Поле здоров’я: спосіб життя, довкілля, медичний захист

Хронічна променева  хвороба розвивається при тривалій дії опромінення у відносно малих  дозах і характеризується ураженням  різних органів і систем, хвилеподібним  перебігом. Відносно рано проявляються численні порушення нервово-вісцеральної і, в першу чергу, нервово-судинної регуляції, спостерігаються симптоми функціональної недостатності, а пізніше і структурного ураження найбільш радіаційно-чутливих органів і систем. Спочатку нестійкість показників крові змінюється зменшенням числа лейкоцитів і тромбоцитів. Гемодинаміка стає недостатньою, знижується артеріальний тиск, змінюється електрокардіограма. 3'являються зрушення ферментатизної активності і секреторно-моторної функції травного каналу. У нервовій системі розвиваються регуляторні зміни, формується астенічний синдром. Зростає почуття втомлюваності, розбитості, порушення сну, афективна нестриманість з підвищеною ранимістю і гіперпатією до зовнішніх подразнень, головний біль. Виявляються також зміни у структурі загальної захворюваності і смертності.

Важко переоцінити трагічні наслідки чорнобильської катастрофи, що стала для України фатальним  фактором, який спричинив загрозу  генетичному здоров'ю нації. Радіоактивні продукти - гамма-випромінювачі - створили високий радіаційний фон і сприяли зовнішньому опроміненню людей. Багато з них потрапили в організм через органи дихання, травлення, шкіру. Після аварії основним радіонуклідом був радіоактивний йод, що є одним з найбільш токсичних радіонуклідів і нагромаджується у щитоподібній залозі, а потім з її гормонами здійснює кругообіг в організмі, відщеплюється в печінці і частково виводиться через нирки. Радіоактивний цезій відкладається переважно в м'язах, проникає в клітини і піддає організм рівномірному опроміненню. Плутоній є дуже небезпечним елементом, він переходить в америцій і поглинається організмом, викликаючи дуже важкі захворювання.

Визначення впливу на організм цілого ряду інкорпорованих радіонуклідів не дає права встановлювати  допустиму дозу опромінення для людини, що відповідає концепції 35 бер. Ця концепція не стільки меди4на, як економічна. Вона науково не обгрунтована і загрозлива для здоров'я. Ця норма може бути причиною 250 випадків генетичних аномалій на 1 млн людей. Вже тисячі мешканців заражених районів стали її жертвою. В 1986 р. було констатовано опромінення щитоподібної залози, яке підвищує ризик захворювання на рак у 5,8 тис, дітей і у 7 тис дорослих. Професор Ю. Щербак стверджує, що в Україні на території, насиченій атомною радіацією, живе понад 4 млн осіб. Майже 100 тис, людей живе там, де рівень радіації все ще загрожує здоров'ю людини. Підрахунки демографів показали, що протягом одного-двох поколінь в Україні основна частина молодого населення може бути психічно і фізично неповноцінною з огляду на те, що з'являться мільйони психічно хворих і недорозвинених людей.

Найбільше потерпіла  від радіації Житомирська область. На забрудненій території проживає 362 тис, людей. У 1986 р. 5,5 тис. дітей отримали тут критичну дозу опромінення. Радіоактивне забруднення охоплює понад 600 населених пунктів. У селищі Народичі в 1990 р. дві третини дітей мали захворювання щитоподібної залози, збільшення лімфовузлів, печінки, захворювання крові й нирок, катаракту, вегетосудинну дистонію тощо. Констатовано чисельні прояви аномалій у поголів'ї тварин. Сільське населення вимушене споживати продукти власного виробництва, що дає 80-90 % сумарного опромінення.

Радіонукліди Київського та Канівського морів забруднюють  під-грунтові води, які п'ють понад 4 млн людей. У Рівненській області заражено 304 населені пункти у шести північних районах області, де проживає майже 250 тис. людей, в тому числі 80 тис, дітей. Серед населення збільшується кількість шлунково-кишкових захворювань, серед дітей і вагітних жінок стали більш частими випадки анемії.

Внаслідок катастрофічного  погіршення стану навколишнього  середовища загальний рівень здоров'я  населення України в останні  роки різко знизився. Смертність перевищила народжуваність. Порушились генетичні  процеси, народження дітей з різними спадковими хворобами збільшилось у 2-4 рази. Україна посіла перше місце в світі за рівнем дитячої смертності. Зменшилась тривалість життя людей на 6 років, виріс показник первинної інвалідизації.

Значно збільшилась  кількість серцево-судинних захворювань, особливо інфаркту міокарда та ішемічної хвороби серця, судинних уражень мозку, захворювань на рак, бронхіальну астму, цукровий діабет, алергічних захворювань та захворювань травного каналу. У Чернівецькій області спостерігаються у дітей випадання волосся і неврози. В місті Калуші майже вдвічі частіше, ніж у країні в цілому, народжуються тяжкохворі діти.

