Міністерство  освіти і науки  України

Коломийський  педагогічний коледж

Прикарпатського університету

  імені Василя Стефаника 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

Об’єкт  і предмет економічної 

і соціальної географії  світу 
 
 

 Виконала:

         студентка І-А₂  курсу

                                       Палагіцька Леся

Коломия

2001

1. Економічна і соціальна  географія світу  як наука

1.1. Об’єкт і предмет  економічної і  соціальної географії  світу

      Економічна  і соціальна географія світу  – галузь науки, яка досліджує  географічні основи світового господарства, глобальних проблем людства і світогосподарських зв’язків, а також територіальну організацію суспільства в світі і окремих країнах з урахуванням інтеграційних процесів у різних регіонах планети. Як наука географічна, вона використовує в дослідженнях загальногеографічні підходи і методи і має тісний зв’язок з природничими дисциплінами. Разом з тим, як наука гуманітарна, вона користується економічними і соціологічними методами і працює в тісному контакті з суспільними науками, маючи з ними спільний об’єкт. Як і економічні науки, економічна і соціальна географія світу досліджує господарства, ринкові відносини, але в їх просторову аспекті, вона оперує категоріями ефективності, організації, оптимальності і т.п., пов’язуючи їх з простором, виявляючи їх регіональні відмінності і причини цих відмінностей, механізми просторових економічних процесів. Як і інші соціологічні науки, економічна і соціальна географія в основу дослідження ставить суспільство, людину, різні спільності людей, в т.ч. специфічні для даної територіальної спільності.

      Економічна  і соціальна географія світу, яка вивчає світове господарство, зміни і функціонування взаємопов’язаних соціально-економічних територіальних систем господарства і населення  країн та їх груп, - це складна наукова система, в складі якої нараховується багато наукових дисциплін. В її структурі виділяються галузеві, комплексні, комплексно-галузеві і регіональні науки. Блок галузевих наук утворюють географія населення, географія природних ресурсів і умов, географія господарства і географія інфраструктури та їх підгалузі в світі. До блоку комплексних наук належать країнознавство і краєзнавство. У складі галузево-комплексного блоку виділяються як окремі наукові дисципліни (політична географія, географія культури, історична географія, медична географія, військова географія, економічна картографія), так і інформаційно-прогнозні напрями – геоінформатика, геопрогнозування. Регіональні економіко-географічні науки утворюють важливий блок наукових дисциплін економічної і соціальної географії світу у складі районології і регіонології.

      Об’єкт  дослідження науки – фрагмент дійсності, на який спрямована пізнавальна або практична діяльність, тобто це те, що вивчає і досліджує дана галузь науки. Об’єктом дослідження економічної і соціальної географії світу виступає світове господарство, суспільство і його складові, територіальні соціальні структури, світогосподарські зв’язки, господарство окремих країн та їх груп, міжнародний поділ праці, глобальні проблеми людства.

      Предмет дослідження науки – це ті сторони, властивості і відношення, які вивчаються даною наукою. Предмет науки – це результат дослідницьких дій. Предметом дослідження економічної і соціальної географії світу є особливості і закономірності просторової організації світової економіки як в планетарному масштабі, так і в розрізі окремих країн та їх груп. Вивчення соціально-економічних процесів у територіальному вимірі передбачає вивчення їх з позицій розміщення, взаєморозташування, взаємодії і просторових відносин, причинно-наслідкових зв’язків. Предметна галузь науки може розрізнятися широтою охоплення від гранично широкої до більш вузької, що відбиває в процесі розвитку науки позиції різних шкіл і учених, формування і відокремлення нових наукових напрямів.

      Для економічної і соціальної географії світу предметом дослідження є географічні проблеми просторової організації світової економіки, сукупність проблем соціального розвитку в їх територіальному виразі, територіальна організація соціального життя, просторові суспільні системи. Вона вивчає територіальний поділ праці, розміщення продуктивних сил, регіональну політику, територіальну організацію виробництва, геополітику і геостратегію країн і регіонів світу, глобальні проблеми людства, просторові соціально-економічні пропорції, територіальні соціально-економічні структури, транспортні та інфраструктурні мережі і системи, а також системи розселення та інші аспекти просторової організації суспільства.

      Методи  дослідження. Методи дослідження науки – це системи прийомів і способів пізнання загальних закономірностей і вивчення конкретних об’єктів. Економічна і соціальна географія світу використовує методи, характерні як для всієї системи географічних наук, так і для інших гуманітарних наук. Основними методами дослідження економічної і районування, картографічний, системний, історичний, порівняльний, польових досліджень і спостережень, а також дистанційних спостережень. Статистичний метод, який базується на аналізі даних про господарство і населення, прив’язаних до певних територій і форм економічної діяльності і життя людей, дає можливість визначити просторові взаємодії різних територіально-економічних систем. Статистика, покладена на карту, являє собою дійових інструмент досліджень, аналізу конкретної ситуації в світовому господарстві і світогосподарських зв’язках. Застосування статистичного методу означає одержання первинних статистичних матеріалів, використання статистичних довідників, особливо ООН, міжнародних організацій і країн світу, обробку і аналіз усіх цих матеріалів у відповідності з поставленою метою.

