Соціально-економічний розвиток Ірану

     ЗМІСТ 

 

 

     ВСТУП 

     У соціально-економічному плані Південно-Західна Азія є слаборозвиненою частиною земної кулі. Її частка в населенні світу становить 3,9%, а у світовому ВНП – 2,7%.

     Південно-Західна  Азія охоплює Передньоазіатські  нагір'я, Сирійсько-Палестинські гори, Аравійський півострів і Месопотамію. Тут розташовано 16 незалежних держав. Разом із сусідніми країнами Африки Південно-Західну Азію називають Близьким і Середнім Сходом чи просто «Перехрестям». Тут, на стику Європи, Азії і Африки розпочалась історія людства, виникло зрошуване землеробство, утворилися перші держави, винайдено алфавіт, зародилися релігії іудаїзму, християнства та ісламу. Близький Схід завжди був бажаним здобутком для іноземних завойовників і об'єктом боротьби великих держав. Після розпаду СРСР найбільший вплив на країни Близького Сходу мають США. Це дуже неспокійний у політичному та релігійному відношенні регіон і найбільший у світі імпортер зброї [2].

     Сучасне значення Південно-Західної Азії в  світі визначається не тільки її стратегічним положенням, а й величезними покладами  нафти в цьому районі.

     Актуальність. Найбільші та найпотужніші держави світу намагаються "готувати свої страви" на цій "політичній кухні", ще більше ускладнюючи та загострюючи ситуацію. Нині ключовою країною регіону, регіональним лідером усе більше стає Іран.

     Об’єкт  дослідження – народногосподарський комплекс Ірану.

     Предмет дослідження – вплив природних та соціально-економічних чинників на формування та розвиток господарства країни.

     Завдання:

1. Дати характеристику природних та соціально-економічних чинників формування та розвитку господарського комплексу країни.
2. Проаналізувати та прослідкувати вплив охарактеризованих чинників на основні галузі економіки Ірану.
1. ПРИРОДНІ ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ ІРАНУ

 
     

1.  Географічне положення

 

     Держава Іран розміщена в північній і  східній частинах регіону (ДОДАТОК А). На північному заході межує з Вірменією та Азербайджаном, на півночі та північному сході − з Туркменістаном. Східний кордон відділяє Іран від Афганістану та Пакистану. На заході межує з Туреччиною та Іраком. На півдні має широкий вихід до Перської затоки та Аравійського моря. Північний кордон частково пролягає узбережжям Каспійського моря, де Іран має свій акваторіальний сектор. У цілому географічне положення країни має як позитивні, так і негативні аспекти. Вихід до багатих на нафту Перської затоки та Каспійського моря дуже сприятливий для Ірану. Нестабільні ж кризові сусіди не сприяють налагодженню взаємовигідного співробітництва [1]. 

     

2. Природні  умови

 

     Іран  − переважно гірська країна. Більшу її частину займає Іранське нагір'я з середньою висотою 1200 м над рівнем моря. На узбережжі Каспійського моря здіймається хребет Ельбурс з найвищою точкою Ірану (г. Демавенд − 5670 м.). Південний захід країни займають гори Загрос. Іран страждає від частих руйнівних землетрусів.

     Більшість території Ірану знаходиться  в зоні сухих субтропіків. Улітку середні температури піднімаються до +27 °С, +29 °С, взимку -1-2 °С, +4 °С. Річна кількість опадів незначна і не перевищує 250 мм. На півдні, де територія країни омивається Індійським океаном, клімат тропічний, жаркий і вологий. У липні середні температури - близько +32 °С, взимку - до +19 °С. На північних схилах Ельбурсу завдяки близькості Каспійського моря випадає до 2000 мм опадів на рік.

     В Ірані немає великих річок. Посушливий клімат сприяє тому, що багато з них  улітку взагалі пересихають. Тому забезпечення людей і господарства прісною  водою − одна з найбільших проблема країни.

     Рослинний і тваринний світ здебільшого  доволі бідний. Найбільшою мірою це стосується великих соляних пустель, яких тут декілька [4]. 

     

3. Природні  ресурси

 

     Іран  володіє багатими мінеральними ресурсами (ДОДАТОК Б). Надра Ірану багаті на нафту, природний газ, вугілля, відомі також родовища руд заліза, хрому, міді, свинцю, цинку, золота, марганцю, сірки, гіпсу, кам. солі, бариту, целестину, флюориту, бірюзи, нерудних буд. матеріалів (табл. 1.3.1.).

     Табл. 1.3.1.

