Розміщення продуктивних сил Румунії

    _{РУМУНІЯ}

    Площа --238 тис. км². Населення --22,7млн. чоловік.   Столиця--Бухарест. Державний устрій -- республіка. В адміністративно-територіальному відношенні поділяється на повіти і муніципалію Бухареста.

    Румунія -- країна Південно-Східної Європи. В регіоні вона виділяється розмірами території і кількістю жителів, романізованим населенням і низьким рівнем соціального й економічного розвитку.

    Країна складається з шести історичних областей -- Волощини, Добруджі, Молдови, Буковини, Трансільванії і Банату. Відома історія народів, які населяють сучасну Румунію, сягає III ст. до н.е., але незалежною об'єднаною державою Румунія стала тільки в 1861 р. Значний слід в її історії залишили 200-річне перебування в складі Стародавнього Риму (провінція Дакія) і 400-річне (1476--1878) панування на цій території турків. Спочатку Румунія утворилася в складі Волощини і Молдови. Після першої світової війни вона приєднала до себе Трансільванію, Банат і Буковину, які до того належали Австро-Угорщині, та Бессарабію, яка була в складі Росії. В 1940 р. Румунія була змушена повернути Бессарабію і передати Північну Буковину, населену українцями, Радянському Союзу. Тепер Північна Буковина, Ізмаїльський округ (південь межиріччя Дністра і Пруту) і острів Зміїний у Чорному морі є частиною України.

    Румунія -- одночасно придунайська і причорноморська країна. Дунай для Румунії є переважно прикордонною рікою. Тільки невеликий його відрізок перетинає її територію і тільки два більш-менш значні міста лежать на його берегах. Вихід у Чорне море здійснюється не стільки через Дунай, скільки через порт Констанцу. Водночас вхід у Дунайську міжнародну водну транспортну систему і вихід з неї в море пролягає через територію Румунії і контролюється нею. Румунія є південно-західною сусідкою України. З нею межують Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька і Одеська області. Серед рукавів дельти Дунаю Кілійське гирло є кордоном між Україною і Румунією. Транспортні зв'язки між двома країнами здійснюються переважно через Республіку Молдова, а також Чорним морем (відстань від Одеси до Констанци -- 320 км).

    Основними елементами рельєфу Румунії є Нижньодунайська рівнина, Карпати (Східні й Південні),  Трансільванське плато і Середньодунайська рівнина (її східна окраїна дренована притоками Тиси). Карпати мають чимало зручних перевалів і не є природним непрохідним бар'єром для транспортних зв'язків. Природні ресурси Румунії не дуже великі, але різноманітні. З корисних копалин найбільше значення мають нафта і природний газ. Нафтоносні площі простягнулися вздовж зовнішнього (південного і східного) краю Карпат, газоносні -- на Трансільванському плато. Є також поклади вугілля, залізної руди, кам'яної солі тощо. Карпати багаті на ліс, гідроресурси. Ліси вкривають 1/4 території. Румунія виділяється в Європі запасами твердої деревини помірних широт.

    Кліматичні й ґрунтові умови в цілому сприятливі для розвитку сільського господарства. Для його потреб використовують 2/3 земель, в тому числі половина їх розорана. Румунія лежить в зонах мішаних лісів, лісостепу і степу. Щорічна кількість опадів становить 400-- 700 мм. Деякі східні райони потребують штучного зрошення. На рівнинах переважають родючі чорноземні ґрунти.

