Інтеграція України у світові та регіональні економічні структурии

Інтеграція України  у світові та регіональні економічні структури

Економічна інтеграція —  це об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських  комплексів у межах держави. Економічна інтеграція — форма інтернаціоналізації  господарської діяльності (виробництва), зближення та поглиблення взаємодії  національних економік. Вона зумовлена  зростом продуктивних сил, підвищенням  рівня усуспільнення виробництва  та науково-технічною революцією. Економічна інтеграція сприяє посиленню взаємозв'язку та взаємодоповнюваності національних господарств на основі міжнародного поділу праці. Інтеграційний процес характеризується: 1.Планомірною зміною структури окремих країн, координацією співпраці держав, узгодженою ув'язкою асортименту продукції у країнах співдружності, а також спільним використанням науково-дослідного потенціалу на основі міжнародного поділу праці. Внаслідок цього прискорюється науково-технічний процес, повніше використовуються сировинні ресурси, підвищується ефективність функціонування національних господарств.  2.Створенням та удосконаленням міжнародної співпраці, що поглиблює міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва.  3.Активізацією ролі внутрішньої економічної політики у створенні умов для поглиблення ефективності господарських зв'язків з іншими країнами. Це виражається у перебудові економік поєднаних країн, скерованій на реалізацію взаємних та міжнародних норм якостей та стандарту.[2]

В умовах, коли міжнародний  поділ праці привів до формування світового господарства, жодна країна світу не може забезпечити високу ефективність свого національного  виробництва, якщо воно не інтегрується в тій чи іншій мірі у виробництво  світове. Це безпосередньо стосується й України.  Формально Україна як член ООН входить до держав світового співтовариства. Вона визнає й виконує статут ООН та міжнародне право, які регулюють міждержавні, політичні, дипломатичні, соціальні, культурні та економічні міжнародні відносини. Проте реально переваги міжнародних економічних відносин країна може використовувати лише тоді, коли її економіка буде інтегрована в світове господарство, тобто буде складовою частиною цього господарства.  
 Cтояти осторонь загальносвітових інтеграційних процесів Україна не може тому, що, по-перше, ці процеси визначають напрямок та перспективи розвитку світової економіки й суспільства вцілому. По-друге, економіка України перебуває зараз у кризовому стані, вийти з якого вона, як свідчить досвід шести років, самотужки не зможе. Тому розвиток зовнішньоекономічнихнауково-технічних та валютно-фінансових відносин України з державами світового співтовариства може стати одним із найважливіших факторів стабілізації господарства.  
 Отже, необхідність входження України в світове господарство сумнівів не викликає. Тому на порядок денний виносяться питання місця, яке Україна займе в структурі світового господарства. Як було з'ясовано раніше, світове господарство - це конгломерат країн "центру" і країн "периферійних". Вирішення цієї проблеми залежить від ряду факторів організаційного й економічного характеру.[1]  
 ПерспективниминапрямамиінтегруванняУкраїнивекономікусвітовогогосподарстваєствореннявільнихекономічнихзон, українськихТНК, банків, торгівляоб'єктамиінтелектуальноївласності — патентами, ліцензіями, «ноу-хаутаін.[3] 

Розвиток економічної  інтеграції країн світу й надалі буде поширюватись і виступати в  найрізноманітніших формах тому, що це магістральний шлях в майбутнє планетарної  цивілізації.Сучасний політико-економічний вектор інтеграції України залежатиме від обраного перспективного розвитку у «про-східному» (Російська Федерація) або «про-західному» (Європейський союз) форматі: чим швидше Україна визначить для себе пріоритети інтеграції, тим швидше ми станемо на шлях до демократизації, гуманізації та соціалізації існуючих стандартів економічного розвитку.  
 Геополітична орієнтація України на Європу не означає ізоляцію від Росії. Реальне становище України вимагає спрямовування зовнішньополітичних зусиль туди, де можна забезпечити свої національні інтереси. Важливо також визначити, якою мірою її участь у процесах, що відбуваються в Європі, в Росії, інших країнах СНД, узгоджуються з цими інтересами.  
 Україна — молода держава, її зовнішньополітичний курс, геополітичні орієнтації ще виробляються і конкретизовуватимуться відповідно до міжнародної ситуації. Але принципи, які лежать в основі цього курсу, відповідають прогресивним тенденціям сучасного світового політичного процесу.[4]

Список використаної літератури

[1]Політична економія:підручник /Г.І.Башнянин, П.Ю.Лазур, В.С. Мєдвєдєв.-К.:Ніка-ЦентрЕльга, 2000. – 527 с 
[2]Розміщення продуктивних сил: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни/C.І.Дорогунцов, Ю.І.Пітюренко, Я.Б.Олійник та ін. – К.:КНЕУ, 2000. – 364с 
[3]Економічна теорія: макро- і мікроекономіка.: Навчальний посібник/ За ред. З.Ватаманюка та С.Панчишина. – К.:Альтернативи, 2003, 2003, 2005.-608с 
[4]Політологія: підручник/О.В.Бабкіна, ГорбатенькоВ.П. – К.: Академвидав, 2009. – 590