     Основні корисні копалини Ірану станом на 2009-2010 рр. [6]

 

     Іран  займає 4-е місце в світі за доведеними запасами нафти (2010). Іран займає 2-е місце в світі за доведеними запасами природного газу − 22.4 трлн. куб.м (15% світових, 2009). Переважна частина доведених запасів газу припадає на вільний газ; запаси попутного газу приблизно 3.4 трлн м³. Загальні запаси вуглеводнів в Ірані на 2010 р. становлять 264 млрд бар. нафтового еквівалента, вартість яких перевищує 2890 млрд дол. Протягом 2005-2010 рр. розвідані родовища вуглеводнів із загальним обсягом запасів в 9500 млн бар. Розвідку нових родовищ веде Національна нафтова компанія Ірану і ряд зарубіжних нафтових компаній.

     На  території Ірану відомо близько 100 родовищ кам'яного коксівного та енергетичного вугілля (прогнозні запаси бл. 40 млрд т), які зосереджені в Тебеському (Керманському) і Ельбурському вугільних басейнах.

     Іран має близько 40 родовищ залізняку (загальні запаси бл. 10 млрд т. руди, вміст Fe 36-60%): найбільші родовища − в районах Бафк (Бафк-Сагендський залізорудний район) і Сирджан.

     Запаси  хромових руд − близько 30 млн т. (вміст к.к. - 48%). Найважливіші родовища розташовані в районах Мінаб і Себзевар.

     За  даними Міністерства промисловості  і корисних копалин Ірану у 2005-2008 на сході країни відкрито 14 нових родовищ міді і хрому. Промислова експлуатація першого родовища міді в провінції Сістан і Белуджистан в околицях міста Захедан почнеться у 2003 році. В околицях Іраншахру розташоване найбільше в Ірані родовище хрому. Схід країни (провінції Сістан і Белуджистан, Хорасан і Керман) має в своєму розпорядженні значний потенціал родовищ корисних копалин.

     Запаси  руд золота − 3 млн т. (вміст к.к. 8 г/т). Одне з найбільших родовищ руд золота − Муте (р-н Сенендедж) приурочене до метаморфічних утворень докембрію. Золото тонкодисперсне, асоціює з піритом, вкраплене в кварц.

     В Ірані знаходяться родовища кращої в світі блакитної бірюзи.

     Надра Ірану багаті кам’яною сіллю, баритом, гіпсом, сіркою, мармуром, вулканічним туфом. Найважливіші родовища нерудної сировини для чорної металургії − вогнетривкі глини, вапняки, доломіт, флюорит, кварцити [6]. 

     

2. ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ  ЧИННИКІВ

 

     Однією  з найбільших проблем Ірану є  та, що в країні лише трохи більше половини населення письменні. Це дуже обмежує соціально-економічний прогрес  країни. Низький доступ населення  до питної води. Високою є смертність дітей до 1 року.

     Іран  − багатонаціональна держава. Перси складають більшість населення країни. Понад 70% населення належать до іранських народів − представників іранської групи. У країні проживають, за різними даними від 25 тис. до 65 тис. таджиків. Більшість населення крім офіційної мови (перської) володіє ще хоча б однією з іранських мов. Перси становлять 50% населення, азербайджанці і близькі їм тюркомовні народності − 25%, курди − 7%, араби − 3%; талиші, гілянці, мазендаранці, лури і бахтіяри − 10%, белуджі та туркмени − по 2%. Крім того, присутні національні меншини (1%) вірмен, черкесів, ассірійців і грузинів [5].

     Політичні, промислові, сільськогосподарські і  соціальні аспекти країни цілком реорганізовані. Засудження Іраку як агресора відкрило шлях Ірану на міжнародну арену. У 1989 р. почалося виконання першого  п'ятирічного плану економічного, соціального  і культурного розвитку Ісламської Республіки Іран, яке успішно завершилося  в 1993 році. Внаслідок виконання другого  п'ятирічного плану досягнуто значне збільшення виробництва сировини, продукції  легкої промисловості, експорту індустріальних товарів і ремісничих виробів, продукції  важкої промисловості. Іран збільшив продаж промислових товарів в Азії, Африці і на інших міжнародних ринках. Незважаючи на те, що населення країни зросло за останні 15 років майже  в два рази, Іран постійно експортує  велику кількість сільськогосподарської  продукції, у той час як імпорт деяких товарів першої необхідності постійно зменшується.

     Спад, викликаний нав'язаною ірано-іракською  війною, подвоїв зусилля народу в  досягненні значних успіхів у  важкій індустрії, машинобудуванні, металургії і хімічній промисловості. Більшість  державних заводів були продані  приватним акціонерам. Таким чином, з'явився динамізм в системі вільного підприємництва в країні. Допомога виявлялася в формі податкових послаблень і навіть повного звільнення від них, виплати кредитів, субсидій і високих імпортних тарифів на конкурентні іноземні товари.