Особливості оцінки рівня небезпеки. Небезпека гідрологічних та метеорологічних надзвичайних ситуацій

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩІЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Запорізький національний університет»

Міністерство освіти і науки України

 

 

 

 

 

Індивідуальне завдання

З екологічної безпеки

на тему:

«ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ РІВНЯ НЕБЕЗПЕКИ.

 НЕБЕЗПЕКА ГІДРОЛОГІЧНИХ  ТА МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ НАДЗВИЧАЙНИХ  СИТУАЦІЙ»

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка IV-го курсу

біологічного факультету ЗНУ

групи 4160-1

Легеза Юлія Олексіївна

 

 

 

 

Запоріжжя

2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1. ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ  РІВНЯ НЕБЕЗПЕКИ…………………………….4

2. НЕБЕЗПЕКА ГІДРОЛОГІЧНИХ  ТА МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ…………………………………………………7

2.1 Метеорологічно небезпечні явища………………………………………..7

2.2 Гідрологічні надзвичайні  ситуації……………………………………….13

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...17

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА…..………………………………………………..18 

ВСТУП

 

На сьогодні рівень небезпечних  екологічних явищ має високі показники, тому є необхідним розуміти причини  виникнення небезпек,  способи їх попередження та запобігання , алгоритм  дії при виникненні небезпечних  екологічних ситуацій, а також

Протягом останнього десятиріччя  в Україні зафіксовано близько 240 випадків виникнення катастрофічних природних явищ метеорологічного походження зі значними матеріальними збитками.

Внаслідок лише одного смерчу на Волині в 1997 р. загинуло 4 і дістало поранення 17 чол., зруйновано близько 200 будинків, знищено та пошкоджено 60 тис. га посівів. Для ліквідації наслідків смерчу залучалося 1 700 чоловік та 100 одиниць спеціальної техніки у складі підрозділів та формувань цивільної оборони, підрозділів інших міністерств та відомств.

Метою роботи э визначення особливостей оцінки рівня небезпеки, а також характеристика небезпеки гідрологічних та метеорологічних надзвичайних ситуацій.

 

 

 

1. ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ  РІВНЯ НЕБЕЗПЕКИ

 

При оцінці екологічних ситуацій враховують ряд параметрів, зокрема  вид і характер екологічної небезпеки, сформований характер екологічної  ситуації, територіальні і часові масштаби їх прояву, динаміку екологічно небезпечних явищ, фактори екологічного ризику тощо.

 При зовнішньому впливі  на екосистеми або за умови  складених несприятливих умов, в  них можуть розвиватись різноманітні  екологічно небезпечні явища, прояв яких залежить від сили зовнішнього впливу з врахуванням просторово-часових масштабів цих явищ,  від властивостей системи і від типу організації систем тощо. Прийнято розрізняти три групи екологічних небезпек, які мають різний прояв і тому являють різну загрозу:

* соціально-екологічна небезпека,  яка пов’язана із загрозою  погіршення умов існування людини, зокрема, погіршення показників  стану їх здоров’я та благополуччя, підвищення ризику загрози здоров’ю  і життю людей тощо;

* біосферно-екологічна небезпека,  яка пов’язана із загрозою  порушення природної рівноваги,  деградацією екосистем, зникненню видів рослин і тварин тощо;

* ресурсно-екологічна небезпека,  яка пов’язана із загрозою  погіршення природно-ресурсного  потенціалу, деградацією природних  ресурсів, втратою ресурсами властивостей  відновлення, їх забрудненням тощо.

Отже, всі види екологічних  небезпек є взаємопов’язаними, а  пріоритет тим чи іншим, при оцінці екологічних ситуацій, віддають в  залежності від типу організації  систем. В цілому, з точки зору збереження біосфери, основну увагу слід приділяти біосферно-екологічним небезпекам, проте принцип антропоцентризму є, як правило, домінуючим.

Для характеристики цих екологічних  небезпек вводять поняття екологічного ризику. Під екологічним ризиком  розуміють імовірність виникнення несприятливих екологічних ситуацій.

Екологічний ризик вимірюється різними величинами:

- можливими натуральними  показниками збитку, тобто кількість  жертв та зруйнованих об’єктів, величина втраченого врожаю тощо;

- можливими розмірами  погіршення якості природних  ресурсів, деградації екосистем тощо;

- можливим рівнем забруднення природних середовищ тощо.

