Підстави та процедура проведення ліквідаційної процедури в разі визнання боржника банкрутом

   • припиняється нарахування недотримки (штрафу, пені), відсотків та інші економічні санкції з усіх видів заборгованості банкрута;

   • відомості про фінансовий стан банкрута перестають бути конфіденційни-ми або комерційною таємницею;

   • укладення угод, пов'язаних з відчуженням  майна банкрута або переданням його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому ст. 30 Закону України "Про банкрутство";

   • скасовується арешт, накладений на майно  боржника, визнаного банкру-том, або інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів чи інших обмежень стосовно розпорядження майном банкрута не допускається;

   • вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного  банкрутом, що виникли під час  процедур банкрутства, можуть ставитися  тільки в межах ліквідаційної  процедури;

   • виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється відповідно до ст. 31 Закону України "Про банкрутство";

   • припиняються повноваження органів  управління банкрута, пов'язані з  управлінням банкрутом і розпорядженням його майном (якщо, звичайно, вони не були припинені раніше);

   • керівника-банкрута звільняють з роботи через банкрутство підприємства, про що робиться відповідний запис  у його трудовій книжці;

   • припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута (якщо цього не було зроблено раніше).

   У п'ятиденний строк з дня прийняття  ухвали про визнання боржника банк-рутом ліквідатор повинен опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах за рахунок банкрута.

   Відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної про-цедури повинні містити:

   • найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом;

   • назву господарського суду, у провадженні  якого перебуває справа про банкрутство;

   • дату прийняття господарським судом ухвали про визнання боржника банк-рутом і відкриття ліквідаційної процедури;

   • відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію). Кандидатура ліквідатора  узгоджується з комітетом кредиторів.

   Ліквідатор  з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

   • приймає до свого відання майно  боржника, вживає заходів забезпечення його збереження;

   • виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

   •здійснює інвентаризацію і оцінку майна банкрута згідно із законодавством;

   • аналізує фінансовий стан банкрута;

   • виконує повноваження керівника (органів  правління) банкрута;

   • формує та очолює ліквідаційну масу;

   • висуває третім особам вимоги щодо повернення дебіторської заборгова-ності банкруту;

   • реалізує майно банкрута для задоволення  вимог, включених у реєстр ви-мог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом України "Про банкрутство";

   • повідомляє про своє призначення  державний орган з питань банкрутства  в десятиденний строк з дня  прийняття рішення господарським  судом і надає цьо-му органу інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банк-рутів;

   • здійснює повноваження, передбачені Законом України "Про банкрутство".

   З дня призначення ліквідатора  до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи  банкрута.

   До  складу ліквідаційної комісії включаються  представники кредиторів, фінансових органів, а в разі потреби —  представники державного органу у справах  нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету Украї-ни, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнане державне підприємство, і представник органів місцевого самоврядування.

   До  складу ліквідаційної маси включаються  всі види майнових активів (май-но та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або пов-ного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені під час ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів державного житлового фонду та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрут-ства підприємства передаються в комунальну власність відповідних територіа-льних громад.

   Крім  того, до складу ліквідаційної маси включається майно банкрута, що є  предметом застави (використовується виключно для першочергового задоволе-ння вимог заставоутримувача).

   Не  включаються до складу ліквідаційної маси особисті речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності та повного господар-ського відання.

   Майно, на яке накладається стягнення в  ліквідаційній процедурі, оцінює-ться арбітражним керуючим (ліквідаційною комісією) у порядку, встановлено-му законодавством України.

   Ліквідатор  через засоби масової інформації повинен оприлюднити повідо-млення про порядок продажу майна банкрута, його склад, умови і строки придбання.

   Порядок продажу майна банкрута, склад, умови  та строки його придбання погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 р. №2163-ХП зі змінами і доповненнями та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

Порядок продажу активів платника податків у рахунок погашення податко-вого боргу затверджений наказом Міністерства економіки України 07.06.01 № 123.

   Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.