    Предками румунів вважаються стародавні фракійські племена даків, які були завойовані і романізовані Стародавнім Римом. Сучасна мова румунів належить до групи романських мов індоєвропейської мовної сім'ї. Вона близька до італійської, французької та іспанської. Румуни становлять 89 % населення країни, ще 8 % -- це угорці і 2 % -- німці. Угорці і німці мешкають переважно в Трансільванії і Банаті. У Південній Буковині (повіти Марамуреш і Сучава) проживає до 60 тис. українців. Одночасно в сусідніх районах України живе понад 130 тис. румунів. Для групи придунайських країн (Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія) характерним є наявність тут циган. В Румунії їх нараховується до 250 тис. чоловік. Румуни за своєю вірою є православними. Майже половина населення Румунії ще й досі живе в сільській місцевості. Найбільше місто -- Бухарест (2,3 млн жителів). Серед інших сім мають від 200 до 300 тис. жителів кожне. Середня густота населення становить 96 чоловік на 1 км2. В Карпатах вона значно нижча, а максимальна на рівнинах.

    Напередодні другої світової війни Румунія була суто аграрною і дуже відсталою країною. Нині промисловість і будівництво, разом узяті, перевищують сільське господарство за кількістю зайнятих і створеним продуктом.

    Особливістю енергетики Румунії є наявність на її території покладів нафти, природного газу і той факт, що вона базується на власних ресурсах. Використовують нафту, природний газ, кам'яне і буре вугілля, гідроресурси. Проте загальне виробництво і споживання енергії невисоке. До 1945 р. запаси нафти в Румунії вважалися найбільшими в Європі за межами СРСР і вона входила до складу важливих її експортерів. Зараз здійснюється політика заощадження власних ресурсів і частину нафти імпортують із Середнього Сходу. Але Румунія, як і раніше, експортує нафтопродукти. Головні нафтопромисли і нафтопереробні заводи зосереджені навколо міста Плоєшті на північ від Бухареста. Серед гідростанцій найвідомішою стала побудована спільно з Югославією ГЕС «Залізні ворота» на Дунаї, в ущелині між Карпатськими і Балканськими горами.

    У промисловості наголос зроблено на розвиток важкої індустрії. Старі металургійні центри в містах Решиці і Хунедоарі працюють на місцевій сировині. Вони були доповнені новим великим металургійним комбінатом повного циклу в місті Ґалаці на Дунаї, який орієнтується на імпортні, в тому числі й з України, залізну руду і кам'яне вугілля. В машинобудуванні головним стало виробництво сільськогосподарської техніки, обладнання для нафтової, легкої і харчової промисловості, транспортних засобів (автомобілів, рухомого складу залізниць, суден). Традиційними є лісозаготівля і деревообробка. За їх розмірами Румунія посідає перше місце в регіоні. Легка (текстильна і шкіряно-взуттєва) та харчова промисловість розвинені недостатньо і працюють переважно на внутрішній ринок.

    Характерним є існування значної кількості промислових центрів. Найбільшим є Бухарест. «Другий ешелон» складають Плоєшті, Брашов, Клуж-Напока і Тімішоара.

    У сільському господарстві за вартістю продукції рослинництво займає перше місце. Головні зернові -- кукурудза і пшениця, з технічних -- соняшник і цукрові буряки. Розвинені плодівництво, овочівництво і виноградарство. Румунія, як і сусідні з нею Угорщина і Югославія, виділяється посівами кукурудзи. Це типова зернова культура в Дунайському басейні (Середньодунайська і Нижньодунайська рівнини). Але якщо в Угорщині кукурудза є вже переважно кормовою культурою, то в Румунії -- все ще переважно продовольчою. Країни Дунайського басейну в регіоні об'єднує і культура винограду. Виноград потрапив сюди ще за часів Стародавньої Греції і Риму, кукурудза -- лише в XVI--XVII ст. Обидві культури знайшли тут для себе сприятливе природне середовище.

    Специфічну роль у тваринництві відіграє вівчарство. Базується воно на природних пасовищах у Карпатах і на Трансільванському плато. За поголів'ям овець Румунія поступається в Європі тільки Великобританії та Іспанії. Розводять також велику рогату худобу, свиней і птицю.

    Продуктивність та інтенсивність сільського господарства в цілому є ще низькими. Найбільш інтенсивне воно на зрошуваних землях, площа яких перевищила 3 млн га.

