Основні принципи розміщення продуктивних сил, їх суть та визначення

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИДНІПРОВСЬКА  ДЕРЖАВНА БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ 

ІНСТИТУТ  БЕЗПЕРЕРВНОЇ ФАХОВОЇ ОСВІТИ

Факультет  підготовки та перепідготовки

Кафедра  _______________________________ 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА 

з дисципліни                        Регіональна еконоиіка  

                                                                                 (назва дисципліни) 

на тему                                              Основні принципи розміщення продуктивних сил, їх суть та                                    визначення 

                                                                              

      3  семестр 

      Група: ОА – 10  

    Виконав: Берелет Олена Олександрівна

      Залікова  книжка   4173

      Перевірив: ___________________________________________ 

      _________________                                     __________________

      дата  подання роботи підпис студента 
 

      _________________                                     __________________

      дата  перевірки роботи підпис викладача 
 
 
 

Дніпропетровськ 2011 
 
 
 
 

Вариант №3

Тема: Основні принципи розміщення продуктивних сил, їх суть та значення 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ:

ВСТУП

Розділ 1. Характеристика та суть принципів розміщення продуктивних сил

Розділ 2. Значення принципів розміщення продуктивних сил

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Сучасне розміщення продуктивних сил певною мірою є результатом територіального  поділу праці, зумовленого економічними, соціальними, природними та національно-історичними  особливостями окремих регіонів і їх географічним положенням. Територіальна диференціація у просторовому розподілі населення і засобах виробництва зумовлює передусім актуальність проблем раціоналізації розміщення виробництва.

     Продуктивні сили розміщуються під впливом певних економічних законів, або за економічною та економіко-географічною літературою – закономірностей розміщення виробництва, які є просторовим виявом відповідних економічних законів.

     На  основі пізнання законів і закономірностей  розробляються принципи розміщення продуктивних сил та розвитку економіки регіонів. Вони являють собою сукупність головних ідей та вихідних положень що формують першооснову розміщення продуктивних сил, результат наукового пізнання дії закономірностей розміщення окремих об’єктів, галузей та територіально господарських комплексів. Принципи – це також правила господарської діяльності та управління економікою, які повністю ґрунтуються на закономірностях розміщення продуктивних сил та розвитку регіональної економіки. На базі пізнаних закономірностей розміщення і розвитку продуктивних сил розробляється з урахуванням конкретно-історичних умов економічна політика держави. 
 
 
 

Розділ 1

Характеристика  та суть принципів  розміщення продуктивних сил

     Найважливішими  принципами розміщення продуктивних сил, якими керуються у розв’язанні проблем просторового розподілу підприємств і галузей є: наближення виробництва до джерел сировини, робочої сили, споживачів; збереження довкілля, раціональне використання природних ресурсів і впровадження ресурсоощадних технологій; забезпечення здорових гігієнічних умов життя і праці населення; обмеження надмірної концентрації промисловості в містах; вирівнювання економічного розвитку районів та областей; зміцнення обороноздатності країни; урахування інтересів економічної інтеграції в Європейський та світовий простір.

     Одним з головних є принцип раціонального  розміщення виробництва. Суть цього  принципу полягає в тому, щоб під  час розміщення об’єктів досягала висока ефективність народного господарства. Раціональне розміщення виробництва передбачає:

• Наближення виробництва до джерел сировини, палива, енергії і води;

• Наближення трудомістких галузей до районів  і центрів зосередження трудових ресурсів;

• Наближення масового виробництва малотранспонтабельної  продукції до місць її споживання;

• Ліквідація (уникнення) зустрічних перевезень однотипної сировини, палива, готової продукції  з одного регіону в інший;

• Обмеження  надмірної концентрації промисловості  у великих містах, переважне розміщення нових промислових об’єктів у  малих і середніх містах;

• Охорона  природи і забезпечення комфортних екологічних умов проживання населення.

     Принцип комплексного розміщення виробництва  випливає з однойменної закономірності. Згідно з цим принципом розміщення об’єктів передбачається:

• Комплексне використання природних ресурсів та відходів їх переробки

• Раціональне  використання трудових ресурсів різних вікових груп чоловічої та жіночої  статі

• Встановлення ефективних виробничих зв’язків між  підприємствами

• Створення  єдиної виробничої і соціальної інфраструктури з метою обслуговування локальних виробничих комплексів та населених пунктів.

     За  умов централізованої планової економіки  принцип комплексності реалізується шляхом планового будівництва певного  набору об’єктів у регіоні; якщо при  цьому закономірності розміщення достатньо враховані, комплекс функціонує добре, інакше помилкові рішення даються взнаки упродовж багатьох років.

     За  ринкової, навіть мало регульованої економіки  принцип комплексності повинен  зберігатися. Тямущий підприємець  прагне спорудити підприємство там, де є готова інфраструктура, бо витрати на її будівництво не будуть завеликі. Фірма, яка видобуває природний ресурс, намагається тут же створити переробне підприємство, аби зменшити витрати. Власник підприємства шукає суміжників, щоб налагодити взаємовигідну кооперацію. Підприємства й заклади сфери обслуговування потребують зосередження великого виробництва й населення.