   Продаж  майна банкрута оформляється договорами купівлі-про-дажу, що укладаються між  ліквідатором і покупцем. Усі кошти, що надходять при прове-денні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника і не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження перераховуються на рахунки кредиторів у встановленому порядку.

   У першу чергу задовольняються:

   а) вимоги, забезпечені заставою;

   б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі  відшкодування кредиту, отриманого на такі цілі;

   в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в  господа-рському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати:

   • на оплату державного мита;

   • заявника на публікацію оголошення порушення справи про банкрутство;

   • на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок  продажу майна банкрута;

   • на публікацію в засобах масової  інформації про поновлення провадження  у справі про банкрутство у  зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

   • ліквідатора господарського керуючого, пов'язані з утриманням і збереже-нням майнових активів банкрута;

   • кредиторів на проведення аудиту, якщо він проводився за рішенням гос-подарського суду за рахунок їх коштів;

   • на оплату праці ліквідатора — господарського керуючого. Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією,після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачене законодавством.

   У другу чергу задовольняються  вимоги:

   • що виникли за зобов'язаннями банкрута перед працівниками підприєм-ства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства);

   • що виникли за зобов'язанням внаслідок  заподіяння шкоди життю і здоро-в'ю громадян шляхом капіталізації відповідних платежів згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли за зобов'язаннями підприємства-бан-крута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету МіністрівУк-раїни від 06.05.2000 № 765;

   • громадян — довірителів (вкладників) довірчих товариств чи інших суб'єк-тів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів.

   У третю чергу задовольняються  вимоги зі сплати податків і зборів

   У четверту чергу задовольняються  вимоги кредиторів, не забезпечені заста-вою, у тому числі ті, що виникли за зобов'язаннями у процедурі розпорядження майном боржника або у процедурі санації боржника.

   У п'яту чергу задовольняються вимоги з повернення внесків членів трудо-вого колективу до статутного фонду підприємства.

   У шосту чергу задовольняється  решта вимог.

   Вимоги  кожної наступної черги задовольняються  в міру надходження на рахунок  коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог  попередньої черги.

   Якщо коштів, отриманих від продажу майна банкрута, недостатньо для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропор-ційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.

   Якщо  кредитор відмовляється від задоволення  визнаної у встановленому порядку вимоги, ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

   Після завершення всіх розрахунків з кредиторами  ліквідатор подає до господарського суду звіт і ліквідаційний баланс, до якого додаються:

   • відомості про виявлену ліквідаційну масу (дані її інвентаризації);

   • копії договорів купівлі-продажу  й акти приймання-передаван-ня майна;

   • реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог  кредиторів;

   • документи, що підтверджують погашення  вимог кредиторів.

   Господарський суд після слухання звіту ліквідатора  і з урахуванням думок членів комітету кредиторів або окремих  кредиторів виносить постанову про  затвердження звіту ліквідатора  і ліквідаційного балансу.

   Ліквідатор  повідомляє державний орган з  питань банкрутства про заверше-ння ліквідаційної процедури.

   Якщо  за результатами ліквідаційного балансу  після задоволення вимог кре-диторів майна банкрута не залишилося, господарський суд виносить постанову про ліквідацію підприємства-банкрута.

   Копії постанови про ліквідацію підприємства-банкрута направляються:

   • органу, що здійснив державну реєстрацію такого підприємства;

   • органам державної статистики для  виключення підприємства з ЄДРПОУ;

   • власнику (органу, уповноваженому управляти  майном);

   • органам ДПС за місцезнаходженням банкрута. Якщо майна банкрута вистачило для задоволення всіх вимог кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

   Господарський суд може винести постанову про  ліквідацію такого підпри-ємства лише за умови, якщо в нього залишилося майнових активів менше, ніж потрібно для його функціонування відповідно до законодавства.

   Скасування  державної реєстрації позбавляє  підприємство статусу юридич-ної особи і є підставою для виключення його з ЄДРПОУ, тобто підприємство вважається ліквідованим. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Для яких господарських  організацій законом  встановлено мінімальний  розмір статутного  фонду?