Комплексна країнознавча характеристика США

    Комплексна  країнознавча характеристика США

    План  характеристики

1. Географічне розташування, природно-кліматичні умови і сировинні ресурси, найбільші міста, структура транспортних сполучень;
2. Історичні витоки та основні етапи розвитку нації і державності;
3. Державний устрій, адміністративно-територіальний поділ, політична система і політичний розвиток;
4. Особливості соціально-економічного розвитку, зовнішньоекономічні зв'язки;
5. Геополітичне середовище, зовнішньополітичні пріоритети, геополітична орієнтація країни;
6. Демографічний потенціал, структура зайнятості, національний склад населення, міграційні процеси і проблеми міграції у зовнішній політиці держави;
7. Розвиток освіти, науки, культури, етноконфесійний склад населення та міжконфесійні стосунки.

    1. США – держава у Північній Америці.  Столиця — місто Вашингтон.

    Площа країни 9 826 675 км². Населення 309 134 000 осіб (оцінка 2010 року). Офіційна мова — англійська (де-факто), юридично офіційної мови немає. Грошова одиниця — долар США.

    Найбільші міста:  Нью-Йорк — 8,008 млн. жителів; Лос-Анжелес (Каліфорнія) — 3,695 млн; Чикаго (Іллінойс) — 2,896 млн; Х'юстон (Техас) — 1,954 млн; Філадельфія (Пенсільванія) — 1,518 млн; Фенікс (Арізона) — 1,321 млн; Сан-Дієго (Каліфорнія) — 1,223 млн; Даллас (Техас) — 1,189 млн; Сан-Антоніо (Техас) — 1,144 млн; Детройт (Мічиган) — 0,951 млн.

    США — федеративна конституційна республіка, в якій владні повноваження розподіляються між федеральним урядом і урядами 50 штатів. Кожен із 50 штатів має свою конституцію, систему органів влади і управління. Виконавча, законодавча і судова влада представлені відповідно Президентом, Конгресом і Верховним Судом.

    Складається із трьох основних частин:

• Континентальні штати – на півночі межують із Канадою, на півдні – із Мексикою, на заході омиваються Тихим океаном, а на сході – Атлантичним.
• Аляска – півострів у північно-західній частині материка; на заході межує через Тихий океан (Берингова протока) із Росією і на сході – із Канадою.
• Гавайї – архіпелаг островів у Тихому океані на півдорозі між Пн. Америкою і Австралією

    Під управлінням США знаходиться, але не входять до їх складу, ряд острівних територій, що мають різний статус. Решта території мають власне основне законодавство. Найбільша з таких територій — Пуерто-Ріко.

    Усі залежні території: Пуерто-Ріко й Північні Маріанські острови, Федеративні Штати Мікронезії, Гуам, Американські Віргінські острови, Східне Самоа, Вейк, острови Мідвей, Маршаллові острови, острови Джонстон і Сенд.

    Клімат. Через свої великі розміри США знаходиться у різних кліматичних зонах. Країна переважно розташована у помірній і субтропічній кліматичних зонах. Аляска лежить у субарктичному і арктичному кліматичних поясах. Південна частина Флориди і Гавайї розташовані у тропічній зоні. В північній частині тихоокеанського узбережжя спостерігається помірний клімат з прохолодним літом і досить теплою зимою без постійного снігу.

    Південна  частина тихоокеанського узбережжя має середземноморський клімат: тепле і сухе літо і холодна дощова зима.

    Клімат Атлантичного узбережжя є континетальним з прохолодним літом і досить теплою зимою з постійним снігом. Ближче до півдня клімат стає теплішим з теплими зимами і теплішим літом.

    У горах Аппалачі континентальний клімат з теплим літом і холодною зимою з постійним сніговим покриттям.

    Рельєф. Близько 50% території США займають гірські хребти, плоскогір'я і плато Кордильєр; східну околицю пояса Кордильєр утворюють хребти Скелястих гір з висотою понад 4000 м. Найвища точка країни — г. Мак-Кінлі (6193 м) на Алясці. На сході — Аппалачі (2037 м). Між Кордильєрами і Аппалачі — великі внутрішні рівнини. На захід від Скелястих гір лежать великі плато і плоскогір'я (вис. 2000-3500 м): вулканічне Колумбійське плато, пустельне плоскогір'я Великий Басейн з западинами (найбільша — Долина Смерті), плато Колорадо. Гавайські острови — група вулканів висотою до 4205 м. Головні ріки: Міссісіпі з притоками Міссурі і Огайо, Колумбія, Колорадо, Юкон. На північному-сході — система Великих озер.

    Славнозвісні безкраї степи, що простяглись у центральній частині країни, - прерії, на жаль зараз являють собою орні сільськогосподарські площі та зрошувані угіддя.