Харчові продукти, що їх споживає людина, є необхідною умовою життя людини, а одночасно з цим - причиною того, що 70-90 % забруднень надходить в організм з харчовими продуктами. Використання мінеральних добрив веде до нагромадження в продуктах харчування нітратів, нітритів і нітрозоамінів. Нітрити сприяють розвиткові диспепсії у дітей, вони небезпечні для людей, що хворіють на дизбактеріоз кишок, хвороби дихальної та серцево-судинної системи. Нітрити викликають утворення в організмі метгемоглобінемії, зменшують вміст вітамінів в організмі, знижують стійкість організму до онкогенних факторів. Надлишкові нітрити в організмі беруть участь в утворенні більш складних сполук, а саме нітрозоамінів з канцерогенними властивостями.

Взагалі всі харчові  отруєння поділяють на бактеріальні, небактеріальні і мікотоксикози. Бактеріальні отруєння - це токсикоінфехції, тобто  отруєння, які викликають мікроорганізми групи сальмонел. Ці захворювання виникають в умовах споживання заражених мікробами м'ясних і молочних продуктів, качиних та гусячих яєць, морозива, рибних та рослинних продуктів. До отруєнь бактеріального походження відносять інтоксикації, зокрема ботулізм, що ви-никає при споживанні зараженої риби, м'яса тощо. До цієї групи захворювань відносять також отруєння, що їх викликають стафілококи. Вони пов'язані з вживанням недоброякісних кремових виробів, морозива, молока, сиру, консервів.

Дуже численними є харчові отруєння небактеріальної природи. Вони виникають частіше за все внаслідок потрапляння в харчові продукти хімічних отрут та радіонуклідів Сюди належать отруєння, що виникають при вживанні зерна, протравленого інсектицидами, внаслідок обприскування овочів інсектицидами тощо. Отруєння свинцем, міддю, цинком та іншими металами настає при переході цих елементів з посуду у їжу. Найбільш небезпечним є отруєння отрутохімікатами. Крім того, отруєння може наступати при вживанні отруйних рослин, деяких органів тварин тощо. До мікотоксикозів належать ерготизм, фузаріоз, аліментарно-токсична алейкія.

Сучасна соціоекологічна  криза, що супроводжується катастрофічним погіршенням якості життєвого середовища і відповідно до цього зниженням  рівня здоров'я народонаселення Земної кулі, поставила під загрозу не лише подальший розвиток людської цивілізації, а й існування людства взагалі. У зв'язку з цим медичні аспекти гармонізації взаємодії суспільства та природи набирають особливої ваги. Високий рівень здоров'я населення стає основним показником оптимізованої соціоекосистеми, а параметри навколишнього середовища, що забезпечують цей рівень, - визначальними критеріями при оптимізації соціоекосистем.

За цих умов різко  зросла роль давньої медичної дисципліни -гігієни, назва якої походить з грецької мови і означає здоров'я. Адже безглуздо спочатку нераціональною господарського діяльністю спричиняти масові захворювання у людей, а потім намагатися лікувати їх, використовуючи найновіші досягнення фармакології. Доцільніше основні зусилля спрямувати на профілактику вказаних захворювань, визначити фактори, які викликають їх, і домагатися усунення їх. Саме гігієна є галуззю медицини, що вивчає вплив різноманітних факторів середовища на здоров'я людини, її працездатність та довголіття з метою розробки практичних заходів, спрямованих на оздоровлення умов життя людини і попередження захворювань. Отже, гігієна зосереджує увагу на оцінці умов навколишнього середовища, що впливають на здоров'я людей, на розробці критеріїв якості навколишнього середовища, на науковому обгрунтуванні оптимальних для людини параметрів навколишнього середовища, що є основою гігієнічного нормування.

Гігієнічне нормування стосується наукового обгрунтування  гігієнічних нормативів для повітря  населених пунктів і виробничих приміщень, для води і продуктів харчування, для будівельних матеріалів і предметів одягу тощо. На основі вивчення впливу факторів навколишнього середовища розробляють гігієнічні норми, Гігієнічним нормативом називають строго визначений діапазон параметрів фактора середовища, який є оптимальним або принаймні не є небезпечним з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров'я людини, людської популяції і майбутніх поколінь. При такому нормуванні фактори навколишнього середовища не повинні негативно впливати на фізичний і психічний розвиток людини, її самопочуття, працездатність, репродуктивну функцію та санітарні умови життя. Регламентуються також і соціальні фактори, які викликають втому людини, знижують функції організму і працездатність. Гігієнічне нормування забезпечує оптимальний стан організму в процесі навчання, виховання, трудової діяльності і всього життя.