Оцінка екологічного ризику, яка носить прогнозний характер, проводиться трьома основними методами:

• методом аналогії, тобто порівняння з іншими подібними об’єктами, причому порівняння проводиться за одними параметрами;
• за статистичними даними на основі подібних явищ, які вже трапились тощо;
• теоретичним шляхом, тобто математичним моделюванням.

 

Для більшості об’єктів довкілля, розраховується еколого-геологіний ризик (ЕГР), який складається із трьох блокових ризикових індексів, що визначаються шляхом моніторингу, а саме літогеохімічного (ЛГХР), гідрогеологічного (ГГР) та інженерно- геодинамічного (ІГДР):

 

ЕГР = ЛГХР + ГГР + ІГДР.

 

Літогеохімічний ризик визначається на основі даних про активність даної території, з врахуванням амортизації будівель і споруд за проектний час.

 

Гідрогеологічний ризик  складається із ризику гідро-геодинамічного (зміна кількісних параметрів водотоків) та ризику гідрохімічного (зміна хімічних параметрів вод).

Інженерно-геодинамічний  ризик складається із сейсмологічного  ризику, інженерно-геологічного, екзогеодинамічного і інженерно- сейсмологічного (сумарний показник). Розрахунок цих параметрів проводять за стандартною методикою.

При аналізі показників еколого-геологічного ризику виділяють дві основні групи критеріїв:

- генетичні, які характеризують  фактори-умови довкілля, що визначаються  особливостями формування екосистем;

- енергетичні, які визначають  можливості зміни балансу енергії  і пов’язані з ними несприятливими змінами.

Отже, можливість виникнення несприятливих екологічних ситуацій можна оцінити через величину екологічного ризику.

Регулювання екологічних  ситуацій проводиться шляхом екологічного менеджменту з врахуванням інформації про стан об’єктів, що підкреслює роль моніторингу довкілля.

Дії по регулюванню екологічних  ситуацій можуть бути адаптивними, нормативними та активними.

Адаптивні дії направлені на оптимізацію господарської діяльності людини до умов навколишнього природного середовища. В цьому випадку особливої ролі відіграє екологічна експертиза проектів, з врахуванням всіх можливих методів захисту довкілля, природоохоронне інспектування і екологічна паспортизація територій, тощо Адаптивні дії реалізуються, як правило, на локальному і регіональному рівнях. Вони передбачають і систему нормативних дій.

Нормативні дії напрямлені на реалізацію вимог екологічних  стандартів та екологічних законодавчих актів при організації господарської  діяльності людини, в процесах екологічного інспектування та проведення екологічної експертизи тощо. Нормативні дії реалізуються на всіх рівнях - від локального до глобального - на державному рівні.

Активні дії передбачають цілеспрямовану зміну навколишнього  середовища, наприклад, меліоративні роботи, з метою попередження несприятливих  екологічних ситуацій або покращення умов довкілля. Ці дії реалізуються на локальному рівні і передбачають врахування нормативної екологічної  бази та принципів адаптивних дій.

Всі дії щодо регулювання  екологічних ситуацій тісно пов’язані  між собою і, в свою чергу, з  природоохоронною діяльністю, еколого-управлінськими системами, еколого-інформаційними системами тощо.

 

 

2. НЕБЕЗПЕКА ГІДРОЛОГІЧНИХ ТА МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

 

 

2.1 Метеорологічно небезпечні явища

 

 Протягом останнього  десятиріччя в Україні зафіксовано  близько 240 випадків виникнення  катастрофічних природних явищ  метеорологічного походження зі  значними матеріальними збитками.

Небезпечні метеорологічні явища, що мають місце в Україні:

• сильні зливи (Карпатські та Кримські гори); 
• град (на всій території України);
• сильна спека (степова зона);
• суховії, посухи (степова та східна лісостепова зони);
• урагани, шквали,
• смерчі (більша частина території);
• пилові бурі (південний схід степової зони);
• сильні тумани (південний схід степової зони);
• сильні заметілі (південний схід степової зони);
• снігові заноси (Карпати);
• значні ожеледі (степова зона);
• сильний мороз (північ Полісся та схід лісостепової зони).