    Головну роль у транспортній системі відіграє залізничний транспорт. Залізниці перетинають Карпатські гори в дев'ятьох місцях. Найнапруженішою є лінія Бухарест -- Плоєшті -- Брашов -- Клуж-Напока. Значною є мережа нафто- і газопроводів. Автомобільний транспорт розвинений слабо. Так само і внутрішній водний. Дунай і Прут -- переважно прикордонні ріки, а ріки, які стікають з Карпат, непридатні для судноплавства. Найважливішим для Румунії є 150-кілометровий відрізок Дунаю від гирла до портів Галац і Бреїла. Втім, значення Дунаю як міжнародної транспортної водної артерії для Румунії велике. Завершення будівництва каналів Дунай -- Майн -- Рейн (на території Німеччини) і Дунай -- Чорне море в Румунії сприятимуть збільшенню транзитних потоків вантажів і пасажирів, зокрема туристів. Канал Дунай -- Чорне море завдовжки 50 км з'єднав найкоротшим шляхом порт Констанцу з Дунаєм. Його будівництво завершено в 1984 р. Головним транспортним вузлом країни є Бухарест, дунайськими і одночасно морськими портами -- Ґалац і Бреїла, чорноморським портом -- Констанца.

    Румунія експортує окремі види машин і обладнання, нафтопродукти, деревину, текстильні вироби і взуття, овочеві і фруктові консерви, виноградні вина. В імпорті найважливішими є промислове обладнання і транспортні засоби, залізна руда, вугілля і бавовна. Серед колишніх членів Ради Економічної Взаємодопомоги Румунія першою, ще в 60-ті роки, почала широко розвивати торгівлю з країнами Західної Європи. Зараз вони є її головними партнерами. В зовнішньому товарообігу України частка Румунії в 1995 р. становила 0,4 %.

    Внутрішні відмінності Румунії найкраще розглянути за її історичними районами, об'єднавши їх у три групи: Південь, Північний Схід і Центр-Захід.

    Південь включає Волошину і Добруджу. Вони займають Нижньодунайську рівнину між Південними Карпатами і Дунаєм та пониззя Дунаю біля узбережжя Чорного моря. За своїм історичним і сучасним значенням Волошина є основою Румунії. Це колиска румунського народу. Ще в XIV ст. тут сформувалося ядро майбутньої Румунії. Після другої світової війни найбільші зусилля уряду були спрямовані саме на розвиток цієї території і Бухареста в першу чергу. Волощина і Добруджа займають приблизно 2/5 території, але тут проживає майже половина населення країни і виробляється 1/2 промислової і сільськогосподарської продукції. В районі поєднуються великі масиви родючих земель Нижньодунайської рівнини з багатствами Карпат (корисні копалини, ліси, гідроресурси). Вигідним є транспортно-географічне положення цього району. Особливо слід підкреслити значення Півдня як житниці країни, головної зони виноградарства, зосередження тут нафтодобувної і нафтопереробної промисловості та наявності Бухареста і Констанци.

    Бухарест -- столиця і найбільше місто, головний економічний і культурний центр Румунії. Він розташований на рівнині, на несудноплавній річці приблизно на однаковій відстані від Дунаю та від Карпат. Як столиця --це молоде місто (з 1861 р.). При його забудові за взірець було взято Париж. Центральна частина Бухареста має радіально-кільцеву планіровку, широкі бульвари і проспекти. В місті виробляється 1/4 промислової продукції країни, а його частка в машинобудуванні, хімічній, текстильній, шкіряно-взуттєвій і поліграфічній галузях є набагато вищою. Найцікавішим культурним закладом Бухареста є Національний музей старожитностей.

