Україна – багатогалузевий народногосподарський комплекс, його структура та основні галузі спеціалізації

       Житлово-комунальне господарство задовольняє потреби  людей у житлі, забезпечує функціонування житлових будинків, готелів, невеликих  підприємств і установ. Весь житловий фонд в Україні становить 980 млн. м², 60% його зосереджено в містах.

       Побутове  обслуговування включає індивідуальне  виготовлення і ремонт одягу, взуття та трикотажних виробів, ремонт і  будівництво житла, послуги перукарень і майстерень з ремонту побутової  техніки, транспортних засобів, радіо- і телеапаратури. Воно постійно зазнає змін, бо удосконалюються старі й запроваджуються нові види та форми обслуговування.

       Торгівля  і громадське харчування охоплюють  підприємства роздрібної торгівлі й  заклади громадського харчування. В  загальному обсязі товарообігу продовольчі  товари становлять 67%, непродовольчі  – 33%. Найвищі показники роздрібного  товарообігу на одну людину – у  м. Києві, АР Крим, Донецькій, Харківській, Запорізькій, Одеській і Львівській областях.

       Зв’язок як галузь господарства складається  з підприємств, ліній і вузлів, які забезпечують процес передачі інформації на відстань. Сюди входять відділення зв’язку, телефонно-телеграфні станції, пошта радіомовлення, телебачення  та ін. Останніми роками ситуація в  галузі телекомунікацій різко змінюється на краще, а сама галузь належить до найбільш динамічних у національній економіці.

       Україна має добре розвинений науковий комплекс, який налічує понад 1300 наукових установ. Найбільшими осередками української  науки є ті міста, що виступають як найбільші освітні центри країни. Наукові заклади виконують як теоретичні, так і прикладні дослідження, втілюють наукові розробки в національне  господарство, удосконалюють організацію  виробництва та управління.  

       Страхування як галузь володіє могутнім інвестиційним  потенціалом, що вкрай важливо для  фінансово дефіцитної економіки. Правильне  застосування інструменту страхування  для деяких галузей (приміром, медицини) загалом дає змогу вивести  їх на якісно інший рівень функціонування.  
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

       Аналіз  структури національного господарства показує, що вона дуже невдала: у ній  мала частка соціально зорієнтованих  виробництв, велика питома вага галузей  важкої, особливо видобувної промисловості, значна частка галузей ВПК тощо. В сучасних умовах загальної економічної  кризи попит на багато видів послуг зменшився внаслідок невисоких  прибутків населення, але зростає  на окремі види послуг (інформаційні, рекламні, рекреаційні, у тому числі туристичні, охорони здоров’я та інші).

       Економічна  криза в Україні є у великій  мірі кризою структурною. Тому важливою умовою виходу з кризи є структурна перебудова (реструктуризація) народногосподарського  комплексу України. 

       Стан  промислової галузі України, якісні зміни, що супроводжують його нинішній розвиток, є важливим і впливовим  фактором стабілізації роботи народногосподарського  комплексу в цілому.

       Зараз структурна перебудова (реструктуризація) господарства України визнана пріоритетною, бо у спадщину від соціалістичного  господарювання залишилася економіка  із застарілими енерго- і ресурсномісткими технологіями, високою часткою екологічно небезпечних виробництв із низькою їх ефективністю. У процесі реформування промисловості виявилося, що її структура не раціональна: в ній – значна частка важкої промисловості, передусім галузей, які обслуговують військово-промисловий комплекс, і незначна частка галузей, що виробляють товари народного споживання. Це й зумовлює необхідність розвитку галузей легкої і харчової промисловості, які, в свою чергу, зменшать залежність України від імпорту найнеобхіднішої продукції. Для України характерна також висока частка гірничобудівної промисловості у випуску промислової продукції, а звідси – й експорт різноманітної мінеральної сировини (будівельних матеріалів, залізних і марганцевих руд, солі, сірки та ін.). Це призводить до великих втрат, бо сировина реалізується на світовому ринку за низькими цінами. Необхідний розвиток галузей обробної промисловості, підвищення її конкурентноздатності на світовому ринку. Важливе значення має реструктуризація машинобудівного комплексу, оскільки в ньому створювалися засоби виробництва для всього національного комплексу колишньої держави. Необхідна організація нових виробництв, які завершували б технологічні цикли, переорієнтація підприємств на випуск нових видів машин і устаткування, які користуються найбільшим попитом як в Україні, так і за кордоном. Важливу роль у цьому відіграють конверсія підприємств військово-промислового комплексу та вкладання іноземних інвестицій. Важливе значення для економіки України має удосконалення структури паливно-енергетичного комплексу, зменшення енергозатратності галузей промисловості. Розвиток легкої і харчової промисловості в Україні пов’язаний із впровадженням нових форм організації виробництва, створенням мережі малих підприємств, які б випускали продукцію широкого асортименту і могли б швидко переорієнтовуватись на потреби ринку. Маючи достатню кількість трудових ресурсів, потужну сировинну базу, Україна може не тільки вирішити свої внутрішні проблеми щодо забезпечення населення промисловими товарами народного споживання, але й стати важливим експортером цієї продукції на світовий ринок. Вже зараз багато промислових виробів (метал, літаки, ракетоносії, тканини, швейні вироби, продовольчі товари тощо) користуються великим попитом на світовому ринку.