      Економіко-математичні  методи дозволяють виразити певні кількісні  співвідношення, а інколи і кількісні  закономірності розміщення різних форм і типів господарства, розселення і життєдіяльності населення. Великий  інтерес викликає математичне моделювання різних процесів і об’єктів.

      Наукова систематизація має велике значення як в теорії, так і в практиці соціально-економгеографічних досліджень. Вона дозволяє прослідкувати у досліджуваних  явищах певний порядок, підсумовувати  знання про їх подібність і відмінність і разом з тим полегшувати процес вивчення складних геосистем, дає можливість швидше виявити їх внутрішні закономірності. Основними видами систематизації є класифікація, типологія і групування. Класифікація – це розбивання множини будь-яких об’єктів (елементів) на групи. Типологія – засіб наукової класифікації об’єктів за допомогою абстрактних теоретичних моделей (типів), у яких фіксуються найважливіші структурні або функціональні особливості досліджуваних об’єктів. Групування – це виділення груп у складі будь-якого соціально-економічного явища на основі певних ознак.

      Районування – це процес членування території  на відносно цілісні частини. Воно вимагає  обробки численної інформації економічного і соціального характеру і  дає можливість виявити взаємозв’язок в соціально-економічному відношенні частини країни з певною спеціалізацією.

      Картографічний  метод дає можливість нанести  на загальногеографічні і тематичні  карти множину об’єктів, показати їх взаєморозташування і взаємозв’язки. Він використовується на всіх стадіях досліджень, від збирання вихідних даних до розробки наукових матеріалів, які, в свою чергу, стають “стартовим майданчиком” для подальших досліджень. Карти не лише прекрасний ілюстративний матеріал, не лише містка і різнобічна інформація, зручна для безпосереднього і багатоцільового використання, але й дійовий інструмент для наукових досліджень.

      Системний метод базується на розгляді географічного  об’єкту як складної динамічної системи. До основних системних принципів  відносяться цілісність, структурність, взаємозалежність системи і середовища, ієрархічність тощо. Стадії системного дослідження включають: чітке формування проблеми, визначення мети і критеріїв оцінки реалізації мети; структурний аналіз досліджуваного об’єкта, розробка концепції його розвитку і знаходження шляхів досягнення поставленої мети; аналіз проблеми, розробка моделі та її розв’язання, одержання варіантів рішень; синтез досліджуваної проблеми і прийняття рішень.

      Історичний  метод застосовується в тісному поєднанні з аналізом просторових аспектів соціально-економічного розвитку. Значення географії минулого необхідно для розуміння сучасної географії населення і господарства, а також для прогнозування їх змін на конкретні території.

      Порівняльний  метод не зводиться до співставлення тих чи інших однорідних географічних реальностей. Він покликаний виявити найбільш істотні риси подібності і відмінностей в господарському використанні територій, в географічних типах господарства і розселення в їх взаємозв’язку. В одному американському навчальному посібнику сказано: “Хто знає лише Англію, той не знає і Англію”.

      Метод польових досліджень і спостережень завжди грав важливу роль у географії. Нині зміцнюється міжнародне наукове  співробітництво, насамперед з географами Європи. Розширюється проведення закордонних експедицій, здійснюються спільні дослідницькі проекти з географами ряду країн. Розвиток туризму також розширює можливості безпосередніх особистих спостережень в зарубіжних країнах. У польових маршрутах і поїздках найбільш плідне і цікаве вивчення особливостей господарського використання території, систем розселення, головних типів господарства і умов життя населення.

      Методи  дистанційних спостережень (аерофотозйомки і зйомки певних територій з космосу) все ширше використовуються в дослідженнях з географії природних ресурсів, господарства і населення. Вони дають новітню і детальну інформацію про планету на великих територіях, про конкретне господарське освоєння території, характер концентрації господарства і населення, межі економічних районів і агломерацій, стан навколишнього середовища.

      Завдання  економічної і  соціальної географії  світу: дослідження окремих країн (при всьому розвитку міждержавних інтеграційних процесів господарство країни з її державними і митними кордонами, державним бюджетом і т.д. є і лишається основною таксономічною одиницею економіко-географічного вивчення); економіко-географічне вивчення інтеграційних процесів у різних регіонах світу; дослідження з географії світового господарства і світогосподарських зв’язків; політико-географічні дослідження країн світу; вивчення географії населення, господарства і природних ресурсів у їх взаємодії, а також територіальної організації суспільства в світі і окремих країнах; дослідження географічних аспектів глобальних проблем людства.