Розміщення продуктивних сил України

Методом є спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення  конкретного завдання, методикою  – сукупність методів практичного  чи теоретичного пізнання дійсності, тому свідоме застосування  
наукою обґрунтованих методів у складі методології є важливою умовою отримання нових знань про досліджуваний об'єкт.  
Економічні методи обґрунтування розміщення продуктивних сил. Вибір методів економічного аналізу залежить від рівня організації і характеру функціонування господарської системи та  
цілей її дослідження. Завдання аналізу завжди пов’ язане з оцінкою стану економічної системи, вия вленням причин  
певного явища та пошуком методів, засобів і ресурсів для поліпшення соціально-економічної ситуації. Для визначення стану або встановлення діагнозу територіальної економічної системи використовують кілька економічних методів.

Системний аналіз 
З допомогою системного аналізу можна порівнювати альтернативні варіанти розв’язання проблем удосконалення розміщення продуктивних сил та вибирати для практичного використання кращі з боку інтересів регіону. Застосування принципів системного аналізу дає змогу розглядати кожну економічну проблему як особливу систему у взаємодії з іншими. Сисемний аналіз робить можливим раціональне використання різноманітної інформації, дає змогу чітко визначити кожну проблему, виявити мету та вибрати ефективні методи розв’язання. Наукова розробка економіко-математичних методів роширила застосування системного аналізу розміщення продуктивних сил, придала цілеспрямованого характеру економічним розрахункам. 
Балансовий метод 
Балансовий метод є найпоширенішим у плануванні, зокрема у передпланових дослідженнях. Використовується система матеріальних, фінансових балансів, балансів трудових ресурсів, грошових доходів, видатків населення, територіальних балансів потужностей будівельних організацій , баланси місцевих будівельних організацій, виробів металообробної промисловості міжгалузевого використання. Баланси є звітні та планові. Науково-дослідні інститути проводять спеціальні дослідження з удосконалення регіональної системи балансів (розробка звітних міжгалузевих балансів виробництва, розподілу та споживання продукції в областях та економічних районах.). 
Техніко-економічні розрахунки 
Техніко-економічні розрахунки застосовуються на проектній стадії обгрунтування розміщення продуктивних сил (підприємств та територального розвитку виробництва). Порівняльну ефективність альтернативних варіантів розміщення виробництв визначають на основі розрахунку поточних (собівартості) та порівняння одноразових (капітальних) витрат. Обов’язково враховують показники матеріало-, енерго-, фондо-, трудо-, водомісткості та транспортабельності продукції . 
Економіко-статистичні та економіко-математичні методи 
З економіко-статистичних методів найбільш поширеними є обчислення індексів та середніх величин, кореляційний - регресійний аналіз, групування, графоаналітичний метод. Сутність економіко-математичних методів полягає у формалізованому описі економічних явищ та процесів у вигляді системи математичних рівнянь.Найбільш поширені з економіко-математичних моделей балансова та оптимізаційна. 
Картографічний метод 
До традиційних методів аналізу розміщення продуктивних сил відносяться порівняльний спосіб вивчення економічних та економіко-географічних явищ та процесів. Особливо широко застосовується у прикладних розробках картографічний метод, запозичений з економічної географії. При моделюванні перспективного розміщення виробництва застосовують нормативний метод. 
Балансові та оптимізаційні моделі 
Балансова модель має вигляд системи шахових таблиць (баланси витрат та випуску продукції, капітальних вкладень, трудових витрат, природних ресурсів). Баланси на практиці є міжгалузеві, міжрайонні з виробництва та розподілу продукції. 
Оптимізаційна модель - це вища форма техніко-економічних розрахунків з призначення вибору оптимального варіанта розміщення підприємств, галузей, територіально-виробничих комплексів. Умови задачі та розв’язок подаються у табличній (матричній) або графічній (мережній) формі. 
 
 

Розміщення продуктивних сил України - Качан:3.7. Придніпровський  економічний район

Площа — 59,1 тис. км2. 
Населення — 5929,8 тис. чол. 
Склад — Дніпропетровська і Запорізька області. 
Придніпров'я (див. картосхему на с 269) займає друге місце в країні (після Донбасу) за обсягом виробництва промислової продукції і є одним з найбільших індустріальних районів України. Водночас високого рівня розвитку тут досягло сільське господарство, яке чималу частку своєї продукції продає іншим районам. 
 
Провідною галуззю індустріального виробництва Придніпровського району є машинобудування і металообробка (45 % промислово-виробничого персоналу і 28 % товарної продукції). Відповідні показники для Запорізької області становлять 60 і 40 %. Чорна металургія — на другому місці у його промисловому виробництві: 25 % за чисельністю промислово-виробничого персоналу (Дніпропетровська обл. — 32 %) і 38,5 % за вартістю товарної продукції всієї промисловості (Дніпропетровська обл. — 45,5 %). У районі концентрується більше ніж половина всього загальноукраїнського випуску продукції галузі і приблизно стільки зайнятих робітників. Далі йде легка (7 %), харчова (5 %), хімічна і нафтохімічна (4 %) промисловість. 
Придніпров'я відіграє важливу роль у сільськогосподарському виробництві України: концентруючи майже 7 % населення України, район виробляє 10 % валової продукції сільського господарства країни. 
Придніпровський економічний район розташований у південно-східній частині України. Межує на півночі з Північно-Східним, на сході — з Донецьким, на півдні — з Причорноморським, на заході — з Центральноукраїнським економічними районами. Південь Запорізької області омивається водами Азовського моря. 
Вигідне географічне положення, значні поклади корисних копалин, розташування у степовій фізико-географічній зоні, сприятливі грунтово-кліматичні умови, густа транспортна мережа, приморське положення сприяють розвитку господарського комплексу району. 
Природні умови і ресурси. Основна частина території району розташована на Придніпровській низовині. Поверхня Дніпропетровської області — хвиляста рівнина 100—200 м заввишки, дуже розчленована глибокими долинами річок, балками і ярами, Запорізької — слаборозчленована рівнина із західним схилом до долини Дніпра та Азовського моря. Вздовж узбережжя простягаються довгі, вузькі піщані коси, намиті морем. Щодо геоструктури, то територія району знаходиться у межах двох регіонів: Українського щита і Причорноморської западини. 