    Констанца під назвою Томи була заснована греками в VI ст. до н. є. Світові вона стала відома з того часу, коли в 9 р. н.е. сюди було заслано римського поета Овідія. В місті збереглися історичні пам'ятки різних епох. У наш час це перш за все портове місто. Будучи єдиним морським портом Румунії, Констанца зосереджує значну частину її зовнішньої торгівлі. Промисловість різноманітна й охоплює типові галузі портового міста, в тому числі суднобудування. В місті беруть початок нафтопровід і канал Дунай -- Чорне море. Констанца -- центр чорноморської курортної зони Румунії.

    Північний Схід -- це територія між Східними Карпатами і річкою Прут. В історичному плані це Молдова -- в минулому і зараз найменш розвинена частина країни. Основне заняття населення -- сільське господарство. В Карпатах видобувають нафту, заготовляють і обробляють деревину, побудовані ГЕС. Найбільші міста -- Ґалац і Ясси. Ґалац лежить на березі Дунаю між гирлами його приток Сірету і Пругу. До цього місця можуть підніматися невеликі морські судна. Таким чином, Ґалац є одночасно річковим і морським портом. Це також вузол залізниць і трубопроводів. У 60--70-х роках XX ст. біля міста було побудовано великий металургійний комбінат, розрахований на використання імпортної сировини. Ясси -- історичний і культурний центр Молдови. Через нього пролягають міжнародні шляхи між балканськими країнами, з одного боку, і Україною та Росією, з іншого.

    Крайня північ Східних Карпат у межах Румунії (повіти Сучава і Марамуреш) відома під назвою Буковина. Це переважно гірська, вкрита буковими лісами місцевість. Головні заняття населення -- відгонно-пасовищне скотарство і лісозаготівлі. Більшість населення -- румуни, але проживають тут і українці. Між Північною Буковиною в складі України і румунською Буковиною чимало спільних рис. Міста Чернівці (Україна) і Сучава в Румунії зв'язані між собою залізницею, але її значення як міжнародної магістралі невелике.

    Центр-Захід включає історичні області Трансільванію і Банат. У природному відношенні це внутрішні схили Карпатської дуги, Трансільванське плато і східна частина Середньодунайської рівнини. Від решти Румунії район відокремлений Карпатськими горами. І на рівнині, і на плато клімат і ґрунти сприятливі для сільського господарства. На плато і в передгір'ях різноманітні корисні копалини, лісові і рекреаційні ресурси.

    Упродовж багатьох століть історія цієї території була тісно пов'язана з історією Угорщини. І зараз у складі місцевого населення значною є частка угорців і німців. Ці землі пізніше, ніж решта Румунії, підпали під владу Османської імперії і першими звільнилися від неї. Напередодні другої світової війни на тлі відсталої в цілому Румунії Трансільванія і Банат позитивно виділялися рівнем свого розвитку.

    Район займає 2/5 території Румунії, в ньому проживає 1/3 її населення і на нього припадає майже 2/5 її економічного потенціалу. Тут зосереджені видобування природного газу, вугілля, металічних корисних копалин. Склалися центри чорної металургії, яка працює на місцевих залізній руді і коксівному вугіллі. Розвинені деревообробна, текстильна, шкіряно-взуттєва і харчова промисловість. Як район машинобудування, Трансільванія і Банат поступаються Волощині. Сільське господарство району інтенсивніше, ніж у середньому по Румунії, і більше орієнтоване на розвиток тваринництва.

    Найбільшими містами району є Брашов і Клуж-Напока. Обидва мають значну і різноманітну промисловість. Брашов -- друге за кількістю жителів і розмірами промислового виробництва місто Румунії, хоч і дуже відстає від Бухареста. Клуж-Напока більше відомий як історичний і культурний центр Трансільванії, багатий на історичні пам'ятки. Як місто Клуж згадується в «Географії» Птолемея.

    Площа --111 тис. км². Населення -- 8,4 млн чоловік. Столиця -- Софія. Державний устрій -- республіка: В адміністративно-терито-ріальному відношенні поділяється на округи.