Раскрытие боеприпасов химическим способом

ВСТУП

     Людина, її життя і здоров’я, … безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, … а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.[1]

    Сучасне збільшення рівня світового промислового виробництва та споживання супроводжується  підвищенням рівня забруднення  довкілля створеними людиною та виділеними з природних джерел (антропогенними) хімічними речовинами. Точна кількість  таких речовин невідома. Вважається, що вона перевищує 6 мільйонів і щорічно збільшується приблизно на 5 %. Більшість цих речовин володіють різко вираженою інгібіруючою, цитотоксичною, біоцидною дією на клітини багатьох живих організмів і виявляють мутагенні, канцерогенні, тератогенні властивості та відносяться до І та ІІ груп небезпеки.

    Основними виробниками небезпечних речовин  являються машинобудування, гальванічні  виробництва, чорна та кольорова  металургія, хімічна та нафтохімічна промисловість. В процесі виробництва  та порушеннях технологічного режиму, аварійних викидах, при утилізації утворюється велика кількість небезпечних відходів у вигляді стічних вод, викидів у повітря, твердих відходів.

     Великий вклад у створення небезпечних  відходів вносить військово-промисловий  комплекс - це вибухові речовини, їх сенсабілізатори, компоненти ракетного палива.

     За  офіційними даними, в Україні знаходиться 2,447 млн тонн боєприпасів, з яких близько 1,5 млн тонн потребує утилізації (340 тис. тонн-термінової). Прогнозується, що через 2-3 роки кількість таких боєприпасів зросте до 510 тис. тонн. Більшість наявного боєзапасу непридатна для використання і небезпечна для зберігання, що підводить до критичного рівня вибухову і пожежну небезпеку місць зберігання боєприпасів. Умови зберігання є незадовільними і небезпечними, 47% боєприпасів знаходиться під відкритим небом. Крім того, арсенали, бази і склади перевантажено. З реформуванням ЗСУ кожного року частина боєприпасів вивільнюється і стає надлишковою. Нині арсенали, бази та склади є об’єктами підвищеної небезпеки з надзвичайно високим рівнем ризику виникнення техногенних та екологічних катастроф. В тому числі зберігається хімічна зброя ще з часів великої вітчизняної війни.

    Низка резонансних аварій на військових об’єктах (Артемівськ, 2003 р., Новобогданівка, 2004, 2005, 2006 та 2007 р., Цвітоха, 2005 р.) підтверджують небезпеку накопичення токсичних та вибухо-небезпечних речовин.

     Негативні аспекти зберігання списаних боєприпасів (небезпека їх тривалого зберігання, додаткові витрати на зберігання, можливість їх розкрадання і використання кримінальними угрупуваннями, збиток від знищення списаних боєприпасів, порушення екологічної рівноваги навколишнього природного середовища) свідчать про те, що просте знищення списаних боєприпасів недоцільне, а у великих масштабах недоступне.

    Усвідомлення  проблеми небезпеки накопичення  списаних боєприпасів обумовило інтенсивні пошуки ефективних технологій їх утилізації, детоксикації та очищення забруднених стічної і природної води, грунту, викидів у повітря. Традиційні методи (механічні, хімічні, фізико-хімічні, термічні або комбінації цих методів; поховання в локальних центрах зберігання), як показує практика, є екологічно небезпечні та економічно нерентабельні.

    Актуальним  на даний час, щодо зменшення запасів застарілих боєприпасів, є їх утилізація, головним чином, частковим або повним розбиранням на складові (вибухова речовина, електронна начинка, корпуса, тощо).

    В останні десятиріччя з метою  створення альтернативних безпечних  та економічно доцільних технологій широко досліджуються та вдосконалюються методи біотехнології.

    Як  відомо, у деяких галузях народного  господарства біотехнології досягли  високого науково-технічного рівня  і широко використовуються у виробництві  біодобрив, біорегуляторів росту, засобів захисту рослин, кормових добавок і препаратів ветеринарного призначення, харчових добавок, ферментних та інших препаратів для харчової промисловості, лікувальних, діагностичних і лікувально-профілактичних препаратів у фармацевтичній промисловості, в технології видобування та переробки різних видів мінеральної сировини (біогеотехнології), в очищенні стічної води, промислових викидів та утилізації побутових відходів.

    Великою перевагою біотехнологічних методів над іншми є низька витрата енергоресурсів внаслідок того, що мікроорганізми використовують для своєї життєдіяльності і побудови тіла хімічні елементи і енергію розкладу відходів і вихідних сполук.

    Рентабельність біотехнологічних методів може перевищувати рентабельность традиційних методів у 2-10 разів. Біотехнологічні методи також вважаються найбільш чистими та безпечними в екологічному плані [4; 5; 6].

    Загальні  успіхи біотехнології обумовили, останнім часом, широке дослідження по утилізації та знешкодженню антропогенних хімічних речовин шляхом біотрансформації.

    І та ІІ Міжнародні Конгреси «Биотехнология - состояние и перспективы развития», які відбулися у Москві у 2002-2003 роках, узагальнили світовий дослід утилізації та знешкодження небезпечних  відходів біохімічними методами. Ці методи засновані на природній здатності бактерій окислювати та розкладати більшість самих різних органічних та неорганічних речовин. Перспективним являється біоконверсія органічних відходів за допомогою червоного каліфорнійського черв'яка (вермікультури) [4; 5; 6; 7].

    До  технологічної політики держави, що відображається в Указах Президента України та Постановах Кабінету Міністрів завжди висувають вимогу відповідати сучасному рівню розвитку науки і техніки. Це стосується, зокрема, й утилізації боєприпасів [2; 3].

    Таким чином зважаючи на певні успіхи в дослідженнях по біохімічній деструкції небезпечних речовин та проаналізувавши існуючі методи утилізації боєприпасів, я вважаю, що утилізація боєприпасів саме бактеріально-хімічним методом є найоптимальнішою: в плані безпеки екології та рентабельною в економічному відношенні.

    Метою даної роботи є розробка автоматизованої системи управління та контролю технологічним процесом розкриття оболочок боєприпасів біохімічним методом, оцінка впливу біотехнологій на довкілля, розробка відповідної методології ефективного екологічного моніторингу.