    Корисні копалини. США забезпечує себе нафтою, газом, рудами урану, заліза, титану, ванадію, міді, свинцю, цинку, молібдену, вольфраму, берилію, літію, золота, срібла, фосфоритами, калійними солями, борними рудами (унікальне родовище Борон), флюоритом, сіркою, баритом. У той же час країна майже не має власних запасів марганцевих і хромових руд, бокситів, руд нікелю, кобальту, ртуті, сурми, олова, танталу і ніобію, азбесту. Запаси міді, марганцю, нікелю, кобальту і інш. можуть бути істотно збільшені за рахунок використання бідних руд і руд океанічного дна. З 40 основних видів мінеральної сировини лише по 18 США забезпечують себе на 50% і більше. Економіка США залежить від імпорту 68 видів сировини, і ця тенденція, очевидно, збережеться в майбутньому. Останнім часом спостерігається схильність до консервації мінеральних родовищ, переважно енергоносіїв.

    Захист довкілля. Забруднення навколишнього середовища стало однією з основних проблем у США, пов’язаною з економічним зростанням. З кінця 60-х років загострення екологічних проблем досягло в країні граничної межі і ставлення до них кардинально змінилося. У 70-і роки були запроваджені стандарти якості навколишнього середовища та екологічна експертиза, у 80-і роки – екологічне управління та планування заходів, пов’язаних із збереженням необхідної якості навколишнього середовища та ініціювання США міжнародного співробітництва з охорони навколишнього середовища. Створивши необхідний економічний механізм, американцям вдалося не лише зупинити подальше забруднення навколишнього середовища, а й істотно покращити його якість. У США цільові заходи охорони довкілля встановлює федеральне Агентство з охорони природи, а потім кожний штат окремо пропонує конкретні заходи щодо їх реалізації, пов’язуючи з планами розвитку галузі. Ефективним засобом контролю за викидами є запровадження Агенцією з охорони навколишнього середовища США “дозволів” на допустиму кількість забруднюючих речовин, що можуть бути викинуті у навколишнє середовище. Цей захід дав можливість фірмам, обсяг викидів забруднюючих речовин яких є меншим, ніж встановлений для них ліміт, продавати свої права іншим фірмам. У державі створився ринок прав на забруднення навколишнього середовища. Сформувавши банк дозволів на забруднення навколишнього середовища, уряд США покращив екологічну ситуацію в країні.

    Транспортна інфраструктура. Як велика і розвинена країна, США мають всі види транспорту та їх збалансовану систему. Абсолютні та відносні розміри транспортної інфраструктури і рухомого складу дуже великі. В перевезенні вантажів передують залізниці (38%), автотранспорт (28%), внутрішній водний (16%) і трубопроводи (18%), у перевезенні пасажирів — автомобільний (82%) та авіаційний (17%). Частка залізниць, внутрішнього водного і морського транспорту в пасажироперевезеннях, за винятком туристських круїзів, зведена до мінімуму. Одночасно зростає роль авіації в перевезенні вантажів. Значна частина морського флоту США плаває під «дешевими прапорами». Особлива роль в США належить автомобільному транспорту. Загальна протяжність автомобільних доріг становить 6 261 200 км. Основний засіб пересування населення в більшості регіонів країни - особистий автотранспорт. Насиченість країни автомобілями найвища в світі і продовжує зростати.

    Другий за масовістю перевезень пасажирів транспорт – повітряний. В країні велика кількість авіакомпаній, що здійснюють перевезення як всередині країни так і закордоном. Літаки витіснили залізничні пасажироперевезення, оскільки через розміри країни подорож залізницею займає багато часу і дуже часто коштує так само як і переліт. Залізничні компанії постійно перебувають на державних дотаціях і тримаються на плаву за рахунок вантажних перевезень.

    2. Історія формування нації. США – відносно молода країна. Її історія почалась1942 р. із відкриття Колумбом Нової Землі. Довгий час не відбувалось заселення континенту європейськими переселенцями через те, що провідні морські європейські держави були зайняті міжусобними війнами. Проте наприкінці 16 ст. відбуваються перші безуспішні спроби колонізації Америки Англією. І лише у 1607 було засноване перше постійне британське поселення в Америці – Джеймстаун, яке вважають колискою країни. Це був початок колоніального освоєння Північної Америки в наступні роки були засновані наступні колонії6: 1620 — Массачусетс (Плімут і Поселення бухти Массачусетс), 1626 — Нью-Йорк, 1633 — Меріленд, 1636 — Род-Айленд, 1636 — Коннектикут, 1638 — Делавер, 1638 — Нью-Гемпшир, 1653 — Північна Кароліна, 1663 — Південна Кароліна, 1664 — Нью-Джерсі, 1682 — Пенсильванія, 1732 — Джорджія. Колонізація призвела до сутичок із місцевим  населенням – індіанцями, які згодом переросло у масові війни із просуванням колонізаторів на захід і криваву різню.

    Релігійний  і політичний хаос у Європі стимулював еміграцію в англійські колонії. Надія на процвітання привела сюди багатьох поселенців з континентальних країн.

    В кінці XVII століття маленькі ферми у  прибережних районах півдня поступилися  місцем великим плантаціям. На плантаціях вирощували тютюн, рис, бавовну і т.п. Поневолене чорношкіре населення із Африки широко залучалось до робіт на плантаціях в якості безплатної робочої сили.