Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Февраля 2013 в 15:05, реферат
Вода - найпоширеніша речовина в біосфері, що грає виключно важливу роль у природі, в рідкому і твердому стані вона утворює гідросферу. Гідросфера – це водяна сфера нашої планети, сукупність океанів, морів, вод континентів, льодовикових покривів. Вода -- це хімічна сполука водню з киснем у такому співвідношенні елементів по вазі: 11% водню і 88,89% кисню.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НУХТ
Реферат на тему:
«Вода у біосфері»
Виконала : студентка гр. БКЦВ 5-2
Шапорда О.П.
Перевірив: проф. Виговський В.Ю.
Київ 2013р.
Вода - найпоширеніша речовина в біосфері, що грає виключно важливу роль у природі, в рідкому і твердому стані вона утворює гідросферу. Гідросфера – це водяна сфера нашої планети, сукупність океанів, морів, вод континентів, льодовикових покривів. Вода -- це хімічна сполука водню з киснем у такому співвідношенні елементів по вазі: 11% водню і 88,89% кисню. Кожна молекула води в цілому є електрично нейтральною. Проте в ній існує перерозподіл зарядів: та частина, де розташований атом кисню, є негативною, а частина, де знаходяться атоми водню, - позитивною. Виникає так званий дипольний момент, у результаті якого дві сусідні молекули притягуються одна до іншої за рахунок електростатичної зв'язку, яка називається водневої. У результаті молекула рідкої води складається в основному з об'єднання двох простих молекул - Н2O2 (диполь). Є відомості про те, що при кімнатній температурі кожна молекула води створює тимчасові зв'язки з трьома-чотирма сусідніми молекулами. Водяна пара має найпростішу формулу Н2O (гідрологіч). Лід представляє об'єднання трьох простих молекул - (Н2O) 3 (тригідроль). У природних умовах у воді завжди розчинені різні гази, солі і знаходяться в підвішеному стані тверді частинки. Вода має здатність збільшуватися в обсязі при охолодженні нижче 0 ° С. Обсяг води мінімальний при +4 ° С. Більшість речовин при охолодженні стискається, а щільність їх підвищується. Але вода, утворюючи лід, кристалізується. Його щільність менше щільності води, а обсяг більше. Тому лід не тоне, а вода, замерзаючи в скляній посудині, рве його на частини. Чим більше тиск відчуває обсяг води, тим нижче температура її замерзання. Тому океанська вода при температурі -3 ° С на глибині 4000 м не замерзає. Вода має велику теплоємність, що виключно важливо для окремих живих організмів і біосфери в цілому. Вода в більшою мірою, ніж інші речовини, сприймає тепло, сама при цьому нагріваючись незначно. Відомо, що для нагрівання 1 л води на 1 ° С необхідно затратити в 3300 разів більше енергії, ніж на нагрівання 1 л повітря. Тому вода грає на планеті роль головного акумулятора і розподільника сонячної енергії. Одне з разючих властивостей води - здатність підніматися вгору по вузьких канальцям, переборюючи силу власної ваги. Це явище - капілярність - зіграло величезну роль у розвитку життя на Землі. Завдяки цій властивості рослини отримують з грунту розчини поживних речовин. Пов'язано з цим і рух крові та тканинних рідин в живих організмах. СВІТОВІ ЗАПАСИ ВОДИ СКЛАДАЮТЬСЯ З РІДКОЇ (СОЛОНА І ПРІСНА), ТВЕРДої (ПРІСНА) І ГАЗОПОДІБНОЇ (ПРІСНА) ВОДИ. Води прісні - води з вмістом розчинних солей до 1 г / л (в залежності від хімічного складу), солонуваті - від 1 до 3 г / л. Води солоні - це води з вмістом розчинних солей від 3 г / л і вище. Вони поділяються на слабосолоні (засолені) з концентрацією солей від 3 до 10 г / л, солоні і дуже солоні - від 10 до 50 г / л і ропні (ропа) - більше 50 г / л розчинних солей. Загальні запаси води на планеті становлять 1338000 тис. км3. З цієї кількості 96,5% припадає на частку Світового океану, 1,7% становлять підземні води, 1,74% - льодовики і постійні снігу. Загальні запаси прісної води становлять усього лише 2,53% від загальних світових запасів води. Для використання в промисловості, сільському господарстві і побуті придатні в основному прісні води. До них відносяться: підземні води, річки, прісні озера, льодовики і постійні снігу, болота, грунтова волога і вода в атмосфері. Прісні водні
ресурси існують завдяки Щороку з поверхні суші випаровується в середньому 485 мм води, а з водної поверхні - шар води товщиною близько 1250-1400 мм. Частина її знову випадає опадами в океан, а частина переноситься вітрами на сушу і тут живить ріки, озера, підземні води, льодовики і інші водні об'єкти. Є відомості про те, що на цю «природну дистиляцію» води витрачається приблизно 20% енергії Сонця, що приходить на Землю. Незважаючи на те, що запаси прісних вод на планеті обмежені, вони постійно відновлюються. Вода є найважливішим складовим живої речовини, без якого життя неможливе. Загальна маса води, що міститься в живих організмах, близько 2500 км3. Живі організми на 2 / 3 складаються з води. Відсоток води залежить від маси тіла і віку: найбільший у молодих організмів і найменший в похилому віці. Так, 6-тижневий зародок на 95% складається з води, у новонародженого її кількість складає 75% маси тіла, а у 50-річних - лише 60%. Вода поширена в організмі людини і тварин нерівномірно. Близько 70% води зосереджено внутрішньоклітинно і 30% поза клітинами. Найбільше води в склоподібному тілі ока - 99%, в лімфі - 96%, в плазмі крові - 92%, у мозку - 85%, в сполучній тканині - 80%, у м'язах - 75%, і значно менше - в жировій ( 20%) і в кістковій (20-25%) тканинах. Тільки незначна частина води в організмі знаходиться у вільному стані. Більша її частина є комплексом білків, вуглеводів і жирів. |
Чинники, що визначають якість води
1) температура. 2) рН (кислотність). 3) мінеральний склад. 4) зважені частки. 5) плаваючі домішки. 6) запахи, присмаки. 7) забарвлення. 8) розчинений кисень. 9)БПК (біологічне споживання кисню). 10) збудники захворювань. 11) токсичні речовини.
