Коммерческая концессия

     План

Вступ

Розділ 1. Поняття комерційної концесії та комерційної субконцесії.

Розділ 2. Система актів законодавства про комерційну концесію.

Розділ 3. Договір комерційної концесії за українським законодавством.

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Відносини комерційної концесії (франчайзингу) набули достатньо широкого розповсюдження у практиці підприємницької діяльності. Франчайзинг сьогодні є однією з найпоширеніших правових форм інвестування, особливо іноземного. Важливою ознакою цих відносин є передача комерційного досвіду та інших об’єктів прав інтелектуальної власності. Однак до останнього часу у вітчизняному законодавстві була відсутня будь–яка правова регламентація цих відносин. Тільки з прийняттям нового ЦК України ця прогалина була заповнена шляхом включення до його складу окремої глави “Комерційна концесія”. Однак складна правова природа цих договірних відносин потребує ретельного з’ясування змісту франчайзингових договорів, особливо їх предмету, інших істотних умов. Важливою складовою є визначення правових наслідків щодо прав інтелектуальної власності, що передаються. Зокрема відкритим питанням є можливість передачі за договором франчайзингу прав на фірмове найменування, а також диференціювання договорів франчайзингу від ліцензійних договорів, що зроблено у новому ЦК України не досить чітко.

     Таким чином, враховуючи те, що договір франчайзингу вперше інкорпорується українським  законодавцем у цивільне законодавство, існує нагальна необхідність через  наукові дослідження проаналізувати перспективи практичного застосування відповідних положень ЦК України, ступеню ефективності їх регулятивних можливостей.

     Об’єктом  дослідження є суспільні відношення, які складаються в процесі  укладання та реалізації договору франчайзингу.

     Предметом дослідження є особливості правового регулювання договору франчайзингу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Поняття комерційної  концесії та комерційної  субконцесії

     Комерційна  концесія - це підприємницька діяльність, що здійснюється на підставі договору комерційної концесії і полягає у наданні однією стороною концесійних відносин (правоволодільцем) другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку права використання на платній основі комплексу належних право-володільцеві виключних прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

     Комерційна  концесія (зарубіжні аналоги - франчайзинг, франшиза) - оптимальний засіб забезпечення розширення бізнесу комерційних організацій (зазвичай крупних) без тягаря створення філій та дочірніх підприємств в певній місцевості (на території іншої держави). За допомогою системи договорів комерційної концесії комерційна організація - правоволоділець отримує можливість збільшити виробництво певних товарів (надання певних послуг) з підтриманням відповідних (зазвичай високих) стандартів їх якості, залучивши до цього інших суб'єктів підприємництва та контролюючи їх діяльність. У такий спосіб швидко створюється розгалужена мережа бізнесу комерційної організації - право-володільця.

     Комерційна  концесія як вид підприємництва, що здійснюється на підставі відповідного договору (франчайзинга, франшизи) набула значного поширення лише в 70-х роках XX століття (хоча ще в 30-і роки того ж століття такі договори використовувалися в США для виробництва та збуту товарів)[1].

     Як  зазначає В. В. Вітрянський, основна сфера поширення франчайзингу - автомобільна промисловість та послуги автосервісу, ремонтно-будівельні роботи, косметичні послуги та салони моди, аптеки, побутове обслуговування готельне господарство, ресторани, підприємства швидкого обслуговування тощо.

     Цей же дослідник виділяє такі специфічні риси договору комерційної концесії (франчайзингу, франшизи), що відрізняють  його від інших договорів, в т. ч. концесійних, ліцензійних:

     • спеціальний суб'єктний склад: сторонами договору можуть бути лише суб 'єкти підприємницької діяльності;

     • необхідним елементом предмета договору є надання право-володільцем користувачеві  комплексу виключних прав;

     • за договором комерційної концесії користувачеві надається лише право  використовувати відповідні виключні права, що належать правоволодільцеві, без їх передання (уступки) контрагенту; 

     • метою є надання користувачеві  комплексу виключних прав, що належать.

     • специфіка прав та обов'язків сторін договору, зумовлена його метою. Так, правоволоділець, наділяючи користувача правом на використання комплексу виключних прав, повинен надавати користувачеві технічне та консультаційне сприяння, навчати його працівників, контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються). У такий спосіб досягається створення чи розширення мережі правоволодільця щодо виробництва та збуту товарів (робіт, послуг);

     • попри повну економічну залежність від правоволодільця, користувач зберігає свою юридичну самостійність та діє  у сфері майнового обігу від свого імені за умови інформування споживачів (покупців, замовників) про використання ним виключних прав правоволодільця;

     • з метою захисту інтересів  правоволодільця і відповідно - виключення посилення конкуренції на ринку  товару, для виробництва якого користувачеві передається комплекс виключних прав, в договір включаються різного роду обмежувальні умови щодо діяльності користувача.

