Правові відносини, що регулюються господарським правом

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Дніпродзержинський державний  технічний університет

Факультет менеджменту, економіки, соціології та філології

Кафедра менеджменту організацій  та адміністрування

 

 

 

 

                                Реферат

По курсу: «Право»

На тему: «Правові відносини, що регулюються господарським правом»

 

 

 

 

 

                                                                                            Виконала студентка 

                                                                                            групи МЕО-10-1д

                                                                                            Пометун А. М.

                                                                                            Перевірив викладач

                                                                                            Якуніна А. О.

 

 

                              м. Дніпродзержинськ

                                          2012

План

Вступ

1. Поняття, ознаки та види господарських правовідносин.
2. Відмежування господарських відносин від інших видів правовідносин.
3. Приклад.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Господарське право — це галузь права, норми якої регулюють відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності, повязаної із виготовленням та реалізацією продукції, виконанням робіт та наданням послуг для задоволенням суспільних потреб та потреб окремих споживачів. Нормативною основою господарського права виступає господарське законодавство.

Господарська діяльність діяльність як предмет регулювання господарського права виділяється своєю складністю, багатоетапністю, професійним і  систематичним характером, що відрізняє  цю діяльність від споживчих відносин, де цілком діють норми цивільного права.

Концепція господарського права заснована  на узгодженні приватноправових (горизонтальних) і публічно-правових (вертикальних) відносин у сфері господарювання, що передбачає формування відповідних  правових норм на основі поєднання  ринкового саморегулювання економічних  відносин та державного регулювання  макроекономічних процесів.

Вважається, що поза такого узгодження приватноправові і публічно-правові  відносини у сфері господарювання розвиваються різноспрямовано, суперечать один одному, стримуючи розвиток економічних  відносин і створюючи колізії  в їх правовому регулюванні.

Господарське право дозволяє охопити  єдністю регулювання не тільки комерційні, а й некомерційні відносини у  сфері господарювання. Це дозволяє говорити про більшу інструментальну  цінність концепції господарського права, ніж концепції підприємницького права, яка поширена у Російській Федерації.

Такі видатні українські юристи-господарники, як В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменський, Г.В. Пронська, В.С. Щербина, І.Г. Побірченко, В.М. Гайворонський, О.П. Подцерковний та інші зіграли вирішальну роль в обгрунтуванні галузевої  самостійності господарського права.

В Україні 16 січня 2003 року прийнято Господарський  кодекс, який набув чинності з 1 січня 2004 року та діє одночасно із Цивільним  кодексом України.

1. Поняття, ознаки та види господарських правовідносин.

Сфера господарювання є надзвичайно  складною з огляду на різноманітність  відносин, що складаються між її суб'єктами та іншими учасниками господарського життя. Відносини, що виникають при  цьому, попри свою багатоманітність, є господарськими, оскільки їм притаманні спільні специфічні ознаки:

• сфера виникнення - господарські системи будь-якого рівня (державного - економіка країни, територіального - економіка певного регіону, локального - суб'єкти господарювання/господарські організації);

• урегульованість цих відносин за допомогою господарсько-правових норм (містяться в актах господарського законодавства - в широкому розумінні, в тому числі установчих документах), у певних випадках - ще й за допомогою господарських договорів (як правового документа), що забезпечують індивідуальне "підрегулювання" з урахуванням специфіки господарського зв'язку;

• особливий суб'єктний склад (обов'язковим  учасником цих відносин є суб'єкти господарювання - індивідуальні підприємці та/або господарські організації, в  певних випадках суб'єкти організаційно/управлінсько-господарських  повноважень (органи державної влади: господарські та функціональні міністерства/відомства; органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією; господарські об'єднання; холдингові компанії, засновники та власники майна суб'єктів господарювання); крім того, участь у цих відносинах також беруть (можуть брати) споживачі, громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів  господарювання чи здійснюють щодо них  організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (ч. і ст. 2 ГК України);

• об'єктом господарських правовідносин  є майно у формі речей і  безтілесного манна/нематеріальних активів (у тому числі об'єктів права  інтелектуальної та права промислової  власності), необхідне для організації  та безпосереднього здійснення господарської  діяльності;

• зміст - суб'єктивні права та обов'язки суб'єктів господарювання й суб'єктів  організаційно-господарських повноважень  та інших учасників господарського життя, визначені нормативно-правовими актами (господарським законодавством) та іншими правовими документами (договорами, зокрема), а також реальні дії зазначених осіб щодо реалізації цих прав та обов'язків, спрямовані на безпосереднє здійснення господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, падання послуг) та/або організація/ управління такою діяльністю;

• поєднання майнових та організаційних елементів.

 Так, створення господарської організації вимагає:

1) сукупності організаційних дій  засновників у формі укладення  засновницького договору (якщо засновників  двоє і більше), скликання та  проведення установчих зборів (у  передбачених законом випадках), здійснення державної реєстрації  новостворюваної організації, отримання  необхідних ліцензій та інших  дозволів;

2) наділення новостворюваної організації  необхідним для започаткування  та здійснення нею відповідної  (визначеної установчими документами  з урахуванням вимог закону) господарської  діяльності майновою базою з  визначенням правового титулу  майна (право власності, право  господарського відання, право  оперативного управління;

• віддзеркалення в господарських  правовідносинах публічних інтересів (держави, суспільства, значних прошарків  суспільства, зокрема, споживачів) та приватних  інтересів (носіями яких є конкретні  суб'єкти господарювання, за винятком державних і комунальних), необхідність їх збалансованого врахування в процесі  їх державного (в тому числі нормативно-правового) регулювання;

• підстави виникнення, зміни та припинення: юридичні факти, що можуть бути різних видів: часто-густо це і(1) дії чи бездіяльність (як правомірні, так і неправомірні) суб'єктів правовідносин) чи (2) події (стихійне лихо, внаслідок якого  було пошкоджено майно підприємця; смерть власника контрольного пакета акцій, який контролював акціонерне товариство, і спадкування таких  акцій кількома особами з різними/протилежними інтересами щодо управління набутими в результаті цього корпоративними правами);

ГЛ. Знаменський виділяє ще такі риси господарських правовідносин, як їх складність і багатоланковість (права та обов'язки одного суб'єкта кореспондують права та обов'язки іншим/кільком суб'єктам) та їх довготривалість: господарські зв'язки зазвичай є тривалими, хоча і з певними перервами.

Значний ступінь державного регулювання (з боку держави із застосуванням відповідних правових форм і методів) у поєднанні з локальним регулюванням (самими суб'єктами господарювання, власниками їхнього майна), що зумовлено, з одного боку, суспільним значенням сфери господарювання, складністю господарських зв'язків, а з іншого, - необхідністю забезпечення суб'єктам господарювання необхідного для функціонування в умовах динамічних ринкових відносин свободи вибору варіанта оптимальної поведінки, що віддзеркалюється в локальних актах (установчих і внутрішніх документах) і господарських договорах.

Врахувати всі вищезгадані ознаки господарських відносин в одному короткому визначенні важко, тому доцільно взяти до уваги найбільш характерні.

Господарські правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, котрі виникають у сфері господарювання щодо організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності, характеризуються особливим суб'єктним складом, поєднанням організаційних і майнових елементів, значним ступенем регулювання як з боку держави, так і суб'єктів цих відносин.

У Господарському кодексі України  знаходимо більш лаконічне визначення, оскільки йдеться про предмет  правового регулювання цього  кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 1 ГК. господарськими визнаються відносини, що виникають  у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Різноманітність господарських відносин зумовлює необхідність їх класифікації (поділу на види за різними критеріями) з різних міркувань: нормотворчості (врахування в процесі правового  регулювання специфіки певних видів  господарських відносин), з навчальною метою (вивчення характерних ознак  певних видів господарських відносин і пов'язаних з цим особливостей їх правового регулювання), для наукових цілей (дослідження певних видів  господарських відносин, винайдення найбільш оптимальних шляхів їх правового регулювання та надання відповідних рекомендацій законодавцеві та практичним працівникам).

Розрізняють доктринальну та легальну класифікації, що здійснюються за різними  ознаками. Так, відповідно до ч. 4 ст. З  ГК, господарські відносини можуть бути господарсько-виробничими, організаційно-господарськими та внутрішньогосподарськими. Проте законодавець не зазначає критеріїв такої класифікації, що зумовлює звернення до доктринальних положень господарського права.

Поділ господарських відносин на господарсько-виробничі  та організаційно-виробничі здійснюється за критерієм характеру правовідносин. При цьому господарсько-виробничі  відносини ч. 5 ст. З ГК визначаються як майнові та інші відносини, що виникають  між суб'єктами господарювання в  процесі безпосереднього здійснення господарської діяльності (виробництво  та реалізація товарів, робіт, послуг), а організаційно-господарськими - відносини" що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських  повноважень у процесі управління господарською діяльністю (ч. б ст. З ГК), в тому числі щодо державної  реєстрації суб'єктів господарювання, ліцензування їхньої діяльності, контролю за дотриманням такими суб'єктами правил у сфері господарювання тощо.

Виділення в окрему категорію внутрішньогосподарських  відносин (ч. 7 ст. З ГК) здійснюється за критерієм сфери їх виникнення та дії - всередині господарської  організації (між її структурними підрозділами, між організацією в особі органів  управління/їх посадових осіб та її учасниками, між організацією та її структурними підрозділами). Наука  господарського права за цією ознакою  розрізняє ще один вид господарських  відносин - міжгосподарські або зовнішньо-господарські (виникають між юридично самостійними суб'єктами господарювання).

За взаємним становищем сторін розрізняють  такі види господарських відносин;

• горизонтальні (учасники правовідносин  рівноправні); зазвичай такі відносини  виникають при укладенні господарських  договорів;

• вертикальні (відносини виникають між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, що має відповідні важелі та підстави щодо управління та контролю за суб'єктом господарювання);
• подібні відносини виникають не лише за участю органів держави, що опікуються певною сферою господарського життя (спеціально уповноважені органи -ДКЦ11ФР, наприклад, щодо емітентів цінних паперів, у тому числі інститутів спільного інвестування), а її власників майна щодо створених ними підприємство-невласників, господарських об'єднань щодо підприємств-учасників у межах делегованих об'єднанню повноважень, холдингової компанії щодо своїх корпоративних/дочірніх підприємств).

 За галузями економіки та  сферами управління, в яких виникають  господарські відносини, виділяють  такі відносини: в промисловості, в агропромисловому комплексі, в галузі транспорту, в капітальному будівництві, на ринку цінних паперів, у сфері економічної конкуренції та антимонопольного регулювання тощо.