Клімат помірно-континентальний з жарким посушливим літом та малосніжною зимою. В Дніпропетровській області часто бувають відлиги. Середня температура січня від —6 °С на півночі до — 4 °С на півдні, липня — відповідно 22 °С і 23 °С. Період з температурою 10 °С становить 174 дні. Опадів у середньому 430 мм, переважна їх більшість випадає у весняно-літній період. 
У Запорізькій області серед зональних типів ґрунтів переважають чорноземи (75 % площі області): на півночі — чорноземи звичайні, на півдні — південні та південні солонцюваті, майже повністю розорані. На півдні та у південно-західній частині області — темно-каштанові й каштанові ґрунти (10 % площі області), переважно солонцюваті. У заплавах річок, на берегах лиманів та піщаних косах поширені солончакові ґрунти. 
У Дніпропетровській області переважають звичайні та південні чорноземи (48 % площі області). Є також лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, дернові, піщані та інші ґрунти. Вздовж лісового берега Дніпра та в басейні р. Вовча — задерновані і розбиті піски. Еродованість земель 41,2 % (3—5 % у басейні річки Базавлук, 70— 80 % на Дніпровсько-Сурському межиріччі). Дніпропетровська область розташована у межах Причорноморської (Понтичної) степової геоботанічної провінції. 
Придніпров'я має великі родовища корисних копалин. У надрах Дніпропетровської області є величезні запаси залізної і марганцевої руд, кам'яного та бурого вугілля, нафти, природного газу, рідкісних і кольорових металів, різноманітних будівельних матеріалів. 
Потужним пластом уздовж річки Інгулець понад 100 км залягають залізні руди Криворізького басейну. їх запаси становлять понад 12 млрд. т. Крім Криворізького, в області є й інші перспективні родовища руд, такі як Оріхово-Павлоградська та Чортоницька магнітні аномалії, Жовтянське родовище у П'ятихатському районі. Є родовища титану, рутилоільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. На їх основі працює Верхньодніпровський гірничопромисловий комбінат. 
Надра області містять майже 8,6 млрд. т кам'яного вугілля, яке залягає в родовищах Західного Донбасу. Поклади бурого вугілля виявлені в П'ятихатському, Верхньодніпровському, Криворізькому і Синельниківському районах, нафта та природний газ — у Царичанському і Новомосковському. 
У Широківському районі знайдено боксити. Є в області каоліни (Просянське родовище), вогнетривкі глини, вапняки (Криворіжжя) і поклади граніту — Бородаївське, Нікопольське, Кудашівське родовища. 
Запорізька область також багата на поклади рудних корисних копалин, зокрема руд заліза (Білозерський залізорудний район) і марганцю (Великотокмацький марганцеворудний район). Промислове значення мають будівельні матеріали (граніти, каоліни, глини, вапняки тощо). З паливно-енергетичних ресурсів є буре вугілля, природний газ, а також мінеральні води і лікувальні грязі. 
Ґрунтові й агрокліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а багаті родовища корисних копалин, гідрографічна мережа — розвитку різноманітних галузей промисловості. 
Населення Придніпров'я в основному — українці. Національна структура населення району формувалася історично: тут у радянський час дуже швидко зростала кількість російського населення, особливо з 30-х років; цей процес триває й досі. Та незважаючи на це, повсюдно переважають українці. В Дніпропетровській області вони становлять 2770 тис. чол. (73,4 % усього населення), Запорізькій — 1308 тис. чол. (63,1 %). 
За чисельністю росіяни займають тут друге місце — в Дніпропетровській області їх 936 тис. (24,2 %), Запорізькій — 664 тис. (32 %). Росіяни переважно оселялися в містах. Живуть також євреї (в Дніпропетровській обл. — 50 тис, 1,3 %), Запорізькій — 14 тис, 0,7 %), білоруси (в Дніпропетровській обл. — 49 тис, 1,3 %; Запорізькій — 18 тис, 0,9 %); болгари (в Запорізькій — 35 тис. чол., 1,7 %). 
Пересічна густота населення — 120 чол./км2. Найгустіше заселені райони вздовж Дніпра і Криворізького басейну. Міське населення в Дніпропетровській області становить 84 %, Запорізькій — 76 %. Густота населення 122,8 чол./км2 у Дніпропетровській області, а в Запорізькій — лише 77,5 чол./км2. 
У Запорізькій області переважає локальна система розселення. Зростання міст і розвиток у них промислового виробництва призвели до швидкого відпливу трудових ресурсів з сільської місцевості, а також зумовили інтенсивні внутрішньообласні міграції. У промисловості зайнято 31,7 % працездатного населення, зростає частка зайнятих у невиробничій сфері. 
Для Дніпропетровської області характерний високий рівень урбанізації. Значна частина населення (76 %) проживає в містах з населенням понад 100 тис. чол. Маятникові трудові поїздки населення спостерігаються в Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Нікополі, Павлограді. До міської системи поселень належать великі промислові центри (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Верхньодніпровськ, Кривий Ріг, Марганець, Нікополь, Павлоград, Орджонікідзе), промислово-транспортні і транспортно-промислові (Синельникове, Апостолове, Верхівцеве, П'ятихатки) та невеликі міста у густонаселених сільськогосподарських районах, що виконують функції адміністративних, промислових і культурних центрів. Частка трудових ресурсів, зайнятих у промисловості, становить 36,9 %. 
Найбільшою проблемою Придніпров'я є надто повільні темпи зростання населення не тільки через зниження природного приросту, а й у зв'язку з інтенсивним відпливом людей молодого віку в Росію та інші області України, що спричинює деформацію вікової структури усіх працездатних. Низький рівень ефективності використання робочої сили в галузях народного господарства зумовлює потребу розробки практичних заходів щодо раціонального використання трудових ресурсів Придніпров'я. Розв'язувати цю проблему слід підвищенням продуктивності праці на основі досягнень науково-технічного прогресу. 
Промисловість. Промисловий комплекс Придніпров'я поєднує важку індустрію і харчову промисловість. Провідними галузями важкої промисловості, які визначають спеціалізацію Придніпров'я у міжрайонному поділі праці, є залізорудна, марганцеворудна, чорна металургія, машинобудівна, хімічна. Міжрайонне значення має також харчова і легка промисловість, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів. 
Гірничодобувна промисловість представлена залізорудною, марганцеворудною та кам'яновугільною галузями, видобутком різноманітних будівельних матеріалів. 
„Залізорудна промисловість зосереджена в основному в Криворізькому залізорудному басейні, який за видобутком залізної руди займає провідне місце серед залізорудних басейнів світу. Тут збудовано ряд потужних шахт ("Гігант", ім. Кірова, ім. Орджонікідзе), гірничозбагачувальні комбінати (Новокриворізький, Центральний, Північний). 
На криворізькій залізній руді працює вся чорна металургія Донбасу, Придніпров'я, Криворіжжя, частково Приазов'я. Крім того, значну кількість криворізької руди експортують до Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі. 
Завершено будівництво Дніпровського і другої черги Північного та Інгулецького гірничо збагачувальних комбінатів, розширено Верхньодніпровський гірничометалургійний комбінат. Видобуток залізної руди збільшено відкритою розробкою залізистих кварцитів з подальшим збагаченням їх. Разом з тим у шахтах з підземним способом видобування впроваджується повна механізація всіх виробничих процесів. 
Другою важливою галуззю гірничодобувної промисловості Придніпров'я є марганцеворудна, яка зосереджена в районі міст Нікополя і Марганця. Як і в залізорудній промисловості, у цій галузі руду видобувають шахтовим і відкритим способами. Марганцева руда використовується в доменному виробництві Півдня для виплавляння феромарганцю, значна її кількість вивозиться за кордон. 
Велику увагу слід приділяти подальшому розвитку кам'яновугільної промисловості Придніпров'я. В Дніпропетровській області працюють шість шахт потужністю, тис. т: 1800 (одна), 1200 (чотири), 800 (одна) і розпочато будівництво ще двох шахт. 
Видобуваються боксити (південь Дніпропетровської обл.), каолін (Запорізька обл.). 
Енергетика району ґрунтується на використанні місцевих гідро-енергетичних ресурсів, привізного донецького вугілля, шебелинського газу і місцевого бурого вугілля. Електростанції Придніпров'я належать до Південної енергосистеми. 
Побудова Дніпрогесу (потужністю 650 тис. кВт) свого часу розв'язала дуже важливі народногосподарські проблеми Придніпров'я; створена енергетична база для важкої промисловості, забезпечені умови для електрифікації сільського господарства, відкрито наскрізне судноплавство Дніпром. У 1959 р. споруджено Кременчуцьку ГЕС потужністю 625 тис. кВт), у 1963 р. почала діяти ще одна гідроелектростанція — Дніпродзержинська (потужністю 325 тис. кВт). Найбільшими теплоелектростанціями є Придніпровська, Дніпродзержинська і Криворізька ДРЕС. 
Велику роль в енергетичному балансі Придніпров'я починають відігравати природний та коксівний газ. Природний газ одержують з родовищ Східноукраїнської нафтогазоносної області, яка знаходиться за межами району. Так, від Шебелинського родовища (Харківська обл.) прокладено газопровід до Дніпропетровська, Дніпродзержинска, Нікополя, Запоріжжя, Кривого Рогу. 
Металургія — провідна галузь промислового комплексу Придніпров'я, яка історично склалася тут на основі винятково сприятливих природних умов: великих покладів залізних і марганцевих руд, близькості Донецького вугільного басейну з великими покладами коксівного вугілля. Металургія повного циклу представлена тут заводами ім. Г. І. Петровського та ім. Комінтерну (у Дніпропетровську), "Криворіжсталь" (у Кривому Розі), ім. Дзержинського (у Дніпродзержинську), "Запоріжсталь" ім. Орджонікідзе (у Запоріжжі). Ці заводи були модернізовані, внаслідок чого їх потужності значно зросли. Так, на Криворізькому металургійному заводі збудовано найпотужнішу в Європі доменну піч об'ємом 2700 м3 і споруджено новий мартенівський цех з сучасними печами. 
Крім заводів повного циклу, в районі працюють і переробні металургійні заводи: в Дніпропетровську — завод ім. К. Лібкнехта (виробництво труб і коліс для залізничних вагонів) та трубопрокатний завод, Нікополі (трубопрокатний), Новомосковську (виробництво жерсті), Запоріжжі "Дніпроспецсталь" ім. Кульміна (виробництво різних марок електросталі). Запоріжжя стало центром такої нової галузі перспективної металургії, як порошкова. До комплексу підприємств чорної металургії Придніпров'я належать також заводи феросплавів у Запоріжжі і Нікополі. 
У Криворізькому залізорудному басейні дуже гострою є проблема постачання підприємств чорної металургії технічною водою, яка була розв'язана в результаті будівництва 55-кілометрового каналу від Каховського водосховища руслами річок Базавлук і Кам'янка до території заводу "Криворіжсталь", де він закінчується великим водосховищем. Канал не лише розв'язує проблему водопостачання, а й забезпечує можливість зрошення. 
Кольорова металургія має алюмінієвий завод ім. Кірова в Запоріжжі. Завод працює на привізних бокситах і нефелінах та дешевій електроенергії Дніпрогесу. В недалекому майбутньому завод працюватиме на місцевих бокситах Високопільського родовища Дніпропетровської області, розташованого за 250 км від Запоріжжя. 
Значна частка в структурі промисловості — машинобудування і металообробка. Машинобудівні підприємства Придніпров'я спеціалізуються на виробництві металургійного та гірничого устаткування, металоконструкції! (у Дніпропетровську, Кривому Розі, Марганці, Запоріжжі), верстатобудуванні (у Дніпропетровську, Нікополі, Мелітополі), транспортному машинобудуванні (у Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Запоріжжі), виробництві сільськогопосподарських машин (у Дніпропетровську, Павлограді, Нікополі, Запоріжжі, Бердянську), підйомно-транспортних машин (у Нікополі, Верхньодніпровську, Бердянську). Розвинені також електротехнічне машинобудування, виробництво радіоапаратури, устаткування та машин для легкої і харчової промисловості, у Запоріжжі є підприємства інструментальної та абразивної промисловості. 
Найбільшими машинобудівними центрами Придніпров'я є .Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь. У Дніпропетровську споруджено один з найбільших у країні заводів,, що виробляє металеві конструкції для залізничних мостів і доменних печей, завод металургійного устаткування, завод важких пресів. Далеко за межами Придніпров'я відома продукція Криворізького заводу гірничого устаткування. Дніпродзержинський завод поставляє залізничному транспорту вагони і платформи, а Нікопольський машинобудівний — підйомні крани, різні сільськогосподарські машини. Одним з найбільших заводів сільськогосподарського машинобудування є завод, який випускає велику кількість тракторних сівалок десятків найменувань. 
Тут набула широкого розвитку коксохімічна та азотно-тукова промисловість. Найбільші центри коксоксохімії — Дніпродзержинськ (завод ім. Орджонікідзе і Баглійський), Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя. На коксохімічних заводах, крім основної продукції — коксу, виготовляють бензол, мінеральні добрива тощо. В Дніпродзержинську працює великий азотнотуковий комбінат, який переробляє напівпродукти коксохімічних підприємств. У Дніпропетровську розвинено виробництво лаків і фарб. 
Надалі хімічна промисловість Придніпров'я спеціалізуватиметься на виробництві пластмас і смол, мінеральних добрив, автошин та лакофарбової продукції. В Дніпропетровську вже кілька років працює найбільший у Європі шинний завод, у Кривому Розі — завод сурикових фарб, на деяких хімічних заводах освоюється виробництво етилбензолу, фурфуролу, необхідних для виробництва пластмас і синтетичного каучуку. 
У промисловому комплексі Придніпров'я важливе місце посідає виробництво будівельних матеріалів (4,7 % валової продукції всієї промисловості). Територія Придніпров'я багата на поклади різноманітної будівельної сировини — пісків, глин, гранітів, каолінів. Крім того, для виготовлення залізобетону, шлакоблоків, цементу використовуються відходи металургійного виробництва. Найбільші центри виробництва будівельних матеріалів — Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь, Павлоград. Велика програма промислового та житлового будівництва потребує швидкого розвитку виробництва будівельних матеріалів. У перспективі в Придніпров'ї швидко зростатиме виробництво будівельних матеріалів, прогресивних будівельних конструкцій та деталей, що сприятиме індустріалізації будівництва. 
Досить розвинена в цьому районі деревообробна промисловість, яка працює на сплавному лісі, що надходить Дніпром з північних районів України та Білорусі. її центри — Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Верхньодніпровськ. 
Харчова промисловість за вартістю виробленої продукції посідає третє місце після машинобудування і металургії. На неї припадає 18 % валової продукції промисловості Придніпров'я. Працюють численні підприємства різноманітних галузей харчової промисловості (переважно на місцевій сировині). Найбільш розвиненими є борошномельно-круп'яна й олійна промисловість. Значну кількість продукції дають цукрова, маслоробна, м'ясна, кондитерська та деякі інші. 
Підприємства харчової промисловості розташовані в Запоріжжі, Мелітополі, Бердянську, Дніпропетровську та в багатьох містах. Вони виробляють цукор-пісок, м'ясні й молочні продукти, рослинне і тваринне масло, борошно, крупу, кондитерські і лікеро-горілчані вироби тощо. Збудовано найбільший у Європі Верхньодніпровський крохмалепатоковий комбінат, м'ясокомбінати у Токмаку, Бердянську, Пологах та ряд інших підприємств. Споруджено м'ясокомбінат і рибний завод у Нікополі. 
Легка промисловість розвинена менше. Вона представлена підприємствами .швейної промисловості (у Запоріжжі, Мелітополі, Токмаку, Оріхові), шкіряно-взуттєвої (у Дніпропетровську, Запоріжжі, Гуляйполі, Бердянську), меблевої (у Хирівці). В Запоріжжі збудована кокономотальна фабрика. Легка промисловість району не задовольняє потреб населення в цілому ряді товарів широкого вжитку. її розвиток є одним з важливих завдань комплексного розвитку господарства Придніпров'я збільшенням виробничих потужностей діючих підприємств і будівництва багатьох нових, зокрема, трикотажної фабрики в Дніпропетровську, меблевої — у Кривому Розі, взуттєвої — у Василівці (Запорізька обл.). 
Придніпров'я має сприятливі перспективи розвитку. Основою його господарського комплексу в майбутньому залишиться гірничорудна, металургійна, машинобудівна, хімічна промисловість. Поряд з цим необхідно розвивати різноманітні галузі легкої та харчової промисловості, що дасть можливість більш раціонально використовувати природні багатства і трудові ресурси району. 
Сільське господарство. Придніпров'я нині займає значне місце в сільськогосподарському виробництві України: на нього припадає понад 20 % виробництва пшениці, майже 25 % — кукурудзи, 35 — соняшнику, 14 — овочів, 14 — м'яса, 15 — молока, понад 20 % виробництва вовни. 
Рослинництво є провідною галуззю сільськогосподарського виробництва Придніпров'я. Воно дає понад половину валової продукції сільського господарства, забезпечуючи розвиток тваринництва. 
Як і в інших лісостепових та степових районах України, використання землі в сільськогосподарському виробництві Придніпров'я дуже інтенсивне. Під посівами сільськогосподарських культур зайнято 3,61 млн. га. Розораність території досягає 70 %. Нині понад 47 % посівної площі припадає на зернові культури, в тому числі майже 30 % на озиму пшеницю. Висока частка соняшника і кормових культур. 
Озима пшениця в умовах Придніпров'я дає добрі стійкі врожаї. Значні площі відведено під посіви кукурудзи на зерно, яка тут дає врожаї до 40—50 ц/га. Посіви пшениці і кукурудзи розміщені досить рівномірно на всій території Придніпров'я. 
Третє місце серед зернових займає ярий ячмінь. Вирощують також просо, яке забезпечує добрі врожаї, та гречку. Різко зменшилися площі під вівсом, житом (його висівають лише на півночі Придніпров'я) і ярою пшеницею. 