Основні джерела забруднення:
1. Нафта і нафтопродукти
2. Важкі метали (ртуть, свинець, цинк, кадмій, марганець, мідь та інших.)
3. Радіоактивні елементи
4. >Ядохимикати
5. >Стоки тваринницьких ферм
Водні ресурси являють собою частину природних запасів води, яка безпосередньо приймає участь або може приймати участь у суспільному виробництві в конкретних історичних умовах при певному розвитку продуктивних сил. Це визначення характеризує водні ресурси не тільки як природне явище, але й як соціально-економічну категорію, що тісно пов'язана з рівнем розвитку людського суспільства.
Враховуючи велике значення водних ресурсів для життя суспільства, їх можна розглядати у вигляді водогосподарської інфраструктури, що обслуговує виробничу і соціальну сфери суспільної діяльності.
Головна функція водних ресурсів, як виробничої інфраструктури, полягає в тому, що в результаті надання послуг специфічного виду, вона забезпечує безперервність обороту всіх форм і частин суспільного продукту, охоплюючи всі стадії, починаючи від стадії виробництва до споживання, сприяє нормальному функціонуванню промисловості, будівництва, сільського господарства, інших видів діяльності. Водні ресурси, як виробнича інфраструктура, не створюють ні предметів праці, ні продуктів споживання, лише створюють сприятливі умови для розвитку матеріального виробництва. Праця, що реалізується в таких умовах, є продуктивною і має суспільно необхідний характер, а діяльність, що пов'язана з виробничим обслуговуванням галузей народного господарства, збільшує вартісне значення сукупного продукту і національного доходу.
Функціональне призначення водних ресурсів як соціальної інфраструктури пов'язано із створенням соціальних умов для життєдіяльності людей в результаті задоволення потреб у воді з метою підвищення рівня життя. Як соціальна інфраструктура водні ресурси непрямим чином (побічно) впливають на процес матеріального виробництва, створюють важливі умови для розширеного відтворення, зростання продуктивності праці.
В процесі виконання функціональних обов'язків у вигляді інфраструктури висвітлюються складні відносини між органами управління економікою країни в цілому і окремими територіями, підприємствами, господарствами, що визначають стан, перспективи та ефективність використання водних ресурсів в народному господарстві, склад заходів, що забезпечують зберігання води як природного ресурсу.
Використання та охорона водних ресурсів регламентується низкою законів та інших правових нормативних документів. Серед них "Водний кодекс України" (1995 р.), "Про меліорацію земель" (2000 р.), "Про питну воду та питне водопостачання" (2002 р.) та ін.
На Україні тисячі великих і малих річок, в складі яких 117 річок довжиною понад 100 км. Найбільш водоносні, економічно важливі за значенням —Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Тиса, Десна, Прип'ять, Дунай, Прут. Місцевий річковий стік у середньому за водністю році — 50 км3. Якщо в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській областях на одного жителя припадає від 2 до 7 тис. м3 місцевого стоку, то в Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській, Херсонській — лише від 0,13 до 0,4 тис. Основна водна артерія — Дніпро, стік якого дорівнює близько 65% стоку всіх річок України.