     Комерційна  концесія може здійснюватися не лише на підставі договору комерційної концесії. Водночас таким договором може бути передбачена можливість укладення користувачем договору комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії. До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, встановлені законом, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії. 

     2. Система актів законодавства про комерційну концесію

     В Україні правове регулювання  відносин щодо комерційної концесії забезпечується:

     Господарським кодексом: глава 36 «Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія)», яка містить положення щодо: поняття та предмета договору комерційної концесії (ст. Збб); форми та реєстрації договору комерційної концесії (ст. 367); комерційної субконцесії (ст. 368); винагороди за договором комерційної концесії (ст. 369); обов'язків пра-воволодільця (ст. 370); обов'язків користувача (ст. 371); обмеження прав сторін за договором комерційної концесії (ст. 372); відповідальності правоволодільця за вимогами, що заявляються до користувача (ст. 373); зміни та розірвання договору комерційної концесії (ст. 374); наслідків зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця (ст. 375); законодавства про комерційну концесію (СТ.376);

     Цивільним кодексом, глава 76 якого («Комерційна  концесія» - статті 1115-1129) містить положення, які є аналогічними (з деякими відмінностями) відповідним положенням ГК;

     від 23.12.1993 р. «Про авторське право і  суміжні права» (в редакції Закону від 11.07.2001 p.);

     від 15.12.1993 р. «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (в редакції Закону від 01.06.2000 p.);

     від 15.12.1993 р. «Про охорону прав на знаки  для товарів і послуг»;

     від 15.12.1993 р. «Про охорону прав на промислові зразки»;

     від 07.06.1996 р. «Про захист від недобросовісної  конкуренції» (передбачає захист від  неправомірного використання комерційної таємниці, товарного знака та інших об'єктів права промислової власності для досягнення переваг у сфері економічної конкуренції);

     від 05.11.1997 р. «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»;

     підзаконними  нормативними актами, серед яких:

     постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» та інші нормативно-правові акти (див.: Розділ III «Майнова основа господарювання», тема 12 «Особливості правового режиму окремих категорій майна у сфері господарювання»). 

     3. Договір комерційної  концесії за українським  законодавством

     Відповідно  до Господарського та Цивільного кодексів України договір комерційної  концесії має такі характерні ознаки:

     • предмет договору - право на використання об'єктів права інтелектуальної та промислової власності: комерційного досвіду, ділової репутації, торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо; при цьому передбачається використання користувачем комплексу виключних прав

     у певному обсязі із зазначенням або  без зазначення території використання щодо певної сфери підприємницької  діяльності;

     • сторони договору: правоволоділець  та користувач - суб'єкти підприємницької  діяльності; 

     • форма договору - повна письмова (у вигляді єдиного документа, підписаного обома сторонами); недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність  договору;

     • обов'язковість державної реєстрації договору органом, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання, що виступає за договором як правоволоділець; у разі, якщо правоволоділець зареєстрований як суб'єкт господарювання не в Україні, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який зареєстрував суб'єкта господарювання, що є користувачем; у відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір лише з дня його державної реєстрації; відсутність реєстрації договору позбавляє сторони права в разі спору посилатися на цей договір.

     • Обов 'язки сторін за договором:

     І. Правоволодільця:

     передати  користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну користувачеві для  здійснення прав, наданих йому за договором  комерційної концесії, а також  проінструктувати користувача і його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав

     видати  користувачеві передбачені договором  ліцензії (дозволи), забезпечивши їх оформлення у встановленому законодавством порядку;

     якщо  договором комерційної концесії не передбачено інше, правоволоділець також зобов'язаний: забезпечити реєстрацію договору комерційної концесії; надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників; контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії;

     ІІ. Користувача (з урахуванням  характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором  комерційної концесії):

     використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльності торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом;

     забезпечити відповідність якості товарів, що виробляються ним на основі договору, виконаних робіт, послуг, що надаються, якості таких самих товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) безпосередньо правоволодільцем;

     дотримуватися інструкцій і вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності  характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем;