Місце та значення металургійного комплексу в економіці держави

У Донецькому металургійному районі сформовано три металургійні вузли: Донецько-Макіївський і Алчевсько-Алмазнявськийй.

Єнакіївський вузол має  металургійний завод, який неодноразово реконструювався і поповнився новими доменними печами, мартенами, прокатними станами, конверторним цехом.

До Алчевсько-Алмазнянського вузла (Луганська область) входять  металургійні заводи (Алчевський та Алмазнянський) і чавуноливарний та феросплавний заводи у м. Стаханові. Алчевський завод  після реконструкції став одним  з найбільших.

У Донецькій області діють  Харцизький, Краматорський і Костянтинівський металургійні заводи.

До Приазовського району чорної металургії віднесено заводи Маріуполя. Камиш-Бурунський ГЗК у  Криму, металургійний завод ім.. Войкова  у Керчі. Маріупольський завод «Азовсталь»  випускає чавун, сталь і прокат на офлюсованому агломераті з руд Криворіжжя. Чорна металургія Приазов'я забезпечує металом місцеві машинобудівні  підприємства і тісно пов'язана  з коксохімією, виробництвом добрив та будівельних матеріалів.

Рівень розвитку чорної металургії України відстає від світового  рівня з багатьох причин, найважливішою  з яких було рішення центральних  органів колишнього правління, за яким інвестиції були переадресовані на розвиток лише східних і центральних підприємств  Росії, що призвело до технічного й  соціального відставання металургії Донбасу та Придніпров'я.

Чорна металургія України  є прибутковою. Продукція її гірничодобувної  промисловості - основна стаття валютних надходжень. Проте потенціал її зменшується  через технічну відсталість. Киснево-конверторним способом виплавляють сталі біля 44%, методом безперервного розливу - лише 10%, тоді як середньосвітовий рівень становить 95%. Через це втрати металу сягають 11% на 1 т прокату. Значним є зношення обладнання у галузі(65%), ще лишається собівартість виробництва чавуну, значною - частка браку. Тому внутрішні ціни на продукцію чорної металургії у середньому на 25% вищі за світові.

Експорт української продукції  чорної металургії до країн колишнього союзу пов'язаний з певними труднощами, хоч для вирішення цієї проблеми створено міжнародне об'єднання вугілля  і металу України, Росії. Крім того, ряд країн-монополістів металургійної  промисловості перешкоджають ринок, ведуть проти виходу України на міжнародний  ринок, ведуть проти неї антидемпінгову політику, обмежують величину квот на продаж металу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Перспективи розвитку металургійного комплексу України

Основні завдання розвитку чорної металургії країни - реконструкція  металургійних комбінатів, перегляд структури на користь найрентабельніших  виробництв, докорінне поліпшення якості та збільшення обсягів виробництва  металопродукції, нових видів продукції, особливо легованої та інших видів  сталі, пропорційне співвідношення між виробництвом сталі і прокату, зменшення обсягів випуску високо кремнієвої сталі, яка не відповідає світовим стандартам, оскільки швидко піддається корозії.

Потрібно розвивати й  удосконалювати киснево-конверторний процес, збільшувати частки агломерату та окотків у залізорудній частині  шахти при виплавлянні переробного  чавуну, реконструювати й модернізувати  устаткування, інтенсифікувати технологічні процеси, механізувати й автоматизувати їх, поліпшити технології прокату  і труб, особливо обсадних, придатних  для глибокого буріння нафти  та природного горючого газу, спеціальних  видів труб, у т.ч. багатошарових  для газопроводів, освоїти випуск нових марок феросплавів, підвищити  якість металопродукції і розширити  її сортамент.

Поки що недостатніми є  обсяги виробництва термозагартованого, а також сортового конструкційного  прокату. Мають буди розширені випуск і сортамент полегшених балок  та швелерів, складних за розміром спеціальних  профілів для машинобудування, застосування яких дає змогу значно зекономити метал.

Сучасному машинобудуванню  України особливо потрібні холоднокатаний металевий прокат, гнуті профілі, прокат з антикорозійним покриттям, стальна холоднокатана стрічка, високоякісні метизи, порошки з легованих  сталей і сплавів, а також металокераміки.

Останніми роками у світовій практиці склалася тенденція будівництва  невеликих заводів з неповним циклом потужністю 50 - 500 тис. т, оснащених  електропечами, машинами неперервного розливу сталі і сортовими  станами. Такі заводи є перспективними в Україні, оскільки працюють на ресурсах металевого брухту і задовольняють  попит споживачів на різні ефективні  види прокату.

Згідно з розробленою  «Концепцією розвитку гірничо-металургійного комплексу України на період до 2012 року», видобуток залізної руди має становити 70 млн. т, передбачається підвищення вмісту заліза в концентраті, зменшення енерговитрат. Дещо збільшиться виробництво коксу, чавуну і сталі - відповідно до 21, 22 і27 млн. т. Буде виведено з експлуатації деякі застарілі потужності, впроваджено безперервну розливку сталі, а також нержавіючої листової і трансформаторної сталі, нафтопровідних труб малого діаметра.

Удвічі зросте виробництво  труб великого діаметра переважно для  експортних потреб. З цією метою  на заводах ім. К. Лібкнехта і ім. Комінтерну в Дніпропетровську буде створено виробництво труб нафтового  сортаменту та оцинкованих водогазопровідних  труб, на Харцизькому заводі - труб середнього діаметра із зовнішнім поліетиленовим покриттям для магістральних  газопроводів.

Разом з тим у чорній металургії знизилися темпи зростання  продуктивності праці, що пов'язано  з поглибленням гірничих робіт, збільшенням  гірничого тиску, повільними темпами  технічного переоснащення підприємств. У продовж певного періоду  в чорній металургії спостерігається  систематичне зниження капітальних  вкладень та основних виробничих фондів.

Також важливе значення має  скорочення на випуск металу завдяки  впровадженню більш прогресивних технологій. Так, докорінні зміни мають відбутися  у сталеплавильному виробництві, де запропоновано повністю замінити нині мартенівський спосіб на киснево-конверторний та електропічний.

Зазначенні заходи дають  змогу вирішити ряд інших проблем. Серед них - значне поліпшення екологічної  обстановки в регіонах з розвиненим металургійним виробництвом, особливо поблизу підприємств, на яких будуть виведені з експлуатації доменні  цехи та коксохімічні заводи. Важливою проблемою, яка значною мірою  вирішається в результаті структурної  перебудови, є скорочення потреби  у паливі і електроенергії, причому  перше має відбуватися не тільки у зв'язку зі скороченням обсягу виробництва, а й завдяки зниженню в галузі на 13 - 14 % питомих витрат палива. Майже вдвічі може зменшитися потреба в найдорожчому і дефіцитному  виді палива - коксі. Зменшення потреби  в ньому дасть можливість вивести  з експлуатації ряд коксохімічних  підприємств і скоротити потужності Алчевського та деяких інших коксохімічних  заводів. Все це особливо сприятиме  поліпшенню екологічної обстановки у зазначених регіонах.

Проте розглянуті заходи реструктуризації чорної металургії в Україні можуть бути досягнуті при дотриманні ряду можливих умов. Однією з них є  розробка комплексної програми розвитку металургійного виробництва і метало споживчих галузей (насамперед машинобудування). Це є необхідним тому, що в Україні  не виробляється багато видів продукції  машинобудівного комплексу, що може загальмувати проведення структурної  перебудови у металургійному виробництві. Другою умовою реалізації заходів щодо реструктуризації є необхідність значних коштів, що може бути забезпечено з допомогою державних субсидій та пільгових умов кредитування, залучення іноземних інвестицій, інших джерел фінансування.

Складовою розвитку кольорової металургії є заготівля і переробка  брухту та видів кольорових металів, що вважається класичним прикладом  електро-, паливно-, працезберігаючої технології. Використання річного обсягу заготівлі  брухту і відходів кольорових металів  рівнозначне видобутковій переробці  десятків мільйонів тонн мідної, свинцево-цинкової, алюмінієвої та інших видів мінеральної  сировини.

В Україні набуло розвитку виробництво рідкісних металів  на базі найбільшого в Європі родовища рідкісних металів та супутніх їм рідкісноземельних елементів. На базі цього родовища працює Верхньодніпровський  гірничо-металургійний комбінат. Він  до теперішнього часу зберігає монопольне становище за поставками цирконового, рутилового та ільменітового концентратів і сполук цирконію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             Висновок

Металургія є важливою галуззю важкої промисловості, однією з основних частин фундаменту всього народного господарства країни. Практично  немає такого підприємства, яке у  тій чи іншій мірі не використовувало  б продукцію чорної металургії, адже чорні метали – це основний конструкційний матеріал для виготовлення засобів  та знарядь виробництва, від кількості  та якості якого в значній мірі залежать рівень розвитку виробничих сил країни, темпи і масштаби технічного прогресу.

Металургія з повним технічним  циклом виробництва є важливим районотворчим  чинником, так як її супроводять  ряд галузей промисловості, що використовують відходи, які утворюються в процесі  виробництва металів. Найтиповішими  з них є теплова електроенергетика  і металомістке машинобудування. Потреба  раціонального використання праці  жінок в металургійних районах  зумовлює розвиток легкої і харчової промисловості. Крім того, розвиток чорної металургії зумовлює і стимулює зростання  виробництва в ряді галузей промисловості, особливо в залізорудній і кам'яновугільній, у видобутку мінеральної сировини.

Значення металургії для  економіки країни важко недооцінити. Це пояснюється тим, що чорна металургія не тільки впливає на розвиток усіх без виключення галузей народного  господарства країни і є базою  їх формування, але й являється  важливою експортоутворюючою галуззю  і значною мірою визначає експортний потенціал країни.

Крім того, металургія відноситься  до виробництва, яке при сучасній технології виготовлення металів сильно забруднює навколишнє середовище. Для  цього необхідно впроваджувати  на підприємствах металургії найновітніші очисні технології, що дають змогу  звести до мінімуму промислові відходи  і викиди в атмосферу, оздоровити місця надмірної концентрації металургійних  підприємств, а також лімітний вплив  природних факторів на розміщення об'єктів  металургії в регіонах з порівняно  високим рівнем заселення. Для забезпечення максимального очищення стічних  вод необхідно також застосовувати  багатократну очистку води.

 

 

 

 

Література

1. А.Голубченко - Дзеркало тижня.—2007.—24—30 березня                                   
2. Бараш М.Я., Венгер В.В. Напрями забезпечення стабільного розвитку конкуренції на ринку гірничо-металургійного комплексу // Конкуренція.
3. Вісник Антимо-нопольного комітету України. – 2007. – № 4. – С. 34–43.
4. Большаков В.И., Тубольцев Л.Г. Состояние и перспективы развития черной металлургии Украины на основе энергосберегающих технологий // Металлургическая и горнорудная промышленность. - 2006. - №2. - C.16.       
5. В.Гуров - Holos Ukrainy, 2004 - dlib.eastview.comДолінський А.А.,
6. Чайка О.І. Енергозберігаючі технології для промисловості, комунальної та промислової теплоенергетики // Енергоінформ. - 2004. - №5. - C.4.                          
7. Розміщення продуктивних сил: Навч. Посібник / За ред. В.В. Ковалевського. – К.: 2000 р                                                                                                     
8. Розміщення продуктивних сил України. /За ред. П.М. Качана. - К.: Техніка. - 1997. - 123 с.                                                                                                       
9. Соціально-економічна географія України: Навч. Посібник /За ред. проф. Шаблія О.І. – Львів: Світ.2001. – 608 с., іл.                                                                         
10. Україна 2010 // Держкомстат України. http://www.ukrstat.gov.ua/