Ресурси природи та їх класифікація

Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Февраля 2012 в 13:27, реферат

Описание работы

Під природними ресурсами розуміють природні тіла, явища і процеси, які людина використовує в своїй діяльності.
Природні ресурси дуже різноманітні, як і можливості їх застосування в господарстві і побуті, вони є складовою частиною матеріально-технічної бази суспільного виробництва.

Содержание

Вступ…………………………………………………….3
1. Поняття природних ресурсів…………………………..4
2. Види природних ресурсів……………………………...5
3. Розподіл природних ресурсів………………………….7
Література………………………………………………14

Работа содержит 1 файл

Єкологія.docx

— 35.19 Кб (Скачать)

Використання та переробка  мінеральних ресурсів призводить до утворення відходів. Вони забруднюють  навколишнє середовище, знижують цінність ще не використаних ресурсів.

Раціональне використання мінеральних  ресурсів передбачає їх комплексне освоєння, застосування у виробництві енерго- та ресурсозберігаючих технологій, активне впровадження оборотного (або повторного) використання ресурсів. У багатьох економічно розвинутих країнах послідовно реалізується саме така політика. Найглибшій утилізації (вторинному використанню) підлягають промислові та побутові відходи в Японії, країнах Західної Європи та США. Виробництво з використанням повторних ресурсів чорних та кольорових металів, паперово-картонних виробів, будівельних матеріалів, скла та інших дає значну економію мінеральних, біологічних ресурсів та енергії.

Водні ресурси складова частина  невичерпних природних ресурсів. Це - води суходолу (річок, озер, льодовиків, штучних водойм, боліт, підземних вод, ґрунтової вологи, снігового покрову), морів, океанів.

Вода - одна з найпоширеніших речовин у природі. На Світовий океан припадає 361 млн км2, або 71 %, загальної площі поверхні Землі. Площа всіх внутрішніх водойм суходолу становить близько 3 % площі земної кулі. Майже 10 % суходолу вкрито льодовиками.

Із загальних запасів  води на Землі (1386 км3) 96,5 % припадає на води Світового океану. Об'єм підземних вод становить понад 23 400 тис. км3, в льодовиках міститься 24 064 тис. км3, в озерах - 176 тис. км9, в болотах - 11,5 тис. км3, в річках - 2,12 тис. км3. Але прісної води тільки 2,5 % усієї води на Землі, до того ж понад 2/3 її законсервовано в льодовиках та сніжниках. Використовується ж тільки 0,0002 % загальних запасів прісних вод. У багатьох районах великі річки та озера знаходяться на порівняно мало освоєних територіях. Наприклад, Амазонка, річки Росії та Канади, що впадають в Північний Льодовитий океан.

Проблема нестачі води в густозаселених регіонах Землі  пов'язана також із значним забрудненням вод річок та озер в результаті господарської діяльності. Брудна вода стає непридатною для пиття, використання в побуті, зрошення сільськогосподарських земель та використання в промисловості. Процес забруднення вод особливо інтенсивно розвивається в останні 20-30 років. До цього проблеми, пов'язані з забрудненням вод, мали локальний характер. Можна сказати, що на очах одного покоління виникла одна з найбільших проблем людства - проблема води, яка охоплює і ц комплексне використання та охорону.

Один з найбільших споживачів води - сільське господарство. Так, на вирощування 1 т цукрових буряків витрачається 130-160 м3 води, 1 т пшениці - 800-1200, 1 т бавовни-сирцю - 4000-5000, рису - 5000-7000 м3. Багато води споживає промисловість. На виробництво 1 т бавовняної тканини витрачається близько 250 м3 води, 1 т аміаку - близько 1000 м3. До найбільших споживачів води належать також теплові електростанції.

Земельні ресурси - землі, що використовуються або можуть бути використані в різних галузях національної економіки; вид відновлюваних природних ресурсів, що характеризуються територією, якістю ґрунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо. Земельні ресурси - основа розміщення господарських об'єктів, головний засіб виробництва в сільському, лісовому та інших господарствах, де використовується і відіграє роль родючість ґрунтів. Земельний фонд становить 133,9 млн км2, або 26,3 % загальної площі планети Земля. Сільськогосподарськими землями (включаючи ріллю, луки, пасовища, сади, плантації) зайнято близько 35 %, лісами та чагарниками - понад 30 %, населеними пунктами, промисловістю та транспортом - 3 % земельного фонду світу.