 Крім того, вздовж узбережжя  та в акваторії Чорного і  Азовського морів мають місце  шторми, ураганні вітри, смерчі, зливи,  обмерзання споруд та суден,  сильні тумани, заметілі, ожеледі.  В Україні щорічно спостерігається  до 150 випадків стихійних метеорологічних  явищ. Частіше за все повторюються  сильні дощі, снігопади, ожеледі,  тумани. Рідше бувають пилові  бурі, крижані обмерзання. Найбільше  потерпає від впливу стихійних  метеорологічних явищ степова  зона, де відмічаються явища, притаманні  як для теплого (сильна спека,  пилові бурі, суховії, лісові пожежі), так і холодного (сильні морози, сильна ожеледь) періоду року.

Для Українських Карпат найбільш характерні сильні зливи, що викликають селеві та зливові потоки, град, сильні вітри, тумани, заметілі, сильні снігопади. Узбережжя Чорного та Азовського морів знаходиться в зоні впливу атмосферних явищ, характерних для морського клімату.

 Сильні дощі. В Україні серед стихійних явищ найбільш частими є сильні дощі (зливи). Вони спостерігаються щорічно і поширюються на значні території. Частіше за все вони бувають у Карпатах та в горах Криму.

 Навіть короткочасна злива несе небезпеку. Особливо небезпечні зливи в горах, де стрімко стікають зі схилів дощові води захоплюють не тільки пухкі породи, а й великі камені і брили. При цьому можуть виникнути грязьові або грязе-кам'яні потоки.

Град. В теплий період року сильні дощі супроводжуються градом, що завдає відчутних збитків сільськогосподарським культурам. Град - це атмосферні опади у вигляді частинок льоду неправильної форми. Найчастіше град випадає у гірських районах Криму та Карпат. У 40% випадків випадіння спостерігається дрібний інтенсивний град. Великий град відмічається в період з кінця серпня до середини вересня в Автономній Республіці Крим, в Полтавській, Чернівецькій, Тернопільській областях, менший в Сумській, Луганській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях. Такі опади несуть в собі небезпеку завдання шкоди або знищення врожаю.  Особливо град небезпечний таким посівним культурам, як жито, пшениця, ячмінь. Непоправної шкоди гард може завдати також і томатним культурам. Але не тільки сільськогосподарським угіддям може завдати непоправної шкоди це стихійне лихо.  Небезпечний град і для людини, а також для його майна. Відомі випадки, коли град вбивав людей або калічив їх

Сильна спека. В степовій зоні щорічно буває сильна спека з температурою вище 30°С, причому в деякі роки вона перевищує 40 °С. Спека являє собою небезпеку пожеж, завдає значного впливу на здоров’я людей особливо тих, хто страждає на захворювання серцево-судинної системи, захворювання дихальних шляхів.  Через те що в спеку різко збільшується споживання рідини, розбавляється шлунковий сік, у ньому стає менше соляної кислоти, яка має протимікробну, знезаражуючим дією. В результаті збільшується ймовірність харчових отруєнь, а будь-яке отруєння може спровокувати загострення або викликати появу гастриту. панкреатиту, коліту.

Суховії. В Україні інтенсивні суховії спостерігаються майже щорічно. Суховії - це вітри з високою температурою і низькою відносною вологістю повітря. Під час суховіїв посилюється випаровування, що при нестачі вологи у ґрунті часто призводить до в'янення та загибелі рослин. Найбільш зазнає дії суховіїв степова зона, а також частково зона лісостепу.

Посухи. Тривала нестача опадів, частіше при підвищеній температурі та низькій вологості повітря, що викликає зниження запасів вологи у грунті, і як наслідок погіршення росту, а іноді і загибель рослин. Найчастіше вони зустрічаються на півдні степової зони.

Ураганні вітри. Ураган - це вітер силою 12 балів за шкалою Бофорта. На більшій частині території України вітри зі швидкістю більше 25 м/с бувають майже щорічно. Найчастіше в Карпатах, в горах Криму та на Донбасі. Циклони область низького тиску в атмосфері з мінімумом у центрі. Погода при циклонах переважно похмура з сильними вітрами. В Азово-Чорноморському басейні виділяються своїми руйнівними наслідками осінні циклони. За своїми властивостями, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урагани. На Азовському морі циклони часто призводять до штормів, які супроводжуються місцевим підняттям рівня моря.