Характер суспільного
Таблиця 3.3
Споживання свіжої води по регіонах
Регіони |
Обсяг спожитої свіжої води, км3 |
Відношення 2002/ 1990,% |
Коефіцієнт загальної |
Відношення 2002/ 1990,% | ||
1990 р. |
2002 р. |
1990 р. |
2002 р. | |||
Поліський |
3,4 |
1.6 |
47,1 |
401 |
200 |
49,9 |
Подільський |
3,5 |
1,3 |
37,1 |
440 |
173 |
39,3 |
Степовий |
12,7 |
4,3 |
33,8 |
1026 |
378 |
36,8 |
Карпатський |
1,1 |
0,5 |
45,4 |
172 |
74 |
43,0 |
Донбаський |
5,5 |
2,3 |
41,8 |
480 |
229 |
47.7 |
Крим |
2,9 |
0,8 |
27,6 |
1181 |
344 |
29,1 |
м. Київ |
0,8 |
72,7 |
420 |
312 |
74,3 | |
Усього по Україні |
30,2 |
11,6 |
38,4 |
584 |
241 |
41,3 |
Найбільші обсяги води використовуються в Степовому регіоні — 37-42% загального обсягу та Донбаському регіоні — 20%, особливо в Дніпропетровській, Запорізькій та Донецькій областях, де зосереджені потужні промислові підприємства та розвинута експлуатація меліоративних систем.
Зменшення обсягів спожитої води відмічено на території усіх регіонів. Особливо така тенденція стосується Степового регіону, де коефіцієнт загальної водоємності зменшився в 3 рази, Донбаського регіону — в 2,6 рази, в Криму в 2,7 рази. В інших регіонах коефіцієнт загальної водоємності зменшився в 2,3-2,4 рази.
Усі види водозабезпечення розподіляють на дві категорії. До першої відносяться галузі, де користування водою пов'язано з вилученням з річок, озер, водосховищ (промисловість, комунальне господарство, сільськогосподарське зрошування). У такому разі частина води з тієї, що надходить, втрачається, ставши частиною промислової та сільськогосподарської продукції, решта — випаровується. До другої категорії відносять галузі, які для виконання своїх виробничих завдань користуються виключно водними ресурсами. Серед найбільш значущих назвемо гідроенергетику, водний транспорт, рибне господарство, водний туризм.
Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" (2002 р.) визначена система стандартів у сфері питної води та питного водопостачання яка охоплює державні стандарти України та міжнародні стандарти. До її складу входять:
• державний стандарт на питну воду;
• державний стандарт на фасовану питну воду;
• методи, методики і засоби контролю та оцінки якості питної води. Державні стандарти на питну воду визначають перелік органолептичних, хімічних, мікробіологічних та радіологічних показників якості питної води, що підлягають обов'язковому контролю, їх гранично допустимі величини, додержання яких є безпечним для життя і здоров'я людини.
Державні стандарти на питну воду періодично (один раз на п'ять років) переглядаються з метою врахування та впровадження новітніх наукових досягнень у сфері впливу забруднюючих речовин на здоров'я людини, нових технологій очищення питної води і засобів контролю її якості. У процесі розроблення та перегляду стандартів на питну воду враховуються показники державних санітарних правил і норм, а також нормативні вимоги щодо якості питної води, прийняті в Європейському Союзі.
Нормування показників якості питної води здійснює центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я шляхом встановлення гранично допустимих рівнів в ній забруднюючих речовин.
У сфері питної води та питного водопостачання встановлюються такі норми:
• норми питного водопостачання;
• екологічні норми якості води джерел питного водопостачання;
• технологічні норми використання питної води;
• технічні умови у сфері питної води та питного водопостачання. Порядок розроблення та затвердження норм питного водопостачання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Для оцінки екологічного стану джерел питного водопостачання, визначення водоохоронних заходів цих об'єктів встановлюється екологічна норма якості води джерел питного водопостачання, яка містить науково обгрунтовані допустимі значення забруднюючих речовин і показники якості води. Ця норма встановлюється з урахуванням вимог державних гігієнічних та протиепідемічних правил і норм.
Для оцінки та забезпечення раціонального використання води встановлюються відповідно до закону поточні та перспективні технологічні норми використання питної води. Ці норми розробляються кожним підприємством питного водопостачання, погоджуються з місцевими органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та затверджуються органами місцевого самоврядування.
Збереження води обумовлено масовим впровадженням у промисловість здобутків науково-технічного прогресу, розробкою технологічних й організаційних заходів по збільшенню можливостей повторного використання, заміні водного охолодження повітряним, поліпшенню очищення стоків та скороченню негативного впливу інших споживачів на умови водозабезпечення.
Мета сьогодні:
Вдвічі скоротити використання води до 2020 року.
Пересічний житель Північної Америки використовує 550 літрів на день, в той час як в найбідніших країнах на людину припадає всього 10 літрів на день. У всьому світі близько 70% від загального обсягу споживання води використовується в сільському господарстві.
Нестача води стає все більш поширеною проблемою, котра вже зачепила багато країн в різних частинах світу, від Китаю та Індії до Сполучених Штатів. Її поширення є результатом зростання населення, підвищення доходів населення і зміни клімату. Кількість води на душу населення скоротилося вдвічі за останні 30 років і, за прогнозами, скоротиться ще вдвічі в найближчі десять років. Вважається, що до 2030 року світ зіткнеться з 40% розривом між попитом і пропозицією на глобальному рівні.