Охорона біосфери. Природоохоронні об’єкти і території свого регіону

ОХОРОНА БІОСФЕРИ. ПРИРОДООХОРОННІ  ОБ’ЄКТИ І ТЕРИТОРІЇ СВОГО  РЕГІОНУ 

 
Людина і біосфера невіддільні. Біосфера забезпечує людину необхідними для  життя речовинами та енергією. Людина, у свою чергу дбає про біосферу - виявляє турботу про її мешканців, охороняє середовище їх існування. Проте, здійснюючи різноманітну господарську діяльність, завдає біосфері значної шкоди. А оскільки атмосфера і гідросфера не мають державних кордонів, то живі організми потерпають від негативного впливу діяльності людини в усіх куточках планети. Тож нині питання охорони біосфери хвилює всіх людей на Землі.

Охорона біосфери — міжнародна справа

Учені світу працюють над тим, щоб поліпшити  стан біосфери. Вони вивчають екосистеми в особливо забруднених місцевостях, виявляють вплив природних чинників і господарської діяльності людини на середовище життя організмів, визначають шляхи поліпшення умов існування живих істот. Міжнародне співробітництво з охорони біосфери виявляється у створенні таких організацій, як Грінпіс (перекладається як «Зелений світ»), Товариство охорони природи, Всесвітній фонд охорони природи та інші.

Підписані та діють міжнародні угоди, що зобов'язують різні країни світу спільними  зусиллями охороняти біосферу. 
В усіх країнах створюють природоохоронні території, люди об'єднуються в групи, що опікуються долею мешканців біосфери, вивчають рідкісні і зникаючі види живих організмів, сприяють їхній охороні та збереженню.

Як наша держава дбає про охорону  біосфери

В Україні охороною біосфери опікуються спеціальні організації та установи, видано укази про охорону повітря, води, ґрунту, створено Червону книгу - природоохоронний документ державного значення.

Для того щоб захистити живі організми  від вимирання, перешкодити руйнуванню родючих земель, обмілінню річок  від висихання, з метою дослідження та примноження видів рослин і тварин створено природоохороні території - заповідники, заказники, національні парки.

Заповідник – територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс; вносять до спеціального реєстру і беруть під охорону держави; вилучається з господарського користування, вона належить державному заповідному фонду.

У природних заповідниках вивчають рослини і тварин у звичних  для них умовах існування. Заповідники ще називають «лабораторіями в природі», оскільки тут проводять численні дослідження. Вчені спостерігають за живими організмами, вивчають склад ґрунту та води у водоймах, стежать за змінами, що відбуваються з тілами живої та неживої природи. На території заповідників заборонено будь-який вид господарської діяльності.

Для вивчення взаємозв'язків між людиною  і біосферою створюють біосферні  заповідники. Такими є Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський та інші. В межах біосферного заповідника  виділяють кілька територій. На одній з них господарська діяльність повністю заборонена, на іншій дозволяють незначне використання природи, наприклад риболовлю, збирання грибів і ягід. Потім порівнюють їх із територією, на якій господарська діяльність ведеться повною мірою. Вивчивши зміни, що відбуваються на цих територіях, пропонують, як краще охороняти біосферу.

Мальовничими  куточками природи є природні національні парки. їх створюють  для збереження грибів, рослин і  тварин разом із місцем їхнього перебування, а також для масового туризму та відпочинку людей.

Крім  них, в Україні створено ще такі національні  парки: Яворівський, «Синевир», «Святі гори».

У заказниках охороняють якусь певну  ділянку екосистеми, наприклад лісовий  схил чи ділянку зростання рідкісної або зникаючої рослини. Тут можна здійснювати господарську діяльність, що не загрожує природі. Заказники є в усіх областях України.

 
ПІДСУМКИ   
* Біосфера є джерелом природних багатств для людини і потребує піклування про себе. 
* 3 метою охорони біосфери здійснюється міжнародне співробітництво. В нашій державі створюються природоохоронні території, діють спеціальні закони.

Екологічний фактор – будь-який елемент середовища, який здатний спричиняти прямий чи опосередкований вплив на живі організми.

Усі екологічні фактори  прийнято класифікувати на такі основні групи:

1. Абіотичні
2. Біотичні
3. Антропогені

До абіотичних належать чинники неживої природи — фізичні та хімічні умови середовища.

Основні види абіотичних факторів

Під біотичними чинниками середовища розуміють взаємний вплив живих організмів один на одного. Умовно біотичні чинники можна розділити на внутрішньовидові й міжвидові. 

Внутрішньовидові чинники. Особини всередині виду сильно впливають одна на одну, що виявляється в боротьбі за територію, їжу, статевого партнера. (Розмноження , груповий ефект, масовий ефект, внутрішньовидова конкуренція)

 
Міжвидові чинники. У процесі еволюції в тваринному та рослинному світі сформувалося декілька типів міжвидових взаємовідношень (конкуренція, хижацтво, паразитизм, коменсалізм та ін.).

Антропогенні чинники зумовлені діяльністю людини.

Антропічний або антропогенний  фактор — такий фактор, агентом якого є людина (безпосередньо або внаслідок своєї діяльності). Роль антропічного фактора весь час зростає. Дія людини на рослинні угруповання може бути прямою (безпосереднє споживання, вирощування в системі сільського господарства, використання рослинних ресурсів, інтродукція, пряме винищення тощо) та непрямою (деградація та позитивні зміни в фітоценозах, вимирання одних видів та розповсюдження інших внаслідок різних видів людської діяльності). За результатом вплив людини умовно поділяють на позитивний та негативний. Деякі автори виділяють окремо антропічні фактори (зірвана квітка, зрубане дерево) і антропогенні фактори (фабрика, завод і т. д.)

Вплив чинників середовища

Відносно будь-якого  чинника середовища вид має діапазон сталості (толерантності). Якщо інтенсивність якого-небудь чинника виходить за межі толерантності, особини виду гинуть. Біологічним оптимумом називають такі умови, до яких особини виду виявляються найбільш пристосованими. Чинник, який найбільше впливає на виживання, називають обмежувальним (лімітуючим). Лімітуючими чинниками можуть виступати температура, тиск, солоність води, хижаки.

Екологічна  ніша

Екологічна  ніша — комплекс чинників, необхідних для існування виду. Поняття екологічної ніші включає чинники живої та неживої природи, зокрема зв’язки виду з іншими видами групи. Ніша, яку займає вид, визначає його поширення і роль в екосистемі. Ніші можуть перекриватися, якщо на один і той же ресурс одночасно претендують популяції двох або більше видів. Перекриття ніш призводить до конкуренції між видами, яка обмежує кількість особин у популяціях. Згідно з концепцією екологічної ніші два види, що потребують ідентичних ресурсів, не можуть існувати в одному й тому ж місці в один і той же час. У процесі еволюції види пристосувалися до розподілу екологічних ніш у просторі, у часі, за ресурсами.