Зросли посіви технічних культур, серед яких основне значення мають соняшник (у Дніпропетровській, Запорізькій обл.) та цукрові буряки (у Дніпропетровській обл.). Поширені посіви коноплі, льону-кудряшу, рицини (понад 50 % посівної площі в Україні). Певного розвитку набуло вирощування овочевих культур і картоплі. Однак виробництво їх ще не задовольняє потреб населення району. Передбачається значно збільшити виробництво овочів завдяки штучному зрошуванню значних площ. Посіви баштанних культур найбільш поширені на півдні району_(у Дніпропетровській і Запорізькій обл.), добре розвинені тут садівництво і виноградарство. В перспективі передбачається розширити площі під садами та виноградниками. 
Значна частина посівної площі відводиться під кормові культури. Збільшення продуктивності польового кормовиробництва дасть можливість створити достатню кормову базу для розвитку продуктивного тваринництва. 
У структурі тваринництва за поголів'ям та валовою продукцією перше місце посідає велика рогата худоба (понад 3,1 млн. голів, з них корів — 1,2 млн. голів), далі — свинарство (2,5 млн. голів), вівчарство (1,5 млн. голів). Крім того, розвинені кролівництво, птахівництво, рибництво, шовківництво. 
Перспективи розвитку сільського господарства Придніпров'я досить сприятливі. Впровадження передових агротехнічних методів, підвищення рівня механізації основних виробничих процесів, ^поліпшення структури посівних площ та зрошування допоможуть підвищити продуктивність рослинництва. Зміцнення кормової бази при значному зростанні поголів'я великої рогатої худоби, свиней, овець і підвищення його продуктивності забезпечать зростання виробництва тваринницької продукції. 
Транспортна система. У Придніпров'ї розвинені такі види транспорту: залізничний, водний, автомобільний, авіаційний, трубопровідний. Через Придніпров'я проходять шляхи, що з'єднують Криворізький басейн з Донбасом і центральними районами європейської частини СНД з портами Чорного та Азовського морів. 
Провідну роль у транспортній системі Придніпров'я відіграє залізничний транспорт. Через цей район проходять Московсько-Кримська (Москва — Харків — Запоріжжя — Мелітополь — Крим), Криворізько-Донецька (Кривий Ріг — Запоріжжя — Волноваха) магістралі, які зв'язують район з іншими регіонами країни. Найбільш напружені ділянки залізниць електрифіковані (ділянки Довгинцеве — Нікополь — Запоріжжя, П'ятихатки — Нижньодніпровськ — Вузол — Чаплине — Ясинувата та деякі інші). Найбільші залізничні вузли району: Долинський, Нижньодніпровський, Апостолове, П'ятихатки, Синельникове, Запоріжжя, Знам'янка, Помічна. 
У розвитку водного транспорту велика роль Дніпра, особливо після спорудження Дніпрогесу, Після завершення будівництва каскаду гідроелектростанцій значення Дніпра зросло ще більше. Найважливішими річковими портами на Дніпрі є Запоріжжя (великий перевалочний пункт у залізнично-водному сполученні ряду районів країни з Придніпров'ям і Донбасом) і пристані — Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Нікополь. Передбачається будівництво портів на Дніпродзержинському водосховищі, важливим портом стане Верхньодніпровськ. 
Значну роль в економічних зв'язках відіграє морський транспорт. На узбережжі Азовського моря (у Запорізькій обл.) розташований великий морський порт Бердянськ, який посідає значне місце в загальному вантажообороті країни; особливо зросло його значення після спорудження Волго-Донського судноплавного каналу. Від порту Бердянська курсують судна в напрямі Маріуполя, Таганрогу, Ростова-на-Дону та міст Кримсько-Кавказького узбережжя. 
Невпинно зростає значення автомобільного транспорту у внутрішньорайонних і міжрайонних перевезеннях. Придніпров'я має розвинену мережу нерейкових шляхів. Довжина шляхів з твердим покриттям становить 6,1 тис. км. Серед них виділяються дуже важливі автомагістралі Москва — Сімферополь, Запоріжжя — Новомосковськ та ін. 
Авіатранспорт зв'язує найбільші міста Придніпров'я (Запоріжжя, Дніпропетровськ, Нікополь, Кривий Ріг та ін.) з багатьма центрами країни. 
Госпорадський комплекс, створений у Придніпров'ї, визначає t характер його міжрайонних зв'язків. В основному вивозяться продукція гірничорудної, металургійної промисловості, машини, будівельні матеріали, а також сільськогосподарська продукція, вугілля, нафтопродукти, боксити, ліс, текстиль та інші види продукції. 
Придніпров'я є одним з найважливіших експортерів промислової продукції до країн Європи, Азії та Африки. Експортують залізну і марганцеву руди, прокат, металургійне устаткування тощо. Структура ввезення і вивезення свідчить про значний рівень розвитку продуктивних сил і є наслідком спеціалізації господарства Придніпров'я в Україні. 
На території Дніпропетровської області сформувались три промислових вузли. На Дніпропетровський вузол припадає ЗО % промислової продукції області, його основу становлять чорна металургія, машинобудування і хімічна промисловість, а також легка, меблева галузі та виробництво будівельних матеріалів. Криворізький вузол спеціалізується на залізорудній промисловості та гірничорудному машинобудуванні у поєднанні з легкою і харчовою промисловістю; Дніпродзержинський — на металургії, хімічній, машинобудівній, цементній галузях у поєднанні з легкою, харчовою, будівельних матеріалів та деревообробною галузями. Формуються промислові вузли: Нікопольський (чорна металургія, зокрема виробництво труб, машинобудування і металообробка, легка і харчова промисловість), Павлоградський (кам'яновугільна, хімічна, машинобудівна, металообробна, харчова галузі промисловості), Новомосковський (чорна металургія, зокрема виробництво труб, легка промисловість, машинобудування і металообробка, деревообробна промисловість), Марганецький (гірничорудна, машинобудування і металообробка, деревообробна промисловість), Синельниківський (машинобудування і металообробка, легка, фарфоро-фаянсова, будівельних матеріалів і харчова промисловість). 
