуватися й інші форми  державного регулювання зовнішньоеквномічної діяльності: використання спеціальних  імпортних процедур, запровадження  спеціальних економічних зон  та інших спеціальних правових режимів, застосування спеціальних санкцій  за порушення законодавства про  зовнішньоекономічну діяльність тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Правовий режим іноземних інвестицій

 

Загальні правові, економічні та соціальні  умови інвестиційної діяльності на території  України визначені Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р Цей Закон спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвиток міжнародного економічного співробітництва та інтеграції. Він визначає інвестиції як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Відповідно до зазначеного Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних  осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється, зокрема, і на основі іноземного інвестування іноземними громадянами, юридичними особами, державами та спільного інвестування українськими й іноземними громадянами, юридичними особами та державами.