Шпаргалка по "Экологии"

Упродовж півтора тисячоліття накопичилась величезна кількість інформації, яка потребувала узагальнення. Отже, поряд з накопиченням інформації назріває виникнення другого етапу розвитку — систематики, з яким пов'язують імена таких відомих вчених, як К. Лінней та О. Гумбольдт. Багато науковців епохи Відродження (XVII—XIX ст.) зробили вагомий внесок у цю науку, яку в ті часи екологією ще не називали.

Зокрема, А. Левенгук (XVIII ст.) — відомий  як основоположник вчення про трофічні взаємовідносини та регуляцію чисельності  популяцій; французький вчений Ж. Бюффон вперше порушив проблему впливу зовнішніх умов на будову тварин. Відомий еволюціоніст, автор першого еволюційного вчення Ж.Б. Ламарк вважав, що вплив "зовнішніх обставин" — одна з найголовніших причин пристосувальних змін організмів, еволюції тварин і рослин. Важливим результатом другого періоду є приведення в систему інформації про органічний світ. Системи, які були створені в цей період, уже давали уявлення про певну ієрархію та взаємозв'язок у живій природі.

Важливим етапом становлення екології як науки стала поява у 1859 р. книги Ч. Дарвіна "Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних порід у боротьбі за життя". У ній Дарвін чітко вказав на роль навколишнього середовища ("боротьба за існування" у природі) у природному доборі як одного з основних рушійних сил еволюції. Після виходу у світ праць Геккеля термін "екологія" поступово прижився і набув загального визнання. Друга половина XIX ст. визначалася вивченням способу життя тварин і рослин та їх пристосування до кліматичних умов, а також, завдяки роботам К. Мебіуса, становленням нової галузі екології — біоценології.

Отже, третій етап розвитку теоретичних  засад екології розпочався з другої половини XIX ст., хоч як самостійна наука  екологія сформувалась і набула наукового визнання лише на початку XX ст. На той час уже сформувались екологічні школи гідробіологів, ботаніків, зоологів, кожна з яких розвивала певну галузь науки екології. У 20-х роках XX ст. в Європі та Америці були організовані екологічні наукові товариства, засновані журнали, а екологію почали викладати в університетах. У 30-х роках сформувалась нова галузь екології — популяційна екологія, основоположником якої є англійський вчений Ч. Елтон. Увага звертається на популяцію як самостійну одиницю. Центральними для популяційної екології стали проблеми внутрішньовидової організації і динаміки чисельності.

З початку 30-х років виникає принципово новий підхід у дослідженнях з  екології. У 1935 р. А.Тенслі обґрунтував  поняття екосистеми, а в 1942 р. В. Сукачов сформулював тезу про біогеоценоз. Живі організми почали вивчати у їх співвіднесеності до сукупності абіотичних факторів, з урахуванням закономірностей, що лежать в основі зв'язку всього угруповання й навколишнього середовища — кругообігу речовин та перетворення енергії. Розвиток екосистемного аналізу привів до появи вчення про біосферу. Біосфера перед нами постає як глобальна система, стабільність та функціонування якої ґрунтуються на екологічних законах забезпечення балансу речовини та енергії. Автором цієї теорії був перший президент Української академії наук В. Вернадський.

Отже, за короткий період — з середини XIX ст. до 60-х років XX ст. — екологія як наука зайняла своє місце серед  інших природничих наук, було сформульовано  основні теоретичні засади науки про взаємозв'язки живих організмів з навколишнім середовищем та між собою.

 

26. Предмет, об’єкт  та завдання екології.

Головні завдання екології:

· встановлення закономірностей взаємозв’язків між організмами, їхніми угрупованнями та умовами довкілля;

· дослідження структури та функціонування угруповань організмів; розробка методів визначення екологічного стану природних і штучних угруповань;

· спостереження за змінами в  окремих екосистемах та біосфері в цілому, прогнозування їхніх наслідків;

· створення бази даних та розроблення  рекомендацій для екологічно безпечного планування господарської і соціальної діяльності людини;

· застосування екологічних знань  у справі охорони навколишнього  середовища та раціонального використання природних ресурсів.

Об'єкти дослідження в екології - організми, тіла і речовини - матеріальні, а процеси з їх участю підкоряються законам фізики, хімії, біології та інших природничих наук.

предмет екології - сукупність складних проблем, що стосуються як буття  природи, так і існування людини.

27. Екологічні  дослідження  в Україні.

Перший науковий центр екологічних досліджень в Україні був створений у 1930 році. Це був сектор екології при Інституті зоології та ботаніки Харківського державного університету. Дослідження в галузі екології, виконані в цьому центріВ.В.Станчинським (1930-1940), були з багатьох поглядів піонерними й оригінальними. Його праця «До розуміння біоценозу» (1933) є класичною в області вивчення зв'язків між організмами в ценотичних системах; ще за 10 років до В.Н.Сукачова вчений підійшов до ідеї біогеоценозу як функціональної єдності біоценозу та абіотичних факторів.

Відкриття нашого земляка В. І. Вернадського, який був першим президентом Академії наук України і засновником кількох  сучасних наук, посідають особливе місце в історії екології. Він довів наявність широкомасштабного впливу живих організмів на абіотичне середовище. У той період, коли наукова громадськість вже була підготовлена до цілісного бачення природи, він своєчасно запропонував вчення про біосферу як про одну з оболонок Землі, що визначається присутністю живої речовини. В.І.Вернадський вперше ввів у вивчення біосфери кількісний підхід, що дозволило об'єктивно оцінити масштаби біогеохімічного кругообігу речовин. Вчення В.І.Вернадського про ноосферу додатково узагальнило численні дані про нерозривність зв'язку людини з природним середовищем.