     Принцип збалансованості і пропорційності розміщення виробництва передбачає: дотримання збалансованості між  виробничими потужностями і обсягом виробництва, з одного боку, і наявністю сировинних, паливно-енергетичних, трудових, сільськогосподарських ресурсів регіону – з другого; пропорційності між галузями спеціалізації, допоміжними та обслуговуючими, між добувною і обробними ланками виробництва, а також між виробничою та соціальними сферами тощо.

     На  основі принципу внутрішньодержавного та міжнародного поділу праці країна і регіони повинні розвивати  ті галузі виробництва, для яких складаються  найкращі умови: затрати праці є  найнижчими і навколишньому середовищу задається найменша шкода, а їх продукція є конкурентоспроможною і користується постійним попитом на міжнародному та внутрішньодержавних ринках.

     Є країни, що всю економіку будують  на експорті одного чи двох-трьох товарів; така економіка називається експортно-орієнтованою. Наприклад, Об'єднані Арабські Емірати, Кувейт живуть за рахунок експорту нафти, Сенегал — коштом експорту арахісу, країни Центральної Америки — експорту бананів та іншої продукції тропічного землеробства. Експортно-орієнтована економіка притаманна країнам, що розвиваються, не мають значного економічного потенціалу та місткого внутрішнього ринку.

     Принцип обмеженого централізму зумовлює органічне  поєднання інтересів країни та її регіонів. При цьому передбачається створення умов для розвитку продуктивних сил у регіоні з метою підвищення рівня його соціально-економічного розвитку. Однак розвиток кожного регіону не повинен виступати у суперечність з державною регіональною політикою, яка розробляється з урахуванням загальнодержавних інтересів, що є пріоритетними.

     Принцип обмеженого централізму обґрунтував  В. Поповкін. Необхідність дотримуватися  цього принципу довела реальна ситуація в українській економіці початку 90-х років, коли урядові органи практично "випустили" економіку з рук.

     Принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей передбачає зближення територій за інтегральними показниками, що характеризують кінцеву результативність їх господарської діяльності (наприклад, валова додаткова вартість на душу населення). Реалізація цього принципу ґрунтується на всебічному розвитку регіональної інтеграції, використанні переваг територіальної концентрації виробництва.

     Принцип забезпечення екологічної рівноваги  передбачає формування екологобезпечного  типу господарства, раціональне використання природно-ресурсного і трудового потенціалу регіону. Під час вибору можливих варіантів розміщення виробництва перевага надається тим з них, які не створюють екологічної напруженості на певній території.

     Принципи  розміщення в різних країнах можуть бути подібними й відмінними. Важливість кожного принципу визначається стратегією і завданнями, конкретизованими у відповідній концепції. Зокрема на сучасному етапі розміщення продуктивних сил в Україні одними з пріоритетних є соціально спрямовані принципи, що сприяють розв’язанню соціальних проблем.

     Наукове обґрунтування і реалізація на практиці принципів розміщення продуктивних сил мають бути покладені в  основу державної регіональної соціально-економічної  політики, що включає політику центру та політику регіонів, в процесі розробки і здійснення якої часом виникають певні колізії, особливо щодо розмежування загальнодержавних і місцевих бюджетних ресурсів. Регіональна соціально-економічна політика має на меті створення сприятливих умов праці, побуту та відпочинку населення, забезпечення стабільного економічного розвитку та збереження природного середовища. 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2

Значення  принципів розміщення продуктивних сил

     Дотримання  принципів розміщення продуктивних сил є основою регіональної політики держави. Регіональна політика — це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспекті. Регіональна політика характеризується такими напрямами:

— співвідношення й взаємодія рушійних сил регіонального  розвитку в державному, кооперативному, приватному та інших секторах національної економіки;

— співвідношення державного й регіонального аспектів розвитку, центрального й регіонального рівнів управління;

— зближення  рівнів соціально-економічного розвитку регіонів;

— регіональні  аспекти демографічної, екологічної політики.

     Науково обґрунтована політика особливо актуальна  для України. За роки існування системи  жорсткого централізованого управління економічні й соціальні структури  країни дуже деформувалися; це стосується й регіонального рівня. Власне, відомчий підхід до розміщення виробництва ігнорував інтереси регіонів. Через це багато де в Україні посилилась екологічна й соціальна напруженість.

     Метою регіональної політики України має  бути забезпечення населенню гідних умов життя. Для цього потрібні докорінна зміна структури територіальної організації господарства, технологічне оновлення виробництва. Основними принципами політики України повинні бути:

— перевага інтересів регіону над інтересами галузей, відомств, окремих підприємств  і організацій;

— всебічне врахування економічних, технологічних, етнічних, екологічних та соціально-демографічних  передумов та факторів розміщення продуктивних сил і розвитку регіону з наданням переваги чинникам соціальним та екологічним;

— пріоритет  інтенсивного, ресурсозберігаючого підходу до розміщення продуктивних сил при обмеженні матеріаломісткого виробництва;

— потреба  поступового зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів.

     Засобом регулювання територіальної організації  суспільства мають стати державні регіональні програми, які мусять забезпечуватися відповідними грошовими та матеріальними ресурсами.