Проблеми і перспективи розвитку району. До найбільш важливих напрямів перспективного розвитку господарства Придніпровського економічного району належить паливно-енергетичний комплекс, основою якого є кам'яне вугілля Донбасу. 
У зв'язку з підвищенням собівартості видобутку вугілля постає питання про закриття деяких нерентабельних шахт. Доцільно оснастити діючі шахти газовловлювачами для подальшого використання зрідженого газу метану як палива на транспорті та в електроенергетиці. 
Основним завданням зниження напруги паливно-енергетичного балансу є обмеження нарощування потужності енергоємних виробництв, розвиток атомної енергетики, теплоенергетики. 
Перспективним є використання бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну, яке використовується як енергетичне паливо, для екстрагування озокериту, в металургійній промисловості та ін. Воно придатне для напівкоксування й газифікації з одержанням різних смол, напівкоксу, горючого газу, рідкого палива та ін. У південно-східній частині басейну, тобто в Запорізькій і Дніпропетровській областях, зосереджено більш як 50 % загальних запасів вугілля. Частину їх можна видобувати відкритим способом. 
Основними напрямами розвитку металургійного комплексу є перепрофілювання деяких металургійних комбінатів на випуск електросталі, вдосконалення технологій, залучення залізорудних баз у Приазов'ї, підвищення якості виплавленої сталі. 
Проблемою для Придніпров'я є охорона навколишнього середовища, гострота якої посилюється тим, що поблизу знаходяться інші великі міста-забруднювачі навколишнього середовища — Дніпродзержинськ (45 км), Кривий Ріг (151 км), Верхньодніпровськ (73 км). Екологічна ситуація в Дніпропетровську і особливо в Дніпродзержинську належить до найгостріших у світі. 
Велике значення має санаторно-курортне господарство Придніпров'я. 
Деякі проблеми прискореного розвитку продуктивних сил Придніпров'я і підвищення економічної та соціальної ефективності його виробництва приблизно такі, як і в Донбасі. Це передусім технічне переоснащення виробництва, охорона навколишнього середовища, зокрема його охорона від забруднення промисловими відходами. Висока територіальна концентрація потужних металургійних та інших виробництв, розташованих біля Дніпра, також загострює проблему охорони водних ресурсів. Не менш важливою є проблема різкого скорочення використання родючих земель з несільськогосподарською метою. Основні напрями розв'язання проблем — впровадження безвідходних технологій на виробництві, зокрема на підприємствах чорної металургії, гірничодобувної і хімічної промисловості, широке використання відходів, розробка і здійснення науково обґрунтованих заходів щодо використання відходів виробництва, рекультивація земель. 
Остаточно не розв'язана проблема раціонального використання зрошених земель і гідротехнічних меліоративних споруд, забезпечення оптимального розподілу засобів і ресурсів, які спрямовуються на освоєння осушених земель, їх гіпсування і створення нового меліоративного фонду; значної шкоди завдає підтоплення родючих земель, зокрема в районі великого Каховського водосховища. 
Необхідною передумовою комплексного розвитку району є розвиток легкої, харчової промисловості, а також невиробничої сфери. 
Суттєве для району більш повне і раціональне використання місцевих рекреаційних ресурсів — на узбережжі Азовського моря, біля Дніпра з його притоками, поблизу лісових масивів, біля джерел лікувальних вод і грязей. 
Зазначені вище та інші проблеми перспективного розвитку господарства Придніпровського економічного району актуальні практично для всіх його частин. 
 
 
 
 

3. Придніпровський  економічний район   
Площа – 59,1 тис. км² .  
Населення – 5929,8 тис. чол.  
Склад – Дніпропетровська і Запорізька області.  
 Придніпров’я займає друге місце в країні за обсягом виробництва промислової продукції і є одним з найбільших індустріальних районів України. Водночас високого рівня розвитку тут досягло сільське господарство, яке чималу частку своєї продукції продає іншим районам.  
Провідною галуззю індустріального виробництва Придніпровського району є машинобудування і металообробка. Чорна металургія – на другому місці у його промисловому виробництві. У районі концентрується більш ніж половина всього загальноукраїнського випуску продукції галузі і приблизно стільки зайнятих робітників. Далі йде легка, харчова, хімічна і нафтохімічна промисловість.  
Придніпров’я відграє важливу роль у сільськогосподарському виробництві України, концентруючи майже 7 % населення України, район виробляє 10 % валової продукції сільського господарства країни.  
Придніпровський економічний район розташований у південно-східній частині України. Межує на півночі з Північно-Східним, на сході –  з Донецьким, на півдні – з Причорноморським, на заході – з Центральноукраїнським економічними районами. Південь Запорізької області омивається водами Азовського моря.  
Вигідне географічне положення, значні поклади корисних копалин, розташування у степовій фізико-географічній зоні, сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, густа транспортна мережа, приморське положення сприяють розвитку господарського комплексу району.  
Природні умови і ресурси. Основна частина території району розташована на Придніпровській низовині. Поверхня Дніпропетровської області – хвиляста рівнина, почленована глибокими долинами річок, балками і ярами, Запорізької – слабо розчленована рівнина із західним схилом до долини Дніпра та Азовського моря. Вздовж узбережжя простягаються довгі, вузькі піщані коси, намиті морем.  
Клімат помірна-континентальний з жарким посушливим літом та малосніжною зимою, часто бувають відлиги. Середня температура січня – від – 6 °С на півночі до – 4 °С на півдні, липня – відповідна 22 °С і 23 °С. період з температурою 10 °С становить 174 дні. Опадів у середньому 430 мм, переважна їх більшість випадає у весняно-літній період.  
Серед зональних типів ґрунтів переважають чорноземи: звичайні, південні та південні солонцюваті (майже повністю розорані), є також каштанові, лучні солонцюваті, дернові, піщані ( переважно вздовж річкових берегів)  та інші ґрунти.  
Придніпров’я має великі родовища корисних копалин. У надрах Дніпропетровської області є величезні запаси природного газу, рідкісних і кольорових металів, різноманітних будівельних матеріалів.  
