Типи взаємозв’язків в урбоекоситемі

Міністерство  освіти та науки України

Національний  технічний університет

«Харківський  політехнічний інститут» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

На тему «Типи взаємозв’язків в урбоекоситемі» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала 

Перевірила 
 

Харків 2010 
 
 
 

     Урбоекосистема (міська екосистема загалом, чи підпорядковані їй,менші від неї паркові, газонні, бульварні, чи суцільно вкриті бетоном, асфальтом і будівлями ділянки поверхні як середовище існування різноманітних видів рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів) – це створена людиною, штучна, функціональна система всієї сукупності живих істот і середовища

їхнього існування, у своїй структурно-функціональній організації регульована людиною. Зрозуміло, що і в урбоекосистемі не можуть бути компонентами людина, людська  громада (політичні партії, адміністративні органи управління) тощо. Структурно-функціональна єдність природної (екологічної), соціальної, економічної, політичної та інших підсистем міста реалізується у системах вищої за біотичну форми організації.

      Урбоекологія як окрема галузь знань має свої оригінальні об'єкт, предмет і методи досліджень, розкриває загальні закономірності функціонування урбоекосистем та їхніх структурних компонентів. Її об'єктом вивчення є урбоекосистеми всіх розмірів і складності, їхні просторові й функціональні компоненти. Предмет досліджень – особливості та закономірності територіального розподілу й історичної фізико-географічної та соціально-економічної зумовленості урбоекосистем, їхньої структурно-функціональної організації, взаємозв'язків між структурними компонентами, міжекосистемного речовинно-енергетичного обміну, моделювання й прогнозування урбоекосистемних процесів, способів поліпшення їх середовищетвірних, захисних, естетичних та інших корисних функцій тощо.

      Розглянемо  функціонування урбоекосистеми в складі соціально-технічного екологічного, просторово-часового і матеріально-енергетичних блоків. У теперішньому розумінні, це урбоекосистема якою можна управляти. Досліджуючи взаємозв‘язки урбоекосистеми виходимо з причинно-наслідкових залежностей та існування між окремими елементами міського середовища різних зворотних зв‘язків як негативних, так і позитивних “чисте повітря – забруднене повітря”, “чиста вода” – забруднена вода”, акустичний оптимум – акустичний максимум, сприятливий клімат – кліматичний дискомфорт, озеленені території – мертва поверхня”. Таких протиріч значно більше, вони безпосередньо і опосередковано відбиваються на функціонуванні міської екосистеми і добре простежуються на адаптованій схемі основних зв‘язків міської екосистеми А. Костровицького. Автор об‘єднує позитивні і негативні зв‘язки, беручи до уваги зменшення або збільшення можливостей системи в декілька груп: 1.суплетивні – збагачують та піднімають існуючі системи на вищий рівень; 2.компенсаційні – компенсують завдані витрати; 3.редукційні – сприяють заміні порушених зв‘язків; 4.деструктивні – проходить порушення існуючих систем.

      Місто існує в межах біосфери, пише акад. М.А. Голубець (1997), займає певний екологічний  простір і має в своєму складі незмінну екологічну підсистему. Вона виникла на місці природних лісів, лучних та степових екосистем, компоненти яких редукованими чи антропогенно перетвореними увійшли до складу міських соціоекосистем слід зауважити, що місто(з лат. urbs) - це явище суспільне (з лат. societies – суспільство), і підпорядкування йому екосистеми не зовсім виправдане. Не зважаючи на намагання людини “царювати” над природою природна підсистема все ж залишається у місті автономною і дуже часто проявляє свій, “характер”: в карстових зонах провалюються будинки, розливаються набережні, зносяться мости, ерозійні потоки руйнують ґрунтовий покрив, а повітряні потоки у висотній забудові взимку нагадують холодні зимові вітри. Міста з їх функціонуючими підсистемами розрізняють за рівнем екологічної напруженості факторів. Наприклад: близько половини території м. Рівного вкрито техногенними компонентами: спорудами, покриттям. Штучні компоненти мають здатність повільно нагріватися і швидко віддавати тепло, створюючи різницю температури між містом і приміського територією, утворюючи штучні бризи, що роблять надзвичайно незатишними масиви, околиць міста з висотною забудовою котрі ще й позбавлені рослинності. У центральній частині міста зі щільною забудовою і високою густотою квартальної деревно-чагарникової рослинності спостерігається сповільнення аераційних процесів, накопичення забруднюючих речовин, що може негативно позначитися на здоров‘ї жителів даних масивів – збільшити кількість хворих на серцево-судинні захворювання та нервові розлади.

      Основні висновки, зроблені внаслідок аналізу двох різних за рівнем урбанізації міських екосистем такі: 1.Чим більше місто, тим більше в ньому проявляється за образним виразом Ю.Одума “паразит біосфери”. 2.Великі міста споживають більше кисню, ніж продукують. 3.У великих містах з їх великою площею горизонтальних та вертикальних поверхонь, які акумулюють і сонячну енергію, відчутно явище ентропії. 4.Різко зменшується кількість природних радіальних і латеральних потоків за рахунок штучних, особливо латерального походження – перенесення великої кількості органічних і мінеральних забруднюючих речовин у внутрішню і зовнішню частини міської екосистеми. 5.Виразно проявляється агресивність міської екосистеми стосовно сусідніх екосистем: лісових, лучних, болотних, а також штучних агроекологічних екосистем. 6.Подальший розвиток міських екосистем неможливий без створення надійного механізму штучної регуляції.

      Виявлено наступні взаємозвязки в урбоекосистемі: перевантаження вулиць міста автотранспортом призводить до загазованості повітря та забруднення важкими металами  грунтів навколо автодоріг, а невідповідність сміттєзвалище санітарно-епідеміологічним вимогам є причиною забруднення грунтового покриву навколо полігону твердих побутових відходів.

      Разом з тим,необхідно зазаначити,що забрудення атмосфери призводить до погіршення санітарно-гігієнічних показників,яке впливає на функціонування біотичної складової екосистеми,змінюючи її продуктивну здатність.В місті відзначається певне пошкодження зеленового покрову.Забруднення повітря вражають фруктові дерева,ліси,сільськогосподарські культури та трав’яний покрив.Спостерігається отруйна дія отруйних газів на протоплазму рослинних клітин та пригнічення процесу фотосинтезу,як наслідок в системі зменшується кількість кисню.Пил та сажа закупорюють продихи клітин рослин,ускладнюють доступ сонячних променів до хлоропластів.

      Таким чином,можна зробити висновок.про те що саме техногенні фактори максимально змінюють природну підсистему міського середовища і тим самим формують змінені умови життєдіяльності населення.