 У світі нині розорано і обробляється 10,8 % загальної площі земельних ресурсів, зайнято луками та пасовищами 23,2 %, загальна площа сільськогосподарських угідь становить 34 %. Тенденція зростання кількості населення і зниження землезабезпеченості загострюють необхідність розширення загальної площі сільськогосподарських земель. За останнє десятиліття їх площа зросла в світі на 360 млн гектарів.

Відтворення ґрунтового покриву  відбувається дуже повільно, зі швидкістю 0,2-2 см за 100 років, тобто на утворення  мінімально необхідного для землеробства шару грунту потужністю 18 см потрібно 1000 років. Головна і найбільш серйозна проблема - опустелення земель через  вирубування лісів, знищення природного покриву, розорювання, неправильну  експлуатацію, надмірне випасання худоби, а також внаслідок промислового забруднення грунтів і водойм, що негативно позначається на рослинному покриві. За даними 00Н, понад 40 % земної поверхні стали пустелями або перебувають під загрозою опустелення.

Сучасний розподіл земельних  ресурсів по найбільших регіонах світу має та кий вигляд. Площа земельного фонду країн Західної і Центральної Європи (без країн колишнього СРСР) становить 473 млн гектарів, з яких 147 млн гектарів (близько 30 %) зайняті ріллею і плантаціями. В цілому, незважаючи на високу густоту населення, земельні ресурси цієї території використовуються досить ефективно, чому сприяє найнижча серед усіх частин світу частка неродючих та незручних земель, в основному сприятливий для сільського господарства клімат та рельєф. Частка сільськогосподарських земель становить 48 % загального земельного фонду.

Структура земельного фонду  Азії (без країн колишнього СРСР) значною мірою визначається наявністю посушливих або перезволожених територій, як займають майже 60 % території Азії, до того ж на гірський рельєф припадає близко 50 % її площі. Площа земельного фонду Азії - 2 679 млн гектарів, яких 456 млн гектарів припадає на ріллю та плантації. Гострий дефіцит земель них ресурсів відчувається в країнах з найбільшою густотою населення (Сінгапур Японія, Індія, Китай, Бангладеш, Республіка Корея).

Оскільки в Африці величезні  території належать до аридних, земельні ресурси материка мають низький  потенціал. Площа земельного фонду тут становить 2 965 млн гектарів і тільки 183 млн гектарів зайнято ріллею та плантаціями.

Площа земельного фонду Північної Америки становить 2 139 млн гектарів, з яких 273 млн гектарів займають рілля та плантації. Більша частина земельного фонду материка припадає на СІ11А та південь Канади: близько 70 площі оброблюваних земель і 65 % пасовищ в Північній Америці знаходиться н території 48 компактно розташованих штатів СП1А. Значні території у високих широтах (Канадський Арктичний архіпелаг, Гренландія) не входять до складу продуктивних земель.

На Південну Америку припадає 13,5 % світового земельного фонду. Площа земельного фонду Південної Америки становить 1 754 млн гектарів, з яких 139 млн гектарів припадає на ріллю та пасовища.

Площа земельного фонду Австралії та Океанії становить 843 млн гектарів. З них обробляються 48 млн гектарів (близько б % площі земельного фонду). Пасовища займають досить значну територію - 460 млн гектарів (понад 54 % площі земельного фонду). Незважаючи на переважно рівнинний рельєф Австралії і значну теплозабезпеченість, земельні ресурси цього материка мають у Цілому незначний потенціал продуктивності через нестачу вологи.

Кліматичні ресурси - невичерпні природні ресурси, що включають сонячну  енергію, вологу та енергію вітру. Кліматичні ресурси не споживаються безпосередньо в матеріальній та нематеріальній діяльності людей, не знищуються в процесі використання, але можуть погіршуватись (забруднюватись) або покращуватись (за умов цілеспрямованої діяльності).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. — К.: Либідь. 1995 — 368 с.
  2. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. // Навч. посібн.—К.:Либідь, 1997.—160с.
  3. Волошин І. М. Методика дослідження проблем природокористування. — Львів: ЛДУ, 1994. — 160 с.
  4. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. – Харків: ХДАМГ, 1999. – 416 с.
  5. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн./ Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, акад. Андрейцев В. А. — К.: Юрінком їнтер, 1997. — 704 с.
  6. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249.
  7. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. – 238 с.
  8. Кучерявий В.П. Екологія, - Львів: Світ, - 500 с.

 

 


Информация о работе Ресурси природи та їх класифікація