Уздовж річки Інгулець пластом понад 100 км залягають залізні руди Криворізького басейну. Їх запаси становлять понад 12 млрд. т. Крім Криворізького, у області є й інші перспективні родовища руд, такі як Оріхово-Павлоградська та Чортоницька магнітні аномалії, Жовтинське родовище у П’ятихатському районі. Є родовища титану, рутило-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. На їх основі працює Верхньодніпровський гірничопромисловий комбінат.  
 Надра області містять майже 8,6 млрд. т. кам’яного вугілля, яке залягає в родовищах Західного Донбасу. Поклади бурого вугілля виявлені в П’ятихатському, Верхньодніпровському, Криворізькому і Синельниківському районах, нафта та природний газ – у Царичанському і Новомосковському.  
У Широківському районі знайдено боксити. Є в області каоліни (Просянське родовище), вогнетривкі глини, вапняки (Криворіжжя) і поклади граніту – Бородаївське, Нікопольське, Кудашівське родовища.  
Запорізька область також багата на поклади рудних корисних копалин, зокрема руд заліза (Бєлозерський залізорудний район) і марганцю (Великотокмацький марганцеворудний район). Промислове значення мають будівельні матеріали (граніти, каоліни, глини, вапняки тощо). З паливно-енергетичних ресурсів є буре вугілля, природний газ, а також мінеральні води і лікувальні грязі.  
Населення в основному – українці. Національна структура населення формувалася історично :у радянські часи дуже швидко зростала кількість російського населення; цей процес триває й досі. За чисельні росіяни займають тут друге місце (28 %). Росіяни переважно оселялися в містах. Живуть також євреї, білоруси, болгари.  
Пересічна густота населення – 120 чол./км². Міське населення становить близько 80 %. Для регіону характерний високий рівень урбанізації. Значна частина населення проживає в містах з населенням понад 100 тис чол. Частка трудових ресурсів, зайнятих у промисловості, становить 36,5 %, зростає частка зайнятих у невиробничій сфері.  
Промисловість. Промисловий комплекс Придніпров’я поєднує важку індустрію і харчову промисловість. Провідними галузями важкої промисловості, які визначають спеціалізацію Придніпров’я у міжрайонному поділі праці, є залізорудна. Марганцеворудна, чорна металургія, машинобудівна, хімічна. Міжрайонне значення має також харчова і легка промисловість, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів.  
Гірничодобувна промисловість представлена залізорудною, марганцеворудною та кам’яновугільною галузями, видобутком різноманітних будівельних матеріалів.  
Залізорудна промисловість зосереджена в основному в Криворізькому залізорудному басейні, який за видобутком залізної руди займає провідне місце серед залізорудних басейнів світу.  
На криворізькій залізній руді працює вся чорна металургія Донбасу, Придніпров’я, Криворіжжя, частково Приазов’я. крім того, значну кількість криворізької руди експортують до Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі.  
Другою важливою галуззю гірничодобувної промисловості Придніпров’я є марганцеворудна, яка зосереджена в районі міст Нікополя. Як і в залізорудній, у цій галузі руду видобувають шахтовим і відкритим способами.  
Видобуваються в регіоні також боксити, каолін.  
Енергетика району ґрунтується на використанні місцевих гідроенергетичних ресурсів, привізного донецького вугілля, шебелинського газу і місцевого бурого вугілля. Електростанції Придніпров’я належать до Південної енергосистеми. ПЕК представлений перш за все каскадом гідроелектростанцій за течією Дніпра (Дніпрогес. Кременчуцька, Дніпродзержинська ГЕС). Найбільші теплоелектростанції – Придніпровська, Дніпродзержинська і криворізька ДРЕС.  
Чорна металургія – провідна галузь промислового комплексу Придніпров’я. металургія повного циклу представлена тут заводами "Криворіжсталь", "Запоріжсталь", ім. Комінтерну (Дніпропетровськ) та ін. крім заводів повного циклу, в районі працюють і переробні металургійні завади, в Дніпропетровську – завод ім. К. Лібкнехта та трубопрокатний завод, Нікополі (трубопрокатний), Запоріжжі "Дніпроспецсталь". До комплексу підприємств чорної металургії Придніпров’я належать також заводи феросплавів у Запоріжжі Нікополі.  
 Кольорова металургія має алюмінієвий завод ім. Кірова Запоріжжі. Завод працює на привізних бокситах і нефелінах та дешевій електроенергії Дніпрогесу.  
Значна частка в структурі промисловості – машинобудування металообробка. Машинобудівні підприємства Придніпров’я спеціалізуються на виробництві металургійного та гірничого устаткування, металоконструкцій, верстатобудуванні, транспортному машинобудуванні, виробництві сільськогосподарських машин, підйомно-транспортних машин. Розвинені також електротехнічне машинобудування, виробництво радіоапаратури, устаткування та машин для легкої і харчової промисловості, у Запоріжжі є підприємства інструментальної та абразивної промисловості. Найбільшими машинобудівними центрами Придніпров’я є Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь.  
Придніпров’я має сприятливі умови для розвитку хімічної промисловості. Тут набуває широкого розвитку коксохімічна та азотнотукова промисловість. Надалі хімічна промисловість Придніпров’я спеціалізуватиметься на виробництві пластмас і смол, мінеральних добрив, автошин та лакофарбової продукції. У Дніпропетровську розвинено виробництво лаків і фарб, також працює найбільший ш Європі шинний завод. у Кривому Розі – завод сурикових фарб.  
У промисловому комплексі важливе місце посідає виробництво будівельних матеріалів. Територія Придніпров’я багата на поклади різноманітної будівельної сировини – пісків, глин, гранітів, каолінів. Крім того, для виготовлення залізобетону, шлакоблоків, цементу використовуються відходи металургійного виробництва. Найбільші центри виробництва будівельних матеріалів – Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь , Павлоград.  
Досить розвинена в цьому районі деревообробна промисловість, яка працює на сплавному лісі, що надходить Дніпром з північних районів України та Білорусі.  