До об'єктів гігієнічного нормування належать гранично допустимі  для людського організму концентрації (ГДК) шкідливих хімічних домішок у повітрі, воді, грунті, продуктах харчування, гранич-но допустимі рівні (ГДР) і дози (ГДД) шкідливих фізичних факторів середовища антропогенного походження, зокрема шуму, вібрації тощо, оптимальні і допустимі параметри мікроклімату і оптимальний і допустимий склад добового харчового раціону і питної води,

У зв'язку з тим що в  реальних умовах людина відчуває на собі комбіновану, комплексну і сполучену  дію хімічних, фізичних та біологічних  факторів навколишнього середовища і це реальне навантаження визначає можливі зміни у стані здоров'я, введено поняття максимально допустиме навантаження (МДН). Під цим поняттям слід розуміти таку максимальну інтенсивність дії всієї сукупності факторів навколишнього середовища, яка не виявляє прямого чи побічного шкідливого впливу на організм людини та її нащадків і не погіршує санітарних умов життя. Гігієнічні нормативи мають законодавчу силу і є юридичною основою для санітарного контролю. Гігієнічні вимоги втілюються в життя шляхом законодавчих актів і санітарного законодавства, запобіжного і поточного санітарного нагляду, санітарної просвіти і диспансеризації.

3 метою підготовки  гігієнічних нормативів і санітарних  правил та контролю за проведенням  санітарно-гігієнічних заходів у  системі Міністерства охорони  здоров'я України створено санітарно-епідеміологічну службу з установами, що носять назву санітарно-епідеміологічних станцій. СЕС здійснюють запобіжний і поточний нагляд, вивчають санітарний стан населених місць, проводять заходи в ділянці попередження і боротьби з інфекційними, професійними та іншими захворюваннями,

Запобіжний нагляд починається  з перевірки збереження гігієнічних  норм і санітарних правил у процесі  проектування та будівництва різноманітних  об'єктів і закінчується прийомом об'єкту в експлуатацію. Поточний державний санітарний нагляд полягає у систематичному нагляді за санітарним станом об'єктів в процесі їх експлуатації. Якщо встановлено порушення санітарних норм і правил, співробітники СЕС мають право притягати порушників до відповідальності. Отже, санітарія, назва якої походить від латинського слова sanitas і також означає здоров'я, є проведення практичних заходів для здійснення вимог гігієни з метою охорони і зміцнення здоров'я населення.

Для здійснення перелічених  завдань у гігієні та санітарії  використовують спеціальні методи, до яких належать: санітарний опис, фізичні, хімічні, санітарно-статистичні, експериментальні, бактеріологічні, фізіологічні, клінічні та інші методи. В гігієні можуть також використовувати методи і дані суміжних дисциплін, зокрема фізіології, біохімії, токсикології тощо

Інша наукова дисципліна, що знаходиться  на стику медицини та географії, - медична географія здавна вивчала територіальну диференціацію захворювань і зв'язок їх з просторовою неоднорідністю географічної оболонки Землі. У другій половині ХХ ст., коли якість навколишнього середовища внаслідок нераціональної господарської діяльності почала різко погіршуватися, медична географія особливу увагу стала приділяти територіальній диференціації тих захворювань, які були зумовлені хімічним, біологічним, радіоактивним, електромагнітним, шумовим та іншими видами забруднення, а також іншими негативними змінами навколишнього середовища,

На базі медичної географії та гігієни, що доповнюють одна одну, сформувалась нова наукова дисципліна - екологія людини (ecology of man), або антропоекологія. Її в жодному разі не можна ототожнювати, як це іноді має місце, з іншою наукою - людською екологією ( humen есо1оgу), тобто з соціоекологією. Адже екологія людини, за визначенням американського еколога Е. Одума, є екологією біологічного виду Homo sapiens і може розглядатися подібно до екології рослин, екології тварин та екології мікроорганізмів як розділ популяційної екології. Вона вивчає взаємодію з природою людини як біологічної істоти на рівні організму та популяції. На відміну від неї, екологія людського суспільства, або соціоекологія, зосереджує свою увагу на розгляданні взаємодії з природою людського суспільства (з усім його науково-технічним потенціалом і соціальною організацією), яке впливає на навколишнє середовище своєю господарською діяльністю.

Перелічені  завдання потребують свого найскорішого вирішення особливо зараз в Україні. Відбудова самостійної держави  потребує високої продуктивності праці, яку може забезпечити лише здорове  населення. А високий рівень здоров'я населення безпосередньо залежить від якості навколишнього середовища. Отже, лише невідкладне вирішення соціоекологічної проблеми в Україні забезпечить майбутнє нашій молодій державі.

Список використаної літератури

1. Загальна гігієна: Посібник для практичних занять / За ред, І. І. Даценко, - Львів: Видавництво Львів, університету, 1992.
2. Общая гигиена/ Под. Ред. Е. И. Гончарука.- К.: Вищашк., 1991.
3. Шандала М. Г., Звиняцковский Я. Й. Окружающая среда и здоровье населения, - К.: Наук, думка, 1988.
4. Шицкова А. П., Новиков Ю. В. Гармония или трагедия? Научно-технический прогресс, природа, человек / Отв. Ред. 3. П. Казначеев. -М.: Наука, 1989.