28. Наукові підходи до розуміння взаємовідносин «людина - природа», «людина – навколишнє середовище».

29. Зміни клімату  Землі як циклічний процес та предмет міфотворчості ЗМІ. Міфи про глобальне потепління.

30. Надумані  та реальні ризики від вживання  продуктів, що містять ГМО.  Міфи про їхню шкоду/користь  для людського організму.

31.Міфи та  правда про вакцинацію від  дитячих інфекційних хвороб. Вакцинація як предмет міфотворчості ЗМІ.

32.Підходи до вивчення та розуміння поняття «глобальні проблеми людства».

Глобальні проблеми людства (глобальні проблеми, глобальні проблеми сучасності) - комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу і вимагають для свого розв’язання колективних зусиль світової громадськості (екологічні проблеми, гонка озброєнь, хвороби і т.д.). Глобальні проблеми людства стосуються як поверхні землі, так і Світового океану, атмосфери планети, навколоземного космічного простору.

33.Суть та  визначення, спільне та відмінне  у поняттях «екологічна криза», «екологічна катастрофа», «глобальна  екологічна криза».

Екологічна криза — термін для позначення важкого перехідного стану екологічних систем і біосфери в цілому. Стан екологічної кризи означає наявність значних структурних змін навколишнього середовища. Традиційно виділяються екологічні кризи природного та антропогенного походження.

При цьому екологічна криза істотним чином відрізняється від екологічної катастрофи, адже остання означає повне руйнування екологічної системи. У випадку ж екологічної кризи зберігається можливість відновлення порушеного стану.

Екологічна катастрофа - надзвичайно швидка і тому небезпечна деструкційна зміна умов навколишнього середовища глобального чи локального масштабу, яка пов'язана з нанесенням величезної шкоди навколишньому середовищу, загибеллю рослин, тварин і людей.

34.Сутність і класифікування екологічних криз.

В сучасній літературі (див. В.Крисаченко, 1996) екологічні кризи розполідяють за такими критеріями:

- за причиненням

- за об"єктною визначеністю

- за ієрархічним статусом

- за здійснюваним ефектом.

За першим означеним критерієм - за причиненням - можна говорити про  екологічні кризи природного походження і антропогенного походження.

Другий спосіб типізації екологічних криз - коли вони виділяються за об"ектною визначеністю. Тобто, кваліфікується на підставі виявлення саме того об"єкту, на який впливає дана криза. Наприклад, це ті біологічні види, що зникають в результаті екологічної кризи. В умовах глобальної екологічної кризи таким видом стала людина.

Третій підхід до визначення типів  екологічних криз - це їх розподіл відповідно до того, екологічні системи якого  рівня організації живого - від  простих і до глобальної екосистеми - біосфери - охоплені кризовими явищами. Зрозуміло, що системи більш високого ієрархічного статусу більшою мірою або навіть суттєво впливають на все живе, включно і на людину.

Четверта можливість кваліфікування і розподілу екологічних криз - за ефектом їхньої дії на екологічні системи, на людину. За цією ознакою екологічні кризи проявляють себе як

1 -локальні - ефект їхньої дії  обмежений певним регіоном, певними  спільнотами,

2 - регіональні - такі, що проявляються  на більших територіях і стосуються  великих екологічних систем,

3- планетарні - кризові процеси  охоплюють більшість екологічних  систем Землі або біосферу  в цілому.

35.Природні та  антропогенні екологічні кризи.

За першим означеним критерієм - за причиненням - можна говорити про  екологічні кризи природного походження і антропогенного походження. Перші - природні екологічні кризи являють собою ті зміни в екологічних системах, що є наслідком природніх біологічних процесів, самоорганізації систем, таких стосунків систем як конкуренція тощо. Вони також можуть бути наслідком стихійних явищ.

Екологічні кризи антропогенного походження є результатом впливу людської діяльності на природу. Загалом  кажучи, це наслідок цивілізаційного  прогресу.

36.Філософія виникнення екологічної кризи.

37.Причини та  наслідки екологічної кризи в Україні.

Дефіцит води в Україні нині становить  близько 4 млрд. м3. Практично всі  поверхневі, ґрунтові й частково підземні води забруднені промисловими, побутовими, сільськогосподарськими стоками й  за якістю не відповідають навіть чинним заниженим санітарним нормам.

Виснаження земельних ресурсів

Україна щороку втрачає близько 100 тис. га родючих ґрунтів. Кількість  гумусу в ґрунтах порівняно з  кінцем XIX ст. знизилася в 6 разів  і щорічно зменшується ще на 18 млн.

Активізація екзогенних геологічних процесів

Останнім часом в Україні  активізувалися екзогенні геологічні процеси — зсуви, селі, змиви, ерозія поверхні, карстоутворення, яроутворення, засолення ґрунтів, суфозія, спровоковані людською діяльністю (будівництво різноманітних  об'єктів, шляхів, видобуток корисних копалин, підтоплення території).

Зниження біорізноманітності й біопродуктивності

За останні 100 років людська діяльність завдала величезної шкоди тваринному й рослинному світові України. Тільки в передвоєнні роки на Донеччині  й у Криму зникло більш як 40 видів рослин, у Карпатах — 20. До Червоної книги України занесено близько 700 видів тварин і рослин, яким загрожує вимирання чи знищення.

Демографічна криза й зростання захворюваності населення

Нині в Україні швидко розвивається демографічна криза. У 1991 р. розпочався процес, безпрецедентний для мирного часу: смертність стала переважати над народжуваністю. Смертність дітей у нас — одна з найвищих у світі; 12—13 % шлюбів — бездітні.