 Харчова промисловість за вартістю виробленої продукції посідає третє місце після машинобудування і металургії. Працюють численні підприємства різноманітних галузей харчової промисловості (переважно на місцевій сировині). Найбільш провиненими є борошномельно-круп’яна й олійна промисловість. Значну кількість продукції дають цукрова, маслоробна, м’ясна, кондитерська та деякі інші. Підприємства харчової промисловості розташовані в Запоріжжі, Мелітополі, Бердянську, та в багатьох містах. Вони виробляють цукор, м’ясні й молочні продукти, рослинні і тваринне масло, борошно тощо.  
Легка промисловість розвинена менше. Вона представлена підприємствами швейної промисловості, шкіряна-взуттєвої, меблевої. Її розвиток є одним з важливих завдань комплексного розвитку господарства Придніпров’я.    
Сільське господарство. Придніпров’я нині займає значне місце в сільськогосподарському виробництві України.  
Рослинництво є провідною галуззю сільськогосподарського виробництва Придніпров’я. воно дає понад половину валової продукції сільського господарства, забезпечуючи розвиток тваринництва.  
Використання землі дуже інтенсивне. Під посівами сільськогосподарських культур зайнято 3,61 млн. га. Розораність території досягає 70 %. Нині понад 47 % посівної площі припадає на зернові культури. Озима пшениця в умовах Придніпров’я дає добрі стійкі врожаї. Значні площі відведено під посіви кукурудзи на зерно. Третє місце серед зернових займає ярий ячмінь. Вирощують також просо та гречку. Різко зменшилися площі під вівсом, житом і ярою пшеницею.  
Зросли посіви технічних культур, серед яких основне значення мають соняшник та цукрові буряки. Поширені посіви коноплі, льону кудряву, рицини. Певного розвитку набуло вирощування овочевих культур і картоплі. Однак їх виробництво не задовольняє потреб району. Посіви баштанних культур найбільш поширені на півдні району, добре розвинені тут садівництво і виноградарство.  
У структурі тваринництва за поголів’ям та валовою продукцією перше місце посідає велика рогата худоба, далі – свинарство, вівчарство. Крім того, розвинені кролівництво, птахівництво, рибництво, шовківництво.  
Транспортна система. У Придніпров’ї розвинені такі види транспорту: залізничний . водний, автомобільний, авіаційний, трубопровідний. Через Придніпров’я проходять шляхи, що з’єднують Криворізький басейн з Донбасом і центральними районами європейської частини СНД, з портами Чорного та Азовського моря.  
Провідну роль відіграє залізничний транспорт. Через цей район проходять Московсько-Кримська, Криворізько-Донецька магістралі, які зв’язують регіон з іншими районами країни. Найбільші залізничні вузли району: Волинський ,Нижньодніпровський , Апостолове, П’ятихатки, Синельникове, Запоріжжя, Знам’янка, Помічна.  
У розвитку водного транспорту велика роль Дніпра, особливо після спорудження Дніпрогесу. Найважливішими річковими портами є Запоріжжя і пристані – Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Нікополь.  
На узбережжі Азовського моря розташований великий морський порт Бердянськ, який посідає значне місце в загальному вантажообороті країни. Від нього курсують судна в напрямі Маріуполя, Таганрогу, Ростова-на-Дону та міст Кримсько-Кавказького узбережжя.  
Великою є частка автомобільного транспорту у внутрішньо - і міжрайонних перевезеннях. Придніпров’я має розвинену мережу нерейкових шляхів. Довжина шляхів з твердим покриттям становить 6,1 тис. км. Серед них виділяються дуже важливі автомагістралі Москва – Сімферополь, Запоріжжя – Новомосковськ та ін.  
Авіатранспорт зв’язує найбільші міста Придніпров’я з багатьма центрами країни.  
Проблеми і перспективи розвитку. До найбільш важливих напрямів перспективного розвитку господарства Придніпровського економічного району належить ПЕК, основою якого є кам’яне вугілля Донбасу. Основним завданням зниження напруги паливно-енергетичного балансу є обмеження нарощування потужності енергоємних виробництв, розвиток атомної енергетики, теплоенергетики. Перспективним є використання бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну.  
Основними напрямами розвитку металургійного комплексу є перепрофілювання деяких металургійних комбінатів на випуск електросталі, вдосконалення технологій, залучення залізорудних баз у Приазов’ї, підвищення якості виплавленої сталі.  
Проблемами для Придніпров’я  є: технічне переоснащення виробництва, охорона навколишнього середовища, висока концентрація потужних металургійних та інших виробництв, розташованих біля Дніпра, що загострює проблему охорони водних ресурсів.  
Гострота проблеми посилюється тим, що поблизу розташовані великі міста-забруднювачі – Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Верхньодніпровськ. Екологічна ситуація в Дніпропетровську і особливо в Дніпродзержинську належить до найгостріших у світі.  
На менш важливою є проблема різкого скорочення використання родючих земель з несільськогосподарською метою. Основні напрями розв’язання проблем – впровадження безвідходних технологій на виробництві, розробка і здійснення науково обґрунтованих заходів щодо використання відходів виробництва, рекультивація земель.  
Остаточно не розв’язана проблема раціонального використання зрошених земель і гідротехнічних меліоративних споруд.  
Необхідним є розвиток легкої, харчової промисловості, а також невиробничої сфери.  
Велике значення має санаторно-курортне господарство Придніпров’я. Суттєве для району більш повне і раціональне використання місцевих рекреаційних ресурсів – на узбережжі Азовського моря, біля Дніпра з його притоками, поблизу лісових масивів, біля джерел лікувальних вод і грязей.  
 
Список літератури:  
1.  Дорогунцов С.І., Пітюренко Ю.І., Олійник Я.Б. та ін. Розміщення продуктивних сил. – К.: КНЕУ, 2000. – 364 с.  
2.  Заблоцький В.Ф. Розміщення продуктивних сил України. – К.: Академвидав, 2002. – 368 с.  
3.  Курочкін Г.С. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посіб. – К.: НАУ, 2004. – 273 с.  
4.  Розміщення продуктивних сил України. / За ред. Є.П. Качана. – К.: Вища шк., 1998. – 375 с.   
5.  Розміщення продуктивних сил України. / За ред. Ковалевського. – К.: Вища шк., 1998. – 546 с.  
6.  Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посіб. = К.: Знання, 1998. – 546 с.