       Особливо  складною для реструктуризації є  саме вугільна промисловість. Закриття нерентабельних шахт може призвести  до масового безробіття у цілих регіонах (Донбас, Придніпров’я) і соціального  вибуху. Тому необхідно впроваджувати  сучасні методи видобутку вугілля, які дозволяють заглиблюватися в  надра до 1800 м, провести реконструкцію  шахт, зберігати соціальну інфраструктуру, що створена навколо шахт, не втрачати кваліфікованих інженерно-технічних  і робітничих кадрів.

       Про ступінь впливу хімічного комплексу  на розвиток української економіки  свідчить той факт, що в міжгалузевій структурі споживання хімічна продукція  становить сьогодні майже четверту частину. Продукція хімічного комплексу  вкрай потрібна суспільству, зокрема  агропромисловому комплексу. Адже важливим завданням хімічної галузі є забезпечення АПК мінеральними добривами. Однак  у галузі існує ще багато проблем, які зумовлені відставанням структурних, технологічних та інноваційних змін. Ще й досі хімічний комплекс є одним  з найбільших споживачів електроенергії та природного газу.

       Агропромисловий комплекс потребує серйозної уваги  і конкретної державної підтримки. Одна з найболючіших проблем –  істотно порушений і без того надто хиткий паритет цін на продукцію, що виробляється в АПК і в промисловості, а також на енергоносії та інші важливі складові.

       Університети, інші вищі навчальні заклади та науково-дослідні установи сьогодні відіграють видатну  роль в економічному, науковому та культурному розвитку суспільства  – тому, що в суспільстві знань, до якого ми прагнемо, відповідають не тільки за створення та збереження фундаментальних знань і освіти, а й за передачу, розповсюдження та застосування. Отож необхідно дотримуватися  рівноваги між „кваліфікаціями” та „якістю”, що має забезпечуватися студентам у навчальному процесі і через участь у науковій роботі, щоб студенти розвивали свою освітню та професійну відповідальність, і водночас свою особистість як вільного та рівного громадянина у демократичному суспільстві. Цінності та етичні норми, які сповідують навчальні заклади, матимуть вирішальний вплив не лише на культурний та політичний розвиток їхніх науковців, студентів і адміністративного персоналу, але й допоможуть сформувати моральні засади суспільства в цілому.    

       Отож, народногосподарський комплекс має  величезне значення для країни, тому його галузі повинні бути прибутковими. Для цього потрібно завойовувати споживача насамперед поєднанням якості продукції і доступних цін  на неї, працювати над підвищенням  конкурентоспроможності вітчизняних  товарів, удосконаленням цінової політики, формуванням кон’юнктури внутрішнього ринку, налагодженням внутрішньо-коопераційних  зв’язків, удосконаленням нормативно-правової бази, вишукуванням інвестицій для  розвитку підприємств, а також боротися за відновлення традиційних ринків збуту української продукції, наполегливо  завойовувати світовий ринок.   

Список  використаної літератури

       1. Борисенко З. Кризи в економіці  і конкуренція // Урядовий кур’єр. –  6 вересня 2005 р., № 167. – с. 6.         

       2. Великий довідник школяра: 5-11 класи.  – Харків: ВД „Школа”, 2004. – с. 877-899.

       3. Вугільна галузь: куди йдуть ін’єкції? // Урядовий кур’єр. – 21 травня 2005 р., № 93. – с. 2.         

       4. Губарев В.К. Географія України: Довідник школяра і студента. – Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2005. – с. 223-271. 

       5. Данилишин Б., Лисецький А. Аграрна політика: час визначатися // Урядовий кур’єр. – 17 травня 2005 р., № 89. – с. 13.         

       6. Довганюк С.С., Кельрих М.Б. Наука та виробництво – основа держави // Урядовий кур’єр. – 2 вересня 2005 р., № 165. – с. 14.

       7. Дубович І. Країнознавчий словник-довідник; - Львів: Ліга-Прес, 2005. – с. 434-438.

       8. Заблоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник. – К.: Академвидав, 2002. – с. 113-185.

       9. Іщук О. Галузь стратегічного  значення // Урядовий кур’єр. –                   15 жовтня 2005 р., № 196. – с. 4.           
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ДЕРЖАВНА  АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ 
 
 
 
 
 

Заочний факультет 
 

Контрольна  робота з 

«Регіональної економіки»

студентки І курсу, групи ОАз-І (11.17)

Авраменко Марини Анатоліївни

Варіант № 1 
 
 
 
 
 
 

Домашня адреса

04086, Київ

Вул. О.Теліги 39А, кв. 136

Авраменко Марина Анатоліївна 
 
 
 
 
 

Київ - 2011